Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2107/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 20.06.2023. Зареєстровано: 21.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2023.
Дата набрання законної сили: 25.04.2023
Номер судового провадження: 1-кп/359/225/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022111100000301

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/2107/22 
		Провадження № 1-кп/359/225/2023
		 
		У Х В А Л А
		про продовження запобіжного заходу
		25 квітня 2023 року                                                         м.Бориспіль
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , 
		під час судового засідання з технічною фіксацією кримінального провадження № 12022111100000301, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2022 року, по обвинуваченню 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бориспіль Київської області, офіційно не працюючого, зі слів маючого на утриманні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з повного середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 22.06.2016 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 02.07.2021 звільненого з ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119) по відбуттю строку покарання; 15.09.2021 вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень; 30.11.2021 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ст.ст. 70, 75 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням терміном 2 роки,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України,
		розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, 
		в с т а н о в и в:
		04.04.2022 до канцелярії суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.
		Ухвалою суду від 06.03.2023 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 04.05.2023.
		Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив змінити йому запобіжного заходу на домашній арешт.
		Захисник підтримав позицію обвинуваченого та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який. 
		Заслухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
		Термін дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 04.05.2023, а до указаного часу провести розгляд кримінального провадження неможливо.
		Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.
		Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. 
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
		Вимоги статті 194 КПК України зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
		Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практика ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
		Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. 
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
		Вимоги статті 194 КПК України зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
		Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практика ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
		Зі змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України. В обвинувальному акті викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини правопорушення, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкримінований йому злочин.
		ОСОБА_4 неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, останній може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, оскільки неодноразово був засуджений за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий умисний корисливий злочин.
		Обвинувачений тільки вийшовши з ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119) 02.07.2021 та відбувши покарання за злочин, передбачений ч. 3 ст.185 КК України, вчинив ще два правопорушення, за які був засуджений 15.09.2021 вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень, 30.11.2021 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ст.ст. 70, 75 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням терміном 2 роки. Перебуваючи на випробувальному терміні, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нового злочину, що свідчить про повторення протиправної поведінки та наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
		Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
		Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. 
		На думку суду, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зможе унеможливити спробам переховуватись від органів досудового розслідування, суду. 
		Про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. 
		Застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. 
		Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. 
		У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. При цьому, суд оцінює суворість можливого покарання для обвинуваченого та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі не застосування найсуворішого запобіжного заходу.
		Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого під вартою. 
		З огляду на вказане слід продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
		На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 331, 376 КПК України суд
		п о с т а н о в и в:
		Клопотання прокурора задовольнити. 
		Продовжити обвинуваченому  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 год. 00 хв. 23 червня 2023 року.
		Утримувати  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. 
		Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом п`яти днів з моменту її проголошення.
		Повний текст ухвали проголошено 28 квітня 2023 року о 08 год. 00 хв. 
		Головуючий суддя                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...