Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/244/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 20.06.2023. Зареєстровано: 20.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2023.
Дата набрання законної сили: 09.11.2023
Результат оскарження 09.11.2023 Дніпровський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/177/19/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020040230001490

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 177/244/21
		Провадження № 1-кп/177/19/23 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 червня 2023 року         м. Кривий Ріг
		Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді -        ОСОБА_1  
		       за участю: 
		       секретаря судового засідання -         ОСОБА_2 , 
		                
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривий Ріг, кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020040230001490 від 04.09.2020 року відносно: 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Жовті Води Дніпропетровської області, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, військовозобов`язаного, інвалідності не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, 
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України
		за участі: 
		прокурора                         ОСОБА_4 
		представника потерпілої         ОСОБА_5 
		обвинуваченого                 ОСОБА_3 
		захисника                         ОСОБА_6 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04 вересня 2020 року, близько 19:20 год, в світлий час доби, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційнй номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 60 км/год, по автодорозі сполученням «Кривий Ріг-Жовті Води» зі сторони с. Лозуватка у напрямку с. Новоганнівка Криворізького району Дніпропетровської області.
		Водій ОСОБА_3 , рухаючись по ділянці вказаної автодороги зі зруйнованим асфальтним покриттям, міг об`єктивно виявити, що попереду по ходу керованого ним автомобіля мається скупчення перешкод для руху у вигляді хаотично розташованих ям та вибоїн великого розміру на асфальтному покритті, що вимагало від водія постійного маневрування автомобілем з метою їх об`їзду, тому він повинен був діяти відповідно до п.п 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України.
		У ході подальшого руху, водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, проявляючи злочинну самовпевненість, не обрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля та в районі електроопори № 74/77 автодороги сполученням «Кривий Ріг- Жовті Води» зі сторони с. Лозуватка у напрямку с. Новоганнівка Криворізького району Дніпропетровської області, втратив контроль над керуванням автомоліем «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де допустив контакт автомобілю з нерухомим об`єктом у вигляді дерева.
		Своїми односторонніми діями водій автомобіля «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху Укнраїни, якими передбачено:
		п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
		п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		п. 2.3 (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 , була травмован, а саме отримала тілесні ушкодження: параорбітальні гематоми обличчя, крововиливи в м`які тканини правої половини обличчя та голови; переломи правої тім`яної та скроневої кісток, виличної дуги та лобно-вилочного відростка справа, стінок правої орбіти та гайморової пазухи, правого крила клиноподібної кістки та пірамідки скроневої кістки, забій тканини мозку, крововилив під його м`які судинні оболонки; епідуральні та субдуральні гематоми праворуч малого об`єму; сплощення правої півкулі мозку і зміщення серединної лінії вліво, набряк та набухання тканини мозку; перелом правої лопатки, акроміального кінця правої ключиці, 1-2 ребер праворуч по лопатковій лінії; поперечного відростку 2-го грудного хребця; забій та крововиливи у зв`язковий апарат внутрішніх органів. Вкзаані тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками загрози для життя та у даному випадку призвели до настання смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 в КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2». 
		Між тілесними ушкодженнями отриманими ОСОБА_7 внаслідок ДТП та настанням її смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Допущені водієм ОСОБА_3 , порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходились в причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті ОСОБА_7 .
		Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
		Допитаний у ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що неповнота досудового розслідування, перешкоджає йому визначитися зі свою позицією по справі щодо визнання, або не визнання вини у вчиненні вказаного правопорушення. Після проведення за клопотанням сторони захисту ряду процесуальних дій, зокрема слідчого експерименту, проведення експертиз, ОСОБА_3 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, в межах висунутого обвинувачення, не визнав.
		ОСОБА_3 надав пояснення, про те, що 04.09.2020 о 19:20 він керував автомобілем ЗАЗ 110307, з цивільною дружиною на пасажирському сидінні, за похмурної, сухої погоди. Ділянка дороги якою він рухався до моменту ДТП не буда ідеальною, мала напливи асфальту та латки. Його автомобіль був справним, швидкість його руху складала 60 км/год (за даними навігатора), смугу для руху він не змінював. По ходу руху він бачив одну яму, яку пропустив між колес автомобіля (близько за 60-70 м від місця ДТП), після чого за близько 15-20 метрів побачив дуже велику яму, яку і вважає причиною ДТП. Зазначав, що виявивши вказану величезну яму він почав екстрено гальмувати, напрямок руху не змінював, а коли машина наїхала на яму, він інстинктивно повернув кермо праворуч. Після цього, відбувся наїзд на дерево. Зліва перешкод для руху, інших автомобілів не було. Зазначав, що погана видимість не давала змоги контролювати дорожню обстановку. Пояснював, що всіх ям він не бачив, сильних ударів від них не відчував, але коли в подальшому приїхав на місце події за ясної погоди, він побачив вказану дорогу «іншими очима».
		Обвинувачений вважав, що причиною ДТП є те, що він не побачив яму, яку він вважав причиною ДТП, у зв`язку з чим сторона захисту клопотала про проведення слідчого експерименту, після чого було проведено експертизи. Після отримання їх результатів ОСОБА_3 повідомив про невизнання ним вини у вчиненні вказаного правопорушення.
		Пояснював, що цивільний позов потерпілої він визнає частково, виключно в розмірі матеріальної шкоди. Позовні вимоги в частині моральної шкоди не визнав, вказував, що він та його батько також пережили моральні страждання. Загибла ОСОБА_7 була жінкою, з якою він перебував у стосунках близько 12 років, а тому її втрата й для нього велике горе.
		Потерпіла ОСОБА_8 , яка не була очевидцем інкримінованих подій, в судове засідання не з`явилася, однак забезпечила участь при розгляді справи представника. Потерпіла надала суду письмову заяву, в якій просила здійснювати розгляд кримінального провадження за її відсутності, наполягала на призначенні обвинуваченому найвищої міри покарання, з позбавлення права керування транспортними засобами (а.с. 130 т.1).
		Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 підтримуючи позицію потерпілої щодо призначення реального покарання обвинуваченому, також просив суд задовольнити цивільний позов потерпілої. 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (а.с. 89-91 т.1), яка залучена до участі у справі ухвалою суду від 19.04.2021 (а.с. 93 т.1), отримавши копію позову з додатками (а.с. 101, 110, 127 т.1), надала суду письмові пояснення, просила здійснювати розгляд справи за відсутності її представника (а.с. 142-147 т.1). В письмових поясненнях вказувала, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» укладався договір обов`язкового страхування цивільного-правоовї відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.1800083897, з забезпеченням транспортного засобу ЗАЗ НОМЕР_1 . ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» заяву про настання страхового випадку по вказаному договору на відшкодування шкоди завданої здоров`ю та життю. Особисто ОСОБА_8 заяву про страхове відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не подавала. Документи, визначені ст. 35 Закону, необхідні для здійснення страхового відшкодування страховику подано не було. Враховуючи викладене та те, що суд здійснює розгляд кримінального провадження щодо даної ДТП, рішення по заяві про відшкодування не прийнято, третя особа висловила свою позицію щодо доказів позивача на підтвердження заявлених позовних вимог, а також зазначила, що відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону максимальний розмір моральної шкоди, яка може бути відшкодована смертю особи, складає 60000 грн. (5000 грн - мінімальний розмір заробітної плати на дату ДТП х 12).
		Незалежно від невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступнимми доказами.
		Так, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2020, що розпочався о 20.30 год та завершився о 22:00 год, дорожньо-транспорта пригода мала місце на території Криворізького району Дніпропетровської області, а саме на автомобільній дорозі між селами Лозуватка та Новоганнівка, на горизонтальній ділянці дороги з середньозернистим асфальтобетонним покриттям. Дорожнє покриття на момент огляду було вологим та чистим, загальна ширина покриття 6,3 м, число смуг дві. Розділова смуга відсутня, дорожні знаки відсутні. Автомобіль під керуванням ОСОБА_3 виїхав за межі проїзної частини дороги, з подальшим наїздом на дерево. На місці події сліди гальмування не виявлено. Автомобіль виявлено по ходу руху транспортного засобу, у правому кюветі, за межами проїзної частини, біля дерева з яким відбулося зіткнення. Оглядом встановлено характер механічних пошкоджень транспортного засобу, а саме деформація правої частини, криші, інших частин та деталей автомобіля, деформація салону, відламані сидіння, значні ушкодження усіх деталей салону, колеса цілі, шини цілі та без ознак деформації. При візуальному зовнішньому огляді багажника було виявлено запасне колесо, газовий балон та набір ключів, в салоні ніяких речей не виявлено. На дереві з яким контактував автомобіль малися пошкодження та нашарування фарби червоного кольору, а на деформованих деталях автомобіля наявні частки дерева. Огляд проведено з застосуванням відео та фото фіксації, за участі понятих, зі складенням схеми ДТП на якій зафіксовано місце зіткнення автомобілю з деревом, а також концентрація та розміри ям на проїзній частині (а.п. 6-17). В ході огляду вилучено автомобіль ЗАЗ НОМЕР_1 , який у подальшому визнано речовим доказом (а.п. 89). Хід проведеного огляду зафіксовано на відеозаписі, що був предметом дослідження в судовому засіданні (а.п. 18).
		Відповідно до даних Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 05.10.2020, 04.09.2020 з 18 до 20 години 04.09.2020 спостерігалася хмарна погода, захід сонця був о 19:24 год, вечірні сутінки тривали до 19:56 хв, а далі темний час доби (а.п. 142).
		З місця ДТП до КП «Криворізької міської клінічної лікарні № 2» була доставлена пасажир ОСОБА_7 , яка під час дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжку поєднану травму та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні. Відповідно до протоколу огляду трупа від 12.09.2020, на трупі ОСОБА_7 відмічалися тілесні ушкодження у виді саден та синців на обличчі, верхніх та нижніх кінцівках, післяопераційна рана на животі (а.п. 31-35, 69).
		Відповідно до висновків судово-медичного експерта № 2033 від 12.09.2020 та № 2033/1 від 24.09.2020, у ОСОБА_7 клінічно були встановлені: тяжка сполучена травма: відкрита черепно-мозкова травма: перелом кісток склепіння та основи черепа (лінійний перелом правої тім`яної кістки та багатоуламковий «черепичний» перелом правої скроневої кістки; кісток обличчя), забій головного мозку ІІІ ступеня, здавлення мозку правобічною епідуральною гематомою. Субархноїдальний крововилив. Пароорбітальні гематоми. Закрита травма грудної клітки: закритий перелом 1-2 ребер праворуч. Розрив правої легені. Травматичний гемапневмоторакс праворуч. Закритий перелом правої ключиці. Закритий перелом правої лопатки. Закритий перелом поперекового відростку 2-го шийного хребця праворуч. У своєму перебігу травма ускладнилася розвитком здавлення та дислокації головного мозку правобічною епі-та субрудальною гематомами та набряком тканин його, що призвело до смерті. При дослідженні трупа було виявлено: пароорбітальні гематоми обличчя, крововиливи в м`які тканини правої половини обличчя та голови; переломи правої тім`яної та скороченої кісток, виличної дуги та лобно-вилочного відростку справа, стінок правої орбіти та гайморової пазухи, правого крила клиноподібної кістки та пірамідки скроневої кістки, забій тканини мозку, крововилив під м`які судинні оболонки його; епі-та субдуральні гематоми праворуч малого об`єму; сплощення правої півкулі мозку і зміщення серединної лінії вліво, набряк та набухання тканин мозку; перелом правої лопатки, акроміального кінця правої ключиці, 1-2 ребер праворуч по лопатковій лінії; поперечного відростку 2-го грудного хребця. Забій та крововиливи у зв`язковий апарат внутрішній органів. Всі ці ушкодження прижиттєві, виникли у швидкій послідовності одне за одним або одномоментно. Враховуючи їх характер, локалізацію та особливості, наявність ознак струсу тіла, перевагу внутрішніх ушкоджень над зовнішніми, а також обставини справи, вони могли утворитися від дії зі значною силою тупих твердих предметів або при ударі об такі, переважно правою половиною голови та грудної клітки. Такими предметами могли бути деталі салону та кузову автомобіля в момент зіткнення авто з перешкодою. Всі вищевказані ушкодження у своїй сукупності на трупі мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознаками загрози для життя, в даному випадку призвели до смерті потерпілої, тобто між тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілої є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Оцінювати кожне з ушкоджень за ступенем тяжкості недоцільно по причині того, що всі вони виникли у короткий проміжок часу та за певним механізмом дорожньо-транспортної пригоди. Смерть ОСОБА_7 наступила від сполученої травми голови та тулуба, яка супроводжувалася переломами кісток черепа та обличчя праворуч, забоєм тканини мозку, крововиливом під оболонки його; переломами 1-2 ребер праворуч, правої ключиці, лопатки та поперечного відростку 2-го шийного хребця, забоєм внутрішніх органів. У своєму перебігу травма ускладнилася розвитком набряку-набухання мозку, що й призвело до смерті (а.п. 107-110). Між тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілої є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Біологічна смерть ОСОБА_7 зафіксована о 08:05 11.09.2020 в 2-й міській лікарні, про такий час настання смерті свідчив й ступінь вираження трупних явищ (а.п. 113-116).
