Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/5578/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Номер судового провадження: 61-4351ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 червня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 490/5578/21
		провадження № 61-4351св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року у складі судді 
		Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 
		2023 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Кушнірової Т. Б., 
		Локтіонової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - 
		АТ «УкрСиббанк») про визнання припиненою іпотеки.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що 20 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11144807000.
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між 
		АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 20 квітня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадщину після нього прийняли 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також повідомили банк про факт його смерті та надали копію свідоцтва про смерть.
		 
		У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано до Центрального районного суду м. Миколаєва позов про припинення договору іпотеки та поруки. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 
		від 27 жовтня 2020 року у справі № 490/3919/18 позов задоволено частково - визнано припиненим договір іпотеки від 20 квітня 2007 року.
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2021 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2020 року в частині визнання припиненим договору іпотеки скасовано та відмовлено у задоволенні цих вимог.
		 
		Посилаючись на ці обставини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили визнати припиненим договір іпотеки у зв`язку з пропуском відповідачем строку для пред`явлення вимог до спадкоємців, передбаченого статтею 1281 
		ЦК України.
		 
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненою іпотеку згідно з договором іпотеки від 20 квітня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є. за реєстраційним номером 947, квартири 
		АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення мотивовано тим, що оскільки кредитор пропустив встановлений 
		статтею 1281 ЦК України строк пред`явлення вимоги до спадкоємців божника, який є преклюзивними, тому право кредитора припинилось.
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року - без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що 
		відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином виконали обов`язок щодо повідомлення кредитора спадкодавця - АТ «УкрСиббанк» про смерть позичальника, оскільки відсутні докази такого. Банк дізнався про смерть боржника 22 жовтня 2018 року під час розгляду цивільної справи № 490/3919/18, а вимогу про погашення боргу направив спадкоємцям боржника лише 09 грудня 2019 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною третьою статті 1281 ЦК України, тому суд правомірно застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 1281 ЦК України щодо наслідків порушення цього строку.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У березні 2023 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі 
		№ 385/321/20, від 18 жовтня 2022 року у справі № 2-1814/11, від 11 листопада 
		2022 року у справі № 760/30848/19. Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 
		ЦПК України).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального 
		і процесуального права.
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		20 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11144807000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 42 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13,5 % річних до 19 квітня 2023 року.
		 
		20 квітня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 109858.
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між 
		АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого 
		є квартира АДРЕСА_1 , яка належить співвласникам по частці кожному на підставі дублікату Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради м. Миколаєва 19 вересня 2006 року замість втраченого Свідоцтва про право власності на житло, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду 21 грудня 1998 року.
		 
		04 листопада 2015 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 
		з позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3 на користь 
		ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто в солідарному порядку 32 394,17 доларів США заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11144807000.
		 
		Виконавче провадження щодо стягнення боргу на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2015 року триває і поручитель 
		ОСОБА_3 сплачує заборгованість.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яку прийняли ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , однак свідоцтва про право на спадщину не отримали.
		 
		ОСОБА_1 кур`єрською службою 29 листопада 2017 року направила 
		ПАТ «УкрСиббанк» повідомлення про смерть ОСОБА_4 та копію свідоцтва про смерть. Даних про отримання вказаного повідомлення відповідачем матеріали справи не містять.
		 
		Із травня 2018 року в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа № 490/3919/18 за позовом ОСОБА_1 , 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «УкрСиббанк» про визнання припиненим договору іпотеки з тих підстав, що зобов`язання позичальника за кредитним договором нерозривно пов`язано з його особою і припиняється внаслідок його смерті.
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2021 року скасовано рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2020 року про задоволення позову та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
		 
		Апеляційний суд зазначив, що посилання позивачів у відзиві на апеляційну скаргу про припинення іпотеки у зв`язку зі спливом визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника, що має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань, а також аналогічні заперечення позивачів у суді апеляційної інстанції не можуть бути взяти до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки позовна заява з такої підстави не заявлялась. 
		 
