Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8580/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2023. Зареєстровано: 21.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/8580/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача -  Фізичної особи - підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича (далі - ФОП Удовиченко В.О., позивач, скаржник) - Романенко П.В. (адвокат),
		відповідача - Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта», відповідач - 1) - Соболь М.П. (адвокат),
		відповідача - Акціонерного товариства «Банк інвестиції та заощаджень» (далі -   АТ «Банк інвестиції та заощаджень», відповідач - 2) - Мартиненко О.В. (адвокат),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Удовиченка В.О.
		на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 (суддя -                Турчин С.О.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 (головуючий - суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.) 
		 
		у справі № 910/8580/22
		 
		за позовом      ФОП Удовиченка В.О.
		до:
		АТ «Укрпошта»;
		АТ «Банк інвестиції та заощаджень»
		про     визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
		 
		ВСТУП 
		Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання гарантії, виданої банком, такою, що не підлягає виконанню.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1. ФОП Удовиченко В.О. звернувся до суду з позовом до АТ «Укрпошта» та                   АТ «Банк інвестиції та заощаджень» про визнання гарантії, виданої банком на забезпечення виконання зобов`язання принципала - ФОП Удовиченка В.О., такою, що не підлягає виконанню.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для виконання відповідачем - 2 банківської гарантії за вимогою про сплату гарантійного платежу відповідачу - 1.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, у справі №910/8580/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій,                      ФОП Удовиченко В.О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №910/8580/22, ухвалити нове рішення у справі №904/5698/20      про задоволення позовних вимог.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі                        ФОП Удовиченко В.О. із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: 
		- пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо застосування засад справедливості, добросовісності та розумності у правовідносинах між постачальником і покупцем, зокрема:
		·          якщо покупець вимагає вважати укладеним договір поставки на умовах, визначених за зовсім іншої економічної ситуації, ніж та ситуація, за якої покупець направив постачальнику підписаний примірник договору; 
		·          якщо покупець вимагає від постачальника виконати поставку товару на умовах, які є значно гіршими, ніж ринкові, і це завідомо завдасть збитків постачальнику, що є наслідком незалежних від постачальника обставин;                     
		               
		- статті 644 ЦК України щодо питання, чи є укладеним договір поставки, якщо його підписаний примірник друга сторона направила першій через п`ять місяців після дати зазначеної, як дата підписання договору; чи мають правові наслідки оприлюднення в електронній системі зображення договору (та чи має бути накладений на нього цифровий підпис) як надання відповіді на пропозицію, чи воно має здійснюватися лише після надіслання переможцю підписаного примірника договору про закупівлю;
		 
		- частини першої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини другої статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» щодо того, чи належить здійснена Національним банком України девальвація гривні відносно іноземних валют до обставин непереробної сили, чи можна вважати, що вона унеможливлює виконання зобов`язання, якщо його умови стали завідомо невідповідними економічній ситуації, чи звільняє вона від виконання зобов`язання постачальника, а також чи потребує її підтвердження, з огляду на очевидність, отримання додаткового документа від Торгово-промислової палати України;                
		 
		- щодо правильного застосування засад справедливості, добросовісності та розумності у системному поєднанні зі статтею 42 ГК України та пункту 14.1.23 статті 14 Податкового кодексу України.
		 
		4.2. Крім того, скаржник відзначає, що складність та проблемність вказаних питань, а також відсутність щодо них правового висновку Верховного Суду, зумовлена тим, що спірна ситуація виникла внаслідок широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України та її негативного впливу на економічну ситуацію і ділові відносини.
		 
		5. Позиція інших учасників справи
		5.1. АТ «Укрпошта» 29.05.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ФОП Удовиченка В.О.
		 
		5.2. АТ «Банк інвестиції та заощаджень» 08.06.2023 на електронну адресу Верховного Суду подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП підтверджено та перевірено протоколом створення та перевірки КУЕП від 08.06.2023. У поданому відзиві відповідач - 2 просив Суд касаційну скаргу задовольнити.
		 
		5.2.1. Відзив АТ «Банк інвестиції та заощаджень» поданий поза межами строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023, при цьому останній не містить клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6.1. Згідно із відомостей, що знаходяться на офіційному веб-сайті Prozzoro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-29-002796-a за результатами аукціону, який відбувся 14.02.2022, переможцем процедури закупівлі визначено ФОП Удовиченка В.О.
		 
