Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/3261/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2023. Зареєстровано: 13.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2023.
Дата набрання законної сили: 05.06.2023
Номер судового провадження: 11-сс/807/340/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022080020000365

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                Дата документу 05.06.2023 Справа № 333/3261/23
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 333/3261/23                                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/807/340/23                                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2 
		Категорія ст. 170 КПК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       5 червня 2023 року                                                 м . Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 , 
		за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), 
		розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №62022080020000365, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене 26 квітня 2023 року майно, а саме, 6945 доларів США, які зі слів чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_9 належать йому; 1005 Євро, які зі слів чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_9 належать йому.
		Під час досудового розслідування встановлено, що у період з 24.02.2022 року по 21.07.2022 року Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради було укладено цивільно-правові договори з фізичними особами щодо виконання фасувально-пакувальних та вантажних робіт.
		Після цього, у вказаний вище період, за результатами підписання складених актів прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2В, на розрахункові рахунки фізичних осіб Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради було перераховано грошові кошти за такі роботи на загальну суму 4 324 730,00 грн.
		В ході подальшого досудового розслідування вказаного кримінального провадження було встановлено, що фактично фасувально-пакувальні та вантажні роботи не виконувались, фізичні особи, на розрахункові рахунки яких надходили грошові кошти за начебто виконання вказаних робіт, взагалі не мали трудових відносин з Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради.
		Так, допитані з вказаного факту у якості свідків особи, з якими начебто було укладено цивільно-правові договори щодо виконання фасувально-пакувальних та вантажних робіт повідомили, що будь яких робіт на Департамент культури і туризму Запорізької міської ради вони не виконували, цивільно-правові договори щодо виконання таких робіт не підписували. Крім того, останні повідомили, що їм дійсно на розрахункові рахунки надходили значні суми, однак вказані суми вони перераховували іншим особам.
		В ході перевірки вказаної інформації, було встановлено, що фізичні особи, з якими від імені Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради були укладені цивільно-правові договори, складені акти виконаних робіт та на банківські картки яких було перераховано грошові кошти, фактично вказані роботи виконували безоплатно, як волонтери, цивільно-правові договори та акти виконаних робіт не підписували, а грошові кошти, які вони отримували на власні банківські картки пересилали на карткові рахунки заступника головного бухгалтера Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пастора церкви святого Еммануїла ФОП ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружини останнього - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , брата ОСОБА_11 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ФОП ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та інших невстановлених осіб. Також задокументована причетність до злочинної схеми головного бухгалтера Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на банківську картку якої робилось подальше перерахування коштів. Слід зазначити, що серед фізичних осіб, які нібито виконували роботи є близькі родичі та знайомі організаторів злочинної схеми, а значна їх частина є прихожани церкви християн віри євангельської «Еммануїл».
		В обґрунтування клопотання старший слідчий зазначив, що вилучені речі можуть підтверджувати відомості про встановлення факту здійснення протиправної діяльності, а тому є достатні підстави вважати, що вилучені речі містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також слідчий просив накласти арешт на майно з метою проведення судових експертиз. 
		Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що надані слідчим матеріали не доводять наявності правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. 
		В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, зазначене в клопотанні. 
		24 травня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли від прокурора доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання старшого слідчого та накласти арешт на майно, зазначене у клопотанні, яке вилучене 26 квітня 2023 року у ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , та в якій проживає ОСОБА_16 , а саме, на грошові кошти у сумі 6945 доларів США та грошові кошти у сумі 10005 євро. 
		В обґрунтування своєї скарги вказує, що вилучене за результатами проведення обшуку майно (грошові кошти) відповідають критеріям речового доказу, зазначеного у ст. 98 КПК України, а тому дії по їх користуванню, розпорядженню та відчуженню можуть завдати шкоди досудовому розслідуванню та встановленню істини у справі. 
		Зазначає, що є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом за результатами вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі факту здійснення протиправної діяльності, а також у подальшому можуть бути використані для забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні. 
		Крім того вказує, що висновки слідчого судді про належність вилучених грошових коштів ОСОБА_9 , що підтверджується наданою роздруківкою з податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, що висвітлює його загальну суму доходу за звітний період, не є ідентифікацією правомірного отримання зазначених грошових коштів, не підтверджує їх приналежність до визначеної особи, та не спростовує того факту, що зазначені вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом за результатами вчинення вищевказаного кримінального правопорушення. 
		Звертає увагу на те, що слідчий суддя не врахував аргументи, викладені у відповідному клопотанні та доводи слідчого у судовому засіданні, вибірково підійшов до оцінки окремих обставин та доказів, надавши перевагу одним, і без наведення мотивів, які б указували на їх недостовірність, недопустимість чи суперечність, відкинув інші, при цьому не зазначивши в ухвалі належних та достатніх мотивів відмови у задоволенні клопотання слідчого. 
		У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та наполягав на доводах, зазначених в ній. 
		Повідомлені належним чином інші учасники судового розгляду до судового засідання апеляційного суду не з`явились, із заявами про відкладення розгляду не звертались, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги прокурора без їх участі. 
		Заслухавши доповідь судді, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та провівши судові дебати, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується для досягнення дієвості кримінального провадження.
		Норми, викладені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
		1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
		2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
		3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
		Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний перевірити можливість досягнення дієвості кримінального провадження без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, що узгоджується із п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, відповідно до якої при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК).
		Згідно з п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
		Таким чином, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:
		- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;
		- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;
		- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;
		- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.
		Частиною четвертою статті 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
		Колегія суддів доходить до висновку, що у даному провадженні слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону.
		Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.
		Згідно з приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження.
		Так, з матеріалів провадження вбачається, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022080020000365 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (а.с. 7).
