Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/11299/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 16.06.2023. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2023.

Номер судового провадження: 2/524/109/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 524/11299/21
		Провадження №2/524/109/23
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.06.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участю: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - позивача ОСОБА_1 , - представника відповідача - Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Цвик М.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.
		В обґрунтування позову зазначала, що працює на посаді головного бухгалтера в Кременчуцькому ліцеї № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з 19.11.2012 року. На умовах суміщення працює вчителем трудового навчання з 01.09.2020 року.
		Наказом від 16 листопада 2021 року за № 200 о/д «Про відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04.10.2021 року за № 2153» та наказом від 16 листопада 2021 року за № 201 о/д «Про внесення доповнень до наказу № 200 о/д від 16 листопада 2021 року, її було відсторонено від роботи з 16 листопада 2021 року, як таку, що не надала сертифікату, що підтверджує проходження профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до проведення такого щеплення до усунення причин, що зумовили таке відсторонення.
		Вказані накази вважає такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема Загальній декларації прав людини, Конституції України, статті 46 КЗпП України, прийняті за відсутності визначеного законом порядку відсторонення.
		Посилаючись на те, що щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, не передбачено календарем профілактичних щеплень в Україні і не є обов`язковим, тому відсторонення від роботи на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним.
		Просила визнати незаконними та скасувати накази від 16.11.2021 року за № 200 та № 201 про відсторонення її від роботи, допустити її до виконання роботи за посадою головного бухгалтера та за суміщенням вчителя трудового навчання, стягнути на її користь середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи, а також судові витрати.
		Ухвалою судді Погрібняк О.М. від 06 грудня 2021 року позовну заяву було залишено без руху (т. 1 а.с. 22)
		09 грудня 2021 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення від сплати судового збору (т. 1 а.с. 23-27).
		Ухвалою судді Погрібняк О.М. від 10 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 29-30).
		08 лютого 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів по справі (т. 1 а.с. 39-41).
		23 лютого 2022 року до суду надійшов відзив відповідача Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на позовну заяву, в якому було вказано про правомірність відсторонення позивача від роботи внаслідок ненадання нею сертифікату, що підтверджує проходження профілактичного щеплення проти COVID-19 або медичного висновку закладу охорони здоров`я про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень, до усунення цих порушень, що накази були прийняті на підставі Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, наказу МОЗУ від 04.10.2021 року за № 2153 з урахуванням ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Вказані законодавчі акти були чинними та обов`язковими для виконання на час видання наказів. Відсторонення від роботи не є порушенням права на працю та не може вважатися також дискримінацією, а вимога щодо подання медичних документів в рамках трудових відносин не є порушенням медичної таємниці. Просив відмовити у задоволенні позову. (т. 1 а.с. 47-59).
		09 березня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача на позов (т. 1 а.с. 77-92), яка за своїм змістом містить виклад обставин та висновків тотожних позовній заяві.
		06 квітня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалі письмових доказів та допита свідка ОСОБА_2 , від допиту якої позивач у подальшому відмовилася у ході розгляду справи (т. 1 а.с. 173-181).
		Розпорядженням керівника апарату суду за № 577 від 19 вересня 2022 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2022 року було визначено головуючим - суддю Нестеренка С.Г. (т. 1 а.с. 212-213).
		10 січня 2023 року до суду від відповідача Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли письмові пояснення по справі з додатками (т. 2 а.с. 12-18), які містили положення тотожних поданому відзиву на позовну заяву.
		01 березня 2023 року до суду від відповідача Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, на виконання вимог суду, надійшли письмові докази по справі (т. 2 а.с. 158-248, т. 3 а.с. 1-40).
		06 березня 2023 року, 10 березня 2023 року, 14 березня 2023 року, 27 березня 2023 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшли заяви з додатками (т. 3 а.с. 41-67, 73-87, 89-103).