		6.2. Повідомлення про намір укласти договір оприлюднено 14.02.2022.
		 
		6.3. Договір поставки від 24.03.2022 №06-73 (далі - Договір), підписаний зі сторони постачальника та покупця, 24.03.2022 розміщено (опубліковано) на майданчику (електронної системи закупівель) Уповноваженого органу.
		 
		6.4. На виконання умов Договору, укладеного за результатами публічних закупівель №UA-2021-12-29-002796-а, позивач надав відповідачу - 1 письмову банківську гарантію №2732/22-ГВ, за умовами якої АТ «Банк інвестиції та заощаджень» як гарант, зобов`язалось виплатити на користь відповідача - 1, як бенефіціара, суму гарантії в розмірі 82 499,95 грн у разі невиконання або неналежного виконання принципалом (позивачем) своїх зобов`язань за договором, а також у разі якщо дії (бездіяльності) принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору. 
		 
		6.4.1. Термін дії банківської гарантії з 24.02.2022 по 01.02.2023.
		 
		6.5. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару, та інша інформація щодо товару наведені в Специфікації (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору.
		 
		6.5.1. Відповідно до пункту 3.2 Договору поставка здійснюється дрібними партіями (від однієї одиниці), за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, (далі - Заявка), у строк, що передбачений у Специфікації, але в будь-якому випадку не пізніше дати припинення дії Договору. Заявка є невід`ємною частиною Договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки, тощо.
		 
		6.5.2. Згідно із пунктом 3.1 Договору поставка товару здійснюється згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (англійською мовою - INCOTERMS) в редакції 2010 року на умовах поставки "Зі сплатою мита" (англійською мовою скорочено DDP) у місце поставки, що визначено в Додатку № 1 до Договору.
		 
		6.5.3. За змістом пункту 3.4 Договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором, які оформлюються виключно за підписом покупця, окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням сервісу, подається покупцем на адресу постачальника, одним із способів на вибір покупця, передбачений цим же пунктом 3.4 Договору, а саме:
		 
		- шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Постачальника з додаванням до такого листа сканованої копії відповідного документу, підписаного Покупцем, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електрону адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (пункт 3.4.1 Договору);
		 
		- шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим постачальником з моменту присвоєння сервісом статусу документу "Відправлений". Документ направлений за допомогою сервісу підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб Покупця. Доказом належного отримання документів за допомогою сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за сервісом з відповідним підтвердженням (пункт 3.4.2 Договору);
		 
		- шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу постачальника, зазначену в договорі та/або передачі її уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника (пункт 3.4.3 Договору).
		 
		6.5.4. Відповідно до пункту 3.5 Договору у випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання постачальником документу покупця вважається найбільш рання дата отримання документу.
		 
		6.5.5. Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Договору, ціна за одиницю товару, протягом строку дії договору може бути змінена за взаємною згодою сторін у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Коливання ціни товару на ринку документально підтверджується довідкою ДП "Держзовнішінформ" або Торгово-промислової палати. Довідка ДП "Держзовнішінформ" або Торгово-промислової палати має враховувати умови поставки за договором.
		 
		6.5.6. Відповідно до пункту 5.7 Договору сторони договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін, якщо ці обставини вплинули на виконання договору.
		 
		6.5.7. Згідно з пунктом 5.8 Договору сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили повинна негайно письмово повідомити іншій стороні про їх настання/припинення, але у будь якому випадку не пізніше п`яти робочих днів з дня настання обставин. Таке письмове повідомлення є належним підтвердженням настання відповідних обставин, якщо протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, зазначене повідомлення буде підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору. 
		 
		6.5.8. Відповідно до пункту 5.9 Договору сторонами погоджено, що якщо ці обставини будуть продовжуватися більше трьох місяців, кожна із сторін має право розірвати цей договір, повідомивши (письмово) іншу сторону за 20 днів до його розірвання або досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань за договором. 
		 
