Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/10833/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2023. Зареєстровано: 19.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.
Дата набрання законної сили: 13.09.2023
Номер судового провадження: 2/243/19/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 243/10833/19
		Провадження № 2/243/19/2023
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		08 червня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		 
		головуючий                -         суддя        Фалін І.Ю.,
		за участю секретаря судового засідання        Мірошниченко В.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференцзв`язку, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, для чого підписала заяву № б/н, від 08.11.2012, згідно з якою отримала кредит на суму 10000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		Відповідач своїм підписом у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.
		Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
		При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
		Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
		Банк звертає увагу, що пунктом 1.1.3.2.4 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору, та у разі незгоди зі змінами Умов та правил надання банківських послуг або тарифів Банку, клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору. 
		АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
		Однак, відповідач ОСОБА_1 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, а отже, зобов`язання за вказаним договором не виконала. 
		У зв`язку із зазначеним порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 01.09.2019 має заборгованість на загальну суму 25142,17 грн, яка складається з наступного:
		- 9333,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 
		- 4644,48 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
		- 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
		- 8590,27 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;
		- 900,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн;
		а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
		-500,00 грн - штраф (фіксована частина);
		-1173,44 грн - штраф (процентна складова).
		На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку, а отже позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 08.11.2012 у розмірі 25142,17 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
		Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні не приймав участь, та згідно заявлених позовних вимог Банк просив розглядати справу без участі їх представника.
		Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Неминущій Г.Л., в судовому засіданні не брали участь, повідомлялись належним чином про дату, час та місце судового розгляду, від представника відповідача до суду надійшла заява, в якій він просив розглядати справу без участі відповідача та її представника. 
		Також, скориставшись своїм правом, у відповідності до ст. ст. 178, 191 ЦПК України, сторона відповідача направили на адресу суду відзив на позовну заяву від 07.11.2019 (а. с. 47-48), згідно якого ОСОБА_1 позовні вимоги Банку не визнає в повному обсязі, просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступне. Відповідач підтверджує той факт, що у 2012 році вона уклала з Банком угоду на отримання банківських послуг, а саме - відкрила картковий рахунок для отримання пенсії та, з ініціативи працівника банку, отримала картку «Універсальна» без будь-якого кредитного ліміту. Кредити ОСОБА_1 не отримувала та карткою не користувалася. Отже, вона стверджує, що не підписувала угоди з Банком щодо користування кредитними коштами, а також умови та ціни користування цими коштами. Тому, на думку відповідача, Банком безпідставно нараховані їй відсотки за користування кредитом, пеня та штрафи. В договорі, на який посилається позивач, в позовній заяві, сума кредитного ліміту взагалі не зазначена. Тож, відповідач наполягає на тому, що ствердження позивача про те, що на підставі заяви від 08.11.2012 ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт на суму 10000,00 грн не відповідає дійсності і не доведено жодними доказами. Також відповідач, посилаючись на постанову від 03.07.2019 по справі № 14-131цс19 Великої Палати Верховного Суду, наполягає на тому, що додані до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання зобов`язань. Також відповідач зазначає, що їй не було відомо про встановлення їй Банком ліміту на суму 10000,00 грн, тому вона взагалі не користувалась кредитною карткою. Про те, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість, вона дізналась від співробітників Банку та одразу звернулась до Банку із заявою, що кредитними коштами скористались шахраї, без відома ОСОБА_1 . Потім, з відповідною заявою ОСОБА_1 також звернулась до поліції та прокуратури. За фактом заволодіння кредитними коштами Банку, які перебували на картковому рахунку ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження, 25.10.2018 відомості внесені до ЄРДР за № 42018051720000134 за ч. 1 ст. 190 КК України, ведеться досудове розслідування. