Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/31765/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2023.
Дата набрання законної сили: 30.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 757/31765/21-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4553/2023
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		30 травня 2023 року                                                                                     м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		судді - доповідача Слюсар Т.А.,
		суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
		за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року та апеляційною скаргою адвоката Зудінова Олега Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у складі судді Підпалого В.В.,
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
		                                          
		                                                      В С Т А Н О В И В :
		 
		У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом, у якому просив скасувати наказ Національного банку України від 26.04.2021 року № 859-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити ОСОБА_1 з 27.04.2021 на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України, а також стягнути з Національного банку України середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судом рішення у справі включно.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що з 29.08.2011 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 
		 
		З 08.08.2014 обіймав посаду начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій. 
		 
		З 01.05.2016 вказана посада не належить до посад державної служби. 
		 
		Наказом Національного банку України від 18.04.2018 року за № 1614-к позивача звільнено з роботи з 20.04.2018 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. 
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2018 у справі № 757/22752/18-ц, із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2021 в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наказ відповідача від 18.04.2018 року № 1614-к скасовано, позивач поновлений на посаді з 21.04.2018. 
		 
		На виконання зазначеного рішення суду, відповідачем видано наказ від 29.11.2018 № 4628-к щодо поновлення позивача на попередні роботі. Проте, як зазначає позивач, до фактичного виконання обов`язків за посадою він допущений не був з огляду на відсутність відповідної посади в структурі та штатному розписі відповідача, що підтверджується змістом наказу відповідача від 09.04.2019 №186-но "Про заходи щодо організації роботи та повторного попередження працівників про наступне вивільнення". 
		 
		В подальшому відповідач ігноруючи висновки суду у справі № 757/22752/18-ц. повторно попереджував позивача про наступне вивільнення з тих же підстав, з яких позивач був звільнений наказом від 18.04.2018 № 1614-к. 
		 
		Також, відповідачем неодноразово, з усієї кількості наявних у нього посад, що відповідали кваліфікації та досвіду роботи позивача, вибірково пропонував йому для працевлаштування, на некваліфікованих роботах або роботах з нижчою кваліфікацією, роботах для яких позивач немає кваліфікації та/або працевлаштування за строковим трудовим договором та/або в іншій місцевості. 
		 
		Від таких пропозицій позивач відмовлявся, у зв`язку із невідповідністю таких пропозицій вимогам закону, оскільки йому не було запропоновано всієї можливої роботи, а також просив надати йому вичерпні переліки посад, на яких він може бути працевлаштований з урахуванням кваліфікації та досвіду роботи. Проте, відповідач жодного разу відповідних переліків позивачу не надав. Наказом від 26.04.2021 № 859-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідач звільнив позивача з роботи, у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. 
		 
		Крім того, позивач має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС другої категорії, проте дана обставина не була врахована відповідачем, внаслідок чого останній знехтував переважним правом залишення на роботі позивача та звільнив його.
		 
		За таких обставин, позивач вважає своє звільнення незаконним, проведене всупереч чинному законодавству, а відтак звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва  від 14.01.2022 позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Зудінова О.О. про виправлення описки у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 14.01.2022 відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду НБУ подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильну оцінку доказів та встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати незаконне та необґрунтоване рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районний суд неправильно оцінено докази надані сторонами, оскільки публікація у мережі Інтернет не є документом, що підтверджує наявність у роботодавця вакантних посад, а НБУ наголошував на тому, що оголошення про пошук спеціалістів певної категорії розміщується в мережі Інтернет з метою формування резерву кадрів з метою їх швидкого та ефективного заміщення у разі нагальної службової необхідності. 
		 
		Крім того, зазначено, що твердження суду про те, що відповідачем не було взято до уваги тривалу роботу позивача у Національному банку України та наявність у нього статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії не відповідає дійсності, оскільки структурний підрозділ, у якому працював ОСОБА_1 , був виключений із структури НБУ, а тому він не може посилатися на наявність переважного права на залишення на роботі, зокрема, у зв`язку з тривалою роботою в банку та наявністю статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		 
		Також не погоджуючись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.12.2022 адвокатом Зудіновим О.О. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що у вступній частині рішення датою його ухвалення зазначено 14.01.2022 проте рішення в електронній формі підписано судом 01.12.2022.
		 
