Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 471/1142/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано судом: 14.06.2023. Зареєстровано: 14.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Номер судового провадження: 22-ц/812/437/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		14.06.23
		22-ц/812/437/23
		Провадження № 22-ц/812/437/23 Головуючий суду першої інстанції Гукова І.Б.
		Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 червня 2023 року м. Миколаїв Справа № 471/1142/21
		 
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: 
		головуючого  Царюк Л.М.,
		суддів  Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
		при секретарі судового засідання  Калашник А.О.,
		за участі представника заінтересованої особи ОСОБА_1  ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гукової І.Б., в залі судового засідання в смт Братське, повний текст якого складено 20 лютого 2023 року, за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 
		24 грудня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, заінтересовані особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Доводи заяви обґрунтовувала тим, що з 15 березня 2007 року вона та ОСОБА_5 почали проживати однією сім`єю, як подружжя, спільно вели господарство, проживали в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , несли спільні витрати на утримання та придбання майна. Під час спільного проживання ними було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в якому в подальшому спільними зусиллями було зроблено ремонт. 
		За період спільного проживання ними було придбано два автомобілі та автомобільний причіп. 
		29 червня 2016 року між ними було укладено шлюб в Братському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що зроблено актовий запис № 17.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. 
		Посилаючись на те, що з моменту смерті чоловіка відкрилася спадщина, до складу якої входить також рухоме та нерухоме майно, яке було придбане до укладення шлюбу, але під час спільного проживання та за спільні кошти, просила встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю з 15 березня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2023 року у задоволені позовної заяви відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням того, що обставини, які підлягають доказуванню у справі, що розглядалася носять приватний характер, вони не можуть бути підтверджені виключно показаннями свідків, які мали загальний характер і в своїй сукупності не підтверджують обставини, які підлягають доказуванню для доведення факту проживання однією сім`єю, а саме: наявність спільного бюджету, ведення спільного господарства та побуту між позивачкою та померлим у зазначений період. Зазначені обставини можуть бути доказані письмовими доказами, які стороною позивача суду не надані.
		Крім того, під час судового засідання представник позивача наголошував, що встановлення факту необхідно ОСОБА_3 для вирішення питання спадкування, а саме визначення частини майна спільною власністю подружжя.
		Однак будь-яких доказів придбання майна у період спільного проживання до реєстрації шлюбу суду не надано, як і не надано доказів ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю. Клопотань про витребування доказів, які сторона не може самостійно надати суду під час розгляду справи не заявлялося.
		Не погодившисьіз рішеннямсуду, ОСОБА_3 подала апеляційнускаргу,де, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не забезпечив явки на судові засідання відповідача ОСОБА_4 , яка без поважних причин будучи офіційно повідомленою про дату, час та місце судового засідання проігнорувала тричі виклики за повісткою до суду. Це призвело до необґрунтованого рішення, оскільки відповідач не висловила свою думку стосовно її позовних вимог. 
		Також, на думку ОСОБА_3 , суд вийшов за межі позовних вимог, викладених у її позовній заяві, зазначаючи про те, що вона намагалася вплинути за допомогою суду на спадкові права інших спадкоємців. Свої висновки суд обґрунтовував пунктами 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення 
		підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, 
		суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому 
		провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, 
		залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що 
		вони мають право подати позов на загальних підставах. Але в даному випадку до неї і до суті самої справи це не відноситься, тому що протягом трьох років після смерті чоловіка ніхто із спадкоємців, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до неї не зверталися по питанням про досудове узгодження по часткам спадщини і нікому з них, спадкоємців за законом, нотаріальний орган свідоцтво про право на спадщину не видавав.
		Відповідач ОСОБА_1 , донька її чоловіка, у судовому засідання заявила, що її не знає та навмисно змінювала та перекручувала факти. Адже вона із чоловіком допомагали матеріально його донькам та онукам. Але суд підтримав позицію ОСОБА_1 . 
		Також суд не взяв до уваги показання свідків, які повністю підтвердили факти її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 , а саме: ведення спільного господарства, наявність спільного сімейного бюджету, проведення спільних витрат на придбання майна як рухомого так і нерухомого, в інтересах їх сім`ї та наявність між нею та чоловіком подружніх взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю. 
		До того ж, суддею було відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про оголошення перерви та надання можливості заслухати відповідача ОСОБА_4 . Зазначене призвело до неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та порушень прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи. 
		Не погодившись з апеляційною скаргою ОСОБА_4 надала на неї відзив.
