Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/7313/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2023. Зареєстровано: 14.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2023.
Дата набрання законної сили: 29.08.2023
Результат оскарження 29.08.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/8500/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/7313/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 червня 2023 року м. Одеса
		 
		Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
		визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не поновлення з моменту звернення виплати пенсії ОСОБА_1 ;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 02.03.2021 року.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовлено позивачу у переведенні виплати пенсії за новим місцем проживанням посилаючись на обставини неможливості поновити виплату пенсії позивачу оскільки не можливо зробити запит до пенсійного фонду російської федерації для отримання паперової справи, оскільки пенсію позивачу можливо поновити на підставі тих оригіналів документів які він надав при зверненні за поновленням пенсії.
		Ухвалою суду від 24.04.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		17.05.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що підставою для витребування пенсійної справи за новим місцем обліку є заява пенсіонера, в той же час представник відповідача підкреслює, що підставою для виплати такої пенсії, є безпосереднє надходження пенсійної справи (у відповідь на запит) разом з документами про припинення виплати пенсії.
		За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
		02.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про переведення виплати пенсії за новим місцем проживанням та взяття на пенсійний облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
		Листом від 11.07.2022 року № 10796-8812/П-02/8-1500/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було відмовлено позивачу у переведенні виплати пенсії за новим місцем проживанням, в обґрунтування чого пенсійним органом повідомлено: «листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.03.2021 року № 1500-0403-8/28118 направлено запит щодо витребування Вашої пенсійної справи до Пенсійного фонду Російської Федерації. Додатково повідомляємо, що Головним управлінням були направлені повторні запити до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо витребування Вашої пенсійної справи від 06.05.2021 року №1500-0403-8/56729, вiд 03.06.2021 року №1500-0403-8/69683, від 02.09.2021 року № 1500-0403-8/108334 та від 02.12.2021 року № 1500-0403-10/152557. Відповідь або паперова пенсійна справа на запити до Головного управління не надходила. У теперішній час у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з Російською Федерацією, в тому числі і на запити пенсійних справ для виплати пенсії за новим місцем проживання призупинено».
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») встановлено, що за цим Законом призначаються пенсії: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
		В свою чергу, згідно преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») встановлено, що Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
		Згідно із статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
		В свою чергу, виходячи з аналізу матеріалів справи, судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є обставини щодо непогодження позивача з відмовою пенсійного органу щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживанням на підставі заяви позивача, оскільки попереднє місце проживання останнього є м.Керч Автономної Республіки Крим, яке належить до тимчасово окупованої території України, в органах Пенсійного фонду України у період дії правового режиму воєнного стану відсутні повноваження отримати необхідні для поновлення виплати пенсії документи.
		За твердженнями позивача, останній перебуваючи на території Російської Федерації отримував пенсію, однак після введення воєнного стану на території України перестав отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
		Частиною 2 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або уповноваженого ним органу особисто або через представника, що діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
		Відповідно до положень пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846, із змінами та доповненнями (надалі - Порядок) встановлено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
		Згідно пункту 1.1 Порядку заява на переведення виплати пенсії за новим місцем проживання подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
		Пунктом 2.8 Порядку встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
		Відповідно до пункту 4.12 Порядку при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
		Отже, з аналізу вказаних вище приписів можна прийти до чіткого висновку, що підставою для витребування пенсійної справи за новим місцем обліку є заява пенсіонера, а підставою для виплати пенсії, з огляду на вказані обставини є надходження пенсійної справи (у відповідь на запит) разом з документами про припинення виплати пенсії.
		Суд зазначає, що чинним законодавством встановлено, що для призначення пенсії заявником подаються оригінали документів без їх ксерокопій. Паспорт, трудова книжка та інші необхідні документи підлягають скануванню безпосередньо спеціалістом пенсійної служби, який здійснює їх прийом та складають структуру електронної пенсійної справи. Призначення пенсії відбувається в централізованій системі, яка є єдиною для всіх територіальних управлінь Фонду.
		Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду (система надання послуг в електронній формі) (надалі - вебпортал) - сукупність програмно-технічних засобів, що забезпечують оперативне приймання, обробку, зберігання та передачу інформації (даних) під час надання послуг громадянам, застрахованим особам та страхувальникам, а також надання установам банків та організаціям, що здійснюють виплату та доставку пенсій, інформації в електронній формі з дотриманням адресності та заходів щодо захисту відповідних видів інформації (даних); електронна пенсійна справа - сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Про захист персональних даних", включаючи обов`язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.
		Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 встановлено, що Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані та користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами (підпункти 2, 4 пункту 6).
		Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, визначено, що Управління Фонду має право, зокрема, отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань та користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами (підпункти 2, 4 пункту 6).
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
		Згідно з статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Як встановлено судом, у тому числі з письмових пояснень та документів наданих сторонами, позивач виїздив на постійне місце проживання до російської федерації, але на момент звернення позивача за запитом справи та поновленням пенсійних виплат, судом не встановлено чи станом на момент звернення до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії органом пенсійного забезпечення російської федерації проводились пенсійні виплати, а також не надано доказів припинення пенсії в російській федерації. Отже на даний час суду не відомо чи позивач є отримувачем пенсії від органів російської федерації.
		Положеннями частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Крім того, пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
		В свою чергу, беручи до уваги викладені вище приписи вимог чинного законодавства та враховуючи наявні в матеріалах справи, суд звертає увагу, що відповідачем не було здійснено жодних передбачених законодавством дій стосовно перевірки інформації зокрема, надсилання запитів, щодо отримання відповідачем відомостей про припинення чи не припинення виплати пенсії в російській федерації.
		Суд зауважує, що відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивачу, що зумовлена бездіяльністю відповідача, щодо отримання таких доказів не може нівелювати відомості копії пенсійної справи, а також електронної пенсійної справи, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.
		Відсутність пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю її пенсійної справи, оскільки протилежне позбавляє її права на її відновлення, яке вона має згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.
		Конституційний Суд України в казаному вище рішенні дійшов висновку, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
		Суд зауважує, що під час розгляду даної справи вини позивача у відсутності пенсійної справи не було встановлено, оскільки пенсійна справа була направлена відповідачем до російської федерації самостійно.
		У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що відсутність оригіналу пенсійної справи не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена, тому дана обставина не може бути підставою для відмови позивачу в поновленні пенсії.
		Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 02.03.2021 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових.
		В свою чергу, суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
		Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року слідує, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
		Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
		Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
		У випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання органу Пенсійного фонду України поновити позивачу виплату пенсії, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви останньої про витребування пенсійної справи, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.
		Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
		В свою чергу, оскільки уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України не приймалося рішення по суті за результатами розгляду заяви позивача щодо поновлення виплати пенсії, тому і передчасними є вимоги щодо зобов`язання певного органу Пенсійного фонду України поновити виплату позивачу пенсії за віком.
		При цьому, суд наголошує на тому, що в даному випадку позивачем неналежним чином обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки суд не має права втручатися в діяльність Пенсійного фонду України шляхом зобов`язання останнього приймати відповідні рішення, зважаючи на те, що такому передує з`ясування обставин та наявності умов для відновлення/призначення виплати пенсії.
		В той же час, у зв`язку з встановленням судом факту невиконання відповідачем усіх покладених на нього обов`язків щодо отримання інформації стосовно інформації про виплату пенсії позивача, та оригіналу пенсійної справи, з метою захисту порушеного права позивача на отримання пенсії, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживанням з урахуванням наданих документів починаючи з моменту звернення за поновленням, а саме з 02.03.2021 року та прийняти відповідне рішення.
		Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії  задовольнити частково. 
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживанням з урахуванням наданих документів починаючи з моменту звернення за поновленням, а саме з 02.03.2021 року та прийняти відповідне рішення.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
		 
		 
		Суддя Токмілова Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...