Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/10694/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2023. Зареєстровано: 16.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2023.
Дата набрання законної сили: 15.06.2023
Номер судового провадження: 11-кп/801/588/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015020010008172

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/10694/16-к 
		Провадження №11-кп/801/588/2023 
		Категорія: 331 
		Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 червня 2023 року   м. Вінниця
		Вінницький апеляційний суд у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі ОСОБА_5 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Вінниці апеляційні скарги прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010008172 по обвинуваченню
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кожухів Літинського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , працюючого
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України;
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Дашів Іллінецького району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у скоєнні кримінального правопорушеннг, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України
		 
		за участю сторін кримінального провадження
		прокурора: ОСОБА_6 
		захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		представника потерпілого-захисника: ОСОБА_12 
		потерпілого: ОСОБА_7 
		обвинувачених : ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		В С Т А Н О В И В :
		02.12.2015 року поліцейські Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_13 несли службу на автомобілі «Тойота Пріус» д.н.з. НОМЕР_2 по патрулюванню території м. Вінниці.
		Близько 01:35 год. по вул. Порика у м. Вінниці ОСОБА_8 та ОСОБА_13 зупинили автомобіль марки «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 та запропонували останньому пред`явити документи. В подальшому, працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , діючи спільно, без складання процесуальних документів, шляхом подолання фізичного опору потерпілого, доставили ОСОБА_7 до Вінницького відділу поліції ГУ Національної поліції у Вінницькій області, який розташований по вул. Пирогова, 46, у м. Вінниці.
		У проміжок часу з 03:20 до 03:40 год. в приміщенні Вінницького відділу поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи умисно, групою осіб, без попередньої змови між собою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, застосували до ОСОБА_7 , який перебував у положенні стоячи, не вчиняючи будь-якого опору працівникам поліції, фізичне насильство, а саме: ОСОБА_8 наніс ОСОБА_7 удар правою рукою по голові, після чого почав здавлювати руками його шию. В цей час ОСОБА_13 примусово утримував потерпілого за руку та, з метою подолання фізичного опору потерпілого, завдав удар по нозі останнього, з метою вивести його з рівноваги. Далі ОСОБА_8 повалив ОСОБА_7 на підлогу та наніс один удар правою ногою в тазову частину тіла. Своїми діями ОСОБА_8 та ОСОБА_13 завдали ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді підшкірної гематоми в лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва, підшкірний крововилив на внутрішній поверхні правого плеча, закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку та забою лівої нирки.
		Згідно з висновком експертизи № 552 від 26.04.2016 року, вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком два роки.
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		 
		ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком два роки.
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Стягнуто в рівних долях зі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 процесуальні витрати по проведенню експертиз в сумі п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 42 копійки на користь держави.
		Прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України скасувати в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Ухвалити новий вирок та засудити ОСОБА_8 ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки; ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
		В решті вирок залишити без змін.
		 
		Потерпілий ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, визнати винним ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України та призначити покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки; ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки.
		 
		Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що вирок Вінницького міського суду Вінницької області стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України підлягає скасуванню в частині призначеного покарання на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409, ст. ст. 413, 414 КПК України.
		При призначенніпокарання обвинуваченим,судом першоїінстанції невраховано те,що суб`єктомзлочину,передбаченого ч.2ст.365КК Україниє спеціальнийсуб`єкт:лише представник влади, місцевого самоврядування або інша службова особа публічного права, до яких зокрема відносяться працівники органів Національної поліції.
		Незважаючи на вимоги міжнародних правових актів, Конституції та законів України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , являючись працівниками поліції, вчинили тяжкий злочин, пов`язаний із застосуванням насильства щодо ОСОБА_7 , грубо порушивши його права та свободи. 
		Рішення суду про звільнення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання, наведеним у ст. ст. 50, 65 КК України та у роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а тому є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (ст. ст. 50, 65, 66, 75 КК України) , відповідно до ст. 413 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
		Таке неправильне застосування судом першої інстанції закону України покарання тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м`якості (ст. 414 КПК України).
		При цьому, навіть звiльняючи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, суд не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. 374 КПК України та роз`яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003, в резолютивній частині обвинувального вироку, з поміж іншого, суд ухвалює рішення про початок строку відбування покарання.
		Вінницький міський суд Вінницької області допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки, ухваливши обвинувальний вирок відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не визначив початок іспитового строку, на який обвинувачених звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону (ст. 374 КПК України) та впливає на правильність судового рішення. 
		 