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зняття коштів відбулося в м. Кривий Ріг без пред`явлення банківської карти - не санкціоновано, тобто без відома відповідачки та без її безпосередньої участі. У випадку несанкціонованого (безпідставного) списання банком коштів з рахунку клієнта, банк має не перекладати відповідальність на клієнта, а діяти згідно чинного законодавства та нормативних документів, виданих НБУ. Зокрема, ОСОБА_1 посилається на положення ст. 1073 ЦК України, згідно якої у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. п. 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010, банк, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, працівники ПриватБанку навмисно, без відома відповідачки на не повідомивши останню, нарахували кредитні кошти на її картку, а потім надали можливість шахраям скористуватись коштами з цієї картки. Ухвалою слідчого судді від 19.09.2019 зобов`язано ПриватБанк надати слідчому доступ до документів, які свідчать про рух коштів по кредитній картці в період з 11 по 13 серпня 2018 року, відомості щодо переведення в готівку викрадених з кредитної картки ОСОБА_1 коштів. Ухвалою зобов`язано посадових осіб АТ КБ «ПРИВАТБАНК» протягом місяця надати запитані документи, однак, ухвала слідчого судді Банком не виконується. Оскільки відповідач не користувалась кредитними коштами, нарахування та списання коштів здійснено без її відома, то жодних зобов`язань перед Банком ОСОБА_1 не має. Зазначає про орієнтований розмір судових витрат на надання правової допомоги в сумі 3800,00 грн, який буде згодом уточнений, надано детальний розрахунок та опис робіт. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог Банку.
		Позивач, не погодившись із запереченнями ОСОБА_1 , спрямував на адресу суду відповідь на відзив від 09.12.2019 № 20191114/1191 (а. с. 68-72), в якій зазначив, що при оформленні кредиту заява на його отримання підписується повнолітньою, дієздатною особою, та ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву від 08.11.2012, зазначила всі свої анкеті дані та погодилась, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становлять між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, а також підтвердила той факт, що вона ознайомилась з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. В доданій до позову довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» чітко зазначено, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій, тарифів тощо. Тож, на думку Банку, сторонами були обговорені всі істотні умови. Відповідач користувалась кредитними грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій без такої картки неможливо. Відповідач частково сплачувала заборгованість за кредитним договором, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростувала, контррозрахунок не надала, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Також позивач наполягає на тому, що Банк, відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов договору має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Встановлення кредитного ліміту не є фінансовою операцією та не вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта настає в момент використання кредитного ліміту, як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальника. Стосовно посилання відповідача на заволодіння коштами третіми особами Банк зазначив, що відповідно до умов Договору, клієнт зобов`язаний: застосувати заходи до запобігання втрати картки, ПІНа (персонального ідентифікаційного номеру) або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу, або їх незаконного використання (п. 1.1.2.1.12); інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання звістки про їх незаконне використання (п. 1.1.2.1.13); у триденний термін після усної заяви про втрату карти, ПІНа надати письмову заяву в Банк (п. 1.1.2.1.14). Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки до стоп-листа Платіжної системи. (п. 1.1.5.29) Відповідно, на думку позивача, особа, або сама відповідачка, яка отримала кошти, знала ПІН-код, властивий даній картці. У зв`язку з відсутністю доказів звернення до Банку із заявою про внесення картки до стоп-листа платіжної системи, а також будь-яких звернень відповідача про втрату картки, заперечення відповідача не можуть прийматися судом до уваги, оскільки є необґрунтованими. Відповідач до певного часу належним чином виконувала свої обов`язки за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за Договором. 
