Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/26320/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 15.06.2023. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2023.
Дата набрання законної сили: 15.06.2023
Номер судового провадження: К/990/10738/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		15 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №640/26320/20
		адміністративне провадження № К/990/10738/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В., 
		суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,  
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою Національного банку України  
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.)
		у справі №640/26320/20 
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» 
		до Міністерства юстиції України 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національний банк України  
		про скасування постанов.
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (далі - ПрАТ «Компанія «Райз») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які об`єднані у зведене виконавче провадження.
		2. В обґрунтування позовних вимог зазначило про те, що оскаржувані постанови державної виконавця суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, Кодексу України з процедур банкрутства. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у справі № 910/628/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз» без вказівки на дату закінчення (зняття) мораторію, процедура розпорядження майном щодо боржника не завершена, а тому поновлення вчинення виконавчих дій є неправомірним.
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
		4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.
		Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди С.Г. від 06 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/10935/17, виданого 04 жовтня 2019 року, та від 06 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/11008/17, виданого 13 грудня 2019 року.
		Стягнуто з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 846 грн.
		5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції третя особа звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та закрити провадження у справі. 
		6. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7. Судами попередніх інстанцій установлено, що 22 жовтня 2019 року головним державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року в справі №910/10935/17.
		8. Постановою державного виконавця від 10 грудня 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1 приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5.
		9. 16 січня 2020 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2019 року в справі №910/11008/17 та виконавче провадження НОМЕР_4 приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5.
		10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року відкрито провадження в справі №910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз» у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном товариства.
		11. Постановою старшого державного виконавця від 30 березня 2020 року зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року в справі №910/10935/17 та постановою старшого державного виконавця від 30 березня 2020 року зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2019 року в справі №910/11008/17 до розгляду питання по суті.
		12. 06 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем прийнято постанови про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях НОМЕР_3 та НОМЕР_4.
		13. Не погодившись з постановами про поновлення вчинення виконавчих дій позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на приписи частини третьої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цього зобов`язання, тобто дія мораторію, запровадженого Господарським судом м. Києва, поширюється на вимоги стягувача за наказами Господарського суду міста Києва від            04 жовтня 2019 року № 910/10935/17 та від 13 грудня 2019 року № 910/11008/17.
		15. Оскільки з дня введення процедури розпорядження майном сплинуло понад 170 календарних днів, то державним виконавцем відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно прийнято постанову про поновлення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду.
		16. Відповідно до вимог КУзПБ реалізація майнових активів боржника, які є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство та виключає можливість реалізації поза цим провадженням, як і виконання (погашення) забезпечення вимог. Оскільки предметом розгляду цієї справи є оскарження постанов про поновлення виконавчого провадження, а не про стягнення за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, з таких підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		17. Під час розгляду даного спору підлягають оцінці лише правовідносини, що склалися між боржником та державним виконавцем в рамках об`єднаного провадження, а тому і оцінка дій державного виконавця підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.
		18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, виходив з того, що зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.
		19. Після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду відповідної заяви кредитора.   
		20. Вирішуючи спірні правовідносини слід керуватися вимогами не тільки Закону України «Про виконавче провадження», а й враховувати положення КУзПБ, що передбачають спеціальне регулювання процедури розпорядження майном боржника.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		21. У касаційній скарзі третя особа (Національний банк України) зазначав, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах. Так, у постановах від    09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17, від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15, від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20), від 15 травня 2019 року у справі №289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та №289/2210/17, від 27 лютого 2019 року у справі №826/1866/17 та від 23 вересня 2020 року у справі №826/16976/16, від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10 та від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
		22. Враховуючи викладені у зазначених постановах Верховного Суду правові висновки, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає  в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.   
		23. Частиною другою статті 7 КУзПБ передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є. Оскільки юридична особа - боржник є учасником справи про банкрутство, а позовна заява стосується майна боржника, яке включено до ліквідаційної маси боржника, відповідний спір має розглядатися в межах справи про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз».
		24. КУзПБ, застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.
