Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/1896/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2023. Зареєстровано: 20.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2023.
Дата набрання законної сили: 20.07.2023
Номер судового провадження: 2-о/296/86/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 295/1896/23
		2-о/296/86/23 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 травня 2023 року м.Житомир
		Корольовський районний суд м.Житомира в складі:
		головуючої судді - Петровської М.В.,
		присяжних - Савенець Н.М., Черних Ж.А.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Кусік В.Р.,
		заявниці - ОСОБА_1 ,
		представника заінтересованої особи - Колосюка О.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування в особі Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про визнання особи безвісно відсутньою, -
		встановив:
		ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, відповідно до змісту якої, з урахуванням заяви поданої в порядку усунення недоліків заяви, просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 - безвісно відсутнім з 24.02.2022.
		В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що 31 серпня 2010 року зареєструвала шлюб з громадянином російської федерації ОСОБА_2 , який рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08.12.2022 був розірваний заочно. Від шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з нею. На початку 2014 року ОСОБА_2 , з його слів, тимчасово виїхав до росії, а починаючи з 24.02.2022 з ним зник будь - який зв`язок, при цьому, в телефонному режимі від його матері вона дізналась про його зникнення при спробі потрапити на Україну, намагання встановити його місцезнаходження виявились безрезультатними. Враховуючи ведення тривалих бойових дій в прикордонних районах України у вказаний вище період через широкомасштабну збройну агресію рф, в неї наявні сумніви щодо того, чи ОСОБА_2 на даний час ще живий. Наразі заявниця проживає з іншим чоловіком, який піклується про неї та її неповнолітню дитину, який виявив бажання удочерити її дочку, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.
		Ухвалою судді Богунського районного суду м.Житомира Перекупки І.Г. від 17 лютого 2023 року матеріали справи №295/1896/23 передано до канцелярії Богунського районного суду м.Житомира для вирішення питання щодо передачі справи в порядку, передбаченому ч.4 ст.31 ЦПК України.
		Розпорядженням голови Богунського районного суду м.Житомира від 20.02.2023 цивільну справу №295/1896/23 вирішено направити до Корольовського районного суду м.Житомира для подальшого розгляду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у вказаній вище справі визначено суддю Корольовського районного суду м.Житомира Петровську М.В. та справу передано судді для розгляду.
		Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Петровської М.В. від 27 березня 2023 року у даній справі відкрито провадження, розгляд заяви вирішено проводити у порядку окремого провадження та призначено судове засідання.
		Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні подану заяву про визнання особи безвісно відсутньою підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у заяві. Додатково зазначила, що до лютого 2022 року ОСОБА_2 , який має посвідку на постійне місце проживання в Україні, періодично надавав допомогу на утримання дитини, вона з ним спілкувалась, однак в останній час він не виходить на зв`язок, відомості щодо його місця перебування відсутні. Також вказала, що визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідне для його виселення із належного їй житла в м.Житомирі, а також вирішення питання про удочеріння їх спільної дочки іншою особою.
		Представник заінтересованої особи - Колосюк О.Ю. в судовому засіданні при вирішенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою покладався на розсуд суду.
		Частиною третьою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
		Вислухавши пояснення заявниці та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що 31 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був укладений шлюб, який розірвано рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2022 року у цивільній справі №295/6211/22.
		Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 та її батьками записані: громадянин російської федерації ОСОБА_2 і громадянка України ОСОБА_1 .
		Відповідно до наявних в матеріалах справи акту голови правління ОСББ "Фортуна - 136" №01-01/2023 від 20 січня 2023 року та листа т.в.о.начальника Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області №4218 від 22 травня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , - не проживає за вищевказаною адресою з 2014 року (травня 2014 року).
		Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли, суд зазначає наступне.
		Згідно п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України, cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
		Відповідно до положень статті 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
		У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 760/3112/16-ц зроблено висновок, що безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
		Положеннями п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.
		Відповідно до ст.6 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», підставами для проведення оперативно - розшукової діяльності є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно - розшукових заходів і засобів, про, в тому числі, осіб безвісно відсутніх.
		Згідно положень ст.4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
		Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на відсутність зв`язку з ОСОБА_2 з 24 лютого 2022 року та відсутність відомостей щодо місця його перебування.
		Разом з тим, заявницею до поданої заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що нею вживались заходи, спрямовані на розшук колишнього чоловіка ОСОБА_2 , зокрема, що вона зверталась до правоохоронних органів з заявою про зникнення ОСОБА_2 , і що на підставі поданої заяви було відкрите кримінальне провадження та заведена оперативно-розшукова справа, за результатом якої не вдалось відшукати останнього. 
		За змістом акту ОСББ "Фортуна - 136" №01-01/2023 від 20 січня 2023 року, який підписали сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , голова ОСББ Столяренко А.А. , - гр. ОСОБА_2 з травня 2014 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Аналогічним за змістом є лист Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 22.05.2023 № 4218, згідно якого сусіди (без зазначення конкретних осіб) підтвердили факт того, що гр. ОСОБА_2 з 2014 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 .
		Проте самі по собі такі лист та акт, не можуть свідчити про безвісну відсутність ОСОБА_2 за відсутності інших належних та достатніх доказів. 
		У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
		Заявницею ОСОБА_1 , на виконання положень статті 43 Цивільного кодексу України, не надано суду доказів, що житло за адресою: АДРЕСА_1 , - є (було) постійним останнім місцем проживання ОСОБА_2 , натомість акт №01-01/2023 від 20 січня 2023 року таким доказом не є і не підтверджує факт реєстрації місця проживання особи за певною адресою, а лише констатує не проживання вказаної особи за такою адресою.
		З урахуванням вказаного, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження обставин відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 протягом одного року саме у місці його постійного проживання заявницею не надано, судом не встановлено наявності юридичного складу для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, відтак заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 247, 258-259, 263-266, 268, 293-294, 308, 352 ЦПК України, суд, -
		ухвалив:
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ), заінтересована особа: Орган опіки та піклування в особі Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради (м.Житомир, майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625) про визнання особи безвісно відсутньою, - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 19 червня 2023 року.
		 
		 
		       Головуючий суддя: М. В. Петровська 
		 
		 
		 
		Присяжні: Н.М.Савенець 
		 
		 
		   Ж.А.Черних

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...