		Відповідач ОСОБА_2 , зі свого боку, з відповіддю Банку на відзив не погодилась, надала суду свої заперечення (а.с. 136-137), в яких зазначила, що відповідачеві, з моменту відкриття картки було зараховано на кредитну картку «Універсальна» 100 грн, і саме в межах вказаних 100 грн ОСОБА_1 здійснювала іноді платіжні операції. 11.08.2018 на картку відповідача, без її згоди та відома, Банком було зараховано кошти в сумі 3000 грн та 6000 грн, загалом в сумі 9000 грн. В цей же день в м. Кривий ріг в магазині побутової техніки «КОМФІ» з карти «Універсальна», що належить ОСОБА_1 , були зроблені витрати на придбання техніки на суми 1399 грн та 8500 грн. ОСОБА_1 в цей час перебувала в м. Слов`янську, свою банківську картку нікому не передавала і про зарахування на неї коштів банком не знала. Позивач не надав суду доказів того, що відповідач зверталась до Банку із заявою про збільшення кредитного ліміту, і що вона була повідомлена про таке збільшення. Із виписки по рахунку вбачається, що працівники банку без відома клієнта штучно підвищили кредитний ліміт і одразу ж цим скористалися шахраї, зробивши в іншому місті покупки з картки відповідачки за рахунок тільки що поповнених кредитних коштів. Тобто, ОСОБА_1 не були санкціоновані відповідні витрати з її картки. Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, ОСОБА_1 наполягає на тому, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідач вважає, що Банк не довів, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла незаконним платіжним операціям. Навпаки, вбачається, що банк, підвищивши кредитний ліміт без відома позичальника, сприяв шахраям скористатися цими коштами в той самий день.
		АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у своїх поясненнях на заперечення (а.с. 143-146, 149-152) наполягав на тому, що відповідач, підписавши анкету-заяву, підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку. При цьому, позивач знов зазначив, що відповідно до Умов договору Банк має право самостійно в будь-який збільшувати або зменшувати кредитний ліміт. Стосовно доводів відповідача про заволодіння кредитними грошима внаслідок шахрайських дій, Банк знов зауважив, що ОСОБА_1 не надала доказів звернення до Банку з приводу внесення кредитної картки до стоп-листа платіжної системи та з приводу втрати картки, а тому її доводи щодо цього необґрунтовані.
		Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного.
		Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.
		Згідно наданої суду копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписаної 08.11.2012 ОСОБА_1 , відповідач дійсно зверталась до Банку із такою заявою, відповідач зазначений факт визнає та підтверджує. Із самої анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 надала Банку свою персональну інформацію, зокрема персональні дані, адресу проживання та реєстрації, контактні дані, інформацію стосовно освіти, працевлаштування та сімейного стану. Однак, у вказаній анкеті-заяві не визначено конкретно, який саме продукт/послугу Банку мала бажання оформити відповідач, біля жодного із запропонованих варіантів продуктів/послуг не зроблено відповідну відмітку. В анкеті-заяві не вказано суму бажаного кредитного ліміту по платіжній карті «Кредитка «Універсальна»/GOLD. Тобто, підписана відповідачем анкета-заява містить лише особисті дані ОСОБА_1 (а.с. 8, 105)
		До позовної заяви Банком також додані Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с. 9-24)
		Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 08.11.2012 (а.с. 5-7), укладеним між Банком та ОСОБА_1 , станом на 01.09.2019 загальна сума заборгованості за кредитом складає 25142,17 грн та складається із: 9333,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4644,48 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8590,27 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 900,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1173,44 грн - штраф (процентна складова).
		Як вбачається з виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам в період з 01.08.2018 по 14.08.2018, 11.08.2018 по картковому рахунку НОМЕР_1 відбулось списання кредитних коштів 8500,00 грн та 1399,00 грн в магазині побутової техніки COMFY в м. Кривий Ріг.