		6.6. Згідно з пунктом 7 Специфікації (додаток 1 до Договору) постачальник зобов`язаний здійснювати поставку товару дрібними партіями (від однієї одиниці) згідно письмової або електронної заявки покупця, у строк, що не перевищує 2 (двох) робочих днів з моменту отримання такої заявки постачальником.
		 
		6.7. Відповідно до пункту 8 Специфікації (додаток 1 до Договору) адреса складу покупця за місцем поставки: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 13.
		 
		6.8. Другий примірник підписаного Договору зі сторони покупця 21.07.2022 направлено позивачу рекомендованим листом, що підтверджується описом вкладення та чеком оплати поштових послуг з поштового відправлення №0304804661084. Як зазначає відповідач - 1 вказаний лист повернутий з відміткою про невручення.
		 
		6.9. Покупцем 21.07.2022 направлена на електронну та поштову адреси, зазначену у розділі 11 договору, заявку на поставку партії товару.
		 
		6.10. Покупцем 25.07.2022 повторно  направлена заявка на поставку партії товару на електронну адресу та 26.07.2022 на поштову адресу постачальника.
		 
		6.11. Позивач у строки, встановлені Договором, товар, передбачений Специфікацією, відповідно до заявок покупця від 21.07.2022 та від 25.07.2022 не поставив.
		 
		6.12. Листами від 20 квітня 2022 року № 2004/1 та від 27 липня 2022 року № 2507/1 позивач повідомив покупця щодо неможливості поставки запасних частин до причепів та напівпричепів у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, настанням форс-мажорних обставин, відсутністю логістики та підвищенням цін на запчастини.
		 
		6.13. Відповідач - 1 звернувся до АТ «Банк інвестиції та заощаджень» із вимогою від 09.08.2022 №100001-113-22 щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією № 2732/22-ГВ. 
		 
		6.14. АТ «Банк інвестиції та заощаджень» 16.08.2022 отримав від принципала лист, в якому останній повідомляв, що питання виконання банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022 передано на вирішення суду та просив гаранта зупинити виконання вимоги AT "Укрпошта" до вирішення спору господарським судом. 
		 
		6.15. Листом АТ «Банк інвестиції та заощаджень» від 17.08.2022 № 05-1/02/1925 повідомив відповідача - 1 про відкликання вимоги щодо сплати гарантійного платежу до набрання законної сили рішенням у справі про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії №2732/22-ГВ від 24.02.2022.
		 
		6.16. Торгово-промислова палата України (ТТП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
		 
		6.17. Спір у справі виник у зв`язку із відсутністю, на думку позивача, підстав для виконання банківської гарантії від 24.02.2022 №2732/22-ГВ. 
		 
		6.18. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:
		- позивач у строки, встановлені Договором, товар не поставив, чим порушив взяті на себе зобов`язання за Договором;
		 
		- сторони підтвердили та не заперечували, що позивач підписав проєкт Договору та направив його у 2 примірниках на адресу АТ "Укрпошта", відтак дані обставини, які визнаються учасниками справи, згідно із частиною першою статті 75 ГПК, не підлягають доказуванню;
		 
		- враховуючи норми частини першої статті 640 ЦК України, пункту 10 частини першої статті 10, частини шостої статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі" Договір поставки є укладеним;
		 
		- Договір поставки у судовому порядку недійсним не визнавався, не розірваний, є дійсним, а відтак у силу приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами;
		 
		- для звільнення сторони від відповідальності за Договором (пункт 5.7) необхідним є наявність одночасно наступних умов: 
		1) виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання Договору; 
		2) обставини непереборної сили (форс-мажор) виникли поза волею сторін; 
		3) обставини непереборної сили (форс-мажор) вплинули на виконання договору; 
		4) дотримання, передбаченого пунктом 5.8 Договору, порядку повідомлення про обставини непереборної сили;
		 
		- обставини на які посилається позивач, зокрема: військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022, вже існували на час укладання договору;
		 
		- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами;
		 
		- позивачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним Договором;
		 
		- посилання позивача на відсутність логістики та підвищенням цін на товари, розцінюється критично, оскільки у силу приписів статті 218 ГК України відсутність на ринку товарів потрібних для виконання зобов`язання не є підставою для звільнення позивача від виконання господарського зобов`язання;
		 
		- Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин;
		 
		- загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання - Договору поставки від 24.03.2022№06-73;
		 