		Із фабули витягу з ЄРДР під №62022080020000365 від 28 жовтня 2022 року випливає, що службові особи Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради, у змові з співробітником УСБУ у Запорізькій області шляхом зловживання становищем, в умовах воєнного стану, учиняють розкрадання бюджетних коштів. 
		Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі, де мешкає головний бухгалтер Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради ОСОБА_16 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , з метою відшукання та вилучення: цивільно-правових договорів на виконання послуг сортування різних товарів за їх видами, фасування різних товарів будь якими засобами, формування гігієнічних наборів, пакування в усадочну пластмасові плавку, блістерне пакування, фасування у пляшки та банки; наповнення мішків та пакетів; упаковка одноразового посуду; контроль кількості одиниць продукції в кожній упаковці; зважування упакованого вантажу; пакування та етикетування тюків; доставка вантажу до транспортного засобу; навантаження, перевезення, перенесення і розвантаження вантажу, а саме: продукти харчування, медичну препарати, засоби гігієни, речі, обмундирування; перевезення вантажу до заданого місця призначення; комплектація продуктів-крупи; хлібобулочні вироби, овочі, фрукти, бакалія; пакування медичних препаратів із дотриманням правил безпеки виконувати пакування вантажу (обмотування стрейч плівкою); навантаження та розвантаження багажу; перевезення вантажу власним автотранспортом за вказаним маршрутом та акти прийому здача до них, що були укладені Департаментом культури і туризму ЗМР у період з 24 лютого 2022 року по 21 липня 2022 року; документів щодо оплати вказаних договорів, банківських виписок; чорнових записів; банківських карток, мобільних терміналів систем зв`язку, носіїв електронної інформації, комп`ютерної техніки, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом; інших речей і документів щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (а.с. 30-34).
		Із протоколу обшуку від 26 квітня 2023 року вбачається, що під час обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 6945 доларів США та 10005 Євро (а.с. 35-40).
		Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_7 від 26 квітня 2023 року в тому числі грошові кошти, на які просить слідчий накласти арешт були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с. 41-51).
		Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що вилучені речі та документи можуть підтверджувати відомості про встановлення факту здійснення протиправної діяльності та могли зберегти на собі сліди злочину.
		Так, як вказано вище, наразі здійснюється досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. 
		Диспозиція ч. 1 ст. 191 КК України встановлює кримінальну відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні. 
		Частина 4 ст. 191 КК України передбачає кримінальну відповідальність за дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		Із рапорту старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) ТУ ДБР розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_19 випливає, що в тому числі картковий рахунок головного бухгалтера Департаменту культури та туризму ЗМР ОСОБА_16 було перераховано частину отриманих коштів за надання фасувально-пакувальних, вантажних та інших робіт, які фактично були виконані безоплатно (а.с. 24-29).
		Із матеріалів клопотання вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 28 жовтня 2022 року.
		Разом з тим, до клопотання слідчого про арешт майна були надані тільки витяг з ЄРДР, рапорти щодо осіб, які можуть бути причетні до протиправної діяльності, протокол обшуку та постанову про визнання речовими доказами.
		Доказів, які б свідчили, що ОСОБА_16 на її картковий рахунок було перераховано грошові кошти, які набуті кримінально протиправним шляхом надано не було, а тому стверджувати той факт, що вилучені грошові кошти в розмірі 6945 доларів США та 10005 Євро є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України, правових підстав немає. 
		Також слід зазначити, що як вбачається із клопотання слідчого, на розрахункові рахунки фізичних осіб Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради було перераховано грошові кошти на загальну суму 4 324 730 грн., без зазначення на які саме банківські рахунки, кому вони належать та які суми грошових коштів були перераховані на такі рахунки. 
		При цьому, із рапорту старшого оперуповноваженого ОСОБА_20 вбачається, що таких фізичних осіб, яким на їх рахунки було перераховано грошові кошти на загальну суму 4 324 730 грн. було 84 (а.с. 24-29). 
		Тобто, із матеріалів клопотання випливає, що за місцем мешкання ОСОБА_16 було вилучено 6945 доларів США та 10005 Євро, проте, яку саме суму грошових коштів на її розрахунковий рахунок було перераховано Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради, в клопотанні не зазначено. 
		Крім того, однієї із підстав для накладення арешту на грошові кошти, слідчий в своєму клопотанні посилається на проведення судових експертиз, однак, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що грошові кошти були перераховані на банківські картки відповідних осіб, тобто шляхом здійснення безготівкових операцій, проведення судових яких експертиз вилучених грошових коштів є незрозумілим. 
		Отже, в клопотанні про накладення арешту на майно не зазначено правових підстав для висновків про відповідність вказаних грошових коштів критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а тому така мета забезпечення арешту майна як збереження речового доказу, ані слідчим ані прокурором доведена не була. 
		Також, із матеріалів провадження не вбачається, що в даному кримінальному провадженні слідчим чи прокурором складалося та вручалося повідомлення про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення будь-кому, в тому числі ОСОБА_16 , а тому інші правові підстави в розумінні ч. 2 ст. 170 КПК України для арешту майна, зокрема, з метою конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) в даному випадку є безпідставними. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування в клопотанні не надано обґрунтованої оцінки щодо правової підстави для арешту грошових коштів, а слідчий суддя, врахувавши вимоги ст.ст. 170, 173 КПК України, обґрунтовано встановив відсутність правових підстав для задоволення клопотання про накладення арешту.
		Правильність таких висновків слідчого судді випливає також і з наступного.
		Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 170, 173 КПК України, повинен у залежності від мети накладення арешту, врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, застосування щодо нього спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, наявність чи відсутність цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. 
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого про накладення арешту на грошові кошти, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
		За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №62022080020000365, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		ОСОБА_2                  ОСОБА_3                          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...