		Згідно з листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02.10.2019 № 20.1.0.0.0/7-190923/2314 у відповідь на звернення ОСОБА_1 стосовно повернення коштів, які були списані 11.08.2018 з платіжної картки відповідача НОМЕР_2 внаслідок шахрайських дій, Банк зазначив, що для того, щоб здійснити оплату по картці, був правильно введено ПІН-код картки. Так, Банк відмовив ОСОБА_1 в задоволенні запиту, рекомендував звернутися до правоохоронних органів у випадку впевненості відповідача в наявності шахрайських дій щодо зняття коштів, а також змінити ПІН-код платіжної картки, фінансовий телефон та пароль входу в ПРИВАТ24. (а.с. 54, 123-124)
		АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також надано суду виписку по картковим рахунком ОСОБА_1 (а. с. 73-74, 85-88, 97-98), згідно якої вбачається, що дійсно, 11.08.2018 по картці ОСОБА_1 НОМЕР_2 була здійснена операція по списанню грошових сум 8500,00 грн та 1399,00 грн, всього 9899,00 грн, в магазині побутової техніки COMFY в м. Кривий Ріг, обробка операції була здійснена 12.08.2018. За хронологією розрахункові операції по картці НОМЕР_2 за період з 11.08.2018 по 12.08.2018 були вчинені наступним чином:
		-11.08.2018 - зарахування коштів за кредитним договором 18081116485956 в сумі 6000,00 грн, залишок після операції - 6000,05 грн;
		-11.08.2018 - зарахування коштів за кредитним договором 18081116485956 в сумі 3000,00 грн, залишок після операції - 9000,05 грн;
		-12.08.2018 - регулярний платіж на оплату комунальних або інших платежів. Отримувач Українське бюро кредитних історій, ТОВ, - 46,80 грн, залишок після операції - 8953,25 грн;
		-12.08.2018 - оброблено операцію від 11.08.2018, а саме - оплата в магазині побутової техніки COMFY в м. Кривий Ріг на суму 1399,00 грн, залишок після обробки операції 7554,25 грн;
		-12.08.2018 - оброблено операцію від 11.08.2018, а саме - оплата в магазині побутової техніки COMFY в м. Кривий Ріг на суму 8500,00 грн, залишок після обробки операції -945,75 грн.
		Крім зазначеного, судом також вбачається із наданої виписки по картковому рахунку, що до 11.08.2018 карткою НОМЕР_1 користувались не надто активно, всі операції по списанню незначних грошових коштів своєчасно відшкодовувались, заборгованості за карткою не виникало.
		Згідно з листом Банку від 09.12.2019 № 30.1.0.0/2-20190910РВ0000000263 (а.с. 77), клієнт ОСОБА_1 за договором № б/н від 08.11.2012, отримала картки: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , остання картка має термін дії до 03.2021 року.
		Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 в Банку було видано три картки: НОМЕР_3 (відкрита 08.11.2012, термін дії до 03/16), НОМЕР_4 (відкрита 20.04.2015, термін дії до 10/16), НОМЕР_1 (відкрита 19.07.2017, термін дії до 03/21). (а.с. 89, 99, 179)
		Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , 08.11.2012 при старті карткового рахунку було встановлено кредитний ліміт 300,00 грн, також 08.11.2012 кредитний ліміт було збільшено до 700,00 грн, 18.11.2015 кредитний ліміт був збільшений до 5700,00 грн, 17.08.2017 кредитний ліміт був збільшений до 8000,00 грн та 11.08.2018 кредитний ліміт був збільшений до 10000,00 грн. 03.01.2019 кредит був зменшений до 0,00 грн. (а.с. 148, 154, 178)
		Як вбачається з виписки за договором № б/н, укладеним з ОСОБА_1 , по картці відповідачки НОМЕР_1 (а.с. 176-177):
		- 11.08.2018 було збільшено кредитним ліміт до 10000,00 грн, залишок на рахунку: 0,05 грн;
		- 11.08.2018 - оплата в магазині побутової техніки COMFY в м. Кривий Ріг на суму 8500,00 грн, залишок на картці: -8499,95 грн; операцію оброблено 12.08.2018;
		- 11.08.2018 - оплата в магазині побутової техніки COMFY в м. Кривий Ріг на суму 1399,00 грн, залишок на картці: -9898,95 грн; операцію оброблено 12.08.2018.
		Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 107), 25.10.2018 до Реєстру за номером 42018051720000134 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, а саме про те, що 11.08.2018 невстановлена особа, зловживаючи довірою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно заволоділа кредитними коштами з банківської картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», чим завдала ОСОБА_1 матеріальну шкоду.
		Відповідно до листа Слов`янської місцевої прокуратури від 29.10.2018 № 01.71-11883вих18 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 52), заяву ОСОБА_1 від 16.10.2018 за фактом заволодіння невідомою особою коштами розглянуто, 25.10.2018 Слов`янською місцевою прокуратурою за вказаним фактом внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051720000134 за ч. 1 ст. 190 КК України та кримінальне провадження спрямовано для організації досудового розслідування до СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області. 
		30.10.2018 начальником СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області доручено внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести досудове розслідування. (а.с. 108)
		ОСОБА_1 у своїй заяві просила вжити заходів до невідомої особи, яка невідомим заявниці шляхом збільшила ліміт на її кредитній картці ПриватБанку № НОМЕР_1 та провела розрахунок за побутову техніку в магазині «Комфі» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. (а.с. 110)
		19.09.2019 ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/10771/19, провадження № 1-кс/243/3227/20190, надано слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та свідчать про рух коштів в період з 11.08.2018 по 13.08.2018. (а.с. 50-51)
		Згідно протоколу допиту свідка по кримінальному провадженню № 42018051720000134 від 25.10.2018 ОСОБА_3 (а.с. 125-127), який проводився 22.09.2019, останній повідомив, що в останній час почастішали випадки шахрайських дій, пов`язаних з переказами грошових коштів з банківських карт пересічних громадян. Свідок неодноразово чув від знайомих, що зазвичай злочинці телефонують з різних телефонних номерів, після чого називають себе дітьми або родичами людини, якій вони телефонують. Далі шахраї просять перерахувати на їх банківську картку (реквізити якої вони надають) грошові кошти, аргументуючи це тим, що нібито з людиною щось трапилось. Особисто ОСОБА_3 таких шахраїв не знає, але йому відомо, що в серпні 2018 року невідомі йому особи викрали з банківської картки невідомої свідку громадянки ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Про вказане свідку стало відомо від працівників поліції.
		Як вбачається з протоколу допиту потерпілої ОСОБА_1 від 13.03.2019 (а.с. 128-129), остання повідомила, що 11.08.2018, близько 16-00год, на її мобільний номер телефону зателефонував невідомий номер телефону НОМЕР_5 , то була невідома жінка, яка повідомила ОСОБА_1 , що вона є співробітником якоїсь компанії, що за компанія, потерпіла не почула. Вказана жінка повідомила ОСОБА_1 , що та має назвати їй три мобільних номери, на які вона частіше за всі інші телефонує, інакше вказана компанія вимкне ОСОБА_1 мобільний телефон. Повіривши вказаній жінці, ОСОБА_1 назвала тій три мобільні номери - НОМЕР_6 (мобільний номер невістки потерпілої, ОСОБА_4 ), НОМЕР_7 (мобільний номер подруги ОСОБА_1 - ОСОБА_5 ), НОМЕР_8 (мобільний номер сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_6 ). Після цього ОСОБА_1 поклала слухавку, і одразу на її номер знов надійшов виклик та вказана жінка, яка телефонувала раніше, запитала у потерпілої якісь чотири цифри. Тоді ОСОБА_1 почала підозрювати, що то можуть бути шахраї, вигадала чотири цифри 5555 та назвала їх жінці, потім поклала слухавку. Далі ОСОБА_1 вирішила з`ясувати, з якої саме організації вказана жінка, телефонувала їй, але телефон був вимкнений. Пізніше, вранці 13.08.2018 ОСОБА_1 помітила, що її мобільний телефон не здійснював жодних вихідних викликів, не приймав вхідні виклики, тоді потерпіла звернулась до салону «Водафон», де з`ясувалось, що її сім-картка була перевипущена невідомими особами. Тоді ОСОБА_1 звернулась до відділення ПриватБанку, та під час консультації зі спеціалістом було з`ясовано, що з банківської картки ОСОБА_1 НОМЕР_1 «ПриватБанк» були зняті кредитні грошові кошти на суму 10000,00 грн. Особисті грошові кошти ОСОБА_1 зняті не були, тому матеріальна шкода потерпілій завдана не була. Вказана вище сума була нарахована Банком без відома ОСОБА_1 . Хто міг зняти грошові кошти з її картки, потерпіла не знає.
