Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/197/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2023. Зареєстровано: 19.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.

Номер судового провадження: 2-7152/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 758/197/23-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 травня 2023 року                                Печерський районний суд м. Києва
		суддя Батрин О.В.
		секретар судового засідання Лимар А.О.,
		справа № 758/197/23-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії,
		представник відповідача Олейнік Н.О.
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2012 року між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з умовами якого було відкрито рахунок та отримано платіжну карту зі встановленим кредитним лімітом. Станом на 20.12.2022 року сума кредитного ліміту складає 46 870 грн., а заборгованість за картою становить 50 238 грн. 86 коп. Вивчивши розрахунок по карті, позивачем було з`ясовано, що до операцій за період з 01.01.2012 року по 20.12.2022 року було включено також списання відсотків за кредитом. Зазначає, що нею було сплачено 40 526 грн. 56 коп. за списанням погашення відсотків. Проте вважає, що дана умова про списання відсотків за кредит є такою, що порушує її права як споживача, та підлягає визнанню такою, що є недійсною. На думку позивача, банк не повідомив письмово її про всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Відповідач скористався тим, що позивачу бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні договору і він був введений в оману при отриманні кредитних коштів. А тому, просить суд здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як списання відсотків за кредит в рамках погашення заборгованості та зобов`язати банк здійснити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту, виключивши списання процентів за кредит.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києві від 12.01.2023 року справу передано за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва для розгляду (а.с. 57).
		Ухвалою суду від 16.02.2023 року у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з викликом сторін на 10.04.2023 року (а.с. 65).
		Повідомленням  суду від 20.02.2023 року учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно  роз`яснено їх процесуальні права на подання відповідних заяв по суті справи у встановлені строки (а.с. 66).
		09.05.2023 року від представника відповідача Хитрової Л.В. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 79-89), відповідно до якого вважає вказаний позов безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне. Саму анкету-заяву позивач не долучає до матеріалів справи, а тому надати оцінку щодо наявності чи відсутності в ній будь-яких умов, виходячи з наданих позивачем доказів, неможливо. У той же час, з наданої позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку вбачається, що вона активно користувалася наданими Банком кредитними коштами за допомогою кредитної картки, що фактично нею і не заперечується. Позивач не скористався відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» своїм правом протягом чотирнадцяти календарних днів з дати підписання акнети-заяви на відкликання своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
		Позивач не надав ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона була обмежена у праві вибору умов кредитування та, що передбаченими договором умовами виключається чи обмежується відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або наявні інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася, і що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Більш того, усі платежі в рахунок погашення заборгованості за договором здійснені позивачем самостійно. Банком не проводились списання коштів з інших рахунків позивача в погашення заборгованості в односторонньому порядку. Таким чином, добровільно сплачуючи кошти за кредитним договором, підписаним у формі анкети-заяви, позивач схвалив цей правочин, чим породила для себе права і обов`язки встановлені ним.
		Щодо подальшого розподілу отриманих від позивача коштів на погашення боргу по кредиту представник відповідача звертає увагу, що загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. (надалі - Інструкція), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. 
		Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання.
		Як вбачається з виписки по рахунку позивача всі платежі здійснюються нею самостійно із наступним призначенням платежу: «погашення обов`язкового платежу», «переказ зі своєї картки», «поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування». Тому, банк діяв відповідно до вимог ст. 534 ЦК України щодо розподілу коштів, отриманих від позичальника на погашення боргу, враховуючи нараховані проценти за користування кредитом та комісії за обслуговування карткового рахунку позивача. Зазначив, що нарахування відсотків відображено за кредитом рахунку із призначенням операції «% за кредит». Позивач не наводить у своєму позові і норму матеріального права, на підставі якої мають бути здійсненні перерахунок заборгованості та зарахування сплачених коштів лише в тіло кредиту, та не надає будь яких розрахунків. Більше того, позивач посилається на недійсність умов договору, однак такої вимоги не пред`являє. Також заявив про пропуск стороною позивача строків позовної давності, оскільки з моменту укладання договору з 10.08.2012 року минуло більше 10 років.
		Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 53, 69), позову заяву підтримують в повному обсязі та просить її задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову. 
		Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Виходячи з положень ст. 1054 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позивача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
		Під час судового розгляду справи встановлено, що 10.08.2012 року між сторонами ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк.
