Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 292/564/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Номер судового провадження: 61-4394ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                                     
		 
		14 червня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 292/564/22
		провадження № 61-4394 св 23   
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області у складі судді Лотуги В. Ф. від 27 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: 
		Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю. від 21 лютого 2023 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви 
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом доОСОБА_2 , ОСОБА_3  про визначення додатково строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
		Позовна заява мотивована тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .
		Вказувала, що спадкоємцями першої черги після смерті батька, крім неї, є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У січні 2021 року, переглядаючи документи, які зберігалися у квартирі батька, вона випадково знайшла оригінал заповіту, складеного її батьком 17 березня 2004 року, згідно якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все майно заповів саме їй. Про існування заповіту їй відомо не було та з часу відкриття спадщини будь-якого повідомлення від органу нотаріату про закликання її до спадкування за заповітом вона не одержувала.
		Позивач зазначала, що, дізнавшись про наявність заповіту, на наступний день, а саме 25 січня 2021 року, звернулася до державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області для оформлення спадкових прав за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який їй повідомив, що спадкову справу заведено приватним нотаріусом 
		Висоцьким Д. І.У цей самий день вона звернулася до приватного нотаріуса Пулинського районного нотаріального округу Житомирської області Висоцького Д. І., від якого дізналася, що до майна померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа за заявою онуки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 . 
		Приватний нотаріус Висоцький Д. І. за її зверненням прийняв рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
		Позивач вважала, що визначений законом строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, оскільки не була обізнана про наявність заповіту спадкодавця на її користь, а про його наявність з часу відкриття спадщини її ніхто з компетентних органів нотаріату не повідомляв. Строк для прийняття спадщини пропустила лише на 1 місяць 25 днів. Причиною цьому вважала вину приватного нотаріуса Пулинського районного нотаріального округу Житомирської області Висоцького Д. І., який в порушення нормативних актів, не вчинив дій для розшуку спадкоємця за заповітом, зокрема й засобами публічного оголошення або повідомлення у пресі.
		Також зазначала, що з 31 липня 2017 року вона є особою з інвалідністю 2 групи (безтерміново) у зв`язку із тяжким захворюванням на цукровий діабет. Починаючи з березня 2020 року, хвилюючись за свій стан здоров`я під час дії карантину, введеного з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, вона обмежила себе у спілкуванні та не виходила з квартири, оскільки відносилась до людей, які входять до групи ризику захворіти вказаною хворобою. Вказані карантинні заходи діяли також і в період строку прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , тобто в період з 30 травня 2020 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Крім того, вказувала, що відповідачі не бажають надати їй письмову згоду на подачу заяви про прийняття спадщини за заповітом і не зверталися до суду з позовом щодо визнання заповіту недійсним.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити для неї додатковий строк тривалістю один місяць для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області 
		від 27 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 21 лютого 2023 рокуу задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.
		Судові рішення судів мотивовано тим, що у позивачки право на спадкування майна померлого батька виникло як на підставі заповіту (про необізнаність щодо якого вказує позивачка), так і на підставі закону, як спадкоємиці першої черги. При цьому, суди вказали, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачці реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, проте вона цього не зробила при відсутності поважних причин, які би перешкоджали подачі відповідної заяви до нотаріуса.
		Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. 
		Також судипослалися на відповідну судову практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2023 року  ОСОБА_1  звернулася до Верховного Суду 
		із касаційною скаргою на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду на новий розгляд.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 292/564/22 із Червоноармійського районного суду Житомирської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами належним чином не встановлено фактичні обставини у справі, які мають значення для вирішення справи, не враховано те, що їй не було відомо про існування заповіту спадкодавця на її ім`я. Вказує, що з часу відкриття спадщини 
		будь-яких повідомлень від органу нотаріату про закликання її до спадкування за заповітом не отримувала, тому вважає, що визначений строк для прийняття спадщини за заповітом нею пропущено з поважних причин.
		Суди не врахували правові висновки, викладені у подібній до цієї справи постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783 св 21) щодо неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіт є поважною причиною на визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від  ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм права, з встановленням всіх фактичних обставин у справі та з дослідженням наданих доказів. При цьому, вказує, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, вказані позивачкою, не є поважними.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_1 (а. с. 7-8).
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		Відповідно до заповіту від 17 березня 2004 року все своє майно ОСОБА_4 заповів дочці, позивачу у справі ОСОБА_1 (а. с. 11).
