Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/14315/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                            К И Ї В С Ь К И Й    А П Е Л Я Ц І Й Н И Й    С У Д
		          
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		 
		6 червня 2023 року                                                                        місто Київ
		 
		справа № 758/14315/21
		апеляційне провадження № 22-ц/824/7031/2023
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		судді-доповідача - Головачова Я.В.,
		 
		суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Анохіна А.М. від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,  
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Короткий зміст обставин справи
		 
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивача - ОСОБА_5 у гострому невідкладному стані була госпіталізована до КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія".
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла у стаціонарі 26-го відділення інтенсивної терапії, причина смерті - гострий інфаркт міокарда. 
		 
		Позивач вважає, що лікарями КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" не було дотримано протоколів лікування, не забезпечено належного виконання професійних
		обов`язків, що також підтверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_5 в умовах КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" від 24 листопада 2020 року. 
		 
		Посилаючись на те, що в результаті смерті матері позивач зазнала сильних душевних страждань, просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі          3 651 600 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів, які б доводили причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів та наслідками, які настали (смерть матері позивача). 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		 
		У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		Скаржник зазначає, що судом невірно надано оцінку доказам, оскільки причиною смерті матері був гострий інфаркт міокарда, а висновком департаменту охорони здоров`я КМДА встановлено недотримання лікарями КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" протоколів лікування супутньої патології пневмонії, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, серцево-легеневої реанімації. Ці обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між смертю ОСОБА_5 та діями/бездіяльністю лікарів, що у своїй сукупності завдало позивачу моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.      
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки позивачем не доведено її позовні вимоги. 
		 
		Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання 
		 
		Представник КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" - Кальний Є.Є. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити.
		 
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Судом установлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 .
		 
		ОСОБА_5 страждала на хронічний психічний розлад з 1995 року. Діагноз: F 20.00 Шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, виражений апато-дисоціативний дефект. Параноїдний синдром. Захворювання дебютувало маячною симптоматикою, тоді ж вперше лікувалась стаціонарно в ТМО "Психіатрія". В подальшому майже щорічно були загострення параноїчної або галюцинаторно-параноїдної симптоматики, лікувалась стаціонарно в КОПНЛ № 2, КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія".
		 
		18 червня 2020 року за направленням лікаря-психіатра КНП "Київський міський психоневрологічний диспансер № 2" Салюта А.Г. була госпіталізована до КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" у зв`язку із погіршенням психічного стану (том І а.с. 68).
		 
		У зв`язку із погіршенням стану здоров`я, ОСОБА_5 було переведено до відділення інтенсивної терапії, де їй надавалося симптоматичне лікування (том І а.с. 190-226).
		 
		  ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті гострого інфаркту міокарда ОСОБА_5 померла (том І а.с. 20, 21).
		 
		Згідно висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_5 в умовах КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія", складеного Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 листопада 2020 року, медична допомога ОСОБА_5 надана відповідно до локального протоколу медичної допомоги "Шизофренія" ТМО "Психіатрія"; медична допомога щодо супутньої патології надана з недотриманням протоколів лікування пневмоній, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, серцево-легеневої реанімації; не надано маршрут пацієнтів з психічними розладами, які мають супутню соматичну патологію; медична документація ведеться з порушенням вимог чинного законодавства (том І .а.с. 14-17).
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		 
		Одним із основних способів захисту немайнових прав - є право на грошову компенсацію моральної шкоди, завданої втручанням у такі немайнові блага (стаття 280 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Єдиною підставою цивільно-правової відповідальності є скоєння цивільного правопорушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме: а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою (вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди); г) вина заподіювача шкоди.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позивачем не надано належних та достовірних доказів, які б безспірно підтверджували протиправність дій, або бездіяльності працівників медичної установи, в якій перебувала на лікуванні мати позивача, або ж неналежне виконанням ними своїх посадових обов`язків, що призвело до смерті ОСОБА_5 .
		 
		Посилання у апеляційній скарзі на неправильну оцінку судом першої інстанції висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_5 в умовах КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія", складеного Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 листопада 2020 року, відхиляються судом апеляційної інстанції.
		 
		Вказаний висновок не містить інформації про участь при проведенні експертної оцінки фахівців, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю згідно із напрямами медичної допомоги при наданні яких було встановлено невідповідність протоколів лікування, зокрема за спеціальностями "пульмонологія", "кардіологія" та "анастезіологія"; висновок не містить відомостей про опрацювання в ході експертної оцінки протоколу надання медичної допомоги при пневмонії, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії серцево-легеневої реанімації; висновок не містить чіткого переліку протоколів, які були порушені працівниками відповідача.
		 
		Натомість з матеріалів справи убачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що медична допомога ОСОБА_5 щодо супутньої патології надавалась відповідно до затверджених стандартів, зокрема: лікування супутнього захворювання "Ішемічна хвороба серця" проводилось згідно уніфікованого клінічного протоколу надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Стабільна ішемічна хвороба серця", затвердженого наказом МОЗ України від 2 березня 2016 року № 152 (зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 23 вересня 2016 року № 994 (том І а.с. 190-192).
		 
		Так, відповідно до підпункту 1.2. пункту 3.1.3.2.1. вищезазначеного протоколу "Для тривалого контролю симптомів і попередження нападів: Призначити препарати І ряду - бета-адреноблокатори (ББ) або блокатори кальцієвих каналів (БКК), що знижують частоту серцевих скорочень (ЧСС), в адекватних дозах з урахуванням побічної дії та наявних протипоказань (4.1.3.3)".
		 