		У відзиві зазначала, що вважає рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2023 року законним та аргументованим.
		Просить суд звернути увагу на те, що було встановлено судом першої інстанції та не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_3 вже зверталась з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю до Братського районного суду. Вказану заяву було залишено без розгляду ухвалою Братського районного суду Миколаївської області з якою також погодився Миколаївський апеляційний суд.
		Судами першої та апеляційної інстанції в своїх рішеннях було роз`яснено, що в даних правовідносинах є спір про право, а тому вона має право звернутись до суду в порядку позовного провадження відповідно до статей 27, 174,175,177,184 ЦПК України з зазначенням позовних вимог як встановлення факту, що має юридичне значення так і визнання права власності на майно або його частину.
		Однак не приймаючи до уваги рішення по справі № 471/815/20 ОСОБА_3 знову звернулась до суду з тим же предметом спору, з тих же підстав, між тими ж сторонами та знову ж таки в порядку окремого провадження.
		На день слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходило.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржуване судове рішення зазначених вимог закону не відповідає.
		Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 29 червня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
		Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
		ОСОБА_3 вважає, що вона має право на спадкове майно, набуте до реєстрації шлюбу з померлим, оскільки до цього часу вони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, у зв`язку з чим вона звернулась до суду для встановлення цього юридичного факту. 
		24 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення відповідно до статті 393, пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, зазначивши себе як заявника та заінтересованими особами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , виклавши в заяві відповідні обставини, просила суд встановити факт спільного проживання з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому зазначивши назву поданої заяви як «позовна заява».
		Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2022 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересованих осіб -  ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Заява призначена до судового розгляду в порядку окремого провадження на 14 год. 11 серпня 2022 року.
		Відповідно до матеріалів справи 11 серпня 2022 року в судовому засіданні була оголошена перерва для надання «терміну позивачу для усунення недоліків» до 08 вересня 2022 року.
		У зазначену дату та час відбувається судове засідання та за його результатами оголошується перерва за клопотанням представника заявника для «надання уточненої позовної заяви».
		27 вересня 2022 року ОСОБА_3 подає заяву про зміну назви сторін у справі, де зазначає позивачем ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посилається на зазначені в заяві обставини та в прохальній частині просить суд прийняти до розгляду дану заяву про зміну сторін у справі та продовжити розгляд справи. 
		В рішенні суду першої інстанції за результатами розгляду справи, суд у вступній частині рішення зазначив, що розглянув заяву про встановлення факту, в резолютивній частині цього ж рішення відмовляє в задоволенні позовної заяви, при цьому зазначаючи процесуальне статус ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в одному випадку як заінтересованих осіб, в іншому  відповідачів.
		Законодавець передбачив певний порядок, який застосовується для розгляду і вирішення однієї категорії цивільних справ, не може повною мірою використовуватися при провадженні в інших. Оскільки правова природа цивільних справ значно впливає на порядок їх розгляду у судах першої інстанції, у частині 2 статті 19 ЦПК України передбачено три види цивільного судочинства, а саме: позовне, наказне та окреме провадження, які різняться між собою за категоріями справ, що розглядаються у їх порядку, підставами відкриття провадження у справі, суб`єктами цивільних процесуальних правовідносин, процедурою тощо. 
		Глава 6 Розділу ІV Цивільного процесуального кодексу України присвячена розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Такі справи розглядаються судом у окремому провадженні, яке належить до непозовного цивільного судочинства. ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності (з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази) та меж судового розгляду. Згідно з приписами частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
		Окреме провадження є самостійним видом цивільного судочинства і відрізняється від інших проваджень своєю правовою природою та особливостями процесуального порядку розгляду справ. Окреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 234 ЦПК). Ознаки окремого провадження: - несумісність із спором про право; - відсутність сторін із протилежними інтересами; В окремому провадженні мають місце особливості прояву ряду принципів цивільного процесу (диспозитивності, змагальності, одноособовості та колегіальності розгляду цивільної справи, процесуальної рівності та ін.).
		Справи окремого провадження розглядаються за участю заявника та заінтересованих осіб (частина 3 статті 42, частина 4 статті 294 ЦПК України).
		Розгляд справи в порядку позовного провадження передбачає проходження всіх передбачених ЦПК України стадій судового процесу, а саме:
		- подання до відповідного суду позову, який відповідає вимогам процесуального закону;
		- вирішення питання про відкриття провадження у справі(або залишення позовної заяви без руху, повернення позову, відмова у відкритті провадження);