		19.09.2020 проведено додатковий огляд місця події, в ході якого за участі понятих, об`єктом огляду була ділянка місцевості, що розташована в Криворізькому районі Дніпропетровської області, між селами Лозуватка та Новоганнівка, в районі електроопори № 74/77, по ходу руху автомобіля ЗАЗ Таврія НОМЕР_1 , перед місцем зіткнення з деревом 04.09.2020. В ході даного огляду використовувався статистичний автомобіль ЗАЗ Таврія 110217 НОМЕР_2 , що за технічними характеристиками відповідав транспортному засобу під керуванням ОСОБА_3 . В ході огляду встановлено дерево з пошкодженнями, з яким зіткнувся автомобіль ЗАЗ під керуванням ОСОБА_3 , а також те, що перед місцем виїзду автомобілю ЗАЗ-110307 НОМЕР_1 за межі проїзної частини та зіткнення з деревом, на відстані 180 метрів по ходу його руху, з боку с. Лозуватка, по всій дорозі малися вибоїни різних розмірів та глибини. В ході даного огляду встановлено, що видимість вибоїн з статичного автомобілю складала не менше 100 метрів. Також оглядом зафіксовано наявність спуску, перехід висот якого складав на одному метрі 2.5 см, що збільшувало оглядовість водія. В ході огляду з місця водія статичного автомобілю встановлено, що всі ями розташовані за 180 метрів до місця зіткнення з деревом, є суттєвими перешкодами для руху транспортного засобу. Транспортні засоби, що рухалися по проїзній частині з вибоїнами, зменшували швидкість свого руху до мінімальної 10-20 км/год. Оглядом встановлено, що з місця водія добре видно, що дорога мала значні ями та вибоїни різного діаметру та розміру, видимість яких понад 100 м. До протоколу огляду, проведеного за участі понятих та з застосуванням відео та фото фіксації, додані фотознімки, відеозапис (а.п. 40-62), схема з детальним відображенням суттєвих пошкоджень дорожнього покриття, з фіксацією кількості, концентрації, розміру та глибини ям і вибоїн, які розташовані в тому числі на смузі руху автомобілю під керування ОСОБА_3 на відстані більше 100 метрів від місця контакту автомобілю з деревом. В ході даного огляду зафіксовано розміри ями, на яку в подальшому вказував ОСОБА_3 , як на причину дорожньо-транспортної пригоди, розміри якої станом на 19.09.2020 складали 1,8х1,1 (а.с. 42).
		Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 22.12.2020, проведеного за участі ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6 , в ході якого ОСОБА_3 сівши за кермо статичного автомобілю вказував відомі йому обставини та механізм ДТП з місця водія та вказав, яка з ям на проїжій частині стала причиною того, що його транспортний засіб став некерованим та вказав на яму, яка на схемі позначена № 4 (яма, що розташовувалася на відстані 0,35 м від правого краю проїзної частини та на відстані 9,1 м від дерева з яким контактував автомобіль, загальна довжина ями 1,8 м та ширина 1,1 м). ОСОБА_3 вказував у ході слідчого експерименту, що він рухався прямолінійно, з постійним темпом, долаючи відстан 30 метрів за 2 секунди. Також показав, з якого положення він почав гальмування та застосував виворіт керма праворуч інстинктивно, при цьому ліворуч транспорту не було. Вказав на наявність речей в багажнику автомобілю. При цьому, в ході слідчого експеримента ОСОБА_3 вказував, що швидкість його руху складала 60-70 км/год , що він визначав за навігатором, а визначити дальність видимості ями на момент слідчого експеримента не вдалося, оскільки ОСОБА_3 вказав на невідповідність стану вологості ям. До протоколу слідчого експерименту додано схему слідчого експеримента з фіксацією розмірів та розташування ями, на яку вказував ОСОБА_3 , як причину ДТП (а.п. 79-83). Як слідує з відеозапису слідчого експеримента, ОСОБА_3 визнавав, що ділянка дороги має значні пошкодження, зазначав про неможливість руху з тією швидкістю з якою він їхав 04.09.2020, однак зазначав, що не знає чи були вказані вибоїни станом на 04.09.2020. Однак, суд звертає увагу на те, що розмір ями, на яку вказував ОСОБА_3 як причину ДТП, заміряної 22.12.2020 за його участі та участі захисника, є ідентичним тій, що зафіксована в огляді місця події 19.09.2020 (1,8 х 1,1м), що свідчить про незмінність обстановки на місці пригоди. Більш того, наявність та концентрація вибоїн зафіксовані як при огляді місця події 04.09.2020, так і при огляді 19.09.2020 (а.п. 12, 42).
		Відповідно до висновку експерта № 19/104-17/1/1/4/314 від 09.11.2020, на момент проведення огляду, робоча гальмівна система та система рульового керування автомобілю «ЗАЗ 110307» днз НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані (а.п. 101-105).
