Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/3963/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано судом: 13.06.2023. Зареєстровано: 13.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: 2-о/465/179/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/3963/23
		               2-о/465/179/23
		   
		 
		Ухвала
		про залишення заяви без руху
		 
		"06" червня 2023 р.                                м. Львів 
		   
		Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали заяви адвоката Паляничко Павла Олексійовича, який діє від імені громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про встановлення факту народження особи на території України та встановлення родинних відносин між фізичними особами, -
		 
		встановив:
		 
		Адвокат Паляничко Павло Олексійович, який діє від імені громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження особи на території України та встановлення родинних відносин між фізичними особами.
		Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку про необхідність залишення заяви без руху за наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		П.3 ч.3 цієї статті визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку окремого провадження.
		Ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Відповідно до п.5 ч.2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		П.1 ч.1 ст.315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
		Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
		Відповідно до ч.1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		 
		Не можуть бути підставою для визначення підсудності даної заяви окремого провадження Франківському районному суду м. Львова положення Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки норми останнього, зокрема ст.ст.70, 73, 75-77, лише визначають можливість звернення до судів України іноземців та випадки розгляду судами України справ з іноземним елементом, однак не містять жодних правил визначення підсудності певної справи конкретному суду України, а тому фактично відсилають до процесуального законодавства України, яким в даному випадку є ЦПК України.
		Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за її місцем проживання.
		Відтак, стороні заявника слід долучити до матеріалів заяви, які підтверджують фактичне місце проживання заявника на території України, зокрема на території Франківського району міста Львова.
		Ст.175 ЦПК України визначено ряд вимог до позовної заяви, які мають бути дотримані при її подачі.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати, у тому числі, і загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви.
		Відповідно до змісту п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
		Відповідно до ч.1 та 2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		До матеріалів справи долучено ряд письмових доказів на іноземній мові, що позбавляє суд можливості дослідити їх повно, всебічно та об"єктивно.
		Згідно ст.9 ЦПК України та ч.1 ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Згідно зі ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
		Ч.1 ст.14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
		За ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини 3 статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
		Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації того), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята ст. 10 Конституції України).
		Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що подані судові документи повинні бути викладенні державною мовою. Правова позиція викладена у ухвалі Верховного суду України від 31 березня 2020 року у справі №636/398/19, провадження №61-5685ск20; від 19 березня 2020 року у справі № 629/5741/19, провадження №61-5019ск20; від 02 березня 2020 року у справі №623/4072/19, провадження №61-2581ск20; від 27 лютого 2020 року у справі №638/6372/19, провадження №61-2956ск20.
		З огляду на зазначене, заявником має бути поданий переклад на державну (українську) мову додатків, переклад яких відсутній у заяві про встановлення факту, в кількості двох примірників як для суду, так і для заінтересованої особи.
		Ч.1 ст.177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
		Відтак, заявнику слід подати примірник заяви про встановлення факту та копії усіх документів, що додаються до заяви, в тому числі і з перекладом на українську мову, зазначених в заяві про встановлення факту як додатки, для заінтересованої особи.
		З прохальної частини заяви вбачається, що така містить дві вимоги немайнового характеру.
		Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
		Ч.1 ст.3 цього закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
		Згідно вимог ч.1 ст.4 цього ж закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684 грн. 00 коп.
		Ч.3 ст.6 ЗУ "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за заяву у справах окремого провадження, подану фізичною особою, становить 536 (п"ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
		Зважаючи на зазначені вимоги закону щодо порядку сплати судового збору, заявнику за подання заяви слід доплатити судовий збір в розмірі 536 (п"ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
		Ч.7 ст.177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
		В заяві про встановлення факту представник заявника зазначає, що здійснює представництво інтересів на підставі договору про надання правової допомоги №02-11/04/2023 від 11 квітня 2023 року, однак такий до заяви не долучений.
		Відтак, суд зобов"язує представника заявника долучити до матеріалів заяви договір, на підставі якого здійснює представництво інтересів громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 .
		Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
		У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
		У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
		З огляду на вищенаведене, суддя приходить до висновку, що подана заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		Виходячи з наведеного, вважаю, що заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, для усунення недоліків такої.
		На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 175, 177, 185, 293, 294, 315, 318 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
		 
		постановив:
		 
		Матеріали заяви адвоката Паляничко Павла Олексійовича, який діє від імені громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про встановлення факту народження особи на території України та встановлення родинних відносин між фізичними особами - залишити без руху.
		Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.
		У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		  
		Суддя                                 В. Кузь

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...