		Вимоги апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 мотивовано тим, що, приймаючи рішення про звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України місцевий суд належним чином не обґрунтував та не навiв мотивів, із яких він дійшов висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання у виді позбавлення волі з огляду на конкретні обставини вчинення ними злочину.
		Зазначені судом при призначенні покарання характеризуючі данi винних: наявність дітей, участь у територіальній обороні, статус ветерана війни, є даними про особу, а не обставинами, що пом`якшують покарання, не спростовують i не можуть нівелювати той факт, що винні як працівники правоохоронного органу у мирний час скоїли злочин щодо потерпілого, який є інвалідом.
		Посилання місцевого суду на щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів обвинуваченими, як на обставини, що пом`якшують покарання, є непереконливим, оскільки саме по собі визнання факту вчинення злочину під натиском неспростовних доказів не свідчить про наявність зазначених обставин.
		Ці характеризуючі обвинувачених данi не впливають на ступінь тяжкостi скоєного ними злочину.
		Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про щире каяття обвинувачених, оскільки їх поведінка як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не свідчила про наявність такого каяття, засуджені протягом усього строку розгляду справи в суді першої інстанції та після винесення ним вироку не вибачились перед потерпілим, не намагалися примиритися з останнім, виявлення жалю з приводу вчиненого ними не було, а визнання вини в суді першої інстанції, формальний характер з метою формування підстав для уникнення відповідальності. Вказані обставини свідчать про відсутність щирого каяття в діях обвинувачених. 
		Також в ході судового розгляду справи не були встановлені обставини, які б свідчили, що обвинувачені критично оцінили свою протиправну поведінку, осудили її, висловили бажання залагодити провину.
		Кримінальне правопорушення було скоєне ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час несення служби, щодо особи права та інтереси якої вони повинні були захищати, що неодмінно негативно вплинуло на авторитет ГУНП у Вінницькій області та правоохоронних органів в цілому.
		Про особливу жорстокість і цинізм обвинувачених свідчить, той факт, що побиття потерпілого мало місце у відділку поліції, у присутності інших працівників поліції, продовження ними незаконних дій навіть після вказівки на таку протиправність їх поведінки.
		Для виправлення і перевиховання обвинувачених необхідний певний строк ізоляції від суспільства, а призначене покарання за ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України, яке обвинуваченi мають відбути реально, буде необхідним та достатнiм для їх виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
		Таким чином, потерпілий вважає, що судове рішення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_14 підлягає скасуванню до п.4 ч.1, ч.2 ст. 409, ст.ст. 413, 414 КПК України у зв`язку iз неправильним застосуванням Закону про кримінальну відповідальність, зокрема і ч. ч. 1,2 ст. 50, ст. 65, ч.1 ст. 75 КК України, та через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених.
		 
		Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який просив задоволити апеляційну скаргу прокурора з підстав зазначених у ній, не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги потерпілого, представника потерпілого-захисника ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_7 , які просили задоволити апеляційну скаргу потерпілого, підтримали вимоги апеляційної скарги прокурора, захисника ОСОБА_10 , яка просила відмовити в задоволенні апеляційних скарг, вирок суду залишити без змін, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав думку свого захисника, захисника ОСОБА_11 , який просив залишити без задоволення апеляційні скарги прокурора, потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав думку свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги прокурора, потерпілого підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимогст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідност.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		 
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини, кваліфікацію дій ОСОБА_15 , ОСОБА_9 кожного за ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України в апеляційній скарзі прокурора, потерпілого ОСОБА_7 не оспорюються.
		 
		Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 
		Відповідно дост. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
		Згідност.65 КК Українисуд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Згідно з ч.1 ст.75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
		 
		Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів встановлено те, що, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особи обвинувачених, зокрема те, що ОСОБА_16 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність статусу учасника бойових дій, ветерана війни, відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , те, що  ОСОБА_9 раніше не судимий, в даний час несе службу у територіальній обороні, обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 повне визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 . 
		З урахуванням доводів в апеляційних скаргах прокурора, потерпілого, обставин, які мають значення при призначенні покарання, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, без належного мотивування застосовано ст. 75 КК України, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок м`якості.
		Основними принципами діяльності поліції, відповідно до ст. ст. 6, 7, 8 Закону України «Про національну поліцію» є верховенство права, дотримання прав і свобод людини та законність. Завданнями поліції, відповідно до ст. 2 цього ж Закону є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно до ст. ст. 1, 20 Закону України «Про Національну поліцію», виконували функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто були службовими особами правоохоронного органу представниками влади, на яких ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладались обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободу людини.
		Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. ст. 27, 29 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, право на захищати життя, свободу та особисту недоторканність, а обов`язок держави права та свободи людини.
		 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора, потерпілого, що при призначенні покарання судом не прийнято до уваги те, що вчинений злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, повязаний із застосуванням до потерпілого насильства з боку працівників правоохоронних органів, порушенням прав та свобод потерпілого, що свідчить про нехтування обвинуваченими вимог Закону України "Про національну поліцію", не враховано, що суб`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України є спеціальний суб`єкт службова особа до яких, зокрема відносяться працівники поліції, на яких покладається функція щодо захисту життя,здоров`я,прав ісвобод громадянУкраїни,іноземних громадян,осіб безгромадянства;протидії злочинності,охорони громадськогопорядку,власності тазабезпечення громадськоїбезпеки 
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що кримінальне правопорушення обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як представниками влади - працівниками правоохоронного органу вчинене всупереч інтересам служби, що виразились у нехтуванні вимог законів України, що призводить до втрати довіри громадян до діяльності правоохоронних органів, завдали істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу - Міністерства внутрішніх справ України - поліції, як державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
		В апеляційній скарзі потерпілий вказує про вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ,який є інвалідом.
		В матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що обвинуваченим було відомо, що ОСОБА_7 є інвалідом.
		 
		Доводи  апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 , що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано те, що обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_9 не вчинялося дій щодо відшкодування шкоди потерпілому, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся, чітко визначені вимоги щодо відшкодування будь - якої шкоди не заявлялись. 
		 
		Доводи апеляційної скарги потерпілого, щодо відсутності щирого каяття в діях обвинувачених є безпідставними .
		Перевіривши матеріали кримінального провадження, приймаючи до уваги пояснення та поведінку обвинувачених під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності обставин, що помякшують покарання-щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину.
		 
		При призначенні покарання, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 раніше не судимі, позитивно характеризуються, мають на утриманні неповнолітніх дітей, їхню поведінку після вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що помякшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховує думку потерпілого, який наполягав на реальній мірі покарання.
		З урахуванням вищевикладеного, обставин кримінального провадження, суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо доцільності призначення мінімального покарання в межах санкції передбаченої ч.2 ст. 365 КК України.
		Вказане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченимст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також запобіганню вчиненню ними нових злочинів.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		При цьому суд апеляційної інстанції керується правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к, що визначені уст. 65 ККзагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Відповідно до п.3 п.4 ч.1ст.409 КПК Українипідставою дляскасування судовогорішення прирозгляді справив судіапеляційної інстанціїє неправильнезастосування законуУкраїни прокримінальну відповідальність,щопотягло невідповідністьпризначеного покараннятяжкості кримінальнихправопорушень таособі обвинуваченоговнаслідок м`якості, що є підставою для ухвалення нового вироку. 
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413,414, 420,615 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		Задоволити апеляційні скарги прокурора, потерпілого. 
		Скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в частині призначеного покарання
		Ухвалити новий вирок .
		Визнати винним ОСОБА_8 за ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки.
		Визнати винним ОСОБА_9 за ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з дня затримання на виконання вироку суду.
		В решті вирок залишити без змін.
		Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду. 
		Відповідно доч. 4ст. 532 КПК Українисудове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...