		Крім зазначеного, суду також надано висновок від 08.09.2018 (а.с. 111-112) та рапорт (а.с. 114) оперуповноваженого Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області І.В. Войтенка, згідно з якими 14.08.2018 до Слов`янського відділу поліції надійшла заява від гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій остання просить вжити заходів до невідомої особи, яка заволоділа грошовими коштами. Під час перевірки було встановлено, що у гр. ОСОБА_8 є банківська карта «ПриватБанку» № НОМЕР_1 . Так, 12.08.2018, близько 16-00 год, на телефон заявниці з невідомого номеру подзвонила невідома та назвала себе працівником організації та попросила заявницю продиктувати три номери, на які остання телефонувала востаннє, на що заявниця назвала номери НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 . Після цього невідома попросила назвати код з повідомлення, яке надійшло заявниці на телефон, на що остання назвала цифри «5555». 14.08.2018 заявниця звернулась до відділення ПриватБанку, де їй надали роздруківку за її банківською карткою, де заявниця побачила, що з її карти писано 9951 грн. Так, оперуповноважений Слов`янського ВП, лейтенант поліції Войтенко І.В., дійшов висновку, що гр. ОСОБА_9 порушила обов`язки клієнта ПриватБанку відносно нерозголошення ПІН-коду, логіна, пароля, підтверджуючих паролів, реквізитів карточки та передачі картки в користування третім особам. У зв`язку з тим, що « ОСОБА_10 повідомила невідомим реквізити своєї картки, а також беручи до уваги те, що СВ Слов`янського ВП не вбачає в даному факті ознак кримінального правопорушення, то під час перевірки, в зазначеному повідомленні ознак кримінального правопорушення виявлено не було. У зв`язку з неможливістю достовірно встановити істину у справі, оперуповноважений дійшов висновку, що немає підстав для внесення вказаного факту до ЄРДР, оскільки обвинувачення не можуть ґрунтуватися на припущеннях. 
		Вказані докази суд не приймає до уваги, оскільки вже після того, як уповноваженою особою був зроблений такий висновок, відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння кредитними коштами з банківської картки ОСОБА_1 , були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та було розпочато розслідування.
		Так, судом з достовірністю встановлено та не заперечується сторонами той факт, що 08.11.2012 ОСОБА_1 дійсно звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку між сторонами було укладено кредитний договір № б/н від 08.11.2012.
		В самій анкеті-заяві, яка була підписана відповідачем, взагалі не зазначено, яким саме продуктом/послугою Банку виявила намір скористатися ОСОБА_1 .
		Однак, суд заперечення відповідача та її доводи стосовно того, що вона кредитними коштами Банку не користувалась та взагалі не отримувала кредит, відхиляє, оскільки з виписки по картковому рахунку по кредитній картці відповідача № НОМЕР_1 вбачається, що з моменту відкриття карткового рахунку та до 21.05.2018 ОСОБА_1 періодично користувалась кредитними грошима, знімала готівку, розраховувалась через термінали магазинів тощо. До 25.05.2018 відповідач належним чином виконувала свої обов`язки з повернення кредитних коштів, слідкуючи за своєчасним погашенням заборгованості. Станом на 11.08.2018 заборгованості по кредитній картці була відсутня.
