Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/354/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2023. Зареєстровано: 19.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.
Дата набрання законної сили: 18.10.2023
Результат оскарження 18.10.2023 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.06.2023м. ДніпроСправа № 904/354/23
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Тімочкіна М.В.
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Дніпропетровська область, м. Дніпро 
		до Акціонерного товариства «Укртелеком» м. Київ в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства «Укртелеком», Дніпропетровська область, м. Дніпро 
		про стягнення 37 414,24 грн 
		 
		Представники:
		від позивача: Корольова Д.В.; 
		від відповідача: Горобець Ю.В.;
		СУТЬ СПОРУ:
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення 38 576,93 грн, з яких: 1162,69 грн  основний борг, 37 414,24 грн  неустойка.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4352-ОД від 16.02.2011.
		Суд ухвалою від 19.01.2023 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишив без руху. Запропонував Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суду: поштовий чек та опис вкладення у цінний лист (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів; платіжний документ, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (доплатити 84,00 грн); уточнену позовну заяву із зазначенням розрахунку суми боргу зі сплати орендної плати в розмірі 1162,69 грн (вказати суми, що увійшли до загальної суми в розмірі 1162,69 грн, чіткі періоди виникнення кожної суми боргу) у строк до 02.02.2023 включно.
		31.01.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду квитанції № 0.0.2836048342.1 від 27.01.2023 про сплату судового збору у розмірі 80,00 грн, № 0.0.2836054613.1 від 27.01.2023 про сплату судового збору у розмірі 4,00 грн, докази направлення відповідачу копію позовної заяви з додатками та заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 37 414,24 грн неустойки.
		Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 02.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
		21.03.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що за спірний період сплачувалася орендна плата, позивач приймав ці платежі від АТ «Укртелеком» та жодних заперечень не висловлював. Крім того, позивач нараховує неустойку на 100% орендної плати, а не на 70%, незважаючи на те, що згідно договору 70% орендна плата сплачується до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря, а 30% орендної плати сплачується балансоутримувачу. Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги поза межами строку позовної давності. У зв`язку із чим відповідач просить суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності. Відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
		05.04.2023 позивач подав відповідь на відзив.
		06.04.2023 відповідач подав пояснення, в яких просив застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.
		Суд ухвалою від 19.04.2023 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/354/23 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 15.05.2023.
		В підготовче засідання 15.05.2023 з`явились представники позивача та відповідача.
		Суд ухвалою від 15.05.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 12.06.2023.
		У судове засідання 12.06.2023 з`явились представники позивача та відповідача.
		У судовому засідання оголошено перерву до 19.06.2023.
		13.06.2023 відповідач подав до суду пояснення по справі, в яких зазначив, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують сплату АТ «Укртелеком» орендної плати по договору від 16.02.2011 № 12/02-4352-ОД по 31.12.2018 включно, тобто до моменту повернення орендованого майна по акту повернення. Зі змісту платіжних доручень вбачається, що орендна плата була здійснена на підставі рахунків, що спростовує твердження позивача про самостійну сплату АТ «Укртелеком» коштів. Позивач приймав від АТ «Укртелеком» орендну плату, не заперечував проти користування АТ «Укртелеком» орендованим приміщенням, позивачем навіть виставлялися рахунки для сплати орендної плати. Зі змісту Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Враховуючи зазначені положення чинного на той час законодавства, виставлення позивачем рахунків про оплату, сплату АТ «Укртелеком» орендної плати згідно з рахунками, прийняття позивачем такої оплати, відсутність заперечень з боку позивача щодо оренди приміщення, відповідач дійшов висновку, що термін договору продовжився на той самий термін і на тих самих умовах. Сторони вчиняли конклюдентні дії, які були спрямовані на те, щоб між ними діяли договірні відносини. Договір оренди діяв до 31.12.2018, за цей час АТ «Укртелеком» сплачував орендну плату та заборгованості по оренді не допускав. Про відсутність майнових претензій позивача до АТ «Укртелеком» за договором оренди від 16.02.2011 свідчить акт повернення майна від 31.12.2018, в якому зазначено: «сторони погодилися, що підписанням цього акту претензій матеріального та будь-якого іншого характеру не мають». Враховуючи зазначене вище, відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховується неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з 16.12.2016 по 31.12.2018.
