Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14262/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2023. Зареєстровано: 19.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.
Дата набрання законної сили: 16.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		Cправа № 910/14262/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022
		та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду               від 22.12.2022
		у складі колегії суддів: Зубець Л. П. - головуючої, Ткаченка Б. О., Алданової С. О.
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022
		та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022
		у складі судді Приходько І. В.
		 
		у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська       пожежно-страхова компанія"
		до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
		про стягнення 143 882,74 грн
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Вступ
		 
		1. У листопаді 2019 за участю належних Сільськогосподарському товариству (страхувальник) транспортних засобів - тракторів 1, 2 відбулася                  дорожньо-транспортна пригода, за наслідком якої в результаті порушення правил дорожнього руху водієм трактору 2, застрахованого за договором обов`язкового цивільного відшкодування цивільно-правової відповідальності Страховиком 2, було пошкоджено трактор 1, цивільно-правова     відповідальність якого за договором добровільного страхування була застрахована    Страховиком 1.
		 
		2. Страховик 1 виплатив Сільськогосподарському товариству (страхувальник) заподіяне йому внаслідок ДТП страхове відшкодування, з урахуванням чого звернувся до Страховика 2 з вимогою про відшкодування йому вартості виплаченого ним страхового відшкодування власнику трактора 1 внаслідок пошкодження його трактором 2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Страховиком 2.
		 
		3. Страховик 2 відмовився в добровільному порядку відшкодувати Страховику 1 виплачене ним страхове відшкодування з посиланням на те, цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає, оскільки транспортні   засоби, які є учасниками ДТП належать одній особі - Сільськогосподарському товариству.
		 
		4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, у задоволенні позову Страховика 1 відмовив з мотивів відсутності виникнення підстав для відшкодування страховиком за полісом шкоди потерпілому, оскільки така шкода заподіяна транспортним засобом, який належить потерпілому.
		 
		5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:
		-  чи наявні підстави для відшкодування виплаченого страховиком страхового відшкодування власнику транспортного засобу (страхувальнику), який є одночасно власником транспортного засобу, який завдав шкоду пошкодженому транспортному засобу (відшкодування шкоди за договором обов`язкового цивільного відшкодування цивільно-правової відповідальності  внаслідок ДТП, що сталася між транспортними засобами, які належать одній особі)?
		 
		6. Суд вважає правомірними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову Страховика 1, виходячи з такого.
		 
		Короткий зміст та підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача
		 
		7. 31.08.2021 Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - АТ "Українська пожежно-страхова компанія", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом                    до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"                         (далі - АТ "Страхова компанія "Вусо", відповідач) про стягнення 143 882,74 грн, з яких: 127 500,00 грн - сума страхового відшкодування, 9 180,00 грн - пеня,             5 169,73 грн - інфляційні втрати та 2 033,01 грн - 3 % річних.
		 
		8. Позовні вимоги АТ "Українська пожежно-страхова компанія" мотивовані виникненням у позивача права вимоги до АТ "Страхова компанія "Вусо" з огляду на виплату ним страхового відшкодування на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"          (СГ ТОВ "Маяк", страхувальник) внаслідок заподіяння транспортному засобу страхувальника (трактору "John DEER", реєстраційний номер НОМЕР_1 ) майнової шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу (трактору "John DEER", реєстраційний номер НОМЕР_2 ), цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
		 
		9. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову АТ "Українська пожежно-страхова компанія" визначено приписи статей 11, 258, 261, 512, 514, 524, 533, 606, 625, 979, 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),    статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 27 Закону України "Про страхування", статті 32, пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		 
		10. АТ "Страхова компанія "Вусо" щодо вимог позову заперечує,  вважає його безпідставним та необґрунтованим, зазначаючи, зокрема, що зобов`язання з відшкодування майнової шкоди внаслідок делікту наступає виключно у випадку, якщо відповідальною особою за відшкодування такої шкоди є особа, відмінна від особи, яка має право на таке відшкодування. Водночас обидва транспортні засоби (трактори), які брали участь у ДТП належали одній й ті самій особі          (СГ ТОВ "Маяк"), з урахуванням чого цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		11. 25.03.2019 між АТ "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та       СГ ТОВ "МАЯК" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією трактору "John DEER 8335R", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		 
		12. 12.11.2019 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого трактору "John DEER 8335R" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та трактора "John DEER" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 .
		 
		13. Унаслідок ДТП було пошкоджено трактор "John DEER 8335R" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який був застрахований позивачем.
		 
		14. Страховим актом від 02.09.2020 затверджено суму страхового відшкодування до виплати у розмірі 150 000,00 грн. 
		 
		15. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту фактично було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 150 000,00 грн згідно з платіжним дорученням від 02.09.2020 № 13433.
		 
		16. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 15.10.2020 № 3188/17 про виплату страхового відшкодування у розмірі 150 000,00 грн.
		 
