Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/30376/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Надіслано судом: 19.06.2023. Зареєстровано: 19.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Номер судового провадження: 11-кп/801/674/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 11111111111111777

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/30376/22
		Провадження №11-кп/801/674/2023
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 червня 2023 року   м. Вінниця
		 
		Вінницький апеляційний суд в складі: 
		головуючого-судді ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		із секретарем ОСОБА_5 , 
		з участю: прокурора ОСОБА_6 
		та захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 8 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
		 
		 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_8 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Розглянувши заяву, суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, посилаючись на те, що на законодавчому рівні передбачено право засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням та вже в подальшому на умовно- дострокове звільнення від відбування покарання.
		       В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.09.2021 №6-р зроблено висновок, що засуджений до довічного позбавлення волі повинен мати право на умовно-дострокове звільнення не пізніше 25 років після ухвалення вироку, яким призначено покарання. ОСОБА_8 зазначає, що він відбув більше 29 років покарання, у нього стабільна позитивна поведінка, він виконує свої обов`язки, заборон не порушує, має заохочення.
		Заслухавши суддю-доповідача, захисника засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
		Висновок суду про необхідність відмови в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, зважаючи на наступні обставини.
		Згідно матеріалів судового провадження,  ОСОБА_8  засуджений вироком Миколаївського обласного суду від 15.12.1997 року до розстрілу з конфіскацією всього майна. Згідно ухвали Миколаївського обласного суду від 24.04.2000 року засудженому ОСОБА_8 покарання замінено на довічне позбавлення волі з конфіскацією усього майна.
		Згідно ухвали Верховного Суду України від 26.03.1998 року вищезазначений вирок щодо засудженого ОСОБА_8 залишено без зміни. Вирок набрав законної сили 26.03.1998.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визнав, що заміна судами смертної кари на довічне позбавлення волі, встановлене новим кримінальним законом, а не на позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, що як альтернативне смертній карі покарання було передбачено законом під час вчинення злочинів, не є порушенням - ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справах «Алакрам Хумматов проти Азербайджану» від 18 травня 2006 року, «Ткачов проти України» від 13 грудня 2007 року).
		06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-IХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини».
		Цим Законом були внесені зміни до положень ст. 82 КК України, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м`яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
		У цьому аспекті слід зауважити, що суть заміни невідбутої частини покарання більш м`яким його видом полягає в тому, що засуджений повністю не звільняється від покарання, а йому лише замінюється один вид покарання (його невідбута частина) на інший. Тобто з моменту заміни особа відбуватиме вже новий вид покарання, призначений їй не вироком, а іншим рішенням суду.
		За змістом п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» №2690-IХ від 18.10.2022, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
		Отже, на даний час на законодавчому рівні передбачено право засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням та в подальшому на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Жодних даних, що засуджений ОСОБА_8 до звернення із заявою про умовно-дострокове звільнення звертався вже до суду з клопотанням про заміну йому невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням у порядку, передбаченому ст. 82 КК України, матеріали провадження не містять. 
		Таким чином, КК України передбачено можливість умовно-дострокового звільнення засудженого після звернення його до суду із клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким його видом, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
		Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
		 
		Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		       Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 8 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - без зміни.
		        Ухвала оскарженню не підлягає.
		             Судді: 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...