Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/2807/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2023. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2023.
Дата набрання законної сили: 15.06.2023
Номер судового провадження: К/9901/33506/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 червня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 560/2807/20
		провадження № К/9901/33506/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мартинюк Н.М.,   Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (у складі головуючого-судді Шевчука О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Боровицького О. А., суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б.) у справі №560/2807/20,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. В червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Хмельницької області (далі - відповідач) в якому просив:
		стягнути з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 24 347,18 грн;
		стягнути з прокуратури Хмельницької області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.
		2. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідачем на момент звільнення позивача з органів прокуратури не виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку 24347,18 грн, як це передбачено стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		3. Позивач вважає, що має право на стягнення з Прокуратури Хмельницької області вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 24 347,18 грн та середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		5. Суди попередніх інстанції виходили з того, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, то позивач не набув права на її отримання.
		6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначав, що на виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.); норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини, або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
		7. Суд апеляційної інстанції додатково вказував, що на момент звільнення позивача набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №187-ІХ від 19.09.2019 з наступними змінами, п. 2 ч. 1 якого доповнено статтею 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту:
		«Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
		8. На переконання суду апеляційної інстанції, дана правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених частини 1 статті 40 КЗпП України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
		7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
		8.   ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій   в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі   №821/761/17, від 11 жовтня 2018 року у справі №823/244/16, від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16, від 17 січня 2020 року у справі №815/2484/17, від 21 грудня 2019 року у справі №826/1977/16, від 21 лютого 2020 року у справі №826/6141/17.
		9. Касатор вказує, що трудове законодавство при звільненні працівників у зв`язку із ліквідацією, реорганізацією, скороченням чисельності або штату працівників покладає на роботодавця обов`язок виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, незалежно від кола працівників, місця роботи, статусу та займаної посади; спеціальними Законами №1697-VII та № 113-ІХ не встановлено жодних особливостей, обмежень та заборон щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а також у їх змісті немає жодної вказівки про те, що норми КЗпП України та іншого законодавства не поширюються на прокурорів.
		10. Окрім того, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій частина доводів (аргументів) позовної заяви не досліджувалась, мотивована оцінка їм не надана. 
		11. Також в касаційній скарзі позивачем звернуто увагу на те, що в силу положень пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України та з урахуванням примітки статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (він, як прокурор, на день звільнення з публічної служби, займав відповідальне становище), дана справа не належить до справ незначної складності та не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, що свідчить про наявність підстав, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 України. Позивач вважає, що враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, а також предмет доказування, даний публічно-правовий спір підлягав розгляду в загальному позовному провадженні.
		12. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
		ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		13. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 07 грудня 2020 року.
		14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року   та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №560/2807/20.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 19.07.1999 по 30.04.2020 року ОСОБА_1 працював в прокуратурі Хмельницької області.
		18. Наказом прокурора Хмельницької області від 28.04.2020 № 320к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020.
		19. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
		20. Згідно з розрахунковим листком за квітень 2020 року прокуратурою Хмельницької області при звільненні 30.04.2020 ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані 102 календарні дні відпустки, а згідно розрахункового листка за травень 2020 року станом на 06.05.2020 ОСОБА_1 нараховано лікарняні за 5 днів та лікарняні за 5 днів після звільнення.
		21. Відповідно до довідки про заробітну плату від 27.05.2020 за вих. № 18-84 вн-19, виданої прокуратурою Хмельницької області, не вказано інформації про виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні. 
		IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		24. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		25. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження і правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
		26. Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (Закон № 1697-VII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
		27. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		28. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
		29. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		30. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
		31. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус ; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус ; частину дев`яту статті 252 після слів дисциплінарної відповідальності та звільнення доповнено словами і цифрами а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу.
		32. Верховний Суд зазначає, що КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
		33. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		34. Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
		35. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
		36. Предметом розгляду у цій справі є питання наявності у позивача права на виплату вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при його звільненні.
		37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокурора Хмельницької області від 28.04.2020 № 320к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020, та цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
		38. Судами попередніх інстанцій було також встановлено, що відповідно до довідки про заробітну плату від 27.05.2020 за вих. № 18-84 вн-19, виданої прокуратурою Хмельницької області інформації про виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні, не вказано. 
		39. Таким чином, на день звільнення позивачу не виплачено вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України.
		40. Конституційний Суд України у Рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
		41. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		42. Вказана позиція неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 140/730/20, правовідносини у якій є подібними.
		43. Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
		44. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
		45. В той же час приписами Закону № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		46. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України, внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
		47. Таким чином, частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
		48. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 560/3971/19, від 27.01.2021 у справі № 380/1662/20, від 18.02.2021 у справі № 640/23379/19, від 25.02.2021 у справі № 640/8451/20, від 17.03.2021 у справі № 420/4581/20, від 30.03.2021 у справі № 640/25354/19, від 31.03.2021 у справі № 320/2449/20, від 22.07.2021 у справі № 300/2000/20, від 11.08.2021 у справі № 640/9375/20, від 01 жовтня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 28 лютого 2023 року у справі № 140/730/20, висновки яких в силу положень частини 3 статті 341 КАС України враховуються під час розгляду даної адміністративної справи.
		49. Таким чином, Верховний Суд погоджується доводами касаційної скарги, що у позивача наявне було право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки його було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
		50. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні.
		51. Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити наступне.
		52. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		53. Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		54. Верховний Суд у своїх постановах, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні органом, який виносить рішення по суті спору. Верховний Суд зазначав, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на орган, який виносить рішення по суті спору.
		55. Отже, встановивши право позивача для виплати їй вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, суд повинен визначити розмір такої виплати, виходячи із виплат за 2 останні календарні місяці роботи, що передували звільненню.
		56. Крім того, встановивши право позивача для виплати їй середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, суд повинен визначити розмір таких виплат.
		57. Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій, дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог, то відповідно, не дослідили і не визначили суми вихідної допомоги та не розраховували суми, яка підлягає стягненню з підстав статті 117 КЗпП України (за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100).
		58. Позаяк для обчислення, зокрема, середнього заробітку потрібно мати вихідні дані (як-от середньоденну заробітну плату, кількість днів затримки), які суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень встановлювати та з`ясовувати не може, даний адміністративний позов, відповідно до частини другої статті 353 КАС України, вимагає повторного розгляду з урахуванням висновків, про які йдеться вище.
		59. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		60. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
		61. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		62. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		63. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
		64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №560/2807/20 скасувати.
		3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		 
		 
		..................................
		 
		 
		..................................
		 
		 
		..................................
		 
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...