		В ході судового розгляду, за клопотанням сторони захисту, 27.09.2021 на виконання ухвали суду від 10.09.2021, проведено слідчий експеримент за участі спеціаліста ОСОБА_11 , обвинуваченого та його захисника, в ході якого не вдалося виконати заміри видимості вибоїни яку ОСОБА_3 вважав причиною ДТП, у зв`язку з повідомленням обвинуваченого про відповідність погоднх умов та освітлення, але невідповідність видимості вибоїни. Однак учасниками здійснено заміри вказаної вибоїни, згідно яких з моменту ДТП вона в розмірах значно не змінилася. Вказане підтверджене даними протоколу слідчого експерименту від 27.09.2021 з додатками (а.с. 194-198 т.1).
		09.08.2022 проведено слідчий експеримент на виконання ухвали суду від 03.11.2021 (а.с. 211 т.1), в ході якого, в присутності спеціаліста Дніпровського НДЕКЦ МВС ОСОБА_12 , встановлено розташування вибоїни, яку обвинувачений ОСОБА_3 вважав причиною ДТП, яка розташовувалася біля правого краю проїзної частини на відстані 9,1 м. до дерева з яким контактував автомобіль. В ході слідчого експеримента було встановлено, що поняті бачили вибоїну за 83,5 м від передньої частини автомобілю, а ОСОБА_3 бачив вибоїну на відстані 23,4 м (а.с. 61-63, 205, 212 т.2). На відеозаписі зафіксовано, що кожний з понятих почерзі вказував на видимість вибоїни (перешкоди) з місця водія, при цьому ОСОБА_3 зазначав, що бачить чорний контур зправа, а ліву частину ями не бачить, вказував, що йому не зрозуміло чи то яма, чи палка, що свідчить про те, що наявність певних перешкод для руху бачив і він.
		Допитаний у ході судового засідання ОСОБА_12 , який приймав участь у ході слідчого експеримента в якості спеціаліста, вказував, що слідчий експеримент за його участі було проведено з дотриманням порядку, а будучи на місці події та безпосередньо сприймаючи обстановку на місці, він вважав наявними в діях ОСОБА_3 саме порушення п. 12.1 ПДР України, які перебували в причинному зв`язку з наслідками ДТП. В обгрунуврання своєї позиції, ОСОБА_12 зазначав, що до вказаної обвинуваченим вибоїни, за необмеженої видимості, водій подолав відстань близько 200 м, що була достатньою щоб об`єктивно зрозуміти неналежний стан покриття та обрати безпечну швидкість, за якої він міг би безпечно керувати транспортним засобом та уникнути ДТП. 
		Стороною захисту суду подано клопотання про визнання вказаного протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом (а.с. 206-208 т.3). Доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу протоколу слідчого експеримента від 09.08.2022, у зв`язку з неприйняттям у ньому участі потерпілої та її представника, суд до уваги не приймає, оскільки потерпіла не є очевидцем події, представник потерпілого був повідомлений про проведення слідчого експеримента, а прийняття участі в ньому чи ні, є правом потерпілої, реалізація якого не впливає на результати вказаної процесуальної дії, що зафіксована на відеозаписі. Доводи щодо того, що слідчий експеримент проведено з порушенням методики, суд розцінює критично, оскільки в ході його проведення був залучений спеціаліст, який надавав поради щодо процедури його проведення, що зафіксовано на відео, та який у ході судового засідання підтвердив правильність проведення даного слідчого експеримента. З наданого відеозапису ходу проведення слідчого експеримента слідує, що незалежні особи визначали видимість почергово, що спростовує доводи сторони захисту в цій частині. Твердження захисту про те, що з дальності видимості вибоїни вказаної незалежними особами (різного віку), вибоїну видно не було, суд розцінює критично, оскільки кожен із вказаних осіб почергово вказали про видимість вибоїни, зауважень учасники не мали. Сумніви сторони захисту щодо неупередженості понятих, суд до уваги не приймає, оскільки жодних об`єктивних даних цьому не наведено, заяв та зауважень з цього питання на місці проведення слідчого експерименту сторона захисту не висловлювала.
		Доводи сторони захисту про невідповідність погодних умов при проведенні слідчого експерименту 09.08.2022, суд розцінює критично, оскільки слідчий експеримент було проведено слідчим орієнтовно в той же період року та час доби, коли мало місце ДТП. Доводи про те, що в ході слідчого експерименту поняті фактично виконували роль статистів, а понятих не було, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.7 ст. 223 КПК України при проведенні слідчого експеримента, участь понятих є обов`язковою, за винятковим випадку застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. В даному випадку, при проведенні слідчого експеримента здійснювалося безперервне фіксування ходу слідчого експеримента за допомогою відеокамери, відповідно участь ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в здійсненні замірів проведених у ході слідчого експеримента, за відсутності інших осіб, залучених в якості понятих, жодним чином не порушує вимоги ст. 223 КПК України. Більш того, незалучення понятих, в даному випадку, за наявності безперевної фіксації ходу слідчого експеримента, в якому безпосередньо приймав участь обвинувачений та його захисник, жодним чином не порушувало основоположні права обвинуваченого. Хід слідчого експеримента фіксувався на відео, а ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , як незаінтересовані в результатах розгляду справи особи, приймали участь у замірах проведених у ході слідчого експеримента, в тому числі визначення видимості вибоїни, на яку вказував ОСОБА_3 . Більш того, вказані заперечення сторони захисту були висловлені вже після проведення слідчого експеримента, а не в ході його проведення. Суд не знаходить підстав, визначених процесуальних законом, для визнання вказаного доказу недопустимим.
		В рамках даного кримінального провадження проведено ряд експертиз. 
		Проведені в рамках досудового розслідування висновок експертизи № 19/104-17/1/4/386 від 17.11.2020 відповідно до якого в діях водія ОСОБА_9 по керуванню транспортним засобом «ЗАЗ Таврія» вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з подією, яка розглядається (а.п. 122-123), а також висновок № 19/104-17/1/4/27 від 26.01.2021, відповідно до якого за за даними вихідними даними, в діях водія ОСОБА_9 по керуванню автомобілем «ЗАЗ Таврія» вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з подією, яка розглядається (а.п. 129-131), суд до уваги не приймає, оскільки експертизи проведені одним експертом суперечать одна одній, згідно змісту вказаних експертиз експерту не надавалися матеріали кримінального провадження, експерт при наданні висновку керувався наданими йому в постановах слідчого вихідними даними, разом з тим, висновки вказаних експертиз містять інформацію про наявність на проїзній частині дорожньої розмітки 1.3, 1.5 ПДР України, що суперечить заданим вихідним даним та обставин справи. Беручи до уваги викладене, суд критично оцінює вказані висновки та не приймає їх до уваги, оскільки вони суперечать іншим матеріалам справи. 