		05 квітня 2023 року до суду від відповідача Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшла заява про виклик свідків (т. 3 а.с. 104-105) та письмові пояснення по справі з додатками (т. 3 а.с. 106-144).
		26 квітня 2023 року до суду від позивача ОСОБА_1 були подані розрахунки середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з додатками (т. 3 а.с. 155-164).
		У судовому засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому. Пояснила, що фактично виконувала обов`язки головного бухгалтера після видання наказу про відсторонення до 01 грудня 2021 року, далі обов`язки головного бухгалтера виконували інші особи, трудові відносини з нею не були припинені, в штатному розкладі ліцею наявна лише одна посада головного бухгалтера.
		Представники відповідача - Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Цвик М.В. та ОСОБА_3 , котра була також допитана з її згоди як свідок, з позовом не погодилися, просили відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов.
		Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, свідчення свідка, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
		Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Судом достовірно встановлено, що наказом в.о. директора Кременчуцької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 з поглибленим вивченням англійської мови Кременчуцької міської ради Полтавської області, правонаступником якої є Кременчуцький ліцей № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за № 39 о/с від 16 листопада 2012 року позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду головного бухгалтера з 19.11.2012 року на час відсутності основного працівника  головного бухгалтера ОСОБА_4 до фактичного виходу працівника на роботу (т. 2 а.с. 19).
		У зв`язку із звільненням ОСОБА_4 з посади головного бухгалтера 11 липня 2016 року, позивач ОСОБА_1 продовжила виконання обов`язків головного бухгалтера, тобто дію трудового договору з нею було продовжено на невизначений строк відповідно до ст. 39-1 КЗпП України.
		Крім роботи на посаді головного бухгалтера позивач ОСОБА_1 також працювала на посаді вчителя трудового навчання за сумісництвом з тижневим навантаженням 6 годин.
		Факт виконання позивачем обов`язків вчителя трудового навчання підтверджується наказами про затвердження обсягу педагогічного навантаження на 2021-2022 навчальний роки та додатком № 3 до нього, про встановлення надбавки з метою підвищення престижності праці педагогічних працівників ліцею, про встановлення тарифних розрядів та посадових окладів (ставок) педагогічним працівникам, табелями обліку використаного робочого часу, витягом з відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 та розрахунковими відомостями (т. 3 а.с. 166, 187-194, 195-248), а також не заперечувався та підтверджувався позивачем ОСОБА_1 , представниками відповідача.
		На підставі наказу директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 182 о/д від 29 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 01 листопада 2021 була ознайомлена з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 за № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Позивач відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення із вказаним наказом і замість нього написала слово «заперечую». Ці обставини підтверджуються Актом, складеним працівниками Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 01 листопада 2021 року за № 01 (т. 1 а.с. 60-61).
		Як вбачається із матеріалів справи, з 05 листопада 2021 року по 09 листопада 2021 року включно та з 10 листопада 2021 року по 11 листопада 2021 року включно позивач перебувала на лікуванні у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (листки непрацездатності № 1344658-2002424283-1, 1344658-2002624056-1) (т. 1 а.с. 62-63).
		05 листопада 2021 року за вих. № 01-17/285 Кременчуцький ліцей № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області направив на адресу позивача ОСОБА_1 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 з 08 листопада 2021 року для працівників освіти, яке було отримано останньою 16 листопада 2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа (т. 1 а.с. 67).
		Позивачу також було запропоновано після закриття листка непрацездатності з урахуванням вимог Постанови КМ України від 09.12.2020 за № 1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 за № 2153 надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання проти щеплення. Було також повідомлено, що у разі ненадання одного з вказаних вище документів позивач буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (т. 1 а.с. 65).
		Наказом директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 листопада 2021 року за № 200 о/д «Про відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153», головного бухгалтера ОСОБА_1 з 16 листопада 2021 року було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з ненаданням сертифікату, що підтверджує проходження профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або медичного висновку закладу охорони здоров`я про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили відсторонення (т. 1 а.с. 71-72).
