Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/5158/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано судом: 14.06.2023. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2023.
Дата набрання законної сили: 24.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		24 травня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  922/5158/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова   Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І., 
		секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Юристів Слобожанщини" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (колегія суддів: Шевель О. В., Крестьянінов О. О., Фоміна   В.   О.) у справі 
		за позовом керівника Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області та Лозівської районної державної адміністрації Харківської області до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Плюс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Юристів Слобожанщини", про розірвання договорів та повернення земельних ділянок,
		за участю представників:
		Офісу Генерального прокурора - Семенчук М. А.,
		позивача-1 - Степанова О. С.,
		відповідача-2 - Мирошниченко Ю. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Керівник Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області, Лозівської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договорів оренди (укладених між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Плюс" (далі - ТОВ "Арт-Плюс")) та договорів суборенди (укладених між ТОВ "Арт-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація Юристів Слобожанщини" (далі - ТОВ "Асоціація Юристів Слобожанщини")), зобов`язання ТОВ "Арт-Плюс" повернути територіальній громаді в особі Лозівської міської ради Харківської області відповідні земельні ділянки (усього 10 земельних ділянок).
		За твердженнями прокурора, суборендар ТОВ "Асоціація Юристів Слобожанщини" використовує земельні ділянки не за цільовим призначенням.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Стосовно підстав представництва прокурором інтересів держави, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Лозівська міська рада - не вживала заходів щодо розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок, про що повідомила прокуратуру у листі від 02.12.2021; Лозівська районна державна адміністрація Харківської області також не вживала таких заходів, про що повідомила прокуратуру у листі від 06.12.2021; на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою на адресу Лозівської міської ради та Лозівської районної державної адміністрації направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру". Господарський суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру",  та обґрунтував підстави представництва інтересів держави у суді.
		Щодо суті позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, матеріали справи не містять доказів на підтвердження підстав позову. На думку суду, актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства недостатньо для звернення до суду з вимогою про розірвання договорів оренди та суборенди земельних ділянок, а самі акти не є належними доказами відповідно до статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) порушення відповідачами умов договорів оренди та суборенди землі в частині цільового призначення її використання, тому не можуть бути підставою для розірвання договорів оренди та суборенди земельних ділянок. При цьому послався на правову позицію, викладену в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №   917/363/21, від 30.11.2021 у справі № 924/1425/20, від 07.12.2021 у справі № 924/1424/20, від 18.05.2021 у справі № 913/408/20.
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. 
		Постанову мотивовано тим, що прокурором до позовної заяви було надано акти обстеження земельних ділянок від 19.08.2021 (які немає підстав вважати неналежними доказами), а відповідачами в ході розгляду справи в обґрунтування заперечень проти позову наводилися лише посилання на недоліки вказаних актів (які не спростовують встановлених в актах обставин), а також припущення, не підтверджені доказами (зокрема, щодо неможливості обстеження всіх десяти земельних ділянок протягом одного дня). З урахуванням цього суд дійшов висновку про існування стверджуваної обставини (розорювання пасовищ та вирощування на спірних земельних ділянках соняшника всупереч умовам договорів оренди) видається більш вірогідною, ніж протилежна.
		ТОВ "Асоціація Юристів Слобожанщини" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Скарга з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним судом норм чинного законодавства, зокрема, статей 77, 78 ГПК України, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм до доказів в аналогічних справах, що є наслідком можливості і неможливості застосування частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункту "а" частини першої статті 143 Земельного кодексу у подібних правовідносинах.
		Харківська обласна прокуратура у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості.
		Лозівська міська рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін. При цьому зазначає, що рада як сторона договору оренди та розпорядник земельних ділянок діяла відповідно до укладених договорів оренди, а акти обстеження є належними і допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ГПК України.
		Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку про те, що спірні договори оренди, укладені між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Арт-Плюс" підлягають розірванню в судовому порядку з тих підстав, що надані в оренду земельні ділянки, всупереч умовам договорів та вимогам чинного законодавства, використовуються не за цільовим призначенням. Суд апеляційної інстанції також зробив висновок, що відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється; тобто відповідні договори суборенди підлягають розірванню в силу вимог закону.
		Щодо позовних вимог про повернення орендованих земельних ділянок територіальній громаді в особі Лозівської міської ради Харківської області суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначені вимоги теж підлягають задоволенню, оскільки, на думку цього суду, повернення цих ділянок є правовим наслідком розірвання договорів оренди та суборенди. Нормативного обґрунтування зазначеного висновку суд апеляційної інстанції не навів.
		Водночас позовна вимога може бути задоволена лише в разі, якщо встановлено, що права позивача порушені. Якщо право позивача порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).
		Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. За змістом цієї статті під поверненням земельної ділянки розуміється припинення користування ділянкою, звільнення її від присутності орендаря та його майна на ділянці, забезпечення власнику можливості безперешкодного доступу до неї. Для цього орендар залежно від обставин має прибрати з земельної ділянки своє майно (техніку, механізми, худобу), для чого підшукати місце зберігання майна чи утримання худоби і перемістити туди майно; знести тимчасові споруди та вчинити інші подібні дії. Для їх вчинення потрібен певний час. При цьому законом не встановлений строк, протягом якого орендар має повернути земельну ділянку в разі припинення або розірвання договору оренди землі. Отже, орендар має повернути земельну ділянку протягом розумного строку (пункт 6 статті 3 ЦК України) після припинення або розірвання договору оренди землі.
		Отже, обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку виникає лише після припинення або розірвання договору оренди, і таке повернення орендар має вчинити добровільно протягом розумного строку. Лише за спливом такого строку право орендодавця може бути порушеним, внаслідок чого в орендодавця виникне право на позов (у матеріальному значенні) про повернення земельної ділянки.
		У цій справі на час звернення позивача з позовом договори оренди ще не були припинені або розірвані. Відповідно у відповідача на той час ще не виник обов`язок щодо повернення земельних ділянок, оскільки такий обов`язок виник лише внаслідок набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договорів, яке відповідає способу захисту прав шляхом зміни правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України) в силу вказівки закону (частина перша статті 34 Закону України "Про оренду землі"). Тому колегія вважає, що підстав для задоволення вимог про повернення земельних ділянок немає, а позов у цій частині пред`явлений передчасно.
		Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 дійшла таких висновків. У зазначеній справі було пред`явлено такі позовні вимоги: 1) розірвати договір оренди землі; 2) зобов`язати відповідача демонтувати дев`ять нежитлових будівель - торговельних павільйонів, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці; 3)   зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Суд апеляційної інстанції задовольнив всі вимоги. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою постанову суду апеляційної інстанції змінила, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишила без змін. При цьому Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вимога позивача про повернення земельної ділянки до земель запасу є похідною від вимоги про розірвання Договору оренди (пункт 78 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20).
		З огляду на викладене вище колегія вважає наявними підстави для відступлення від висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №   922/3166/20, про те, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, та про те, що в разі задоволення судом вимоги про розірвання договору оренди суд може одночасно задовольнити вимогу про повернення земельної ділянки.
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Справу № 922/5158/21 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                    Є. В. Краснов
		Суддя                                                                                                    Г. М. Мачульський
		Суддя                                                                                                    Л. І. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...