		У судове засідання 19.06.2023 з`явились представники позивача та відповідача.
		В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
		ВСТАНОВИВ:
		16.02.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4352-ОД (далі  договір).
		Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно  нежитлове вбудоване приміщення, реєстровий номер 02572508.6.ЦМТШЧН554 (далі - майно) площею - 70,51 кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Жовтневе, вул. Леніна, 2, що перебуває на балансі Українського науково-дослідного гідрометеорогічного інституту Укр НДГМІ (далі  балансоутримувач), вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку на 01.11.2010 і становить за незалежною оцінкою 48 610,00 грн (п. 1.1. договору).
		Майно передається в оренду з метою розміщення автоматичної телефонної станції без права надання послуг з доступу до мережі Інтернет та рухомого мобільного зв`язку. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. договору).
		Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).
		Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2011 року 620,47 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий (п. 3.1. договору). 
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору).
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).
		Відповідно до 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 434,33 грн; 30 % балансоутримувачу у розмірі 186,11 грн щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11. договору).
		Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. цього договору (п. 5.2. договору).
		Орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання - передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення (п. 5.5. договору).
		Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п. 5.20. договору).
		Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16.02.2011 до 15.01.2014 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі. (п. 10.1. договору).
		Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. договору).
		Договір може бути розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх обов`язків та в інших випадках передбачених законодавством України (п. 10.4. договору).
		Договір припиняє дію у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов`язання щодо страхування орендованого майна протягом одного місяця з дати укладення договору та зобов`язання щодо отримання дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду (п. 10.5. договору).
		Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендарем с фізична особа); та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (п. 10.9. договору).
		Всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 10.10. договору).
		У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. У разі, якщо орендар заримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.11. договору).
		Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
		Актом приймання-передачі від 16.02.2011 (а.с. 16) позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові вбудовані приміщення площею 70,51 кв.м., що знаходиться на балансі Українського науково-дослідного гідрометеорогічного інституту Укр НДГМІ та розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Жовтневе, вул. Леніна, 2.
		14.12.2014 сторони підписали додаткову угоду до договору (а.с. 17), в якій дійшли згоди доповнити п. 10.1. договору абзацем 2 та викласти його в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 16.01.2014 по 15.12.2016 включно". Абзац 2 п.10.1. вважати абзацом 3 відповідно; п. 1.1. договору викласти в наступній редакції: п.1.1. «... вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 19.12.2013 і становить за незалежною оцінкою 29 998,00 грн»; викласти п.3.1. та п.3.6. договору в наступній редакції: п. 3.1. "... базовий місяць розрахунку - грудень 2013 року 376,85 грн без ПДВ. Орендна плата за наступний місяць оренди - січень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2014 року."; п. 3.6. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 263,80 грн; 30% балансоутримувачу у розмірі 113,05 грн.
		29.03.2017 сторони підписали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди (а.с. 18), в якій вирішили п. 10.1. договору оренди доповнити наступним підпунктом: "10.1.3. Термін дії договору оренди продовжено по 15.05.2017 включно". В п. 2 додаткової угоди від 29.03.2017 сторони погодили, що враховуючи вимоги статті 11 та абзацу 2 пункту 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з яким вартість майна з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, орендар приймає на себе зобов`язання:
		- після проведення Регіональним відділенням конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності з метою визначення ринкової вартості об`єкта оренди, укласти тристоронній договір на проведення незалежної оцінки нерухомого майна для оренди з суб`єктом оціночної діяльності та орендодавцем, протягом 10 днів з моменту його надання орендодавцем (п. 2.1. додаткової угоди від 29.03.2017);
		- після отримання позитивної рецензії на звіт з незалежної оцінки підписати додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", зі змінами та доповненнями, в тому числі щодо зміни розміру орендної плати, протягом 10 днів з моменту його надання орендодавцем (п. 2.2. додаткової угоди від 29.03.2017);
		- у разі збільшення розміру місячної орендної плати, протягом місяця з моменту рецензування звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди сплатити до Державного бюджету України та балансоутримувачу різницю з орендної плати, здійснивши перерахунок за період з дати продовження договору оренди цією додатковою угодою. У випадку невиплати, різниця підлягає стягненню в примусовому порядку (п. 2.3. додаткової угоди від 29.03.2017).
