Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/3286/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 19.06.2023. Зареєстровано: 20.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2023.
Дата набрання законної сили: 05.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/362/248/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019110000000511

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 362/3286/21 
		Провадження № 1-кп/362/248/23 
		                              ВИРОК
		Іменем України
		08.06.2023                                        м. Васильків
		 
		Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючої - судді ОСОБА_1 ,
		секретаря  ОСОБА_2 ,
		з участю прокурорів   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_9 , 
		потерпілих  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		представника потерпілих  ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019110000000511 від 08 липня 2019 року за обвинуваченням:  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Комсомольськ-на-Амурі Хабаровського Краю, Росія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		   08 липня 2019 року близько 9 години 19 хвилин на 35 км + 320 м автодороги «Київ-Одеса», поблизу смт. Калинівка Васильківського району Київської області ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі автодороги в напрямку м. Києва в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху (далі ПДР) не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, в порушення вимог п. 12.6 ґ) ПДР рухався зі швидкістю 125…140 км/год при виявленні пішохода ОСОБА_13 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, в порушення вимог п. 18.1 ПДР під час зменшення швидкості змінив напрямок руху вправо, при цьому в порушення вимог п. 10.1 ПДР не переконався в безпечності свого маневру та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка на момент наїзду залишила початковий «коридор руху» автомобіля».
		   Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у виді множинних синців, саден та ран голови, тулуба та кінцівок, перелому анатомічної шийки лівого плеча, перелому кісток лівої гомілки, перелому черепа з ушкодженням гіпофіза, множинних переломів ребер, грудини, тазу, множинних переломів хребта зі зміщенням, ушкодженням спинного мозку, розриву діафрагми зі зміщенням органів черевної порожнини, розриву печінки, забою головного мозку, легень та правої нирки. Зазначена сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та є безпосередньою причиною настання смерті.
		Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 б),10.1, 12.6 ґ) та 18.1 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_13 .
		Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину не визнав, показав, що їхав зранку по дорозі, по якій часто їздить  1-2 рази на день, зі швидкістю не більше 100-105 км/год, асфальт був мокрий. Пішоходів і людей видно не було, тому він їхав собі спокійно. За який час і на якій відстані побачив пішохода, він не пам`ятає, але вона вибігла раптово і саме її дії й призвели до ДТП. Він загальмував і повернув, в цій ситуації ніхто не встиг би зреагувати і загальмувати, тому винним себе не вважає. Він просив вибачення у потерпілих, двічі пропонував їм відшкодувати шкоду, однак вони приймати від нього допомогу відмовилися.
		Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що померла була його матір`ю, 08.07.2019 йому подзвонили і повідомили, що матір збила машина на трасі, коли вона переходила дорогу через пішохідний перехід. Просив задовольнити заявлений ним цивільний позов в повному обсязі і призначити обвинуваченому максимальну міру покарання.
		Потерпілий ОСОБА_10 , як вбачається до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022, призваний на військову службу, тому справа розглядалася без його участі, його інтереси представляв представник, адвокат ОСОБА_14 , який просив в судовому засіданні заявлений ОСОБА_10 цивільний позов задовольнити в повному обсязі, обвинуваченому призначити максимальну міру покарання.
		Судовий експерт Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що водій переваги не має, навпаки зобов`язаний надати дорогу пішоходу, який знаходиться на пішохідному переході. Об`єктом дослідження експертизи є дії водія, оцінка дій пішохода взагалі не відноситься до компетенції судового експерта, тому при здійсненні експертного дослідження оцінювались лише дії обвинуваченого, а не потерпілої. При дослідженні швидкість автомобіля не головне, оскільки автомобіль не рухався з постійною швидкістю, тому дотримання або перевищення швидкості не є визначальним для встановлення причинно-наслідкового зв`язку, головним є відстань, з якої водій побачив потерпілу. Разом з тим, при дослідженні враховувалась максимальна швидкість пішохода та його взаємний рух з автомобілем. Пішохід рухалася категорично вперед в середньому темпі і своїми діями повинна була змусити водія застосувати екстрене гальмування. Від удару її не відкинуло, в момент зіткнення вона знаходилась у правій смузі руху, орієнтовно на 6-7 полосі пішохідного переходу. При розрахунках були взяті та враховувались правильні значення, на всі питання надано вичерпні відповіді.