		Відповідач під час розгляду справи № 490/3919/18 у своєму відзиві вказав, що дізнався про факт відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 - в день надходження до нього позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 
		02 листопада 2018 року державним виконавцем Центрального ВДВ м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області у зв`язку із поданою 02 листопада 2018 року заявою про смерть боржника ОСОБА_4 винесено постанову за ВП № 52552999 про зняття арешту з майна боржника.
		 
		09 грудня 2019 року АТ «УкрСиббанк» надіслало як особисто спадкоємцям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , так і через приватного нотаріуса Моцар Ю. С. вимогу про погашення на підставі статті 1282 ЦК України заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11144807000 у розмірі 46 329,26 доларів США.
		 
		Правове обґрунтування
		 
		Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
		 
		Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
		 
		Згідно з статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
		 
		У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
		 
		Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника.
		 
		Відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції на момент відкриття спадщини) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		 
		Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців, тобто має  наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права).
		 
		Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором 
		і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки 
		у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установивши, що АТ «УкрСиббанк» як кредитор дізналося про факт відкриття спадщини після смерті позичальника та іпотекодавця ОСОБА_4 22 жовтня 2018 року - в день надходження позовної заяви у справі № 490/3919/18,  і саме з цього моменту почався відлік строку для кредитора для пред`явлення вимог до спадкоємців боржника. Банк - кредитор звернувся до ОСОБА_1 та ОСОБА_2  як до спадкоємців боржникалише 09 грудня 2019 рокутобто з пропуском встановленого частиною другої статті 1281 ЦК України (у редакції на момент відкриття спадщини) шестимісячного строку від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, тому суди  дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та визнання іпотеки припиненою, оскільки права кредитора припинились, а отже такі права  не можуть захищатись.  
		 
		Верховний Суд неодноразово підтверджував свою позицію про те, що зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. (дивись п. 39 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі  № 522/407/15-ц)
		 
		Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновку Верховного Суду
		 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди в суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 
		2022 року у справі № 385/321/20, від 18 жовтня 2022 року у справі № 2-1814/11, 
		від 11 листопада 2022 року у справі № 760/30848/19.
		 
		Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.
		 
		У справі № 385/321/20 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, вирішуючи спір про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та державного акта про право власності на земельну ділянку, сформулював висновки про те, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
		 
		Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими 
		є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.
		 
		Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.
		 
		Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.
		 
		Строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.
		 
		У справі № 2-1814/11 Верховний Суд, вирішуючи спір про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, дійшов висновку про те, що зобов`язання за договором кредиту не припинилося через його невиконання, оскільки вартості набутих банком у власність предметів іпотеки не вистачило для погашення боргу 
		у повному обсязі, тому кредитор має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення усієї заборгованості.
		 
		У справі № 760/30848/19Верховний Суд, вирішуючи спір про стягнення заборгованості, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості, оскільки на час укладання договору поруки від 03 серпня 2018 року строк виконання основного зобов`язання за договором купівлі-продажу заставної від 03 грудня 2014 року уже сплинув. 
		 
		Натомість у розглядуваній справі № 490/5578/21 судами встановлено, що 
		кредитор спадкодавця пред`явив вимогу до спадкоємців боржника з пропуском встановленого законом строку, у зв`язку з чим право кредитора припинилось. 
		 
		Отже, у справах № 385/321/20, № 2-1814/11, № 760/30848/19, наведених заявником у касаційній скарзі як приклади неоднакового застосування норм права, вирішувалися спори у правовідносинах, які не є подібними до тих, що вирішувались у справі, яка переглядається у касаційному порядку.
		 
		З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду 
		(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.
		 
		Також підставою оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої 
		цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд 
		є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		 
		Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Оскільки Верховний Суд констатує, що наведені АТ «УкрСиббанк» підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України не підтверджені, відповідно, суд касаційної інстанції не оцінює доводи заявника щодо недослідження (неналежного дослідження) доказів, як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої 
		статті 411 ЦПК України.
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, з якими погоджується й суд касаційної інстанції.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційним судом не встановлено та заявником таких не зазначено. 
		 
		Отже доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.
		 
		Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені 
		в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                              О. В. Ступак
		 
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...