		Також в додатковій угоді від 29.03.2017 сторони дійшли згоди щодо визначення умов, зазначених у пунктах 2.1., 2.2., 2.3. цієї додаткової угоди, істотними умовами договору оренди (п. 3. додаткової угоди від 29.03.2017).
		У разі невиконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором про зміни орендодавець має право достроково припинити договір в односторонньому порядку (п. 4. додаткової угоди від 29.03.2017).
		У разі недосягнення сторонами істотних умов по договору оренди, договір припиняється з дати закінчення основного договору 15.12.2016 і відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування державним майном до моменту його повернення (п. 4.1. додаткової угоди від 29.03.2017).
		Додаткова угода набирає чинності з моменту 16.12.2016 (закінчення основного договору) і є невід`ємною частиною договору оренди (п. 5. додаткової угоди від 29.03.2017).
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", керуючись ст. 777 Цивільного кодексу України та умовами додаткової угоди від 29.03.2017 до договору оренди від 16.02.2011 №12/02-43 52-ОД, у зв`язку з втратою чинності звіту з незалежної оцінки об`єкту оренди виконаного станом на 07.02.2017 та ненаданням додаткових угод на підпис для пролонгації договору оренди позивачем було прийнято наказ № 12/02-161-ПО від 22.08.2017 «Про розірвання договору оренди з ПАТ «Укртелеком» (а.с. 22).
		Так, відповідно до п. 1 наказу № 12/02-161-ПО від 22.08.2017 договір оренди нерухомого майна від 16.02.2011 № 12/02-4352-ОД вважати розірваним з 16.12.2016.
		Відповідно до акту приймання-передачі з оренди індивідуально-визначеного (нерухомого) орендованого майна від 31.12.2018 (а.с. 23) предмет договору оренди: приміщення за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Вакулове, вул. Леніна, 2, загальною площею 44,2 м. кв., що використовувалось для розміщення та експлуатації обладнання електрозв`язку, було повернуто балансоутримувачу.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		У зв`язку з тим, що майно орендарем було повернуто несвоєчасно, керуючись ст. 785 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку за період з 16.12.2016 по 31.12.2018 в розмірі 37 414,24 грн.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
		За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
		Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1,2,5 ст.762 Цивільного кодексу України).
		Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).
		Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України). 
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
		Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України). 
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
		Як вказано вище, 29.03.2017 сторони підписали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди (а.с. 18), в якій вирішили п. 10.1. договору оренди доповнити наступним підпунктом: "10.1.3. Термін дії договору оренди продовжено по 15.05.2017 включно". В п. 2 додаткової угоди від 29.03.2017 сторони погодили, що враховуючи вимоги статті 11 та абзацу 2 пункту 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з яким вартість майна з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, орендар приймає на себе зобов`язання:
		- після проведення Регіональним відділенням конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності з метою визначення ринкової вартості об`єкта оренди, укласти тристоронній договір на проведення незалежної оцінки нерухомого майна для оренди з суб`єктом оціночної діяльності та орендодавцем, протягом 10 днів з моменту його надання орендодавцем (п. 2.1. додаткової угоди від 29.03.2017);
		- після отримання позитивної рецензії на звіт з незалежної оцінки підписати додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", зі змінами та доповненнями, в тому числі щодо зміни розміру орендної плати, протягом 10 днів з моменту його надання орендодавцем (п. 2.2. додаткової угоди від 29.03.2017);
		- у разі збільшення розміру місячної орендної плати, протягом місяця з моменту рецензування звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди сплатити до Державного бюджету України та балансоутримувачу різницю з орендної плати, здійснивши перерахунок за період з дати продовження договору оренди цією додатковою угодою. У випадку невиплати, різниця підлягає стягненню в примусовому порядку (п. 2.3. додаткової угоди від 29.03.2017).
		Також в додатковій угоді від 29.03.2017 сторони дійшли згоди щодо визначення умов, зазначених у пунктах 2.1., 2.2., 2.3. цієї додаткової угоди, істотними умовами договору оренди (п. 3. додаткової угоди від 29.03.2017).