		Вказано, що у зв`язку з цим представником позивача подано до суду заяву про виправлення описки в рішенні суду, шляхом зазначення у вступній частині рішення замість помилкової дати 14.01.2022 правильної дати, що відповідає даті складання повного тексту рішення, оскільки описка в даті ухвалення рішення у цій справі є суттєвою, так як впливає на розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що належить до стягнення на користь позивача за рішенням суду.
		 
		З огляду на що представник позивача просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15.12.2022 та постановити нову про задоволення заяви про виправлення описки.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник НБУ вважає, що зазначення 14.01.2022 датою складення рішення не є опискою, оскільки не було викликано неуважністю суду або допущеною помилкою, а розміщення рішення від 14.01.2022 у ЄДРСР із затримкою було викликано об`єктивними обставинами, з огляду на що просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу НБУ представник позивача просить рішення скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з НБУ в сумі 503 125 грн 74 коп. за період з 27.04.2021 по 01.12.2022.
		 
		Заслухавши представника відповідача, який просив подану в інтересах НБУ апеляційну скаргу на рішення суду задовольнити та залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду, а також вислухавши ОСОБА_1 та його представника адвоката Зудінова О.О., які просили апеляційну скаргу відповідача відхилити та задовольнити апеляційну скаргу позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає зазначити наступне.
		 
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
		 
		Зі справи убачається, що з 29.08.2011 року ОСОБА_1 перебував в трудових правовідносинах з НБУ та з 08.08.2014 обіймав посаду начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій (а.с. 14 т.1).
		 
		Рішення Правління Національного банку України від 12.12.2017 № 787-рш "Про внесення змін до структури Національного банку України та структури Департаменту інформаційних технологій" та наказом Національного банку України від 12.12.2017 № 4209-к "Про скорочення штату працівників Центральної розрахункової палати та структурних підрозділів Департаменту інформаційних технологій" із структури Департаменту інформаційних технологій відповідача виключено, зокрема, управління мережевих технологій, в складі якого перебував відділ інтернет-технологій, очолюваний позивачем (а.с. 17-19 т.1).
		 
		16.01.2018 позивач ознайомився з попередженням про звільнення у якому йому було запропоновано переведення на такі вакантні посади: інкасатор відділу кадрового обслуговування, приймання та видачі цінностей управління роботи з готівкою центрального сховища НБУ з посадовим окладом 9 710 грн, з чим позивач не погодився, з огляду на невідповідність посади його кваліфікації та тим, що не запропоновано всі наявні посади, в тому числі вакансії, що відповідають його досвіду та кваліфікації (а.с. 108 т.1). 
		 
		Після відмови від запропонованої вакансії в той же день наказом від 18.04.2018 № 1614-к позивача було звільнено з роботи з 20.04.2018, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 16, 109 т.1).
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2018 у справі № 757/22752/18-ц зі змінами, внесеними постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2021 в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наказ відповідача від 18.04.2018 № 1614-к скасовано, позивача поновлено на займаній посаді з 21.04.2018 (а.с. 20-22 т.1).
		 
		На виконання рішення суду, відповідачем видано наказ від 29.11.2018 № 4628-к щодо поновлення позивача на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій 21.04.2018 (а.с. 112 т.1).
		 
		Наказом № 186-но "Про заходи щодо організації роботи та повторного попередження працівників про наступне вивільнення" від 09.04.2019, відповідач повторно попереджував позивача 16.04.2019, 26.04.2019, 18.06.2019, 05.07.2019, 02.03.2021, 22.03.2021, 05.04.2021, 12.04.2021, 26.04.2021 про наступне вивільнення з  підстав скорочення посади, яку він обіймав: начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій з одночасною пропозицією вакантних посад.
		 
		 Наказом від 26.04.2021 № 859-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідач звільнив позивача з роботи, у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 133 т.1).
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 , шляхом скасування наказу про звільнення та поновленням на роботі, районний суд виходив з того, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було здійснено відповідачем без дотримання вимог трудового законодавства, оскільки йому не було запропоновано всіх наявних вакантних посад (інша робота), які з`явилися в установі з часу його попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Крім цього, відповідачем не було враховано кваліфікацію позивача, досвід його роботи та не взято до уваги наявність у нього статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії.
		 