		Судові експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пояснили, що ними в проведеному експертному дослідженні не надано відповіді на поставлене питання щодо того, дії кого із учасників дорожньо-транспортної пригоди перебувають в причинному зв`язку із її виникненням та наслідками, що настали, оскільки вирішення даного питання виходить за межі компетенції експертів-автотехніків, причинно-наслідковий зв`язок встановлює лише суд.
		   На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення надано докази, які досліджено судом:
		- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.07.2019, схема та фото таблиця до нього, з якого вбачається, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є а/д «Київ-Одеса», зона дії дорожнього знака «пішохідний перехід», сухе асфальтне покриття; автомобіль марки «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться на смузі для розгону до м.Києва, він має пошкодження переднього бампера, капоту, вітрового скла; на смузі для гальмування на правому боці знаходиться тіло жінки з пошкодженням голови, тулуба, переломами ніг; на смузі для розгону наявні сліди крові; сліди шин відсутні; наявні одиничні сліди гальмування передніх коліс автомобіля марки «VOLVO S60»;
		- копія лікарського свідоцтва про смерть № 238 від 09.07.2019, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_13 є сполучна травма тіла;
		- копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис № 18;
		- протокол огляду предметів від 10.07.2019. а саме: флеш носія інформації  флеш-накопичувача марки «Nikeliron» із записом камер відеоспостереження у кількості 4 відео файлів, на яких зафіксовано момент наїзду на пішохода ОСОБА_13 з фототаблицею, виконаною з відеозаписів;
		- висновок експерта № 218 від 19.07.2019, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження: множинні синці, садна та рани голови, тулуба та кінцівок, перелом анатомічної шийки лівого плеча, переломи кісток лівої гомілки, перелом основи черепа з ушкодженням гіпофіза, множинні переломи ребер, грудини, тазу, множинні переломи хребта зі зміщенням, ушкодження спинного мозку, розрив діафрагми зі зміщенням органів черевної порожнини, розрив печінки, забій головного мозку, легень та правої нирки, які утворилися від дії тупого предмета (предметів) та могли бути спричинені в результаті ДТП. Смерть ОСОБА_13 настала від вищеописаної сполучної травми тіла. Між даною травмою та смертю  прямий причинно-наслідковий зв`язок. Вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. В момент первинного контакту з травмуючим об`єктом потерпіла, найбільш ймовірно, знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні, повернута правою бічною поверхнею тіла до травмуючого об`єкту та перебувала у русі (хода, біг). Описані тілесні ушкодження могли виникнути за обставин наїзду;
		- висновок експертного дослідження № 238, відповідно до якого судово-токсикологічним дослідженням крові трупа ОСОБА_13 не виявлено етилового спирту, що свідчить про те, що на момент смерті вона була тверезою;
		- висновок експерта № 12-1/1573 від 23.09.2019, відповідно до якого рульове керування, система робочого гальма, елементи підвіски автомобіля марки «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування, системи робочого гальма або зміну курсової стійкості транспортного засобу відповідно перед ДТП, не виявлено; 
		- висновок експерта № 12-1/1817-23-3/211 від 08.10.2019, відповідно до якого швидкість автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 з різних відеозаписів становить від 131,04 км/год ±5 5,242 км/год (в середній частині кадру) до 112,23 км/год ± 4,489 км/год (перед наїздом на пішохода), з технічної точки зору в діях водія автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 невідповідностей вимогам п. 12.6 п.п. ґ) та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які б могли знаходитись в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосуванняекстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, рухаючись як з обраною швидкістю руху 104…139 км/год, так і з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю руху 110 км/год.;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 01.10.2019, схему та ілюстративну таблицю до нього, відповідно до якого за участю статиста були здійснені заміри швидкості пішохода та відстань, яку він може подолати з різною швидкістю;
		- протокол огляду від 22.01.2020, в ході якого здійснено додатковий огляд пішохідного переходу на 36 км автодороги «Київ-Одеса» для фіксації параметрів розмітки, зі схемою та ілюстративною таблицею до нього;
		- висновок експертів за результатами проведення додаткової комплексної судової фототехнічної, транспортно-трасологічної та інженерно-транспортної експертизи від 30.09.2020 № 5056/20-52/5057/20-35/20813/20814/20-52, відповідно до якого розрахункова швидкість руху автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 до моменту наїзду на пішохода знаходилась на момент контакту в діапазоні 103… 117 км/год, а на момент початку руху пішохода через пішохідний перехід  125… 140 км; в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.6 ґ) і 18.1 ПДР України з технічної точки зору;
		- висновок експерта № КСЕ-19-20/38407 від 24.05.2021, відповідно до якого автомобіль «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 на часових мітках 09:19:16-09:19:17 (згідно графічних показників відеозапису) рухався зі швидкістю 123,62  133,92 км/год; у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 12.6 ґ), 18.1 та 10.1 Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом виконання вказаних вимог. У даній дорожній обстановці за умовизбереження водієм ОСОБА_8 прямолінійного рухуавтомобіля зішвидкістю 110км/годта своєчасномузастосуванні екстреногогальмування пішохід ОСОБА_13 віддалилася б від правої крайньої габаритної точки автомобіля на відстань, що перевищує величину безпечного бокового інтервалу. Дії водія автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП;
		- копія схеми з організації дорожнього руху по автомобільній дорозі М-05, Київ-Одеса в межах км 35, перехрестя с. Калинівка та с. Путрівка станом на 08.07.2019;
		- висновок щодо результатів виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 46 від 08.07.2019, відповідно до якого в ОСОБА_8 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено.
		Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони зібрані у відповідності до вимогКПК України.
		Даючи оцінку зазначеним вище показанням обвинуваченого ОСОБА_8 , даними ним в судовому засіданні, суд зазначає, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК Українине визнав, пояснив що він дійсно здійснив наїзд на потерпілу на пішохідному переході, однак він рухався з дозволеною швидкістю, а саме: не більше 100-105 км/год, потерпіла ж вибігла на дорогу раптово, асфальтне покриття було мокрим, ніхто б на його місці не встиг зреагувати і загальмувати. 
		Разом з тим, такі показання обвинуваченого не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.07.2019 зафіксовано, що асфальтне покриття було сухим, а не мокрим, як вказує обвинувачений; висновки експертів від 30.09.2020 № 5056/20-52/5057/20-35/20813/20814/20-52 та № КСЕ-19-20/38407 від 24.05.2021 вказують на те, що за три-чотири секунди до початку руху пішохода через пішохідний перехід швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_8 становила у діапазоні 123-133 км/год, що є порушенням п.п. 12.6 ґ), який визначає, що поза населеними пунктами на всіх дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю… на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою  не більше 110 км/год». Також дані висновки експертиз вказали, що водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом виконання вимог п.п. 12.6 ґ), 10.1 та 18.1 ПДР України, його дії перебувають у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. 
		Захисник обвинуваченого вказував, що висновок експерта № 12-1/1817-23-3/211 від 08.10.2019, який був здійснений досвідченішими експертами з більшим досвідом експертної роботи, встановив, що в даній дорожньо-транспортній ситуації ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, рухаючись як з обраною швидкістю руху, так і з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю. Суд звертає увагу, що ОСОБА_18 не ставиться в вину незастосування екстреного гальмування, йому інкримінується зокрема порушення п. 10.1 ПДР України, який визначає, що перед початкомруху,перестроюванням табудь-якоюзміною напрямкуруху водійповинен переконатися,що цебуде безпечнимі нестворить перешкодабо небезпекиіншим учасникамруху.Експертиза, на яку посилається захисник обвинуваченого, була здійснена без врахування результатів слідчого експерименту від 01.10.2019 та додаткового огляду пішохідного переходу і не містить вказівки на напрямок руху автомобіля. Результати вказаної експертизи не суперечать іншим доказам, наявним в матеріалах справи, дійсно, виходячи з дій обвинуваченого, уникнути зіткнення з потерпілою він не міг шляхом застосування екстреного гальмування.
		Саме з метою доповнення висновку вказаної експертизи вже з врахуванням нових даних, отриманих в результаті проведеного слідчого експерименту та додаткового огляду місця події була призначена та проведена в подальшому додаткова комплексна судова фототехнічна, транспортно-трасологічна та інженерно-транспортна експертиза від 30.09.2020 № 5056/20-52/5057/20-35/20813/20814/20-52. 
		Захисник звернув увагу, що в даній експертизі не надана відповідь на поставлене питання щодо того, дії кого із учасників дорожньо-транспортної пригоди перебувають в причинному зв`язку із її виникненням та наслідками, що настали.
		Разом з тим, суд не погоджується з таким зауваженням захисника, оскільки в даній експертизі у відповідь на дане питання експертами вказано, що його вирішення виходить за межі компетенції експертів-автотехніків (п. 10,11 висновків).