		- позивачем не надано покупцю сертифіката ТПП України (відповідно до умов Договору) на підтвердження впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором;
		 
		- введення воєнного стану на території України не означає, що позивач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного позивачем не доведено відповідними доказами;
		 
		- введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неможливості виконання зобов`язань за Договором;
		 
		- згідно з чинним законодавством можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили;
		 
		- згідно із зазначених умов Договору сама по собі наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) не являється підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (пункт 5.7 Договору), а також для розірвання договору у разі існування форс-мажорних обставин більше 3 місяців (пункт 5.9 Договору);
		 
		- позивачем не додано до листів від 25 липня 2022 року № 2507/1 та від 20 квітня 2022 року № 2004/1 документального підтвердження зростання ціни Товару, а саме: довідки ДП "Держзовнішінформ" або ТПП України;
		 
		-  позивач не звертався до відповідача з пропозицією про внесення змін до Договору у зв`язку із збільшенням ціни за одиницю товару відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Договору;
		 
		- за таких обставин посилання позивача на зміну ціни товару суд вважає необґрунтованими;
		 
		- відповідачем - 1 правомірно направлено вимогу від 09.08.2022 №100001-113-22 до АТ «Банк інвестиції та заощаджень» щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією № 2732/22-ГВ. 
		 
		7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
		7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/8580/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М.,    Колос     І.     Б.
		 
		7.2. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/8580/22 за касаційною скаргою ФОП Удовиченка В.О. на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.3. Судом протокольною ухвалою від 15.06.2023 відмовлено у задоволенні усного клопотання представника АТ «Банк інвестиції та заощаджень» про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу; відзив АТ «Банк інвестиції та заощаджень» на касаційну скаргу залишено без розгляду.
		 
		7.4. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №910/8580/22, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
		 
		7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
		 
		8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		 
		8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		8.7. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм права: пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України щодо застосування засад справедливості, добросовісності та розумності у правовідносинах між постачальником і покупцем; статті 644 ЦК України щодо питання, чи є укладеним договір поставки; частини першої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, частини другої статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» щодо того, чи належить здійснена Національним банком України девальвація гривні відносно іноземних валют до обставин непереробної сили; щодо правильного застосування засад справедливості, добросовісності та розумності у системному поєднанні зі статтею 42 ГК України та пункту 14.1.23 статті 14 Податкового кодексу України.
		 
		8.8. З огляду на відсутність таких висновків необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку.
		 
		8.9. Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
		 
		8.10. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
		 
		8.11. З викладеного слідує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. 
		 
		8.12. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		 
		8.13. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (подібні правові висновки викладені у пунктах 81-83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
		 
		8.14. Предметом позову у даній справі є - визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
		 
		8.15. Верховний Суд відзначає, що гарантія видається на забезпечення виконання господарських зобов`язань, зокрема договорів, укладених між бенефіціаром та принципалом.
		 
		8.16. Відтак, до предмету доказування під час розгляду таких спорів входить питання порушення/відсутність порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією,  а відтак і правомірності/неправомірності пред`явлення бенефіціаром вимоги до гаранта.
		 
		8.17. У контексті наведеного колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, де відзначено, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
		 
		8.18. При цьому Верховний Суд відзначає, що не входять до предмета доказування у справах про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню, питання дійсності/недійсності, чинності/нечинності договору (його частини) на забезпечення виконання якого і була видана відповідна гарантія. Дослідження таких питань виходить за межі предмету доказування та не стосуються предмета спору у справах про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
		 
		8.19. Звертаючись з позовом у даній справі позивач просив суд визнати банківську гарантію такою, що не підлягає виконанню, інших вимог позовна заява не містить. А відтак для правильного вирішення спору необхідним є встановлення наявності/відсутності порушення ФОП Удовиченком В.О. умов спірного Договору, виконання якого забезпечене гарантією, тобто настання/відсутності гарантійного випадку.
		 
		8.20. Верховний Суд виходить з того, що виключно позивач наділений правом визначати, зокрема, предмет та підстави позову, як і вказувати якого права, інтересу, обов`язку стосується спір, і за захистом яких (конкретно) він звернувся. Так само, саме позивач наділений правом визначати спосіб захисту порушеного його права.
		 