		 Разом з тим, колегія суддів з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.
		 
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		 
		Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		 
		Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		 
		При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (статті 49-2 КЗпП України).
		 
		При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
		 
		При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
		 
		Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		 
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		 
		Між тим, районний суд, визнаючи доведеним порушення трудових прав ОСОБА_1 , свої висновки не конкретизував та не зазначив, які саме вакантні посади  не було запропоновано позивачу під час дії попередження про скорочення посади, яку він обіймав.
		 
		Суд першої інстанції не врахував, що позивачу пропонувалися вакантні посади, в тому числі з високими посадовими окладами, обійняти які він відмовлявся.
		 
		Так, з попередження про вивільнення від 26.04.2019 убачається, що адміністрацією Національного банку України ОСОБА_1 запропоновано можливість працевлаштування, шляхом переведення на посаду старшого інженера відділу автоматизації банківських процесів управління автоматизації банківських та фінансово-господарських процесів Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_2 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 128 т.1).
		 
		Доповненнями до попередження на наступне вивільнення від 16.04.2019:  
		 
		18.06.2019 позивачу запропоновано переведення на посаду головного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором, на період знаходження основного працівника ОСОБА_3 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 129 т.1);
		 
		05.07.2019 позивачу запропоновано переведення на посаду кухонного робітника відділу організації харчування управління організаційного забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України; старшого касира відділу оброблення готівки та експертизи цінностей управління роботи з готівкою Центрального сховища; охоронника 6 розряду третьої команди охорони відділу відомчої охорони управління організації охорони Департаменту безпеки (а.с. 130 т.1);
		 
		02.03.2021 позивачу запропоновано переведення на посаду провідного фахівця відділу платіжних систем управління підтримки банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій (а.с. 93 т.1);
		 
		 22.03.2021 позивачу запропоновано переведення на посаду головного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною; провідного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_4 у відпустці по догляду за дитиною; провідного фахівця відділу систем автоматизації управління підтримки банківських інформаційних систем Департамент інформаційних технологій за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_5 у відпустці для догляду за дитиною (а.с. 94-96 т.1);
		 
		05.04.2021 позивачу запропоновано переведення на посаду:
		 
		- охоронника 6 розряду відділу відомчої охорони управління організації охорони Департаменту; 
		- прибиральника службових приміщень господарського відділу управління господарського забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України (м. Київ); 
		- прибиральника територій господарського відділу управління господарського забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України (м. Київ); 
		- старшого касира відділу організації харчування управління організаційного забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України (м. Київ); 
		- старшого касира відділу грошового обігу в Хмельницькій області Департаменту грошового обігу за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_6 у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (м. Хмельницький) (а.с. 97 т.1).
		 
		12.04.2021 позивачу запропоновано переведення на посаду головного інженера-програміста управління вдосконалення та супроводження інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_7 у відпустці по догляду за дитиною (а.с. 90 т.1). 
		 
		26.04.2021 позивачу запропоновано переведення на посаду: 
		 
		- охоронника 6 розряду відділу відомчої охорони управління організації охорони Департаменту безпеки (м. Київ); 
		- прибиральника територій господарського відділу управління господарського забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України;
		- старшого касира відділу грошового обігу в Хмельницькій області Департаменту грошового обігу за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_6 у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (м. Хмельницький); 
		- провідного фахівця відділу платіжних систем управління підтримки банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій; 
		- провідного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_4 у відпустці по догляду за дитиною (м. Київ); 
		- головного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною (м. Київ); 
		- провідного фахівця відділу систем автоматизації управління підтримки банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_5 у відпустці по догляду за дитиною (м. Київ) (а.с. 98 т.1).
		 
		Відповідно до справи, до всіх пропозицій адміністрації, які було здійснено протягом тривалого періоду часу: з квітня 2019 року по квітень 2021 року ОСОБА_1   надавав подібні пояснення: з пропозиціями не згодний, у зв`язку із невідповідності вимогам закону (не запропоновано всієї можливої роботи). Прошу надати  вичерпний перелік посад, на яких він може бути працевлаштований з урахуванням кваліфікації та досвіду роботи.
		 