		Після проведення слідчого експеримента від 09.08.2022, з урахуванням його результатів та обставин встановлених на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, з урахуванням пояснень ОСОБА_3 , судом призначено інженерно-транспорту експертизу, проведення якої доручено іншому експерту (а.с. 115-117 т.1).
		Відповідно до висновку № СЕ-19/112-22/8545-ІТ від 01.11.2022, складеного експертом ОСОБА_15 , в дорожній обстановці, що склалася, водій ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 2.3 (б) та 12.3 ПДР України (а.с. 123-125 т.3). Однак, при допиті експерта ОСОБА_15 в ході судового рогляду встановлено, що експертом цей висновок надавався виключно виходячи з видимості вибоїни, встановленої в ході слідчого експеримента, інші обставини ним не враховувалися.
		У зв`язку з чим, ухвалою суду від 24.03.2023 призначено додаткову інженерно-транспорту експертизу (автотехнічну) (а.с. 231-232 т.3), на вирішення експерта поставлені питання з урахуванням різних варіантів, враховуючи позицій сторін кримінального провадження.
		Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/112-23/3226-ІТ від 25.04.2023, за варіантом І, водій ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 2.3 (б) та 12.1 ПДР України, виконуючи вимоги п.п. 2.3 (б) та п. 12.1 ПДР України, ОСОБА_3 мав у своєму розпорядженні технічну можливість уникнути ДТП. В діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 2.3 (б) та 12.1 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП. За варіантом ІІ, в момент виявлення перешкоди у виді вибоїни, на смузі свого руху, водій ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 2.3 (б) та 12.3 ПДР України, та за варіантом «А» (видимість визначена незалежними особами) мав технічну можливість екстреним гальмуванням зупинити автомобіль до місцезнаходження вибоїни; в його діях вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України, а за варіантом «Б» (видимості зі слів ОСОБА_3 ) - не мав можливості екстреним гальмуванням зупинити автомобіль до місцезнаходження вибоїни; в його діях не вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України (а.с. 236-240 т.3). Вказаний висновок в частині порушень п. 2.3 (б) та 12.3 ПДР України, повністю відповідає висновку від 01.11.2022 (а.с. 121-124 т.3).
		Стороною захисту заявлялося клопотання про визнання недопустим висновку експерта від 01.11.2022 по варіанту І за даними видимості незаінтересованими особами, посилаючись на недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 09.08.2022, тобто за принципом плодів отруйного дерева, однак вказаний протокол суд не визнав недопустим доказом, він не є таким в силу закону, а тому є необгрунтованими та безпідставними доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку експерта.
		Саме висновок вказаної експертизи від 25.04.2023, яка проведена експертом на підставі ухвали суду, виходячи з дійсних обставин справи, які встановлені судом на підставі досліджених доказів, позицій сторін, пояснень самого ОСОБА_3 , суд вважає належним та допустимим доказом. При цьому, з урахуванням висновку експертизи, всіх обставин справи встановлених судом, суд приходить до висновку, що першочерговою та основоположною причиною розглядуваної ДТП є саме недотримання водієм ОСОБА_3 вимог п. 12.1 ПДР України.
		       Так, відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. 
		Пункт 12.1 ПДР України вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Як встановлено судом, рухаючись у світлий час доби, по дорозі з покриттям, що мало значні пошкодження у виді вибоїн, нерівностей на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , будучи необмеженим у видимості вказаного стану дороги сторонніми предметами та об`єктами, водій ОСОБА_3 будучи неуважним до вказаної дорожньої обстановки, не врахував існуючу дорожню обстановку під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху, що призвело до втрати контролю над керованим автомобілем та його в`їздом у дерево. Про неуважність водія ОСОБА_3 та неврахування ним дорожньої обстановки при виборі швидкості з якою він міг безпечно керувати транспортним засобом, в даній дорожній обстановці, свідчить той факт, що він рухався по дорозі зі значно пошкодженним покриття більше 180 метрів, тобто стан дорожнього покриття та вибоїни на ньому не виникли раптово для водія, ОСОБА_3 бачив значну вибоїну за 60-70 метрів до місця ДТП, але раніше обрану ним швидкість близько 60 км/год не знизив, з метою кращої видимості, можливості вчасно зреагувати на стан дорожнього покриття, зокрема шляхом вжиття заходів аж до повної зупинки керованого транспортного засобу, натомість ОСОБА_3 здійснював маневрування (пропускаючи вибоїни між колес), що й стало наслідком втрати керування автомобілем та зіткнення з деревом.
		Доводи сторони захисника та самого ОСОБА_3 про те, що причиною ДТП є вибоїна, потрапивши в яку його автомобіль став некерованим, суд розцінює критично, оскільки першопричиною вказаного ДТП є саме порушення п. 12.1 ПДР України, а саме неврахуванням водієм ОСОБА_3 дорожньої обстановки при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, що унеможливило безпечне керування ним автомоіблем. Потрапляння у вибоїну, виїзд за межі проїзної частини та подальше зіткнення з деревом, вже є наслідком допущених порушень п. 12.1 ПДР України, що призвели до неможливості водія впоратися з керуванням транспортним засобом.
