Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 170/667/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2023.
Дата набрання законної сили: 15.06.2023
Номер судового провадження: 51-2473км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021035560000243

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		15 червня 2023 року
		м. Київ
		справа № 170/667/21
		провадження № 51-2473км22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,  
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Волинського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030560000243 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шацького районного суду Волинської області від 8 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286-1 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 286- 1 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило (заподіяло) потерпілому тяжкі тілесні ушкодження), за обставин детально викладених у вироку.
		Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Скасував вирок в частині призначення покарання та постановив новий вирок, яким призначив  ОСОБА_6  покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.На підставі статей 75, 76 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, поклавши на нього певні обов`язків.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, апеляційним судом проігноровано той факт, що порушення ПДР, що призвели до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, засудженим вчинено в стані алкогольного сп`яніння та стало підставою для кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286-1 КК, що виключає можливість застосування положень ст. 75 КК при призначенні останньому покарання. 
		В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий та засуджений просять залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286-1 КК прокурором не оспорюється. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються, а тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині.
		Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК є обґрунтованими. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав  ОСОБА_6 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК.
		Призначаючи ОСОБА_6 покарання місцевий суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а саме, те, що  ОСОБА_6 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, одружений, з потерпілим по даний час підтримує дружні відносини. Обставинами, що пом`якшують  ОСОБА_6 покарання судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку (заподіяної шкоди) в повному обсязі; обставин, що його обтяжують судом.
		Вищезазначені обставини судом визнані такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 основного покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК нижче нижньої межі, з врахуванням ст. 69 КК, саме у виді штрафу.
		Не погодившись із вироком суду першої інстанції в частині призначеного  ОСОБА_6 покарання і вважаючи його м`яким, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про необґрунтованість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК. Зокрема вказував, що встановлені судом першої інстанції обставини, що пом`якшують покарання не впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок без зміни.
		Постановою Верховного суду від 19 жовтня 2022 року за результатом розгляду касаційної скарги прокурора скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Суд касаційної інстанцій зазначив, що при призначенні ОСОБА_6 покарання місцевий суд належним чином не обґрунтував, які саме обставини істотно зменшують суспільну небезпеку вчиненого ним злочину та слугують підставами для застосування ст. 69 КК. 
		Крім цього Суд вказав, що перевіряючи доводи сторони обвинувачення, апеляційний суд не виклав обґрунтування співмірності призначеного ОСОБА_6 покарання вчиненому ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК, враховуючи, що призначене йому покарання у виді штрафу в силу ст. 51 КК посідає перше місце у системі кримінальних покарань та вважається найбільш м`яким. 
		За результатами нового розгляду апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначене судом покарання ОСОБА_6  у виді штрафуне відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок його м`якості.
		Частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції скасував вирок в частині призначення покарання та постановив новий вирок, яким призначив  ОСОБА_6  покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років тапідставі статей 75, 76 КК звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
		Призначаючи ОСОБА_6 покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, його майновий стан, одружений, відшкодування завданої потерпілому шкоди, а також щиросердечне визнання ОСОБА_6 своєї вини. Також враховано досудову доповідь та думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
		До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , апеляційний суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку (заподіяної шкоди) в повному обсязі. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Крім цього суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно характеристики виданої командиром Добровального формування Шацької територіальної громади № 1, яка знаходиться в прикордонній зоні, ОСОБА_6  є членом вищезазначеного формування.
		З врахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
		При цьому апеляційний дійшов висновку, що за встановлених в даному провадженні обставин в умовах воєнного стану можливо не враховувати обмеження, визначені ч. 1 ст. 75 КК, та вирішивши, що виправлення та перевиховання  ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, на підставі ст. 75 КК звільнив останнього від відбування основного покарання з покладенням на нього певних обов`язків.
		Разом з тим, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що вчинення дорожньої транспортної пригоди водієм, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння, унеможливлює звільнення його від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК, оскільки зазначеною статтею передбачена заборона у її застосуванні.
		Отже, колегія судді вважає, що призначене апеляційним судом  ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286-1 КК покарання із застосуванням положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		За таких обставин вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Вирок Волинського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...