		Для вирішення даного питання була призначена та проведена експертиза № КСЕ-19-20/38407 від 24.05.2021, яка підтвердила, що у даній дорожній обстановці за умовизбереження водієм ОСОБА_8 прямолінійного руху автомобіля зі швидкістю 110 км/год та своєчасному застосуванні екстреного гальмування пішохід ОСОБА_13 віддалилася б від правої крайньої габаритної точки автомобіля на відстань, що перевищує величину безпечного бокового інтервалу. Дії водія автомобіля «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. 
		Під час судового розгляду захисником обвинуваченого заявлено клопотання щодо призначення комісійної комплексної інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи, у зв`язку з зазначеними вище аргументами.
		Відповідно до частин 2, 3, 7, 10 ст. 101 КПК України, кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку. Незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована. Необхідною умовою допустимості висновку експерта є дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи, в т.ч. має бути перевірена компетентність експерта. Експертному дослідженню можуть піддаватися лише об`єкти, котрі належним чином процесуально оформлені.
		Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.
		При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
		Таким чином, дослідивши висновокексперта № 12-1/1817-23-3/211від 08.10.2019,суд дійшов до переконання, щовін був обмежений більшою мірою лише дослідженням відеозаписів події, про що свідчать запитання органу досудового розслідування та відповіді на них, в той час як при проведенні додаткової комплексної судової фототехнічної, транспортно-трасологічної та інженерно-транспортної експертизи від 30.09.2020 № 5056/20-52/5057/20-35/20813/20814/20-52 та експертизи № КСЕ-19-20/38407від 24.05.2021 у розпорядженні експертів були матеріали кримінального провадження з протоколом слідчого експерименту та додаткового огляду місця події, які експерти безпосередньо використали, що беззаперечно свідчить на користь останніх.
		Даючи оцінку наявним в матеріалах справи експертним висновкам, суд, дослідивши висновки, заслухавши пояснення експертів, допитаних безпосередньо в судовому засіданні, які підтвердили, що ними при здійсненні досліджень за основу були взяті правильні вихідні дані, при проведенні дослідження враховувалася поведінка потерпілої: напрямок її руху, швидкість, однак, експерт дає оцінку лише діям водія, а не пішохода, ними дано відповідь на всі поставлені питання, які входять до їх компетенції, приходить до висновку, що матеріали кримінального провадження жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість проведених вказаних судових експертиз або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, не містять. Висновки проведених експертиз є достатньо обґрунтованими, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експертів, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи встановлено не було, вони не суперечать одна одній, а є взаємодоповнюючими, тому підстави для призначення комісійної комплексної інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи відсутні, у зв`язку з чим клопотання захисника було відхилено, а доводи обвинуваченого та захисника в цій частині визнано неспроможними.
		Разом з тим, сторона захисту самостійно не скористалася своїм правом спростувати висновки сторони обвинувачення, з якими вона не згодна, за допомогою іншого висновку у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у порушенні ПДР, та не надала у відповідності до ч. 2 ст. 101 КПК України інший висновок.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов`язана з порушенням однієї або кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.
		Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені у ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають і з ними у причинному зв`язку.
		Як достовірно встановлено у ході судового розгляду, дослідженими судом доказами, у тому числі відеозаписом подій, обвинувачений, рухаючись із перевищенням максимальної швидкості, дозволеної на цій ділянці дороги, при цьому, з його особистих пояснень - знайомої йому дороги (достовірно відомо розташування пішохідного переходу поруч із автобусними зупинками), наближаючись до цього переходу, при виявленні пішохода ОСОБА_13 , не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, з моменту виникнення небезпеки - виходу пішохода на проїзну частину дороги, під час зменшення швидкості руху невиправдано змінив напрямок свого руху вправо з метою об`їзду пішохода, яка на момент удару автомобілем обвинуваченого, згідно із відеозапису, і висновків авто-технічних експертиз вже перебувала на середині пішохідного переходу (між 6 та 7 полосами «зебри»), в результаті чого скоїв наїзд на пішохода.
		Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, вважає, що дії ОСОБА_8 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідали вимогам п. 2.3 б), 12.6 ґ), 18.1 та 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_13 , тому вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України, повністю доведена. 
		Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
		При призначенні покарання суд враховує, що згідно ч. 2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Зап. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимогст. 65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Вирішуючи питання про покарання, відповідно достатті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно дост. 12 КК України, є тяжким злочином; за формоювини необережним,суспільну небезпекузлочину,оскількилюдина,її життяі здоров`я,є найвищоюсоціальною цінністю;обставини скоєногокримінального правопорушення,а саме:те,що ОСОБА_8 допустив грубіпорушення Правилдорожнього руху,керуючи транспортнимзасобом зперевищенням швидкостіруху,скоїв наїздна пішохода,який перетинавдорогу попішохідному переходу,що призвелодо йогозагибелі,наслідок злочиннихдій,особу винного, його соціальнета матеріальнестановище,рівень культурита освіти,стан здоров`я,його позитивнухарактеристику замісцем роботита проживання,те,що вінна облікаху лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,притягується докримінальної відповідальностівперше,працює на посаді водія автотранспортних засобів категорії «СЕ в ТОВ «Сервіс-чемпіон», досудову доповідь, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також ризик ймовірної небезпеки для суспільства ОСОБА_8  низький, тому виправлення особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, думку прокурора, потерпілих, обвинуваченого та його захисника щодо міри покарання.
		Крім того суд враховує положення п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиноюст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й ставлення особи до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. Так, судом встановлено, що обвинувачений не визнав свою вину, хоча і вибачився перед потерпілими, однак вважає винною саме пішохода.
		Таким чином, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності дост. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Враховуючи все вище зазначене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 основне покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами. 
		Таке покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Вирішуючи питання щодо цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому він просив стягнути з останнього на свою користь 23450 грн. матеріальної шкоди та 300000 грн. моральної шкоди, а також цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому він просив стягнути з останнього на свою користь 300000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		В обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди позивач ОСОБА_11 посилається на те, що він є сином ОСОБА_13 , яка загинула внаслідок подій ДТП, що є предметом розгляду даного кримінального провадження. Ним понесені витрати на поховання матері (витрати на ритуальні послуги) в розмірі 12500 грн. та витрати на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника в сумі 14600 грн., 3650грн. з яких було йому відшкодовано ПАТ НАСК «Оранта», тому ним заявляється 32450грн. до відшкодування матеріальної шкоди. Щодо відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює в 300000 грн., позивач ОСОБА_11 вказує, що внаслідок злочину він втратив матір, його діти втратили бабусю, яка значно допомагала родині у догляді за дітьми та доглядала за тяжко хворим чоловіком  його батьком. Раптова смерть матері призвела до того, що значно змінилось життя всієї родини: його дружина вимушена була звільнитись з роботи, щоб доглядати за дітьми, а також тяжко хворим батьком ОСОБА_19 , в якого різко погіршилось здоров`я в результаті душевних хвилювань, внаслідок смерті дружини, що значно скоротило його життя  ІНФОРМАЦІЯ_3 батько помер. Судові витрати, які полягають в сумі витрат на професійну правничу допомогу адвоката, просив покласти на відповідача.
		Позивач ОСОБА_10 також вказує, що внаслідок злочину, вчиненого відповідачем, йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у морально-психологічних переживаннях, які він зазнав у зв`язку з раптовою втратою близької людини  матері, його син втратив бабусю, його життя змінилось назавжди і вже ніколи не буде таким, як було за життя матері. З моменту смерті матері він разом з братом ОСОБА_11 та його родиною доглядав за хворим батьком, аж до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . В зв`язку з викладеним оцінює понесену моральну шкоду в розмірі 300000 грн. Також ОСОБА_10 просив судові витрати, які полягають в сумі витрат на професійну правничу допомогу адвоката, покласти на відповідача.
		Згідно зі ст. 127 КПК України,шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Статтею 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.
		Виходячи з вимогст. 11 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також з вимогст. 60 ЦПК України, яка зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Суд не бере до розглядудокази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно дост.78ЦПК України,  суд небере доувагидокази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		На підтвердження вказаної в позові суми матеріальної шкоди позивач ОСОБА_11 надав копію накладної за придбання пам`ятника та його установку в розмірі 14600 грн. (а.с. 32). 
		Таким чином, у судовому засіданні знайшла своє підтвердження наявність безпосереднього причинногозв`язку між неправомірними діями обвинуваченогоі матеріальною шкодою, заподіяною потерпілому ОСОБА_11 в розмірі 10950 грн., які він витратив на пам`ятника з його установкою та які не були відшкодовані ПАТ НАСК «Оранта».