		У разі невиконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором про зміни орендодавець має право достроково припинити договір в односторонньому порядку (п. 4. додаткової угоди від 29.03.2017).
		У разі недосягнення сторонами істотних умов по договору оренди, договір припиняється з дати закінчення основного договору 15.12.2016 і відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування державним майном до моменту його повернення (п. 4.1. додаткової угоди від 29.03.2017).
		Додаткова угода набирає чинності з моменту 16.12.2016 (закінчення основного договору) і є невід`ємною частиною договору оренди (п. 5. додаткової угоди від 29.03.2017).
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", керуючись ст. 777 Цивільного кодексу України та умовами додаткової угоди від 29.03.2017 до договору оренди від 16.02.2011 №12/02-43 52-ОД, у зв`язку з втратою чинності звіту з незалежної оцінки об`єкту оренди виконаного станом на 07.02.2017 та ненаданням додаткових угод на підпис для пролонгації договору оренди позивачем було прийнято наказ № 12/02-161-ПО від 22.08.2017 «Про розірвання договору оренди з ПАТ «Укртелеком» (а.с. 22).
		Так відповідно до п. 1 наказу № 12/02-161-ПО від 22.08.2017, договір оренди нерухомого майна від 16.02.2011 № 12/02-4352-ОД, вважати розірваним з 16.12.2016.
		У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Відповідач повернув орендоване майно балансоутримувачу 31.12.2018 за актом приймання-передачі.
		Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
		За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився не нараховується.
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).
		Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
		Відповідач доказів вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав.
		Суд відзначає, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди.
		Отже відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.
		Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.
		Господарським судом здійснено перевірку розрахунку неустойки, зробленого позивачем, та встановлено, він виконаний правильно.
		З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 37 414,24 грн є правомірними.
		Відповідач просив у відзиві застосувати позовну давність до вимог про стягнення неустойки.
		Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
		Щодо правової природи неустойки за невиконання (несвоєчасне виконання) наймачем обов`язку щодо поверненні речі з найму (оренди) у разі припинення договору найму (оренди) суд зазначає, що положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.
		За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).
		Неустойка згідно із ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
		Водночас неустойка за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями ст. 230 Господарського процесуального кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України.
		Тобто застосування ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень ст. 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.
		Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
		Таким чином, у даному випадку до заявлених у цьому спорі вимог позивача про стягнення з відповідача означеної неустойки не підлягають застосування норми про спеціальну позовну давність, передбачені п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
		За визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Приписами статей 257, 261 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19, щодо застосування ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, а саме: "Частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном)".
		Таким чином до неустойки, обумовленої ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, застосовується загальна, визначена ст.257 Цивільного кодексу України, а не спеціальна позовна давність (ст. 258 цього Кодексу).
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
		Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
		Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
		Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
		Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.
		Враховуючи вказане, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за січень-лютий 2017 року на суму 2059,86 грн.
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
		Заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає частковому задоволенню.
		Враховуючи вказане, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення неустойки за січень-лютий 2017 року на суму 2059,86 грн, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
		З огляду на викладене, вимоги позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 35 354,38 грн.
		Відповідач у своєму відзиві зазначив, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують сплату АТ «Укртелеком» орендної плати по договору від 16.02.2011 № 12/02-4352-ОД по 31.12.2018 включно, тобто до моменту повернення орендованого майна по акту повернення. Зі змісту платіжних доручень вбачається, що орендна плата була здійснена на підставі рахунків, що спростовує твердження позивача про самостійну сплату АТ «Укртелеком» коштів. Позивач приймав від АТ «Укртелеком» орендну плату, не заперечував проти користування АТ «Укртелеком» орендованим приміщенням, позивачем навіть виставлялися рахунки для сплати орендної плати. Зі змісту Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Враховуючи зазначені положення чинного на той час законодавства, виставлення позивачем рахунків про оплату, сплату АТ «Укртелеком» орендної плати згідно з рахунками, прийняття позивачем такої оплати, відсутність заперечень з боку позивача щодо оренди приміщення, відповідач дійшов висновку, що термін договору продовжився на той самий термін і на тих самих умовах. Сторони вчиняли конклюдентні дії, які були спрямовані на те, щоб між ними діяли договірні відносини. Договір оренди діяв до 31.12.2018, за цей час АТ «Укртелеком» сплачував орендну плату та заборгованості по оренді не допускав. Про відсутність майнових претензій позивача до АТ «Укртелеком» за договором оренди від 16.02.2011 свідчить акт повернення майна від 31.12.2018, в якому зазначено: «сторони погодилися, що підписанням цього акту претензій матеріального та будь-якого іншого характеру не мають». Враховуючи зазначене вище, відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховується неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з 16.12.2016 по 31.12.2018.