		Під час апеляційного розгляду справи як на підставу порушення трудових прав, ОСОБА_1   послався на  посади, які були вільними у певні періоди, проте йому не запропонованими.
		 
		Зокрема, посада начальника відділу адміністрування відряджень та супроводу заходів управління організаційного забезпечення Департаменту забезпечення діяльності НБУ, проте згідно даної посади ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам.
		 
		На посаду начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій НБУ позивача було поновлено відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2018.
		 
		Що стосується вільної у період з 16.01.2019 по 19.05.2019 посади чергового по поверху відділу адміністрування відряджень та супроводу заходів управління організаційного забезпечення Департаменту забезпечення діяльності НБУ, про яку зазначено лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів враховує фактичне очевидне небажання позивача з будь-якими пропозиціями щодо працевлаштування на інші посади, наполягаючи на посаді відповідно до його кваліфікації, знань та досвіду роботи. Так, як на причину відмови, зазначав: З пропозиціями не згоден. Прошу  надати вичерпний перелік посад  з урахуванням кваліфікації, знань та досвіду роботи.
		 
		Зазначене дає підстави для переконливого та об`єктивного висновку про відсутність у позивача реального наміру продовжувати правовідносини з відповідачем.
		 
		Подібної позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 08 липня 2020 року (справа №569/17130/17); від 27 квітня 2020 року (справа № 161/19928/17); від 03 червня 2020 року (справа № 757/32634/16-ц); від 12 серпня 2020 року (справа № 753/3889/17).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Отже, відповідачем належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 після повторного поновлення на роботі, протягом тривалого періоду часу (майже двох років) було запропоновано чисельну кількість вільних посад, наявних у НБУ, від яких позивач категорично відмовився.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі не оцінив надані докази, прийняв помилкове рішення не врахувавши норм чинного законодавства та доказів по справі, оскільки відповідно до ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві.
		 
		До обов`язків роботодавця входить обов`язок пропонувати працівникові вакантну посаду, яка лише відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню працівника - що було відповідачем дотримано.
		 
		Не передбачено діючими нормами трудового законодавства і обов`язку роботодавця пропонувати при скороченні і таку посаду, щоб не перевищувала обсягу посадових обов`язків і при цьому не була меншою за оплатою праці, ніж попередньо займана.
		 
		Позивачу були запропоновані вакантні посади, згідно кваліфікаційних вимог до вакантних посад, передбачених посадовими інструкціями, проте позивач не згодився на переведення на жодну із запропонованих посад.
		 
		Таким чином, запропонованою можливістю позивач не скористався, що стало підставою для його звільнення.
		 
		Відтак, твердження позивача, що йому не запропоновано переведення на інші вакантні посади, є безпідставними.
		 
		Посилання скаржника на те, що він звертався до відповідача із проханням працевлаштувати його на одній із вакантних посад, розміщених на сайті НБУ в мережі Інтернет, які позивач вважав підходящими до його кваліфікації та досвіду, проте відповідач не відреагував на його звернення, про що   також зазначено в оскаржуваному рішенні,  колегія суддів вважає безпідставним, необґрунтованим,  оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності у  штатному розписі НБУ інших посад, що виключало правові підстави до їх пропозиції  позивачу.
		 
		Даючи пояснення в суді апеляційної інстанції,   представник відповідача зазначив, що  дійсно в мережі Інтернет на  сайті установи було  розміщено оголошення про пошук  спеціалістів певної категорії, посади яких відсутні  у штатному розписі, проте здійснено це було з метою формування резерву   кадрів на деякі посади  та їх швидкого заміщення  у разі службової необхідності.
		 
		Що стосується посилань позивача про наявність у нього переважного права  працевлаштування у новоутворені структурні підрозділи, то відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.04.2020 у справі № 760//21020/15-ц, від 27.07.2021 у справі № 756/7222/18, право на залишення на роботі передбачене ч. 1 ст.42 КЗпП України не застосовується  для працевлаштування на новоутворених структурних підрозділах, остільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним  переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.
		 
		Матеріалами справи доведено, що  підрозділ, у якому працював позивач, був виключений із структури НБУ за наслідками реорганізації, що унеможливлює підстави для висновків про наявність у нього переважного права  на залишення на роботі у зв`язку з  тривалою роботою у відповідача  та наявністю статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
		 
		Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		 
		Матеріали справи свідчать, що у даній справі відповідач належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. З ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, запропонувавши йому  посади, які відповідали його професії, кваліфікації та досвіду роботи шляхом надання письмових пропозицій в період з 08.05. 2019 по 26.04. 2021. 
		 