		Витрати ж на поховання матері не знайшли свого підтвердження, як вказано самим позивачем в позовній заяві  чек щодо витрат на поховання на цей час в нього не зберігся.
		Тому суд задовольняє позов потерпілого ОСОБА_11 в частині понесених ним витрат на придбання пам`ятника та його установку, а саме: 10950 грн., що були доведені належними доказами. В іншій частині відшкодування матеріальних витрат суд відмовляє за недоведеністю заподіяння збитків. Таким чином, цивільний позов в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню. 
		Згідно ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		При цьому суд приймає до уваги, щоморальну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, такякнемає(і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевногоболю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсаціяморальноїшкодинеможебутиадекватноюдійсним стражданням,тому будь-який їїрозмірможематисутоумовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Рівень моральних страждань визначається не тількивидом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
		   Суд вважає, що потерпілим була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення кримінального правопорушення вони зазнали інтенсивних душевних, психічних переживань, смерть матері потягла за собою вимушені зміни в їх житті, яке вже ніколи не буде таким, як було за життя матері. 
		При вирішенні питання щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить ззасад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 діяння, яке має необережну форму вини, а також характер страждань потерпілих, наявність стійких негативних змін у їх житті, не визнання обвинуваченим своєї вини у порушенні правил дорожнього руху, що спричинили смерть матері потерпілих, яка доведена під час судового слідства в даному кримінальному провадженні, те, що обвинувачений вибачився та пропонував матеріальну допомогу потерпілим, однак вони її не прийняли, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень кожному, оскільки розмір моральної шкоди, про які просять потерпілі єнадто завищений.
		Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 суд зазначає наступне.
		Згідно ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Відповідно до ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно доЦивільного процесуального кодексу України,закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України. Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
		Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
		З урахуванням вимог ЦПК України стороні судового процесу та її адвокату необхідно надати суду наступні докази про понесені витрати на правничу допомогу, а саме письмовий договір потерпілої (цивільного позивача) із адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, в якому має бути зазначено умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); посилання на реквізити або сторін судової справи, у якій надається правнича допомога; детальна фіксація послуг, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) та вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); детальне фіксування витрат, які понесені адвокатом у зв`язку із наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (витрати на відрядження, нотаріальні послуги, переклад документів тощо); належно оформлені документи, що підтверджують такі витрати; належним чином оформлені платіжні документи під час здійснення оплати послуг адвоката, тощо.
		Позивачі в своїх позовних заявах вказують, що докази понесених судових витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів після ухвалення рішення суду.
		В кримінальному процесі судовим рішенням, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, є вирок (ч. 1 ст. 369 КПК України), в резолютивній частині якого зазначається рішення щодо процесуальних витрат (п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України). Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати (ч. 1 ст. 376 КПК України).
		Таким чином, можливість надання будь-яких доказів після ухвалення вироку, які можуть бути прийняті судом при вирішенні питання, що є предметом доказування в цивільному позові, який розглядається в рамках кримінального провадження, законодавцем не передбачено, тому суд позбавлений можливості вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогубез калькуляції вартості робіт та послуг, які не були надані цивільними позивачами, тому відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу слід залишити без розгляду.
		   При вирішенні питання стосовно долі речових доказів судом застосовуються положення ст.100 КПК України.
		Судові витрати необхідно стягнути з обвинуваченого, відповідно дост. 124 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
		Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати на залучення експерта: за проведення судових автотехнічних експертиз № 12-1/1573 у сумі 1570,10 грн., № 12-1/1817-23-3/211 у сумі 4710,30 грн.; № КСЕ-19-20/38407-ІТ від 24.05.2021 у сумі 9610,72 грн.; № 5056/20-52/5057/20-35/20814/20-52 в сумі 30726,72 грн., а всього:46617,84 грн.
		Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь  ОСОБА_11 10950 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. майнової шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь  ОСОБА_11 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
		Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь  ОСОБА_10 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду. 
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва № 761/27221/19 (провадження № 1-кс/761/18819/2019 від 12.07.2019.
		Речові докази:
		- автомобіль марки «VOLVO S60», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Польова, 61,  повернути власнику  ОСОБА_20 у її повне володіння, користування і розпорядження;
		- флеш-накопичувач марки «Nikeliron» із записом камер відеоспостереження у кількості 4 відеофайлів, на яких зафіксовано момент наїзду на пішохода ОСОБА_13 , який приєднано до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...