		Отже, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
		Відповідач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, та надав позивачу кредит, що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с. 5-47).
		Суд звертає увагу, що самої анкети-заяви від 10.08.2012 року позивач не долучає до матеріалів справи, а тому надати оцінку щодо наявності чи відсутності в ній будь-яких умов, виходячи із наданих позивачем доказів неможливо.
		Водночас, з наданої ОСОБА_1 до матеріалів справи виписки по рахунку вбачається, що вона активно користувалася наданими Банком кредитними коштами за допомогою кредитної картки, що фактично нею і не заперечується. 
		Крім цього, з виписки по рахунку вбачається і перевипуск карти, оскільки за вказаний період мало місце закінчення строку дії карти та отримання позивачем карти із новим строком дії.
		Тобто, кредитування позивача Банком здійснювалося шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок кредитної картки.
		Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1056 ЦК України відповідач мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця.
		Крім того, відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
		Проте, цим правом позивач не скористалася, тобто оцінивши всі фінансові ризики, вона не відмовилася від отримання кредитних коштів та умов їх повернення, які були запропоновані на умовах Банку.
		Позивач не надала ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона була обмежена у праві вибору умов кредитування та, що передбаченими договором умовами виключається чи обмежується відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або наявні інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася, і що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла би цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
		Крім того, як вбачається з виписки усі платежі в рахунок погашення заборгованості за договором здійснені позивачем самостійно.
		Доказів того, що банком проводились списання коштів з інших рахунків позивача в погашення заборгованості в односторонньому порядку суду не надано.
		Таким чином, добровільно сплачуючи кошти за кредитним договором, підписаним у формі анкети-заяви, позивач схвалила цей правочин, чим породила для себе права і обов`язки встановлені ним.
		Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 29 липня 2020 у справі № 753/10779/16-ц під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг). їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.
		За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати отримані Банком від позивача грошові кошти як безпідставно набуті, оскільки добровільно сплативши кошти по кредиту, позивач схвалила правочин та його умови, чим породила для себе права і обов`язки, встановлені ним.
		Щодо розподілу отриманих від позивача коштів на погашення боргу по кредиту, то суд зазначає, що загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р., яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.
		Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
		Відповідно до положень пунктів 3.1 та п. 3.7 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
		При цьому, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
		1)         у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;
		2)         у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
		3)         у третю чергу сплачується основна сума боргу.
		Тобто, зазначена стаття передбачає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за всю суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості.
		Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання.
		Як вбачається з виписки по рахунку позивача всі платежі здійснені нею самостійно із наступним призначенням платежу: «погашення обов`язкового платежу», «переказ зі своєї картки»,«поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування».
		З огляду на вказане та враховуючи те, що позивач не визначала самостійно, що вона мала на меті погашати лише тіло кредиту, Банк діяв відповідно до вимог ст. 534 ЦК України щодо розподілу коштів, отриманих від позичальника на погашення боргу, враховуючи нараховані проценти за користування кредитом та комісії за обслуговування карткового рахунку позивача.
		Суд також звертає увагу суду, що позивач не наводить у своєму позові і норму матеріального права, на підставі якої мають бути здійсненні перерахунок заборгованості та зарахування сплачених коштів лише в тіло кредиту, та не надає будь яких розрахунків.
		Наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову в порядку ст. 1212 ЦК України. У такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.
		Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23 березня 2016 р. у справі № 6-2978цс15, а також у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 р. у справі № 3-11гс15, від 25 березня 2015 р. у справі № 3-5гс15, від 22.01.2013 р. № 5006/18/13/2012, від 24.09.2014 р. у справі № 6-122цс14, у постановах Вищого господарського суду України від 2 липня 2012 року у справі № 5006/18/13/2012, від 15.03.2017 р. у справі № 910/10308/15.
		Крім того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Статтею 1074 ЦК України визначено що, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
		Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що банк не може списувати грошові кошти з рахунка клієнта без його розпорядження, крім випадків - наявності  рішення суду про таке стягнення,  встановлення такого права  законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
		За правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Враховуючи, що позивачем в належний спосіб не доведено перед судом правомірність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.
		Керуючись ст. 524, 526, 634, 1049, 1054, 1071, 1074 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»:  01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570. 
		 
		Суддя                                                                                                          О.В.Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...