Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/622/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2023. Зареєстровано: 21.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2023.
Дата набрання законної сили: 21.06.2023
Номер судового провадження: 22-ц/812/595/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		21.06.23
		22-ц/812/595/23
		 
		Провадження № 22-ц/812/595/23 Головуючий суду першої інстанції Чулуп О.С.
		Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 червня 2023 року м. Миколаїв Справа № 490/622/22
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: 
		головуючого - Царюк Л.М.,
		суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
		при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
		за участі представника позивача - ОСОБА_4, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Чулупа О.С., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 
		25 січня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «АЛЬФА БАНК» (далі - АТ «АЛЬФА БАНК»), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича (далі - приватний виконавець Баришніков А.Д.), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (далі - приватний нотаріус Сазонова О.М.) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Доводи позову обґрунтовано тим, що в грудні 2021 року ОСОБА_1 дізнався про відкриття щодо нього виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке було відкрито приватним виконавцем Баришніковим А.Д. на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Сазонової О.М. про стягнення 286 642,91 дол. США. Виконавчий напис видано для стягнення заборгованості за кредитним договором № 640/701-К701 від 25 липня 2008 року.
		24 грудня 2021 року в цьому виконавчому провадженні винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Авалон+есті».
		Нотаріус при винесенні виконавчого напису порушив вимоги чинного законодавства.
		Виконавчий напис було вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений, що заборонено чинним законодавством.
		Нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості, не було досліджено первинну документацію, яка б підтвердила розмір боргу за кредитним договором.
		Крім того, виконавчий напис було вчинено поза межами позовної давності. 
		Первісний кредитор Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк») ще у 2010 році звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Рішення у справі прийнято 08 листопада 2010 року, його виконання відбулось в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.
		Це виконавче провадження закрито 10 жовтня 2016 року і більше банк не пред`являв виконавчий лист до виконання.
		Станом на 28 жовтня 2021 року сплили строки пред`явлення виконавчого листа у справі 2-6971/10 до виконання.
		Отже, відповідач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, а тому намагається стягнути кошти за кредитним договором шляхом отримання незаконного виконавчого напису нотаріуса.
		За такого приватний нотаріус не міг вчинити виконавчий напис на кредитному договорі, по якому уже відбулось стягнення в примусовому порядку та за межами позовної давності.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 13777 від 28 жовтня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Сазоновою О.М., про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА БАНК» 286 642,91 дол. США заборгованості за кредитним договором № 640/701-К701 від 25 липня 2008 року.
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2022 року замінено відповідача у справі на його правонаступника Акціонерне товариство «СЕНС-БАНК» (далі - АТ «СЕНС -БАНК»).
		Рішенням цього ж суду від 30 січня 2023 року позов задоволено.
		Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 13777 від 28 жовтня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Сазоновою О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА БАНК» заборгованості в розмірі 286 642,91 дол. США.
		Стягнуто з АТ « СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 488 грн 60 коп.
		Рішення суду мотивовано тим, що кредитний договір № 640/701-К701 від 25 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» не був нотаріально посвідчений. Відтак, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
		Сума заборгованості боржника за період з 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2021 року у сумі 286 642,91 дол. США. не є безспірною, тому не може бути стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		Суд не погодився з доводами позову про те, що виконавчий напис вчинено з пропуском позовної давності, оскільки період стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2008 року у виконавчому написі зазначено з 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2021 року, в той час як згідно пункту 1.1.1 договору банк надає кредит позичальнику строком до 24 липня 2023 року. За такого, враховуючи, що термін повернення кредиту закінчується у липні 2023 року, то суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено без пропуску позовної давності.
		Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 , оскаржив його в апеляційному порядку та, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив змінити рішення суду в мотивувальній частині щодо висновку про строк повернення кредитних коштів та виключити висновок про те, що «Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що виконавчий напис вчинено з порушення строку позовної давності, оскільки період стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2008 року у виконавчому написі зазначено з 01.02.2018 року по 01.02.2021 року, в той час як згідно п. 1.1.1 договору банк надає кредит позичальнику строком до 24 липня 2023 року. За такого, враховуючи, що термін повернення кредиту закінчується у липні 2023 року, то суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено без пропуску строку позовної давності». 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на 28 жовтня 2021 року сплили строки пред`явлення виконавчого листа у справі про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, до виконання.
		Отже, відповідач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, а тому намагається стягнути кошти за кредитним договором шляхом отримання незаконного виконавчого напису нотаріуса.
		Тому нотаріус не міг вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі, по якому уже відбулось стягнення в примусовому порядку і сплинула позовна давність.
		Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
		Як встановлено судом, виконавчий напис вчинено за період з 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2021 року.
		У цій справі кінцевий строк повернення кредитних коштів, які позивач повинен був сплатити банку за кредитним договором, правонаступником якого є відповідач, сплинув 24 липня 2023 року.
		Однак, у листопаді 2010 року банк, скористався правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом пред`явлення позову, що підтверджується судовим рішенням у справі № 2-6971/10.
		Тобто, після пред`явлення позову про дострокове стягнення заборгованості (листопад 2010 року), банк змінив строк дії кредитного договору, а тому до моменту вчинення оскаржуваного виконавчого напису минуло більш ніж 7 років.