		8.21. Так, згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		8.22. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		8.23. Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		 
		8.24. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).
		 
		8.25. Як встановлено судами попередніх інстанцій за результатами проведення публічної закупівлі між сторонами спору укладено Договір поставки.
		 
		8.26. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»      передбачено, що договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
		 
		8.26.1. Предметом закупівлі, згідно з пунктом 18 частини першої          статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», є товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.
		 
		8.26.2. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію; повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.
		 
		8.27. Відповідно до частини першої-другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		8.28. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 
		8.29. У силу приписів статтей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		8.30. Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		 
		8.31. Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
		 
		8.32. Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		 
		8.33. Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов`язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
		 
		8.33.1. У даному випадку Гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
		 
		8.34. При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
		 
		8.35. Відповідно до частини першої, другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
		 
		8.36. Відповідно до статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.
		 
		8.37. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 ЦК України).
		 
		8.38. Згідно із статтями 509, 526 ЦК України, статтями 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		 
		8.39. Частинами першою, другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		 
		8.40. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		8.41. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20 тощо). 
		 
		8.42. Поряд з цим об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 відзначила, що при вирішенні спору про існування гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить в першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
		 
		8.43. Тобто, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. 
		 
		8.44. Гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/3500/19). 
		 
		8.45. Згідно з частиною першою статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
		 
		8.46. Отримавши вимогу, Банк (гарант) повинен перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення Товариством (принципалом) зобов`язань за Договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми). 
		 
		8.47. Відповідно до частин першої, другої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
		 
		8.48. Згідно з зазначеним, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення справи суди мали з`ясувати, чи настало прострочення зобов`язання боржником (принципалом), під яким розуміється, ураховуючи зміст Договору, невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.
		 
		8.49. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, банківська гарантія видана банком на забезпечення виконання зобов`язання - Договору поставки                          ФОП Удовиченком В.О.
		 
		8.49.1. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що у силу приписів частини першої статті 640 ЦК України, пункту 10 частини першої статті 10, частини шостої статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі" спірний Договір є укладеним (підписаний обома сторонами, скріплений печатками та оприлюднений у встановленому законом порядку та строки на електронному майданчику публічних закупівель), при цьому у судовому порядку недійсним не визнавався, не розірваний та є дійсним, а відтак у силу приписів статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас, оскільки свої зобов`язання за Договором позивач (постачальник) не виконав у встановлені Договором строки, АТ «Укрпошта» правомірно звернулось до банку з вимогою щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією.
		 
		8.49.2. Разом з тим, суди попередніх інстанцій відхилили як недоведені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами покликання скаржника щодо існування форс-мажорних обставин у контексті саме спірного Договору, як таких, що повністю звільняють боржника від обов`язку виконання своїх зобов`язань за спірним Договором. При цьому судами враховано, що позивач, підписуючи спірний Договір, знав про існування обставин, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог та заперечень. Крім того, суди критично оцінили твердження позивача про відсутність логістики та підвищенням цін на товари, з огляду на приписи статті 218 ГК України.
		 
		8.50. Відтак, ураховуючи встановлені обставини справи судами попередніх інстанцій (зокрема щодо невиконання позивачем умов спірного Договору, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), ураховуючи вищенаведене правове регулювання щодо гарантійного забезпечення виконання зобов`язання, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
		 
		8.51. Звертаючись з касаційною скаргою до Верховного Суду скаржник просив надати правові висновки щодо: пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України у контексті застосування засад справедливості, добросовісності та розумності у правовідносинах між постачальником і покупцем; щодо застосування статті 644 ЦК України щодо питання, чи є укладеним договір поставки.
		 
		8.52. Водночас, ураховуючи пункти  8.11 - 8.20 даної Постанови, Верховний Суд не формує правових висновків з даних питань, оскільки останні не стосуються предмету спору та виходять за межі предмета доказування у справі, що переглядається.
		 
		8.53. Разом з цим Верховний Суд у контексті доводів про необхідність формування правового висновку щодо застосування частини першої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, частини другої статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» щодо того, чи належить здійснена Національним банком України девальвація гривні відносно іноземних валют до обставин непереробної сили; щодо правильного застосування засад справедливості, добросовісності та розумності у системному поєднанні зі статтею 42 ГК України та пункту 14.1.23 статті 14 Податкового кодексу України, відзначає таке.
		 
