Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9287/23 : не визначено.
Надіслано судом: 14.06.2023. Зареєстровано: 14.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2023.

Результат оскарження 16.10.2023 Північний апеляційний господарський суд: закрито апеляційне провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		про забезпечення позову
		м. Київ
		14.06.2023Справа №  910/9287/23
		За заявоюОСОБА_1  ОСОБА_2 про забезпечення позовуу справі№ 910/9287/23 Суддя Підченко Ю.О.ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі разом також - заявники) 13.06.2023 звернулися до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просять суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
		- заборони ОСОБА_3 , уповноваженим органам та усім суб`єктам державної реєстрації, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС", у тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну складу членів організації, виключення учасників Товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені Товариства, зміну керівника та керівних органів Товариства, зміни місцезнаходження громадської організації, до набрання законної сил рішенням по суті розгляду позову, який буде подано в строки, встановлені ч. 3 ст. 138 ГПК України.
		Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:
		1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
		2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
		3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
		Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
		За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведених заявниками обґрунтувань вимог та доданих ними до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність витребування в заявників додаткових пояснень або додаткових доказів. 
		Також, з наведеного у заяві обґрунтування та доданих до неї доказів не вбачається, що наданих заявниками пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви. Підстав для розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін судом не встановлено.
		Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.
		Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 
		1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
		4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
		6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
		8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
		9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
		10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
		Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звертаються до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. 
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. 
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. 
		Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову. Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
		На обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються, зокрема, на такі фактичні дані.
		Заявники мають намір звернутися до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. про визнання недійсними актів приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "АНТАРЕС" від 17.10.2022, які укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Враховуючи, що між заявниками та ОСОБА_3 не було в повній мірі виконано вимоги договорів про купівлю-продаж частки в статутному капіталі від 17.10.2022, а саме - в частині підписання актів прийому-передачі часток у статутному капіталі, то ОСОБА_3 набуті частки в статутному капіталі ТОВ "АНТАРЕС" в спосіб, що суперечить чинному законодавству;
		ОСОБА_1 , як директором ТОВ «АНТАРЕС», було отримано повідомлення від 01.05.2023 про проведення загальних зборів учасників ТОВ «АНТАРЕС», а в подальшому, одержано повідомлення про внесення питань до порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «АНТАРЕС», а саме: 
		- Про звільнення виконавчого органу (Директора Товариства) ТОВ «АНТАРЕС»;
		- Про обрання виконавчого органу (Директора Товариства) ТОВ «АНТАРЕС»;
		- Про уповноваження осіб (особи) на підписання цивільно-правового або трудового договору (контракту) з виконавчим органом (Директором Товариства) ТОВ «АНТАРЕС».
		З огляду на наведене, на думку заявників, існує загроза, що особа, яка, нібито, незаконним шляхом заволоділа 85% відсотками статутного капіталу Товариства, вчиняє дії щодо звільнення виконавчого органу (Директора Товариства) ТОВ «АНТАРЕС», який є законним власником 50 % статутного капіталу Товариства.
		Заявники наголошують, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, вони не зможуть захистити свої порушені права в межах одного судового провадження, оскільки, в подальшому виникне необхідність для оскарження рішення загальних зборів ТОВ "АНТАРЕС".
		Судом встановлено, що 17.10.2022 заявники уклали з ОСОБА_3 договори купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ "АНТАРЕС".
		Крім того, 17.10.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складено та підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "АНТАРЕС" зі змісту якого вбачається, що у зв`язку з укладенням Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС» від 06 липня 2022 року, склали цей Акт приймання-передачі про наступне:
		- ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС» у розмірі 35% (тридцять п`ять відсотків), яка в грошовому еквіваленті становить 2 590 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.
		17.10.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було складено акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «АНТАРЕС», зі змісту якого вбачається, що у зв`язку з укладенням Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС» від 06 липня 2022 року, склали цей Акт приймання-передачі  про наступне:
		- ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС» у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків), яка в грошовому еквіваленті становить 3 700 (три тисячі сімсот) гривень 00 копійок.
		Заявники стверджують, що жодного правочину з ОСОБА_3 від 06.07.2022 про купівлю-продаж частки в статутному капіталі ТОВ "АНТАРЕС" не укладали.
		На переконання суду, у разі якщо ОСОБА_3 отримав у власність частки в статутному капіталі ТОВ "АНТАРЕС" з порушенням вимог чинного законодавства, то проведення дій щодо реєстрації, внесення змін до установчих документів, перереєстрації, реорганізації будь-яким шляхом, реєстрації припинення діяльності, реєстрації змін до існуючої редакції статуту, а також внесення інших змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну складу членів організації, виключення учасників Товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені Товариства, зміну керівника та керівних органів Товариства, може унеможливити виконання рішення у справі за відповідним позовом та призвести до виникнення нових судових спорів між сторонами у майбутньому.
		Дослідивши наведені заявниками обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вчинення реєстраційних дій стосовно Товариства з обмеженою від повільністю "АНТАРЕС" під час розгляду справи за відповідним позовом істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернуться з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є вимога про визнання недійсними актів приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "АНТАРЕС" від 17.10.2022, які укладені між ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасування реєстраційних записів.
		За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
		Частина 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).
		Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Судом досліджено, що заявники належними та допустимими доказами обґрунтували причини звернення із заявою про забезпечення позову, а вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		При цьому, в даному випадку заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими, і вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії не може свідчити про вирішення спору сторін по суті. 
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №910/13709/19. 
		Більше того, оскільки у даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 планують звернутися до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. 
		За таких обставин, враховуючи пов`язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав заявників у разі задоволення позову та невжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
		Згідно з ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		Крім того, положеннями статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
		З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні. 
		Відповідачі чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст. 136-140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, - 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
		2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом: 
		- заборони ОСОБА_3 , уповноваженим органам та усім суб`єктам державної реєстрації, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС", у тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну складу членів організації, виключення учасників Товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені Товариства, зміну керівника та керівних органів Товариства, зміни місцезнаходження громадської організації.
		3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 14.06.2023, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 14.06.2026 року.
		4. Стягувачами за даною ухвалою є:
		- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 );
		- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
		5. Боржником за даною ухвалою є: 
		- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
		6. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
		 
		Повний текст ухвали складено та підписано - 14.06.2023
		 
		Суддя                                                                                                               Ю.О.Підченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...