		В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки  кредитні ліміти по картці ОСОБА_1 змінювались: 08.11.2012, 18.11.2015, 17.08.2017, 11.08.2018.
		Остання зміна кредитного ліміту відбулась 11.08.2018, кредитний ліміт збільшився з 8000,00 грн до 10000,00 грн. Збільшення кредитного ліміту відбулось в односторонньому порядку за ініціативою банку, без згоди і повідомлення позичальника.
		Суд відхиляє доводи Банку та його посилання на Умови Договору стосовно того, що відповідач при укладанні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку, оскільки в підписаній відповідачем анкеті-заяві від 08.11.2012 № б/н конкретні умови Договору не визначені, вона не містить умов щодо нарахування відсотків за кредитом, в ній не зазначені розміри відсоткових ставок, строк повернення кредитних коштів, порядок встановлення та зміни кредитного ліміту тощо.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. 
		Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). 
		Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Позивачем, на підтвердження позовних вимог, надано суду також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, однак, вказані документи не містять підпису відповідача, а підписана відповідачем Анкета-заява від 08.11.2012 не містить умов кредитування, строків дії договору, відсоткової ставки, тощо.
		Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Однак, з такими посиланнями позивача суд не може погодитись з наступних підстав.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, вважає, що в такому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, порядок встановлення та зміни кредитного ліміту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в тій редакції, що додані до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку встановлення та зміни кредитного ліміту.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві будь-яких домовленостей сторін про умови кредитування, в тому числі про порядок встановлення та зміни кредитного ліміту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		Судом також встановлено та не заперечується сторонами про те, що 11.08.2018 ОСОБА_1 отримала телефонний дзвінок від невідомої особи, яка назвала себе співробітником невідомої кампанії, яка може нібито вимкнути мобільний номер відповідачки, в результаті чого остання, довірившись цій невідомій особі, назвала на її вимогу три номери телефону, на які вона телефонувала частіше всього, після чого назвала ще чотири цифри, як зазначає відповідач, вигадані цифри - 5555, та поклала слухавку.
		13.08.2018 ОСОБА_1 помітила, що її мобільний номер не працює, вона не може нікому зателефонувати, та їй також не може ніхто зателефонувати. Тоді відповідач звернулась до магазині мережі «Водафон», де їй повідомили, що її мобільний номер був перевипущений. Після цього ОСОБА_1 звернулась до відділення Банку, де їй повідомили, що з її кредитної картки № НОМЕР_1 була знята грошова сума 10000,00 грн.
		14.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів з приводу зняття невідомими особами з її кредитної картки грошових коштів, після чого в ході з`ясування всіх обставин та проведення розслідування відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051720000134 від 25.10.2018.
		Як вбачається з наданих суду виписок по картковому рахунку відповідачки, грошові кошти в сумах 1399,00 грн та 8500,00 грн були списані з картки ОСОБА_1 шляхом здійснення невідомою особою розрахунків в магазині побутової техніки «Comfy» в м. Кривий Ріг одразу після збільшення кредитного ліміту по картці до 10000,00 грн 11.08.2018.
		Частинами першою та третьою статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Відповідно до частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Частиною другою вказаної статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Судом встановлено, що грошові кошти, надані у кредит, було списано із рахунку ОСОБА_1 після того, як остання отримала телефонний дзвінок від невстановленої особи, яка представилась працівником компанії, яка могла вимкнути мобільний номер відповідачки, після чого ОСОБА_1 на вимогу вказаної особи назвала їй три номери телефону, на які вона телефонувала найчастіше, а потім ще назвала чотири цифри 5555, які, як зазначає відповідачка, вона вигадала, тому що почала підозрювати, що телефонують шахраї. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 надавала кому-небудь інформацію стосовно своєї кредитної картки, будь то ПІН-код до неї, захисний CVV-код тощо. 
		Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції станом на день виникнення кредитних правовідносин між сторонами, було передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
		Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, в тому числі суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо.
		Пунктом 14.10 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено право банку вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. Банк зобов`язаний надіслати користувачу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати, з якої застосовуватимуться зміни правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомлення про такі зміни. Банк у повідомленні зобов`язаний зазначити, що користувач має право до дати, з якої застосовуватимуться зміни, розірвати договір без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання. Зміни до правил використання електронного платіжного засобу або тарифів є погодженими користувачем, якщо до дати, з якої вони застосовуватимуться, користувач не повідомить банк про розірвання договору.
		Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Відповідно до пунктів 7, 8 розділу VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. 
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. 
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. 
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного засобу і його користувача, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу VI Положення).
		У статті 39 Закону України  «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Правила платіжних систем мають передбачати відповідальність за порушення цих вимог з урахуванням вимог законодавства України. При проведенні переказу його суб`єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації, зокрема від несанкціонованого доступу до інформації - доступу до інформації щодо переказу, що є банківською таємницею або є іншою інформацією з обмеженим доступом, осіб, які не мають на це право або повноважень, визначених законодавством України, а також якщо це не встановлено договором.
		Згідно пункту 33.3 статті 33 Закону платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.
		Суд не приймає доводи Банку щодо того, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями сприяла шахрайським діям відносно неї, повідомивши інформацію про свою банківську картку, оскільки жодних доказів такої поведінки відповідача суду не надано. ОСОБА_1 не повідомляла будь-кому інформацію щодо своєї кредитної картки, будь то ПІН-код до картки, CVV-код тощо. 
		Судом з достовірністю встановлено, що 14.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до місцевого відділення поліції з приводу заволодіння шахраями грошових коштів з її банківської картки, однак, до цього, як повідомляє відповідачка, саме у відділенні Банку вона дізналась про списання з її кредитної картки грошової суми близько 10000,00 грн. Вказана інформація позивачем не спростована.
		Згідно положень ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Так, суд дійшов висновку, що збільшення кредитного ліміту банком до 10000,00 грн 11.08.2018 відбулось в односторонньому порядку, без згоди та повідомлення позичальника. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 не мала наміру отримувати 11.08.2018 від банку у кредит грошові кошти в сумі 10000,00 грн та вона не вчиняла дій, спрямованих на добровільне ініціювання платіжних операцій, згідно виписок по картковому рахунку, на суми 1399,00 грн та 8500,00 грн. 
		Після того, як 13.08.2018 ОСОБА_1 дізналась, що її сім-картку було перевипущено, вона зверталась до Банку, де їй було повідомлено, що з її кредитної картки була списана грошова сума близько 10000,00 грн, та відповідач вже 14.08.2018 повідомила правоохоронні органи про вчинення щодо неї шахрайський дій.
		Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави для стягнення спірної суми коштів з ОСОБА_1 , яка заявлені кредитні кошти не отримувала та після 21.05.2018, згідно виписки по кредитній картці, взагалі кредитними коштами не користувалась.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		При зверненні до суду Банком було сплачено суму судового збору в розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № PROM4BА7Р3 від 04.09.2019.
		Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на наведене, враховуючи, що суд дійшов висновків про те, що заявлені позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не підлягають задоволенню, понесені позивачем при звернення до суду витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн слід віднести на рахунок позивача.
		Стосовно орієнтовного розміру витрат відповідача ОСОБА_1 на правову допомогу в сумі 3800,00 грн, про що вона заявила у своєму відзиві на позову заяву, суду з боку відповідача не було надано жодних доказів про понесені стороною судові витрати, тому питання про розподіл понесених ОСОБА_1 витрат розгляду не підлягає.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - відмовити.
		Понесені судові витрати віднести на рахунок позивача.
		Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
		Повний текст рішення виготовлений 19 червня 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя Слов`янського 
		міськрайонного суду                                                        І.Ю. Фалін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...