		У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що саме порушення ОСОБА_3 п. 12.1 ПДР України перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з даною ДТП. З вищевказаних підстав, суд не приймає до уваги версію сторони захисту про те, що причиною ДТП є вибоїна, в яку потрапив автомобіль та яку водій ОСОБА_3 не міг об`єктивно виявити. Невиявлення вказаної вибоїни ОСОБА_3 є саме наслідком необрання ним безпечної швидкості для руху в даних дорожніх умовах, які були очевидними для водія протягом тривалого відрізку шляху. Більш того, як слідує з встановлених у ході слідчого експеримента даних, видимість вказаної вибоїни з місця водія складала 83,5 м, що згідно висновку експерта від 25.04.2023, забезпечувало водію можливість запобігти ДТП, в тому числі шляхом екстреного гальмування. Позицію ОСОБА_3 щодо того, що він особисто бачив вибоїну в ході слідчого експеримента за 23,4 м, суд розцінює критично, оскільки вона суттєво відрізняється від видимості встановленої в тій же обстановці незалежними особами (більш ніж у тричі). На необхідності критичного відношення до показів обвинуваченого, в цій частині, вказував будучи допитаним в ході судового рогляду й експерт ОСОБА_15 . Суд вважає, що така позиція обвинуваченого зумовлена бажанням уникнення відповідальності за вчинене.
		Стороною захисту подано клопотання про визнання недопустимим протоколу додаткового огляду місця події від 19.09.2020 (а.с. 209-211 т.3), у зв`язку з його проведення без участі ОСОБА_3 та його захисника, проведення огляду без здійснення замірів (довжини, ширини, відстані між вибоїнами) та відхилення клопотань захисника, що нібито призвело до порушення права на захист, що має наслідком визнання доказу недопустим.
		Вирішуючи питання щодо допустимості доказів по справі, суд виходить з завдань кримінального провадження, закріплених у ст. 2 КПК України, а також враховує висновки з даного питання викладені в постанові ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17. Так, суд може визнати той чи інший доказ недопустимим лише за умови, якщо допущені процесуальні порушення призвели до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод або Конституцією України.
		Так, протокол огляду від 19.09.2020 складений слідчим за результатами огляду ділянки дороги на місці події розглядуваної ДТП. Огляд проведено в присутності понятих, з забезпеченням повного відеофіксування ходу проведення огляду та проведених замірів, що повністю узгоджується з вимогами ч.7 ст. 223, 237 КПК України, які не містить імперативного обов`язку проводити огляд за присутності підозрюваного, а тому проведення даного огляду за відсутності обвинуваченого, з забезпеченням повного фіксування процесуальної дії, не порушує право на захист та не є підставою для визнання доказу недопустим. Протокол огляду та відеозапис за результатами вказаного огляду відтворено судом у ході судового засідання, за присутності захисника та обвинуваченого, які не були позбавлені можливості висловлювати свої зауваження та репліки щодо даного доказу, реалізуючи право на захист. Доводи сторони захисту щодо відсутності фіксування вибоїн, суд розцінює критично, оскільки стан дорожнього покриття, яке до місця дорожньо-транспортної пригоди, на значній відстані має значні, видимі пошкодження, зафіксовано на відеозаписі доданому до протоколу, з додатковим фіксуванням розмірів та глибини вибоїн, їх віддаленості від місця зіткнення автомобілю з деревом на схемі доданій до протоколу (а.п. 42, 43).
		Доводи сторони захисту про те, що на момент проведення огляду від 19.09.2020 та 22.12.2020 (проведення слідчого експерименту з ОСОБА_3 ) стан дороги змінився, суд розцінює критично, оскільки як слідує зі схем до вказаних протоколів, розмір ями на яку вказував ОСОБА_3 залишався незмінним 1,8х1,1 (а.п. 42, 82), а факт наявності скупчення ям та вибоїн зафіксовано як в ході огляду від 04.09.2020, так і в ході огляду від 19.09.2020, що зафіксовано у відповідних протоколах з відео, схемами та фототаблицями (а.п. 12-18, 42-62). 
		Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для визнання вказаного доказу недопустим.
		Після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення, аналізуючи показання обвинуваченого, оцінюючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку щодо підтвердження поза розумним сумнівом вини обвинуваченого   ОСОБА_3   у вчиннні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.
		Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що він є неодруженим, раніше не судимим (а.п. 152-153), на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 155, 157), у Жовтоводському МТЦКСП на обліку не перебуває, порушуючи правила військового обліку (а.п. 159), на обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не перебуває та пенсію не отримує (а.п. 161), інвалідності не має, отримував посвідчення водія (а.п. 163).
		Також судом приймається до відома досудова доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, відповідно до якої останній не має роботи, на що мають бути спрямовані заходи впливу, має низькій рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень ймовірної небезпеки для суспільства, а тому орган пробації вважав за можливе виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі (а.с. 112-115 т.1)
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, є злочином з необмеженою формою вини. Обинувачений вину у вчиненні вказаного злочину не визнав, негативно оцінюючи наслідки дорожньо-транспортної пригоди та смерті потерпілої, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах пред`явленого обвинувачення не визнав, посилаючись на допущені процесуальні порушення та недопустимість доказів. Критичної оцінки своїй поведінці ОСОБА_3 не висловив, позов визнав частково, виключно в розмірі матеріальних збитків на лікування та поховання, вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнав, вказуючи про заподіяння моральної шкоди й йому та його батьку. Однак, визнаючи позов частково, протягом судового розгляду, не вжив заходів для жодного відшкодування шкоди потерпілій. 
		Доводи обвинуваченого щодо того, що він не міг висловити вибачення перед потерпілою, оскільки перебував під домашнім арештом, суд до уваги не приймає, оскільки вказаний запобіжний захід вичерпав свою дію та в подальшому тривалий час не продовувався, що не перешкоджало йому здійснити часткове відшкодування шкоди, висловити вибачення.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено, оскільки останній щирого каяття не проявляв, критично свої дії не оцінював, не вжив жодних заходів для відшкодування завданої шкоди потерпілій.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
		За таких обставин, враховуючи наслідки вчиненого злочину у виді смерті ОСОБА_7 , з урахуванням позиції потерпілої щодо призначення покарання, яка наполягала на призначені суворого покарання пов`язаного з позбавленням волі, позиції прокурора, особи обвинуваченого та відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, повної відсутності відшкодування шкоди, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді шести років позбавлення волі. Саме таке покарання, на переконаня суду, відповідатиме тяжкості та обставинам вчиненого правопорушення, особі обвинуваченого та наслідкам вчиненого злочину.
		Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено. 