		- підготовче провадження, під час якого учасники подають суду заяви по суті справи, а також клопотання з процесуальних питань. У підготовчому провадженні суд проводить підготовче судове засідання, де розглядає клопотання учасників, вирішує питання залучення третіх осіб, витребування доказів, призначення експертизи, примирення сторін, колегіального розгляду справи та інші процесуальні питання. За результатами підготовчого судового засідання суд може залишити позов без розгляду, закрити провадження у справі або закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. У випадку визнання позову відповідачем суд може у підготовчому засіданні ухвалити рішення по суті спору;
		- розгляд справи по суті, що включає такі етапи: відкриття розгляду справи по суті (встановлення явки учасників, оголошення складу суду, роз`яснення учасникам їхніх прав та обов`язків, розгляд клопотань); з`ясування обставин справи та дослідження доказів (вступне слово учасників, питання, дослідження судом доказів, додаткові пояснення учасників); судові дебати (заключне слово учасників, репліки);
		- ухвалення судом рішення по суті справи(новою редакцією цивільного і господарського процесуального кодексів передбачена можливість у певних випадках вирішувати питання про судові витрати в окремому судовому засіданні вже після ухвалення рішення по суті).
		   У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи ( частина 1 статті 42 ЦПК України). Сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України).
		Усі справи, що підпадають під цивільну юрисдикцію, розглядаються судом за певними правилами та у визначеній законом формі, а саме цивільного судочинства. 
		З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. 
		Суд першої інстанції правильно відкрив провадження за вказаною заявою та призначив справу до розгляду в порядку окремого провадження.
		Між тим, в подальшому суд першої інстанції, помилково прийнявши до розгляду «заяву ОСОБА_3 про зміну назви сторін», безпідставно вважав, що розглядає позовну заяву ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . 
		Приписами статті 174 ЦПК України передбачено чіткий перелік процесуальних документів, що подаються учасниками справи. Ці документи поділяються на заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.
		До заяв по суті справи належать:
		- позовна заява подається у письмовій формі та повинна відповідати вимогам, встановленим процесуальним законом;
		- відзив подається відповідачем у строк, встановлений судом, який не може бути меншим ніж 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;
		- відповідь на відзив подається позивачем з приводу доводів, викладених у відзиві, у строк, встановлений судом;
		- заперечення подається відповідачем з приводу доводів, викладених у відповіді на відзив, у строк, встановлений судом;
		- пояснення третьої особи подається третьою особою з викладенням аргументів на підтримку позову або заперечення проти нього; пояснення подаються у строк, встановлений судом.
		До заяв з процесуальних питань належать заяви, клопотання та заперечення, в яких учасники процесу викладають свої вимоги, заперечення, аргументи та пояснення з процесуальних питань. Також у приписах статей 182, 183 ЦПК України встановлені загальні вимоги до заяв, клопотань і заперечень, які подаються у письмовій формі. Недодержання цих вимог має наслідком повернення документів без розгляду. 
		З огляду на зазначене, цивільним процесуальним законом не передбачена заява про зміну назви сторін у справі. Більш того, під час судового розгляду справи не передбачено перехід від одного виду цивільного судочинства до іншого, а саме з окремого провадження до позовного провадження, що має місце у справі, що переглядається. 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
		Відповідно до частини 5 статті 367 ЦПК України якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
		З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнання факту спільного проживання заявника ОСОБА_3 з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю в період з 15 березня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявнику потрібно для реалізації прав на спадкове майно під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 . Це право оспорюється доньками померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а тому, враховуючи наявність інших спадкоємців померлого, між спадкоємцями існує спір про право на спадщину. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		За таких обставин відповідно до приписів частини 4 статті 315 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заяву ОСОБА_3 про встановлення факту слід залишити без розгляду.
		При цьому колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що ОСОБА_3 при зверненні до суду в позовному провадженні, крім вимог про встановлення юридичного факту, необхідно зазначити та доводити інші вимоги, що стосуються спору про право на спадкове майно, зокрема, про визнання права власності на спірне спадкове майно.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (пункт 4 частина 1статті 376 ЦПК України).
		Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2023 року підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, та у справі слід ухвалити нове судове рішення про залишення заяви про встановлення юридичного факту без розгляду з підстав, передбачених частиною 4 статті 315 ЦПК України.
		Водночас ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначеноЦПК України.
		Відповідно до частини 7 статті 294ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
		Керуючись статтями 294, 315, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
		Заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.
		 
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
		Головуючий: Л.М. Царюк
		 
		Судді: Т.М. Базовкіна
		 
		Ж.М. Яворська
		 
		Повний текстпостанови складено14 червня 2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...