		17. Листом від 26.02.2021 № 1251 відповідач відмовив позивачу у                  виплаті страхового відшкодування, зазначивши, що оскільки транспортні   засоби - учасники ДТП належали одній особі СГ ТОВ "Маяк, то цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає, а пункт 3 часини четвертої статті 11  ЦК України виключає виникнення в цьому випадку зобов`язання через відсутність "іншої особи", якій спричинено шкоду.
		 
		18. Суди попередніх інстанцій установили, що СГ ТОВ "Маяк" є власником трактора "John DEER 8335R" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який був застрахований позивачем за договором добровільного страхування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема свідоцтвом про реєстрацію машини.
		 
		19. У свою чергу, страхувальником за договором обов`язкового страхування, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність водія "John DEER" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), також є СГ ТОВ "Маяк", що підтверджується інформацією з полісу ЕР/116280013, відповідним свідоцтвом про реєстрацію машини, та безпосередньо вбачається зі змісту повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 12.11.2019.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		20. 13.06.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі                 № 910/14262/21, яким відмовив у задоволенні позову АТ "Українська         пожежно-страхова компанія" до АТ "Страхова компанія "Вусо" про стягнення страхового відшкодування.
		 
		21. Рішення суду першої інстанції мотивована з посиланням на приписи          пункту 32.1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування              цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відсутністю підстав для відшкодування страховиком за полісом шкоди потерпілому, оскільки така шкода заподіяна транспортним засобом, який належить потерпілому, а тому вона не відшкодовується страховиком за полісом ні потерпілому, ні позивачу, який на виконання договору добровільного страхування відшкодував вартість пошкоджень, спричинених застрахованому ним транспортному засобу.
		 
		22. Крім того, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних як похідних від основної вимоги, наявність правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		23. Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі                             № 910/14262/21 залишив без змін.
		 
		24. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування страховиком шкоди потерпілому, оскільки транспортні засоби - учасники ДТП належать одній особі та підстав для стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних як похідних від вимоги про стягнення страхового відшкодування.  
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		25. 26.12.2022 АТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022, рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва                   від 18.07.2022 у справі № 910/14262/21, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		 
		26. Крім того, 06.01.2022 АТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі                       № 910/14262/21, розгляд якої Верховний Суд ухвалою від 30.01.2023 об`єднав в одне касаційне провадження разом з касаційною скаргою позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022, рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у цій справі.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги 
		(АТ "Українська пожежно-страхова компанія")
		 
		27. АТ "Українська пожежно-страхова компанія" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:
		- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди з посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 11, статті 1172 ЦК України. Така обставина як виконання трудових обов`язків чи навпаки при умові перебування за кермом транспортного засобу на законних підставах не може бути підставою для прийняття рішення за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для відмови у виплаті страхового відшкодування. До того ж, зазначена підстава відсутня серед вичерпного переліку підстав для виплати страхового відшкодування, передбачених        статтею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		- суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що шкоди внаслідок ДТП не було  завдано жодній третій особі, залишивши поза увагою наявні в справі докази пошкодження майна та наявність майнового інтересу АТ "Державний ощадний банк України", який є вигодонабувачем за договором добровільного страхування майна відповідно до договору застави транспортних засобів               від 08.03.2018 № 2;
		- суди попередніх інстанцій порушили системний зв`язок між доведеними та наявними підставами настання цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу і прямим обов`язком страховика здійснити виплату страхового відшкодування посипавшись на обставину, що внаслідок належності транспортних засобів (учасників ДТП) одній особі цивільно-правова відповідальність не виникає, а також помилково здійснивши тлумачення термінів "страховий випадок" та "потерпілий", дійшли висновку, що до складу елементів, які утворюють виникнення страхового випадку відноситься потерпіла особа; 
		- суди не врахували, що у цій справі деліктні правовідносини поєднуються з двома видами правовідносин страхування, які мають різну економічну мету та нормативно-правове регулювання;
		- суди попередній інстанцій здійснили невірне тлумачення визначених     статтями 32, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстав для відмови у здійснені страхового відшкодування;
		- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та відмовили у задоволені позову з урахуванням чого касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені додаткове рішення та додаткова постанова, яким здійснено розподіл судових витрат, підлягають скасуванню.
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		(АТ "Страхова компанія "Вусо")
		 
		28. АТ "Страхова компанія "Вусо"  у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу вважає скаргу позивача безпідставною та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін зазначаючи, зокрема, таке:
		- скаржник помилково ототожнює застосування норм Закону України "Про страхування", яким він керувався при виплаті страхового відшкодування, та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який підлягає застосуванню при обов`язковому страхуванні;
		- посилання на норми статті 1172 ЦК України є додатковим при вирішенні цієї категорії справ і наведено судом виключно для розуміння різниці поняття "інша особа";
		- зобов`язання з відшкодування майнової шкоди внаслідок делікту наступає виключно у випадку, якщо відповідальною особою за відшкодування такої шкоди є особа, відмінна від особи, яка має право на таке відшкодування;
		- учасники ДТП (транспортні засоби) належать одній особі, тому цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає, а пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України виключає в цьому випадку виникнення деліктного зобов`язання.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		 
		29. Вирішуючи наведене в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи                                     статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходить з такого.
		 