		Наказом директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 листопада 2021 року за № 201 о/д «Про внесення доповнень до наказу № 200 від 16.11.2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153», вчителя трудового навчання на умовах сумісництва (тижневе навантаження 6 годин) ОСОБА_1 з 16 листопада 2021 року було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з ненаданням сертифікату, що підтверджує проходження профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або медичного висновку закладу охорони здоров`я про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили відсторонення (т. 1 а.с. 73-74).
		Відповідно до вказаних наказів, на час відсторонення позивача від роботи за нею зберігалося її робоче місце, підставою для допуску її до роботи мав стати факт подання сертифікату, що підтверджує проходження профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або медичного висновку закладу охорони здоров`я про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, а звідси підставою для видання наказу про її допуск до роботи.
		Із вказаними наказами ОСОБА_1 була ознайомлена 16 листопада 2021 року. 
		Як вбачається і з матеріалів справи, 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заперечення щодо свого відсторонення від роботи (т. 1 а.с. 68-70).
		Позивачем роботодавцю не було надано медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації, що могло б стати підставою для її невідсторонення від роботи. Як вбачається із позовної заяви та пояснень позивача, які були надані у судовому засіданні, у позивача не було наміру проходити вакцинацію, оскільки вона вважала, що положення наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року є незаконними, суперечать Конституції України та нормам міжнародного права, а саму вакцину проти COVID-19 вона вважає «експериментальною». 
		Наказами директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 01 березня 2022 року за № 82 о/д «Про зупинення дії наказу № 200 о/д від 16.11.2021 «Про відсторонення від роботи працівників обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153» та від 01 березня 2022 року за № 83 о/д «Про зупинення дії наказу № 201 о/д «Про відсторонення від роботи працівників обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153» було зупинено дію наказів директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 200 о/д та № 201 о/д від 16.11.2021 року до завершення воєнного стану в Україні щодо відсторонення позивача від роботи (т. 1 а.с. 24-25).
		Тобто позивача фактично було допущено до роботи з 02 березня 2022 року, що нею не заперечувалося у судовому засіданні, та підтверджувалося поясненнями представників відповідача.
		Звертаючись до суду із позовом у листопаді 2021 року позивач вважала оспорювані накази незаконними з та такими, що суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема Загальній декларації прав людини, Конституції України, статті 46 КЗпП України, накази прийняті за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, саме щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, не передбачено календарем профілактичних щеплень в Україні, а відсторонення від роботи можливе лише в порядку встановленому законом. Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя, що є порушенням конституційних прав і свобод з огляду на положення статті 43 Основного Закону.
		Надаючи правову оцінку такому, суд виходить із наступного.
		Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону.
		Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
		Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
		Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобіганню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
		Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 12 цього Закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.
		Постановою КМ України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» № 211 від 11.03.2020 року на всій території України з 12.03.2020 року запроваджено карантин, який згодом продовжено.
		Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
		Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).
		За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.
		Сторони не заперечують, що позивач як працівник закладу загальної середньої освіти за посадою головного бухгалтера та викладача (вчителя) з трудового навчання підпадала під дію Переліку № 2153. 
		Постановою КМ України від 20.10.2021 року № 1096 постанову КМ України № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-III та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		Згідно зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. Проте, слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. 
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, в яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
		Відтак, визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на час відсторонення її від роботи, працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера та вчителя трудового навчання (за сумісництвом із щотижневим навантаженням у 6 годин).
		У даній справі наказами директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 листопада 2021 року за № 200 о/д та № 201 о/д ОСОБА_1 відсторонено від роботи з підстав ненадання медичної документації на підтвердження щеплення від COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2 або медичного висновку про наявність протипоказань до проведення такого щеплення.
		Нагальна необхідність вжиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
		Велика Палата Верховного Суду у пунктах 14.9.- 14.13. постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вказала, що «в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку N 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
		- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
		- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
		- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
		- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
		Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.