		25. Касатор звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що за умови наявності порушеної справи № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз», розгляд позовної заяви у справі № 640/26320/20, яка фактично є скаргою на дії державного виконавця, повинен був здійснюватися в межах справи про банкрутство боржника, що узгоджується з принципом концентрації всіх спорів стороною в яких є боржник у межах справи про банкрутство задля судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
		26. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив задовольнити касаційну скаргу Національного банку України. Вказував на те, що оскаржувані постанови державного виконавця від 06 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій прийняті в рамках чинного законодавства. 
		27. У додаткових поясненнях до касаційної скарги третя особа звертала увагу на постанову Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі №910/10877/17, в якій вказано, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію КУзПБ має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
		V. МОТИВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		28. Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		29. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної  юрисдикції, крім випадків, якщо:
		1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної  юрисдикції;
		2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної  юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
		3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної  юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		30. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		31. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу постанови державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва у зведеному виконавчому провадженні.
		32. Касатор не погоджувався з тим, що суди розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, вказуючи на те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. У зв`язку з цим, на його переконання, провадження у справі підлягає закриттю.
		33. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		34. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває на примусовому виконанні декілька проваджень щодо одного боржника - ПрАТ «Компанія «Райз». Стягувачі у таких виконавчих провадженнях різні, зокрема, Національний банк України.
		36. Керуючись вимогами статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець 22 січня 2018 року об`єднав виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом міста Києва, та наказів Господарського суду міста Києва, у зведене виконавче провадження № 55597446.
		37. Пізніше - 10 грудня 2019 року та 16 січня 2020 року до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 було приєднано виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з виконання наказів Господарського суду міста Києва. 
		38. За правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		39. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та №5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 зроблено висновок, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
		40. Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількість стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційними повноваженнями.
		41. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18, від 29 листопада 2019 року в справі №640/9158/19 зазначає, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
		42. Також у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 11-443сап20 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців є гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні.
		43. Отже, Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію про розгляд справ з приводу оскарження дій, рішень та бездіяльності державного та/або приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні за правилами адміністративного судочинства. 
		44. Водночас, у обґрунтування касаційної скарги третя особа звертала увагу на висновки Верховного Суду, відповідно до яких розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію КУзПБ має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. Подібні висновки викладені у справах №635/4741/17, №607/6254/15, №905/2030/19 (905/1159/20), №289/2217/17, №289/233/18, №289/718/18, №289/2210/17, №826/1866/17, №826/16976/16, №921/557/15-г/10, №910/1116/18 та №910/10877/17.
		45. Так, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
		46. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство,  в межах цієї справи  вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;  спори щодо інших вимог до боржника.
		47. Отже, законодавець підкреслив, що  розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство,  повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство,  в межах цієї справи  (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі  № 918/335/17, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19, від 23 вересня 2021 року у справі №904/4455/19).
		48. У  постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17  Велика Палата Верховного Суду  звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство,  має на меті як  усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
		49. Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
		50. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство,  може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника,  таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу. 
		51. Отже, КУзПБ розширив юрисдикційнсть  господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши  критерій впливу спору на майнові активи боржника  вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
		52. Вирішуючи спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися положеннями не лише Закону України «Про виконавче провадження», а й КУзПБ.
		53. Наполягаючи на задоволенні касаційних вимог, третя особа звертала увагу на те, що оскаржувані постанови державного виконавця впливають на зміну ліквідаційної маси боржника, а тому така справа має розглядатися виключно за правилами господарського судочинства.
		54. Слід звернути увагу на те, що Національний банк України у судах першої та апеляційної інстанцій заявляв клопотання про закриття провадження у справі № 640/26320/20. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні таких клопотань з огляду на те, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду оскарження дій/рішень державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні відбувається за правилами адміністративної юрисдикції.
		55. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
		56. З огляду на те, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, вказуючи на помилковість розгляду спірних правовідносин судами адміністративної юрисдикції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики з указаних у цій ухвалі правових питань.
		57. Правильне вирішення цього спору є неможливим без вирішення питання, чи поширюється юрисдикція адміністративних судів на справи у спорах з приводу оскарження постанови державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва - НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які об`єднані у зведене виконавче провадження, стороною у якому є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
		Керуючись статтями 346, 347, 355 КАС України, суд, -          
		У Х В А Л И В:
		Справу №640/26320/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Національний банк України про скасування постанов, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		А.В. Жук  
		Н.М. Мартинюк,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...