Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 311/2644/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2023.
Дата набрання законної сили: 08.06.2023
Номер судового провадження: 51-189км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021087190000146

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 червня 2023 року
		м. Київ
		справа № 311/2644/21
		провадження № 51-189 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,
		прокурора                                     ОСОБА_5 ,
		захисника                                     ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                                   № 12021087190000146, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.   
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 07 липня                     2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді                              громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин. 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 17 травня                         2021 року, близько 20:00 год, в АДРЕСА_2 , таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_8 майно вартістю 2025 грн, після чого з місця події пішов та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, а суд першої інстанції, всупереч вимогам               п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України призначив ОСОБА_7 покарання у виді 60 годин громадських робіт, тобто покарання менш суворе, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню - ст. 69 КК України. Вважає, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення обґрунтовані в апеляційній скарзі прокурора доводи про це, та всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив їх належним чином.  
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог прокурора немає, а тому просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному    правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1                     ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. 
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у                                  ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
		У цій справі, як видно з її матеріалів, покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи засудженого, а саме те, що він вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці, за місцем проживання зарекомендував себе задовільно, громадський порядок не порушував, скарг на його дії від сусідів не надходило, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має чітко визначене місце реєстрації та проживання, навчається у Дніпрорудненському професійному ліцеї, має добрий загальний розвиток, за характером замкнений, неконфліктний, виховується в повній сім`ї.
		Визнано обставинами, які пом`якшують покарання, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення проступку у неповнолітньому віці.
		Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості, на його думку, призначеного ОСОБА_7 покарання та обґрунтовано залишив її без задоволення. 
		З призначеним видом покаранням погоджується і суд касаційної інстанції, в зв`язку з чим, твердження в касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, колегія суддів вважає непереконливими. 
		Відповідно до положень ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
		Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, незастосування положень ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання. Так, вироком ОСОБА_7 , який на момент вчинення злочину був неповнолітнім, визнано винним за ч. 1 ст.185 КК України і йому призначено покарання у вигляді 60 годин громадських робіт.
		Дійсно, санкцією частини 1 статті 185 КК України в чинній редакції закону, передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
		Призначаючи покарання ОСОБА_7 у виді громадських робіт строком на                        60 годин, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку послався на положення ст. 100 КК України, тим самим мотивував власний висновок особливостями призначення покарання стосовно неповнолітньої особи.
		Водночас, відповідно до наведених вимог ст. 100 КК України строк для даного виду покарання щодо неповнолітньої особи передбачений від 30 до 120 годин, в межах чого і було місцевим судом визначений строк покарання у виді громадських робіт, який становить 60 годин.
		Проте, зважаючи, що санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає громадські роботи на строк від 80 до 240 годин та положеннями кримінального закону передбачена можливість призначення покарання нижче від найнижчої межі лише шляхом застосування ст. 69 КК України, то призначаючи ОСОБА_7 покарання розміром 60 годин громадських робіт, суд мав застосувати положення ст. 69 КК України. 
		Апеляційний суд правильно зазначив про те, що встановлені ст. 100 КК України строки для покарання у виді громадських робіт в порівняні із санкцією ч. 1                        ст. 185 КК України є найбільш сприятливими для неповнолітнього обвинуваченого як за мінімальною, так і за максимальною межею покарання.
		Проте Кримінальний кодекс України передбачає можливість призначення покарання нижче найнижчої межі санкції статті лише шляхом застосування                  ст. 69 КК України за наявності для цього підстав. 
		Тому безпідставним є висновок апеляційного суду, що в запропонованому прокурором варіанті виявляється штучність створення ситуації, коли суд, з метою недопущення порушень ст. 100 КК України, мусить віднаходити підстави для застосування положень ст. 69 КК України.
		А посилання касаційної скарги прокурора про те, що призначаючи                  ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт на строк 60 годин, мав застосувати положення ст. 69 КК України, оскільки такого розміру вказаного виду покарання не передбачено санкцією ч. 1 ст. 185 КК України колегія суддів вважає обґрунтованими. 
		Водночас, зважаючи на те, що колегія суддів погоджується з призначеним видом та розміром покарання ОСОБА_7 та вважає, що за наявних у справі даних про особу останнього, а також обставин, які пом`якшують покарання є достатньо підстав для застосування положень ст. 69 КК України і зазначене не погіршує становища засудженого, судові рішення в цій частині, на підставі п. 2 ч. 1                 ст. 438 КПК України, необхідно змінити. 
		В зв`язку з наведеним, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України,  Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково. 
		Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року та, в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, вирок Василівського районного суду Запорізької області від 07 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити. 
		Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 60 годин громадських робіт. 
		В решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.      
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_9                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...