		Відповідно до вищезазначеного протоколу, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 26 червня 2020 року - 5 липня 2020 року ОСОБА_5 був призначений препарат "Метопролол", що належить до препаратів І ряду Фармакотерапевтичної групи "бета-адреноблокатори" (том І а.с. 193-196).
		 
		Крім того, відповідно до абзацу шостого пункту 3.1.3.2.2. вищезазначеного протоколу: "Пацієнтам зі стабільною ІХС та ЦД, артеріальною гіпертензією, ХХН, хронічної СН або безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка (ЛШ) за
		відсутності протипоказань призначаються інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) ".
		 
		Так, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 29 червня 2020 року - 5 липня 2020 року ОСОБА_5 був призначений препарат "Еналапріл", що належить до Фармакотерапевтичної групи "Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту".
		 
		Для лікування артеріальної гіпертензії відповідачем застосовано "Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Артеріальна гіпертензія.", затвердженого наказом МОЗ України від 24 травня 2012 року № 384 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії" (том І а.с. 198-200).
		 
		Так, відповідно до пункту 1 розділу 4.2. "Медикаментозні методи лікування" вищезазначеного протоколу: "1. Для лікування АГ використовують антигіпертензивні препарати з доведеною ефективністю щодо зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (препарати І ряду: діуретики, іАПФ, АК(БКК), ББ, БРА) як у монотерапії, так і у комбінаціях. При неможливості нормалізації АТ за допомогою комбінації препаратів І ряду додатково призначають препарати ІІ ряду (альфа-адреноблокатори, препарати центральної дії, агоністик імідазолінових рецепторів, блокатори реніну, алкалоїди раувольфії). До досягнення цільового АТ при призначенні антигіпертензивної терапії планові візити пацієнта до лікаря з метою оцінки переносимості, ефективності і безпеки лікування, а також - контролю виконання пацієнтом отриманих рекомендацій проводяться з інтервалом у 2-3 тижні. "
		 
		Так, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 29 червня 2020 року по 5 липня 2020 року ОСОБА_5 був призначений препарат "Еналапріл", що належить до Фармакотерапевтичної групи "Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту" (іАПФ) (та препарат "Фуросемід", що належить до Фармакотерапевтичної групи "Салуретики, Діуретичні засоби" (том І а.с.201-204).
		 
		Лікування пневмонії матері позивача здійснювалось працівниками відповідача відповідно до "Протоколу надання медичної допомоги хворим на не госпітальну та нозокоміальну (госпітальну) пневмонію у дорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія", затвердженого наказом МОЗ України 19 березня 2007 року № 128 "Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія" та адаптованої клінічної настанови - уніфікований протокол надання медичної допомоги хворим на негоспітальну пневмонію, надано чинності рішенням Президії Національної академії медичних наук України від 10 листопада 2016 року (том І а.с.205-208, 215-217).
		 
		Так, відповідно до абзацу третього пункту 2.3. "Антибактеріальна терапія НП": "За неможливості перорального прийому препарату або низького комплайнсу призначають парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління (краще цефтріаксон внутрішньом`язово, який можна застосувати 1 раз на добу). У хворих II групи відсутність ефекту при лікування препаратами вибору може бути пов`язана з тим, що етіопатогенами НП є атипові збудники. Тому на другому етапі антибіотикотерапії слід добавити макролід до в-лактаму або ж замість такої комбінованої терапії призначити монотерапію фторхінолоном III - IV покоління". "Госпіталізованим у терапевтичне відділення хворим III групи необхідно проводити комбіновану антибіотикотерапію з використанням
		захищеного амінопеніциліну (амоксицилін / клавуланова кислота, ампіцилін/сульбактам) парентерально, або цефалоспорину II - III покоління (цефуроксиму аксетіл, цефотаксим, цефтріаксон) у поєднані з макролідом".
		 
		Так, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 26 червня 2020 року - 5 липня 2020 року ОСОБА_5 був призначений препарат "Цефотаксим", що належить до Фармакотерапевтичної групи "Антибіотики групи цефалоспоринів", а також кларітроміцин та азітромакс, що належать до Фармакотерапевтичної групи "Антибіотики-макроліди та азаліди" (том І а.с.209-214).
		 
		Заходи серцево-легеневої реанімації проводились згідно клінічного протоколу екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від  5 червня 2019 року № 1269 (том І а.с. 218-222).
		 
		Заходи реанімації передбачені розділом ІV. Реанімація. 4.1. зупинка серця (фібриляція шлуночків/шлуночкова тахікардія/ асистолія/ безпульсова електрична активність) передбачають наступні медикаментозні заходи: "11. Введіть епінефрин (0,1 мг/кг, доза для дорослих 1 мг) протягом першого або другого циклу (30:2) натискань на грудну клітку.".
		 
		Так, згідно листа призначень за 5 липня 2020 року в ході реанімаційних заходів ОСОБА_5 було введено 0,5 мг адреналіну 0,18 %. Відповідно до інструкції для медичного застосування препарату "Адреналін" (діюча речовина "Епінефрин") 1 мл. розчину містить: епінефрину гідротартрату в перерахуванні на 100% речовину 1,82 мг. Таким чином пацієнтці було введено дозу препарату 0,91 мг (том І а.с. 223-227).
		 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежного надання медичної допомоги матері позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
		 
		У відповідності до частин 2, 4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
		 
		Оскаржуване рішення суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.
		 
		Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
		                
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                        Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...