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання за ч.2 ст. 286 КК України, яке в даному випадку є факультативним, суд враховує як обставини кримінального правопорушення, зокрема характер допущених порушень правил дорожнього руху, наслідки вчиненого злочину в виді смерті ОСОБА_7 , так і особу обвинуваченого, який вину не визнав, щирого каяття не висловив, критично свою поведінку не оцінює, а тому суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 додаткове порання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком три роки.
		На переконання суду, у відповідності до ст. 50 КК України, саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
		Потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , в якому вона просила суд стягнути з ОСОБА_3 31458,89 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків, що є витратитами на придбання медикаментів у період лікування доньки ОСОБА_7 , а також її поховання. Крім цього, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду завдану смертю доньки в розмірі 500000 грн. В обгрунтування позову в частині моральної шкоди вказувала, що внаслідок смерті її доньки в результаті ДТП, вона перенесла моральні страждання, зумовлені невиправними, негативними змінами в її житті. Вона переживає негативні спогади, емоційні та тілесні реакції при згадуванні раптової смерті рідної людини - доньки. Вказувала, що пережила глибокі душевні хвилювання, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, постійну емоційну напругу. Після смерті доньки її стан здоров`я суттєво погіршився, вона часто звертається до лікаря, вживає антидепресанти та ліки від тиску. Її моральні страждання поглиблює й поведінка самого ОСОБА_3 після ДТП, адже він не намагався підтримати її - матір загиблої ОСОБА_7 , з якою ОСОБА_3 перебував у цивільному шлюбі, не намагався компенсувати витрати на лікування та поховання, не вибачився та не розкаюється у своїх злочинних діях, що мають наслідком смерть її доньки, самоусунувся навіть від спроби пом`якшити моральний стан потерпілої та її родини, що лише поглиблює нестерпний душевний біль та хвилювання потерпілої. Злочинні дії ОСОБА_3 , що призвели до ДТП, зруйнували плани її доньки та її особисті плани на майбутнє, зокрема появу майбутніх онуків, піклування про них, тобто вона фактично втратила не лише рідну доньку, а й надії та мрії на майбутнє щасливе життя в родині, підтримку в старості. Також цивільний позивач просила суд відшкодувати їй витрати на правничу допомогу в розмір 8430 грн (а.с. 27-31 т.1 ).
		Обвинувачений ОСОБА_3 позов визнав частково, а саме визнав вимоги щодо стягнення матеріальних збитків у розмірі 31458,89 грн., в іншій частині позовних вимог - стягненні моральної шкоди просив суд відмовити. 
		Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
		За ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.  Незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, в тому числі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. 
		Вказані норми є загальними, у той час, як чинний ЦК України містить спеціальні норми, щодо порядку відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки та особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
		Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Як встановлено судом, в момент ДТП, що мала місце 04.09.2020, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 по керуванню транспортним засобом «ЗАЗ 110307» днз НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (а.с. 89 т.1), що визнано ОСОБА_3 та ПрАТ «СК ПЗУ Україна» (а.с. 142 т.1), а також підтверджується полісом № ЕР.180083897 від 15.12.2019, зі строком дії до 14.12.2020. Полісом визначено страхову суму на одного потерпілого за шкоду завдану життю та здоров`ю в розмірі 260000 грн., а за шкоду майну 130000 грн, розмір франшизи 2600 грн (а.п. 164).
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. 
		Відповідно до змісту ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
		Разом з тим, витрати пов`язані з лікуванням потерпілого, відшкодовуються страховиком тільки потерпілому в розумінні положень п. 1.3 ст. 1 Розділу 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким є особа, життю та здоров`ю якої завдана шкода внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Якщо ж потерпіла особа перебувала в лікарні без свідомості, не несла та й не могла нести витрати на своє лікування, то після її смерті право вимоги на відшкодування витрат на лікування потерпілого, має особа, яка понесла відповідні витрати, на підставі ст. 23, 1166 ЦК України, до особи заподіювача шкоди. Відповідний правовий висновок викладено у постанові ВС від 12.09.2018 у справі № 712/1503/17.
		Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Згідно п. 27.5 ст. 27 Закону, відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
		При цьому, відповідно до ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. 
		Крім цього, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Відповідно до правового висновку, викладеного ВП ВС у постанові від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
		Беручи до уваги встановлені судом обставини, вищевказані норми чинного законодавства, суд приходить до виснвоку, що цивільний позов у частині стягнення матеріальної шкоди зумовленої витратами на поховання на суму 16750 грн (витрати на поховальні атрибути за товарним чеком від 11.09.2020) та на суму 4420 грн (витрати за накладною від 15.09.2020) (а.с. 37, 39 т.1), пред`явлені до неналежного відповідача, оскільки в силу п. 27.4 ст. 27 Закону, саме страховик мав би відшкодовувати такі витрати (витрати на поховання), але відповідні позовні вимоги до нього потерпілою не заявлено, хоча таке право роз`яснювалося судом за присутності представників потерпілої. Не пред`явлення позову в цій частині до належного відповідача є підставою для відмови у позові в цій частині.
		Щодо стосується решти суми позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків (витрати на лікування та поминальні обряди, обіди), що складають 10429,09 грн (1605,50 +547 + 477,59 + 801 + 700 + 6298 (а.с. 34, 36, 38-39 т.1), які враховуючи вище викладене, зокрема понесення їх цивільним позивачем та визнання відповідачем, те, що вказні витрати підтверджені документально та пов`язані з вказаною ДТП, не відносяться до процесу поховання в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 143 зворот т.1), суд приходить до висновку, що вони підлягають стягненню на користь потерпілої ОСОБА_8 , як особи що їх понесла, з ОСОБА_3 , як безпосереднього винуватця ДТП. 
		Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Так, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
		Відповідно до змісту ст. 1194 ЦК України, п. 27.4 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на страховика покладено обов`язок відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), в загальному розмірі такого страхового відшкодування (регламентної виплати) стосовно одного померлого в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, з виплатою їх рівними частинами. Покладення обов`язку щодо виплати моральної шкоди в повному розмірі на обвинуваченого, не відповідатиме вищевказаним вимогам чинного законодавства та суперечитиме меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Різниця ж між визначеним розміром шкоди та страховим відшкодуванням підлягає відшкодуванню обвинуваченим.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Потерпіла та цивільний позивач по справі ОСОБА_8 , яка є матір`ю загиблої в ДТП ОСОБА_7 , втративши дочку, безумовно пережила сильні душевні страждання зумовлені передчасною, трагічною смертю доньки, адже передчасна смерть рідної доньки безумовно є трагедією для матері, викликає душевний біль, неспокій, порушення звичного способу життя. Факт протиправний дій ОСОБА_3 , його вини та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_3 і наслідками у виді смерті ОСОБА_7 , доведено в ході судового розгляду.
		Моральна шкода характеризується тим, що її не можна відчути на дотик, осягнути зором, така шкода проявляється станом душі людини, її внутрішніми переживаннями та стражданнями. З урахуванням обставин даної справи, а саме смерті доньки позивача у віці 34 роки, суд приходить до висновку, що позивачу як матері померлої було завдано моральної шкоди, викликаної втратою близької людини, її дитини, у зв`язку з чим відбулися суттєві, безповоротні зміни в її житті, що спричинили відчуття самотності, тривоги.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню цивільному позивачу, суд враховує те, що позивач втратила не просто близьку людину, а дитину, хоча й дорослу дитину, але смерть якої відбулася у досить молодому віці та за трагічних обставин. ОСОБА_7 не мала дітей, відповідно цивільний позивач втратила надію мати продовження своєї доньки, онуків - дітей ОСОБА_16 . Наслідком вказаної дорожньо-транспортної пригоди є смерть доньки позивача, що є незворотним наслідком, який неможливо виправити, а тому час не може, й не зможе повністю загоїти отриману душевну рану позивача, непоправну втрату і страждання зумовлені загибеллю доньки, адже такі страждання є триваючими і не припинятимуться протягом усього життя. На даний час ОСОБА_8 є людиною зрілого віку, а тому відсутність доньки, людини, яка б могла бути її опорою та підтримкою по життю, безумовно викликає моральні страждання. Моральні страждання потерпілої ОСОБА_8 посилює й поведінка ОСОБА_3 , який будучи близькою для її дитини людиною, будучи винуватцем ДТП, не визнав свою вину у вчиненому, не визнає факт заподіяння ним моральної шкоди матері померлої. 
		Беручи до уваги викладені обставини, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір моральної шкоди - 500000 грн., відповідає характеру, розміру та тривалості моральних страждань матері у зв`язку зі смертю доньки, не є надмірним, не призводить до надмірного збарагачення, відповідає принципам розумності та справедливості. 
		Разом з тим, враховуючи, що відповідно до норм чинного законодавства моральна шкода зумовлена смертю ОСОБА_7 могла бути відшкодована і страховиком, що слідує з вищевказаних норм законодавства та визнано третьою особою (а.с. 143 т. 1), однак представники позивача, яким у ході судового розгляду роз`яснювалося судом відповідні вимоги закону, позов не уточнили, вимоги до страховика не пред`явили, враховуючи не пред`явлення позову до страховика та відсутність солідарного обов`язку страховика та ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі зменшеному на розмір страхового відшкодування, яке в силу закону могло бути виплачене страховиком у разі звернення до нього позивача, або пред`явлення позовних вимог до страховика (5000 х 12 = 60000 грн) та франшизи, яка складає 2600 грн, тобто в розмірі 437400 грн (500000 - 60000 - 2600).
		Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Також з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів при проведенні експертиз.
		Заявляючи перед судом витрати на надання правничої допомоги в розмірі 8430 грн (а.с. 31 т.1) та зобов`язуючись надати докази на їх підтвердження по закінченню розгляду справи, представники потерпілої такі докази суду не надали, у зв`язку з чим, суд не знаходить підстав для стягнення вказаних витрат через їх недоведеність.
		Питання про процесуальні витрати на проведення експертиз, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.
		Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України. 
		Арешт на речових доказ - автомобіль ЗАЗ Таврія» днз НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 (а.п. 162) застосований ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11.09.2020 з метою збереження вказаного майна як доказу вчиненя кримінального правопорушення (а.п. 91, 92), підлягає скасуванню в силу ч.4 ст. 174 КПК України.
		Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешут відносно ОСОБА_3 , застовований ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.02.2021 (а.с. 66-67 т.1) та продовжений ухвалами суду від 09.04.2021 (а.с. 73-75 т.1), 31.05.2021 (а.с. 133-134 т.1) сплив. В подальшому клопотань про обрання запобіжного заходу до суду не надходило, відповідно судом не розглядалося. 
		 
		Керуючись ст. 373, ст. 374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 обчислювати з дня затримання в порядку виконання вироку.
		Речові докази: 
		-автомобіль «ЗАЗ Таврія» днз НОМЕР_1 , що зберігається на території спеціального майданчика для зберігання транспортних засобів Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області (а.п. 89) - повернути законному власнику ОСОБА_9 (а.п. 162).
		Арешт на автомобіль ЗАЗ Таврія» днз НОМЕР_1 , застосований на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.09.2020 - скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз: № 19/104-17/1/4/314 від 09.11.2020 в розмірі 1961,40 грн (а.п. 100), № 19/104-17/1/4/386 від 17.11.2020 в розмірі 653,80 грн. (а.п. 121); № 19/104-17/1/4/27 від 26.01.2021 в розмірі 980,70 грн. (а.п. 128); № СЕ-19/112-22/8545-ІТ від 01.11.2022 в розмірі 1887,8 грн. (а.с. 121 т. 3); № СЕ-19/112-23/3226-ІТ від 25.04.2023 в розмірі 2390 грн. (а.с. 235 т. 3), а всього 7873 (сім тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 70 копійок.
		Цивільний позов ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 10429 (десять тисяч чотириста двадцять дев`ять) гривен 09 копійок, у рахунок відшкодування матеріальних збитків.
		Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 437400 (чотириста тридцять сім тисяч чотириста) гривен 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині цивільного позову відмовити.
		Матеріали кримінального провадження № 12020040230001490 від 04.09.2020 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 177/244/21 (провадження № 1-кп/177/19/23).
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого та прокурору.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...