		Натомість  ОСОБА_1  з дня попередження про вивільнення  по жодній із   запропонованих посад  не  дав  своєї згоди  на переведення.
		 
		Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач вжив всіх  можливих заходів щодо працевлаштування  ОСОБА_1   на іншій посаді, а позивач фактично не мав наміру продовжувати з відповідачем трудові відносини.
		 
		Відповідно до положень ч. 1 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Отже, у разі згоди на переведення на іншу посаду працівник має надати роботодавцю згоду на таке переведення. Оскільки позивач не надав згоду на переведення на одну із запропонованих йому на підприємстві вакантних посад, тобто не звернувся до роботодавця з заявою про переведення, слід вважати що він відмовився від переведення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є юридично обґрунтованими, такими, що заслуговують на увагу.
		 
		Окрім цього, вирішуючи спір про  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в порушення положень ч. 2 ст.235 ЦПК України, суд не установив суму грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача як середній заробіток за час вимушеного прогулу.  
		 
		Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов незаконного висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства.
		 
		Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За наведених підстав колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
		 
		Щодо апеляційної скарги позивача про скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2022 про відмову у виправленні описки у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2022 варто зазначити наступне.
		 
		Як убачається зі справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від  30.06.2021 відкрито провадження у справі й призначено розгляд справи  у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 54 т.1).
		 
		Установлено, що рішення по справі судом ухвалено 14.01.2022, без повідомлення учасників справи (а.с.144,145 т.1).  
		 
		Позивач подав до суду заяву в якій просив виправити описку у рішенні суду, посилаючись на те, що у вступній частині рішення суд не вірно вказав його дату ухвалення, а саме 14.01.2022, тоді як рішення суду в електронній формі  підписано 01.12.2022, остільки цього дня відправлено до єдиного державного реєстру судових рішень.
		 
		Так,  з єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що судом ухвалене по справі рішення до державного реєстру надіслано 01.12.2022, а зареєстровано та оприлюднено 02.12.2022.
		 
		Між тим, дату надсилання судового рішення до ЄДРСР не можна вважати датою його ухвалення, у відсутність інших безспірних доказів існування очевидної описки у судовому рішенні.
		 
		Згідно вимог ст. 269 ЦПК України, під описками розуміють, як правило, випадкове перекручення слів, зокрема прізвищ, імен, по батькові, назв юридичних осіб тощо. Однак не належать до описок граматичні помилки, які не спотворюють тексту рішення суду та не призводять до його неправильного сприйняття (неправильне проставляння розділових знаків, неправильне написання відмінкових закінчень, вживання русизмів тощо). Арифметичними є помилки, які мали місце при обчисленнях, арифметичних діях, що здійснювалися судом.
		 
		Матеріалами справи доведено ухвалення по справі рішення саме 14.01.2022, що виключає підстави для висновків про наявність у судовому рішенні описки.
		 
		А отже, у районного суду були відсутні підстави для внесення виправлень у вказане судове рішення, оскільки воно містить дату його ухвалення, що не потребує виправлення.
		 
		Разом з тим, колегія суддів враховує ту обставину, що ухвала про відмову в усуненні описки носить похідний характер від основного рішення, яке скасовано з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові.
		 
		За таких обставин, коли скасовано постановлене по справі рішення суду, підлягає скасуванню й  оскаржувана  ухвала суду.
		 
		З огляду на викладене, заяву про усунення описки слід  залишити без розгляду. 
		  
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 рокускасувати.
		 
		Ухвалити по справі нове судове рішення про відмову   ОСОБА_1 в задоволенні позову. 
		 
		 Апеляційну скаргу адвоката Зудінова Олега Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		 Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 рокускасувати, а заяву адвоката Зудінова Олега Олексійовича в інтересах ОСОБА_1  про виправлення описки  в рішенні суду залишити без розгляду.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1  на користь Національного банку Українивитрати по справі, пов`язані з оплатою судового збору в сумі 2 724 грн.
		 
		Постанова суду  набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя-доповідач:
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...