		Із довідки приватного нотаріуса Пулинського районного нотаріального округу Житомирської області Висоцького Д. І. від 25 січня 2021 року № 20/02-14, вбачається, що до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заведена спадкова справа за № 105/2020. Заяву про прийняття спадщини подала онука ОСОБА_2 , батько якої, син спадкодавця, ОСОБА_5 , помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_3 , який має право на обов`язкову частку у спадщині згідно з статтею 1241 ЦК України (є непрацездатним за віком). ОСОБА_1 до нотаріуса заяву про прийняття спадщини не подавала (а. с. 12).
		04 лютого 2021 року приватним нотаріусом Пулинського районного нотаріального округу Житомирської області Висоцьким Д. І. винесено постанову № 21/02-31 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а. с. 13).
		Згідно з повідомлення Пулинської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 
		від 06 вересня 2022 року № 230/01-16 ОСОБА_1 не повідомлялася про наявність заповіту, складеного 17 березня 2004 року ОСОБА_4 , посвідченим Пулинською державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за № 40, так як спадкова справа на майно померлого 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Пулинською державною нотаріальною конторою не заводилась і спадкоємиця ОСОБА_1 за оформленням спадкових прав не зверталася (а. с. 49).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального 
		кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою 
		для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції 
		в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів не відповідають.
		Предметом позову у цій справі є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька позивача
		у 2020 році, з посиланням на те, що позивач не знала про існування заповіту, 
		а з часу відкриття спадщини будь-яких повідомлень від органу нотаріату про закликання її до спадкування за заповітом не отримувала.
		Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється 
		за заповітом або за законом.
		За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає 
		у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк 
		у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, 
		у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви 
		про прийняття спадщини.
		Отже, згідно з цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Таким чином, оскільки позивач не знала про заповіт, а нотаріус про заповіт її не повідомив, тому Верховний Суд не погоджується з висновками судів про те, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачці реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, проте вона цього не зробила при відсутності поважних причин, які би перешкоджали подачі відповідної заяви до нотаріуса, оскільки нотаріус на порушення Закону України «Про нотаріат», пункту 2.2 глави 9, пунктів 2.2 і 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 не вчинив дій для розшуку спадкоємця, зокрема й засобами публічного оголошення або повідомлення у пресі, якщо йому не було відомо місце проживання місце проживання або місце роботи спадкоємця. 
		Така судова практика є загальновідомою й загальнодоступною, викладена у багатьох судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема у постановах: 
		від 23 серпня 2017 року у справі № 2/235/10/16 (провадження № 6-1320цс17); від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у численних судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як суду касаційної інстанції. Ця судова практика залишилася незмінною і у практиці нового Верховного Суду, зокрема, викладена у постанові 
		від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298 св 18.
		Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку 
		для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 
		1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.
		Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, 
		та оцінює їх з точки зору поважності.
		Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року справа № 703/4978/19, провадження № 61-13783 св 21.
		Посилання судів на те, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачці реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, знаходиться поза межами предмета позову (стаття 13 ЦПК України), поза межами доказування (частина друга статті 77 ЦПК України), поза межами правовідносин, які виникли між сторонами. Особу не можна примушувати до реалізації захисту свого права, так як такий захист можливий лише на власний розсуд (стаття 12 ЦК України). Не є предметом судового розсуду те, чому позивачка вирішила не подавати заяву про спадкування за законом. 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України 
		суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 
		Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення судів скасуванню та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
		Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
		Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 481 грн.
		Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визначення додатково строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом), яка подана фізичною особою ставка судового збору 
		становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 
		(992,40 грн).
		Відповідно до підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України 
		«Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинамистановить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
		Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України 
		«Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 
		200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, так як є інвалідом 2 групи, що підтверджується доказами, а її позов підлягає задоволенню, тому з відповідачів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають стягненню в дохід держави судовий збір у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної інстанцій, переглядом справи у суді касаційної інстанції 
		(992,40 грн + 1 488,60 грн + 1 984,80 грн=4 465,80 грн) в сумі 2 232,90 грн з кожного.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області 
		від 27 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду 
		від 21 лютого 2023 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом задовольнити.
		Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю один місяць з дня прийняття цієї постанови для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_4 .
		Стягнути з  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної інстанцій, переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 2 232,90 грн (дві тисячі двісті тридцять дві гривні 90 коп.) з кожного.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець    С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...