		8.54. Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		 
		8.54.1. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
		 
		8.55. Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		8.56. Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		 
		8.56.1. Відповідно до частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		 
		8.57. Укладаючи та добровільно підписуючи спірний Договір у березні 2022 року,  ФОП Удовиченком В.О. погоджено строки виконання такого Договору та Специфікацію до нього. Договір позивачем (постачальником) підписаний без зауважень та заперечень.
		 
		8.57.1. При цьому, на момент підписання спірного Договору повномасштабна агресія російської федерації проти Україні вже тривала, дані обставини для сторін Договору були загальновідомим фактом. А  тому при здійсненні господарської діяльності сторони не були позбавленні можливості враховувати і ці обставини та прораховувати можливі ризики для себе.
		 
		8.57.2. Відтак, підписуючи Договір з визначеними строками, ціною та Специфікацією (кількістю, якістю товару), позивач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.
		 
		8.57.3. При цьому об`єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору, позивач зокрема мав можливість урахувати можливе настання негативних наслідків, передбачених, зокрема частиною третьою статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі". Натомість, позивач, прийнявши рішення про укладення Договору на певних умова, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
		 
		8.58. Відтак, Верховний Суд критично оцінює покликання скаржника на неможливість виконання зобов`язання щодо поставки товару, визначені спірним Договором.
		 
		8.59. Крім того, покликання скаржника на те, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що підтверджується листом ТПП України, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку з поставки товару саме за спірним Договором.
		8.59.1. Колегія суддів погоджується у цій частині з висновками судів попередніх інстанцій, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням. 
		8.59.2. Що ж до віднесення девальвації гривні відносно іноземних валют до обставин непереробної сили, Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.
		 
		8.59.3. Суд наголошує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.
		 
		8.60. Суд підкреслює, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
		 
		8.61. Отже, доводи скаржника (з урахуванням встановлених обставин та поданих сторонами доказів) у цій частині відхиляються Судом.
		8.62. Крім того, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, але не виключно, що: Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками (що не заперечується сторонами), оприлюднений у встановленому законом порядку та строки на електронному майданчику публічних закупівель, тобто був чинний на момент пред`явлення бенефіціаром вимоги до банку, а також, ураховуючи, що до моменту надіслання покупцем заявки на поставку товару позивачем (постачальником) Договір визнався та не оспорювався як неукладений, Суд відхиляє твердження відповідача, щодо неукладеності спірного Договору.
		8.62.1. Серед іншого Суд відзначає, що покликання скаржника на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, також можуть бути підставою для внесення змін до Договору або його розірвання у відповідності до вимог статтей 651, 652 ЦК України, пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема і за рішенням суду, у порядку передбаченому законом та з дотриманням, в тому числі, вищевказаних норм. Водночас наведене не є обґрунтованою підставою для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
		 
		8.63. Колегія суддів вкотре відзначає, що питання дійсності/недійсності, чинності/нечинності, а також питання розірвання спірного Договору не є предметом даного спору щодо визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню. Водночас позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідними вимогами у рамках самостійного позовного провадження.
		 
		8.64. Верховний Суд під час розгляду доводів касаційної скарги у цій частині, ураховуючи обставини встановлені судами, які зазначені розділі 6 даної Постанови, звертається до доктрини римського права - venire contra factum proprium (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римского права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		 
		8.65. Відтак, оскільки підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
		 
		8.65.1. Скаржник, обґрунтовуючи свої посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування відповідних правових норм у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначених норм, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин цієї справи та підстав для відмови у задоволенні позову.
		 
		8.66. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.67. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у позові.
		 
		8.68. При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, де відзначено, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		8.69. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.
		 
		8.70. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		 
		8.70.1.      Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		 
		8.70.2. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		 
		8.71. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
		 
		8.72. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		 
		8.73. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		 
		8.74. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.
		 
		9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.
		 
		10. Судові витрати
		10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Удовиченка Владіслава Олександровича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №910/8580/22 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                          Т. Малашенкова 
		 
		Суддя                                                                                          І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                          І. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...