Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/1578/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2023. Зареєстровано: 19.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/953/719/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022170020000686

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                               Справа № 953/1578/23 
		                                                        н/п 1-кп/953/719/23 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"19" червня 2023 р. м. Харків
		Київський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170020000686 від 10.09.2022 року за обвинуваченням :
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклій Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , не працюючого, інвалідності не має, зареєстрованого та фактично мешкає АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		у вчиненні кримінальних правопорушеннь (злочинів), передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 111-1 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Київського районного суду м. Харкова надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022170020000686 від 10.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 7 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Ухвалою судді від 02 березня 2023 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 07 березня 2023 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, колегією суддів.
		Відповідно до п. 20-5 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
		Постановою КМУ №143 від 23.12.2022р. продовжено на всій території України дію карантину.
		У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується 05 травня 2023 року, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		Обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого  ОСОБА_6  не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, застосувати заставу або інший запобіжний західне пов`язаний з триманням під вартою.
		Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
		Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнають судового переслідування.
		Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
		Вирішуючи питання про необхідність продовження дії виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
		Так, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, він може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст.177 КПК України.
		В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
		Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). На теперішній час допит свідків не розпочато.
		Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, на його користь свідчать обставини зазначені у обвинувальному акті, що ОСОБА_3 добровільно погодився очолити установу підконтрольну та підзвітну окупаційній владі, має вищу юридичну освіту усвідомлюючи свої дії та розуміючи покарання, яке загрожує у разі притягнення до відповідальності та визнання винним. Розуміє, що своїми діями в умовах запровадженого воєнного стану на території України, та повномасштабної військової агресій російської федерації проти України, вона завдає шкоди державі Україні, тому і в подальшому може продовжити допомагати державі-агресору.
		Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
		Застосування до запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
		Не можливе і застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на час розгляду клопотання до суду не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу. Крім того, застосування вказаного запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки, та не зменшить наявність вищевказаних ризиків та жодним чином не зможе перешкодити їх реалізації.
		Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.
		Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		На час розгляду цього клопотання, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що наявний ризик переховування обвинуваченого від суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки санкція статті злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , передбачає покарання від 12 до 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, тому підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні та актуальні, продовження саме такого запобіжного заходу є доцільним, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		На підставі наведеного суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		Однак, з огляду на характер кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 ч. 7 КК України, керуючись правилами п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, тому що застава не зможе забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, та створить значний негативний резонанс у суспільстві.
		Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Керуючись ст.ст. 217, 314-316, 334, 369-372 КПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 17 серпня 2023 року включно.
		Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 17 серпня 2023 року до 24 години 00 хвилин включно.
		Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Харківського слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п`яти днів з дня її проголошення.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...