		30. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		 
		31. Згідно із статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		 
		32. Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.
		 
		33. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		 
		34. За пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
		 
		35. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
		 
		36. Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		 
		37. Згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		38. За абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. 
		 
		39. Частиною шістнадцятою статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
		 
		40. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
		 
		41. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання.
		 
		42. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного    засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
		 
		43. Отже, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.
		 
		44. Водночас ДТП слугує підставою також для виникнення договірного зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.
		 
		45. Деліктне зобов`язання за цих умов є первісним, основним зобов`язання, підставою його виникнення є завдання шкоди. 
		 
		46. Тобто деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди, а його сторонами зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
		 
		47. Отже, обов`язковою передумовою виникнення договірного зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, є попередня наявність деліктного зобов`язання. 
		 
		48. Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		49. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
		 
		50. За пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
		 
		51. ЦК України не розкриває визначення поняття "іншої особи" вміщеного у пункті 3 частини другої статті 11 ЦК України.
		 
		52. Утім, із урахуванням телеологічного тлумачення змісту наведеної норми очевидно, що особою зазначеною у пункті 3 частини другої статті 11 ЦК України має бути особа відмінна від особи заподіювача шкоди. У протилежному              разі - поєднання заподіювача шкоди та потерпілого в одній особі фактично нівелює наявність підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків. 
		 
		53. Таке тлумачення безпосередньо слідує із змісту деліктного зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). 
		 
		54. Тобто деліктне зобов`язання обов`язково передбачає наявність:                       1) потерпілої особи (кредитора) та 2) особи, яка завдала шкоди (заподіювача шкоди, боржника). 
		 
		55. Подібне розуміння деліктного зобов`язання фактично відображає зміст статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положення         пункту 22.1. якої пов`язують наявність підстав для виплати страховиком суми відшкодування у разі настання страхового випадку за участю страхувальника саме із заподіянням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Тобто заподіянням шкоди особі відмінній від страхувальника.
		 
		56. З урахуванням наведеного, заподіяння власнику транспортного засобу (страхувальнику) внаслідок ДТП шкоди іншим належним йому транспортним засобом (поєднання в одній особі потерпілого та заподіювача шкоди) не зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, оскільки у такому разі відсутнє деліктне зобов`язання, яке передбачає обов`язково наявність потерпілої особи та особи, яка завдала шкоди. 
		 
		57. За відсутності виникнення деліктного зобов`язання підстави для виникнення згідно із пунктом 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" договірного зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відсутні, оскільки воно фактично є похідним від деліктного (основного) зобов`язання.
		 
		58. Пунктом 32.1. статті 32 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує, зокрема, шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
		 
		59. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що транспортні засоби (учасники ДТП) належали одній особі - СГ ТОВ "Маяк", яка є власником цих транспортних засобів.
		 
		60. З огляду на викладене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову                 АТ "Українська пожежно-страхова компанія", оскільки транспортні засоби, які є учасниками ДТП належали одній особі (СГ ТОВ "Маяк"), що не зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності внаслідок такого ДТП,   наявність якого пов`язується із виникненням деліктного зобов`язанням, яке є обов`язковою передумовою договірного зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		 
		61. Звідси, суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо помилкового тлумачення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, якими, на його думку, передбачено за обставин справи, що розглядається, обґрунтованість вимог заявленого ним позову до відповідача, оскільки відповідні аргументи позивача фактично ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні норм права, які регулюють спірні правовідносини.
		 
		Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови апеляційного господарського суду
		 
		62. Доводи скаржника в цій частині ґрунтуються на аргументах щодо відсутності підстав для розподілу понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимог заявленого позову АТ "Українська пожежно-страхова компанія".
		 
		63. Будь-яких інших обґрунтувань підстав для скасування наведених судових рішень подані касаційні скарги позивача не містять.
		 
		64. Частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		65. Ураховуючи відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача в частині оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатом розгляду вимог позову                  АТ "Українська пожежно-страхова компанія", підстави для задоволення вимог касаційних скарг позивача на додаткове рішення суду першої інстанції та додаткову постанову апеляційного господарського суду відсутні.  
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		 
		66. З огляду на наведене, касаційна скарга ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" задоволенню судом не підлягає.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		68. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		69. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржені судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		70. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
		 
		Висновки щодо застосування норм права
		 
		71. Заподіяння власнику транспортного засобу (страхувальнику) внаслідок ДТП шкоди іншим належним йому транспортним засобом (поєднання в одній особі потерпілого та заподіювача шкоди) не зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, оскільки у такому разі відсутнє деліктне зобов`язання, яке передбачає обов`язково наявність потерпілої особи та особи, яка завдала шкоди. 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду                     від 22.12.2022, рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі                 № 910/14262/21 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                                    В. І. Картере
		 
		                                                                                                    В. Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...