		Аналогічний висновок зробив ВС і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».
		Накази про відсторонення позивача від роботи було видано на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ України від 04.10.2021 року за № 2153, Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, зі змінами від 20 жовтня 2021 року за № 1096.
		Як було встановлено судом, форма організації праці позивача, як головного бухгалтера та викладача трудового навчання, надає їй можливості працювати дистанційно (стаття 60-2 КЗпП України) чи надомно (статті 60-1 КЗпП України).
		Натомість, на час відсторонення будь-які питання щодо можливості забезпечення виконання позивачем трудових обов`язків дистанційно не обговорювалися.
		Як вбачається із довідки Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 42 від 01.03.2023 року з 25.10.2021 року по 19.11.2021 року у даному навчальному закладі був запроваджений режим роботи ліцею із використанням технологій дистанційного навчання.
		Тобто, на дату відсторонення позивача від роботи як головного бухгалтера та викладача у навчальному закладі було запроваджено дистанційну форму навчання.
		З 22.11.2021 року по 30.01.2022 року було відновлено очну форму навчання, далі з 31.01.2022 року по 25.02.2022 року дистанційну форму навчання, з 28.02.2022 року по 11.03.2022 року запроваджені канікули в умовах воєнного стану, потім з 14.03.2022 року відновлено освітній процес із використанням технологій дистанційного навчання.
		На час відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи, як вчителя трудового навчання, учбові години з трудового навчання були передані вчителю-методисту ОСОБА_5 . 
		Крім того обов`язки головного бухгалтера ліцею з 01.12.2021 р. до 31.01.2022 р. виконувала ОСОБА_6 , з 01.02.2022 р. до 01.03.2022 р.  ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 232-233, 238-239). 
		Фактично та юридично позивач після відсторонення від виконання обов`язків за посадою головного бухгалтера продовжувала здійснювати обов`язки головного бухгалтера ліцею на загальних підставах у період часу з 16.11.2021 р. по 30.11.2021 р., зокрема оформлення відповідних фінансових документів, звітів, без отримання винагороди за результатами роботи (т.4 а.с. 52-53).
		Матеріали справи не містять будь - яких доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи як головного бухгалтера, так і вчителя з трудового навчання.
		Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення, зокрема викладацького та учнівського складу ліцею, самого позивача.
		Аналізуючи обставини справи та наявні у ній докази, з огляду на правові висновка Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці.
		Суд констатує, що відповідачем під час розгляду справи в суді у відповідності до ст. 81 ЦПК України не надано суду доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи.
		Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 607/20853/21, постанові від 01 березня 2023 року у справі № 130/3526/21, постанові від 01 березня 2023 року у справі № 524/11397/21, постанові від 01 березня 2023 року у справі № 130/3550/21.
		Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо незаконності наказів директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 200 о/д та № 201 о/д від 16.11.2021 року про відсторонення її від роботи як головного бухгалтера та вчителя трудового навчання (за сумісництвом). 
		Судом було встановлено, що наказом відповідача за № 48 о/д від 09 березня 2023 року скасовано накази № 82 о/д та № 83 о/д від 01.03.2021 року, відповідно до яких були зупинені дії оспорюваних позивачем наказів № 200 о/д та № 201 о/д від 16.11.2021 року, які стосувалися безпосередньо бухгалтера ліцею ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 200-203).
		Як пояснила у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , після 09.03.2023 р. вона не була відсторонена від роботи та продовжує виконувати обов`язки головного бухгалтера.
		Оскільки позивач фактично була допущена до роботи з 02 березня 2022 року і продовжує її виконувати і на даний час, тому вимоги позивача в частині допущення її до роботи є такими, що не підлягають задоволенню.
		До того ж суд враховує, що між позивачем та відповідачем не були припинені трудові відносини.
		Щодо стягнення середнього розміру невиплаченої заробітної плати за час відсторонення, суд виходить із наступного.
		Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу (частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).
		Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, згідно яких, середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі надалі звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
		Відповідно до пункту 2, абзацу 2 пункту 4 та пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
		Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
		У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
		При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
		Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
		У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		Із довідки про доходи Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 216 від 16.11.2021 року (т. 1 а.с. 15) вбачається, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату (як головному бухгалтеру) за вересень 2021 року  13401,66 грн. та за жовтень 2021 року  13401,66 грн.
		Згідно із календарем робочих днів у 2021 році, кількість робочих днів у вересні та жовтні 2021 року була однаковою та становила 21 робочий день, сумарно 42 робочих дні.
		Таким чином середньоденний заробіток ОСОБА_1 як головного бухгалтера становить  638,17 грн. (13401,66+13401,66) : 42 робочі дні).
		Згідно із календарем робочих днів у 2021 та 2022 роках кількість робочих днів у період з 16 листопада 2021 року (дата відсторонення) по 01 березня 2022 року (останній день відсторонення) становить - 73 робочі дні.
		Отже, загальна сума середнього заробітку за весь час відсторонення від роботи з 16 листопада 2021 року до 01 березня 2022 року включно становить  46586,41 грн. (638,17 грн. х 73 робочі дні), який підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
		Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
		Виходячи із наведеного, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування наказів про відсторонення від роботи, тому стягненню підлягає сума середньомісячного заробітку як головного бухгалтера у розмірі - 46586,41 грн. Суд зазначає, що така сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку є обов`язком роботодавця та працівника.
		При цьому, середньомісячний заробіток як вчителя трудового навчання за сумісництвом стягненню не підлягає у зв`язку з переданням навчальних годин з трудового навчання викладачу ОСОБА_5 та здійснення останній відповідної оплати заробітної плати. 
		З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
		При цьому суд врахував і правову позицію, яка була висловлена КЦС у складі ВС у постанові від 01.03.2023 р. у справі за позовом ОСОБА_2 , яка працює на посаді бухгалтера ліцею, до цього ж позивача щодо визнання незаконними наказів про відсторонення від роботи на посаді бухгалтера.
		Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. 
		Позивачем під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1816 грн. (908 грн. х 2), за вимогами немайнового та майнового характерів за ставками на час подання позову. 
		Ухвалою судді Погрібняк О.М. від 10 грудня 2021 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
		Однак суд вважає, що позивачем було фактично сплачено судовий збір у повному обсязі за всі позовні вимоги  оскарження та скасування наказів, а позовна вимога про допущення до виконання посадових обов`язків є похідною вимогою від вимог про скасування наказів, враховуючи також, що за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи судовий збір не сплачується, оскільки у даному випадку середній заробіток не є видом компенсації, а є заробітною платою.
		Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору на загальну суму у 1816 грн.
		Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
		 
		 
		 
		 
		 
		Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 46, 94, 95, 98, 102-1, 221, 231, 233 КЗпП України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Визнати незаконними та скасувати накази директора Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 200 о/д та № 201 о/д від 16 листопада 2021 року про відсторонення головного бухгалтера та вчителя трудового навчання за сумісництвом ОСОБА_1 від роботи з 16 листопада 2021 року без збереження заробітної плати.
		Стягнути з Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи як головного бухгалтера за період з 16 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року включно у розмірі 46 586,41 грн., який підлягає оподаткуванню на загальних підставах, та кошти у повернення сплаченого судового збору на суму у 1816 грн.
		Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в частині вимог про допущення до роботи за посадою головного бухгалтера та вчителя трудового навчання (за суміщенням) та у стягненні середнього заробітку за час відсторонення від роботи як вчителя трудового навчання (за суміщенням) за період з 16 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року включно.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . 
		Відповідач: Кременчуцький ліцей № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ: 24827833, юридична адреса: місто Кременчук, вул. Лейтенанта Покладова, буд. № 8. 
		Повний текст рішення суду виготовлено 16 червня 2023 року.
		Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
		Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...