		Господарський суд зазначає наступне.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
		Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України). 
		У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України). 
		У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України).
		Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України). 
		Господарський суд зазначає, що договір укладено в письмовій формі за підписами обох сторін, а отже відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміни до цього договору мають бути оформлені в письмовій формі, за підписами сторін.
		Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16.02.2011 до 15.01.2014 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
		Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. договору).
		Всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 10.10. договору).
		З викладеного вбачається, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, вказаний договір за заявою орендаря, а також за умови дотримання ним відповідних умов, зокрема, повної оплати за договором, наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі. Таке продовження строку дії договору обов`язково повинно бути оформлено в письмовій формі, шляхом підписання сторонами додаткової угоди.
		Додатковою угодою до договору (а.с. 17) від 14.12.2014 договір пролонговано з 16.01.2014 по 15.12.2016 включно.
		Додатковою угодою до договору (а.с. 18) від 29.03.2017 термін дії договору оренди продовжено по 15.05.2017 включно. Також в додатковій угоді від 29.03.2017 сторони дійшли згоди щодо у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором про зміни орендодавець має право достроково припинити договір в односторонньому порядку.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", керуючись ст. 777 Цивільного кодексу України та умовами додаткової угоди від 29.03.2017 до договору оренди від 16.02.2011 №12/02-43 52-ОД, у зв`язку з втратою чинності звіту з незалежної оцінки об`єкту оренди виконаного станом на 07.02.2017 та ненаданням додаткових угод на підпис для пролонгації договору оренди позивачем було прийнято наказ № 12/02-161-ПО від 22.08.2017 «Про розірвання договору оренди з ПАТ «Укртелеком» (а.с. 22) з 16.12.2016.
		З огляду на викладене, господарський суд вважає твердження позивача стосовно того, що термін договору продовжився на той самий термін і на тих самих умовах необґрунтованими та безпідставними. 
		Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що рахунки на оплату орендної плати у період з 16.12.2016 по 31.12.2018 в матеріалах справи відсутні. Посилання в призначеннях платежу у наданих відповідачем платіжних дорученнях не є в розумінні чинного законодавства України належним, достовірним та беззаперечним доказом виставлення позивачем відповідачу таких рахунків. 
		Господарський суд зазначає, що відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення (а.с. 61-128), відповідно до яких відповідачем сплачувались: 70% орендної плати, 30% орендної плати та ПДВ від 70% орендної плати за договором оренди № 12/02-4352-ОД від 16.02.2011 за період з лютого 2017 року по грудень 2018 року.
		Оскільки договір оренди нерухомого майна від 16.02.2011 № 12/02-4352-ОД є розірваним з 16.12.2016, то з цієї дати у відповідача відсутні правові підстави сплачувати орендну плату за договором, а у позивача правові підстави (діючий договір) для її отримання. Таким чином, відповідач не позбавлений права стягнути з позивача сплачені у спірний період кошти в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті.
		Також, господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
		У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
		Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача  147,89 грн (5,51%), на відповідача  2536,11 грн (94,49%).Також позивач просив стягнути з відповідача та витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 30,00грн (за пересилання поштової кореспонденції). Позивач надав фіскальний чек.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати. пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п.4 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача  1,65 грн (5,51%), на відповідача  28,35 грн (94,49%).
		Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 21560766) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 35 354,38 грн  неустойки, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2536,11 грн та витрати, пов`язані із розглядом справи, у розмірі 28,35 грн, про що видати наказ.
		В решті позову відмовити.
		Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Повне рішення складено 19.06.2023 
		 
		Суддя І.В. Мілєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...