		Таким чином суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що виконавчий напис вчинено в межах позовної давності. 
		На день слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині виключення з мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення висновок суду про не застосування позовної давності, тому апеляційний суд переглядає це рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником в апеляційній скарзі.
		В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується, тому апеляційний суд не вдається до оцінки і аналізу його законності і обґрунтованості у неоскарженій частині.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 липня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 640/701/01-К701 з кінцевим терміном погашення заборгованості до 24 липня 2023 року. Згідно з цим договором ОСОБА_1 отримав кредитні грошові кошти у розмірі 161 000 дол. США на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання за сплатою 13.30% річних та комісій в розмірі та в порядку визначеному в додатку № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною.
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2010 року за позовом АКБ «Укрсоцбанк» на користь банківської установи достроково стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитом у розмірі 1 754 043.72 грн.
		З 15 жовтня 2019 року внаслідок реорганізації правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ (АКБ, ПАТ) «Укрсоцбанк» стало АТ «АЛЬФА-БАНК».
		28 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Сазоновою О.М. на користь АТ «АЛЬФА-БАНК» стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором. 
		Зі змісту виконавчого напису встановлено, що стягнення за ним проводиться за період з 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2021 року у сумі 286 642,91 дол. США, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 134 281,40 дол. США, простроченої заборгованості за процентами та комісією - 152 361,51 дол. США.
		Цей виконавчий документ було передано на примусове виконання приватному виконавцю Баришнікову А.Д. 
		Постановою приватного виконавця Баришнікова А.Д. від 14 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого напису № 13777, виданого 28 жовтня 2021 року.
		Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
		Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.
		Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
		У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».
		Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, зокрема, стягнув заборгованість поза межами трирічного строку.
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що   25 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 640/701-К701, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі потреби у сумі 161 000,00 дол. США.
		Відповідно до підпункту 3.2.3. пункту 3.2. цього кредитного договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції та інші витрати, у випадках невиконання позичальником умов цього договору. 
		Суд першої інстанції при розгляді справи зробив висновок, що виконавчий напис вчинено в межах трьох років з дня виникнення у кредитора права вимоги на стягнення заборгованості за вказаним договором кредиту, оскільки такий строк виконання зобов`язань за цим договором встановлено сторонами у підпункті 1.1.1. пункту 1.1. Договору до 24 липня 2023 року.
		Між тим, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2010 року у справі № 2-6971/2010 за позовом АКБ «Укрсоцбанк» на користь банківської установи достроково стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитом у розмірі 1 754 043.72 грн.
		Цим судовим рішенням встановлено, що станом на 04 червня 2010 року загальна заборгованість ОСОБА_1 по договору становить 213 254.32 дол. США, що еквівалентно 1 754 043.72 грн, з яких: 
		- заборгованість за кредитом - 158 478.30 дол. США, що еквівалентно 1 255 988.07 грн;
		          - заборгованість за відсотками - 40 286.02 дол. США, що еквівалентно 319 278.79 грн;
		          - пеня за прострочення платежів - 63 939.26 грн;
		          - штраф - 14 490 дол. США, що еквівалентно 114 837.60 грн.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
		Звернувшись у 2010 році з позовом про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов`язання на 2010 рік. 
		З огляду на зазначене, висновок суду в оскаржуваному судовому рішенні, що термін повернення кредиту закінчується у липні 2023 року,  у зв`язку з чим   виконавчий напис вчинено без пропуску позовної давності, не відповідає встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, а тому підлягає виключенню із мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення. 
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( частина 4 статті 376 ЦПК України).
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням із мотивувальної частини судового рішення висновку суду першої інстанції, а саме: «Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що виконавчий напис вчинено з порушення строку позовної давності, оскільки період стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2008 року у виконавчому написі зазначено з 01.02.2018 року по 01.02.2021 року, в той час як згідно п. 1.1.1 договору банк надає кредит позичальнику строком до 24 липня 2023 року. За такого, враховуючи, що термін повернення кредиту закінчується у липні 2023 року, то суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено без пропуску строку позовної давності». 
		Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору. 
		За подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 488.60 грн (992.40 х 150%), як за вимогу немайнового характеру, ОСОБА_1 сплатив 1 489.50 грн судового збору.
		Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з АТ «СЕНС -БАНК» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 488.60 грн. 
		Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , задовольнити.
		Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2023 року в мотивувальній частині змінити.
		Виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок суду про те, що «Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що виконавчий напис вчинено з порушення строку позовної давності, оскільки період стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2008 року у виконавчому написі зазначено з 01.02.2018 року по 01.02.2021 року, в той час як згідно п.1.1.1 договору банк надає кредит позичальнику строком до 24 липня 2023 року. За такого, враховуючи, що термін повернення кредиту закінчується у липні 2023 року, то суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено без пропуску строку позовної давності». 
		Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС -БАНК» (місце знаходження: 03150 м. Київ вул. Велика Васильківська,100, ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488.60 грн. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий: Л.М. Царюк
		 
		Судді: Т.М. Базовкіна
		 
		Ж.М. Яворська
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 21 червня 2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...