Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 596/1530/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2023. Зареєстровано: 22.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2023.
Дата набрання законної сили: 03.01.2024
Результат оскарження 03.01.2024 Тернопільський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/596/44/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022211110000326

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"21" червня 2023 р.                   Справа № 596/1530/22
		Провадження № 1-кп/596/44/2023
		 
		Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі: 
		головуючого судді          ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря      ОСОБА_2 ,
		прокурора          ОСОБА_3 ,
		потерпілого      ОСОБА_4 ,
		представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області кримінальне провадження №12022211110000326, внесеному в ЄРДР від 13 жовтня 2022 року відносно 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Яблунів, Гусятинського району, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого згідно положень ст.89 КК України,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		12 жовтня 2022 року близько 21-ї години ОСОБА_8 , перебуваючи в житловому будинку, в якому вона проживає з сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 повідомила свого чоловіка ОСОБА_6 , що на пасовищі, яке знаходиться навпроти домогосподарства зійшов з прив`язі їх кінь і попросила його допомогти його прив`язати. 
		ОСОБА_8 разом з донькою ОСОБА_9 вийшли на вулицю, а ОСОБА_6 , який на цей час вже відпочивав у ліжку, одягнувшись вийшов за ними. Коли ОСОБА_6 виходив з подвір`я, взяв дерев`яну палицю, щоб у разі потреби з її допомогою повернути коня до прив`язі. Вийшовши за хвіртку житлового будинку АДРЕСА_1 він почув шум, і побачивши перед собою силует, вважаючи, що на нього йде кінь, діючи з необережності, не маючи умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю, наніс ОСОБА_4 , який йшов повз домогосподарство ОСОБА_6 , один удар дерев`яною палицею по лівій частині тулуба. Внаслідок завданого удару ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом селезінки та гематомою м`яких тканин лівої бокової ділянки тулуба, яка привела до виникнення масивної внутрішньочеревної кровотечі та розриву геморагічного шоку тяжкого ступеня, що викликало необхідність у проведені оперативного втручання - спленектомії (видалення селезінки); закритий перелом 10-го лівого ребра, які за своїм ступенем тяжкості за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Після цього конфлікт припинився, потерпілий пішов до місця свого проживання.
		Обвинувачений ОСОБА_6 вину в пред`явленому йому обвинуваченні в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень за ч.1 ст. 121 КК України не визнав повністю. Суду показав, що 12.10.2022 року близько 21 години він обійшов господарство, приліг і задрімав. Дружина повернулась додому і розбудила, сказавши: Вставай, бо кінь зірвався. Його кінь завжди пасеться навпроти двору на галявині і там ночує.
		Він встав, одягнувся і вийшов з хати майже одразу. Коли вийшов з хвіртки, то побачив десь за метр вперед силует, що "щось на нього сунеться" і подумав, що це кінь «на нього йде». Він хотів коня завернути, замахнувся та наніс удар палкою, яку тримав біля хвіртки. 
		Удар наніс збоку палицею, яку тримав в правій руці. Удар потерпілому прийшовся в ліву сторону. Після удару почув у відповідь: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , то я. До нанесення ним удару він не чув ніяких розмов. Побачивши силует він не міг подумати, що це людина.
		Було темно та похмуро, а також відключили електропостачання. 
		Після удару, він кинув палку, сказавши: Ваня, я не хотів, я попутав. Вони курили з потерпілим ОСОБА_12 . Зразу ж підійшли до них його донька та дружина, які припинали коня. ОСОБА_13 не жалівся на свій стан здоров`я після удару палицею і пішов додому.
		Він не думав, що від удару можуть бути такі наслідки для здоров`я потерпілого та не мав наміру заподіювати тілесні ушкодження потерпілому. Тому визнає лише сам факт нанесення удару палицею. Алкоголь (пиво) він вживав зранку. Ввечері алкоголю не вживав.
		Додатково показав, що ОСОБА_4 він побачив і впізнав тільки після нанесення ним удару, коли той сказав, що це він. Розкаюється щодо своїх дій та просив вибачення в потерпілого.
		Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнає частково. Кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2483 грн. ним потерпілому відшкодовано повністю. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то позов в цій частині визнає частково в розмірі 50000 грн. На даний час він частково відшкодував завдану потерпілому моральну шкоду на суму 27516 грн.
		Допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала, що 12 жовтня 2022 року, вона поверталась додому з панахиди і побачила, що кінь зірвався та бігає. Надворі було темно, електропостачання в селі було відсутнє.
		Вона зайшла до хати і сказала чоловікові про це і щоб він вставав. Чоловік вже спав і вона з донькою пішла сама. Вони зловили коня. Було біля 21 години вечора. Коли повертались десь за два метри, помітила ОСОБА_4 біля хвіртки. Вона знаходилась приблизно за метр до хвіртки як побачила, що її чоловік потерпілого вдарив палицею, а ОСОБА_4 при цьому сказав: ОСОБА_11 , то я. Її чоловік тоді каже: а то я як попав? ОСОБА_14 йшов коня ловити. Подумав, що то кінь. На що ОСОБА_4 попросив в чоловіка сигарету. ОСОБА_15 вони курили. Потім потерпілий пішов додому, вона декілька метрів його провела. В той момент ОСОБА_16 не висловлював претензій до її чоловіка. Чоловік наніс лише один удар. Після удару потерпілий не падав.
		Заперечила показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що він наближаючись до їхнього подвір`я вітався з чоловіком.
		Вночі мати та брат потерпілого приходили до них. Говорили чоловікові, щоб він давав 2 тисячі доларів. До ОСОБА_4 вона приходила і питала чи потрібні їм гроші на лікування. Але він говорив, що поки що не потрібно, його мати має. Того вечора її чоловік не вживав алкогольні напої. 
		Показання свідка ОСОБА_8 підтвердила допитана в якості свідка неповнолітня ОСОБА_9 показавши, зокрема, що того вечора мама повернулась додому і поки тато збирався вони з мамою пішли ловити коня. Коли прив`язали коня і повертались додому, помітила як хтось йшов по дорозі. Думала, що це тато. Вона йшла позаду мами і не бачила факту нанесення удару. Тільки чула як тато сказав, що він вдарив ОСОБА_12 , бо подумав, що це кінь.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду дав наступні показання. 12.10.2022 року біля 21 год. він йшов додому з панахиди. Йшов повз подвір`я ОСОБА_6 , почув що на подвір`ї ОСОБА_8 розмовляла з своїм чоловіком ОСОБА_6 , він доходячи до брами привітався і йшов далі. А обвинувачений ОСОБА_6 раптово вибіг з подвір`я через хвіртку і палицею наніс йому декілька ударів з лівої сторони в передню частину тулуба. Він сказав: ОСОБА_11 , та то я. Після того дружина ОСОБА_6 провела його десь 50 метрів. 
		Прийшов додому і ліг, через годину йому стало погано, почалась блювота кров`ю. Родичі викликали швидку медичну допомогу. В Чортківській лікарні йому зробили операцію. Втратив селезінку та багато крові. На даний час шов не гоїться. Він не може фізично працювати. В його житті появилось багато негативних змін.
		Вночі його мати та брат ходили до обвинуваченого, але він сказав що гроші давати на лікування не буде. В нього жодних конфліктів з обвинуваченим не було.
		Було темно, але ясно. Він побачив ОСОБА_6 тільки тоді, коли останній наніс йому удар палицею. Обвинувачений приходив до нього в лікарню і просив вибачення. На даний час обвинуваченим йому відшкодовано матеріальну шкоду повністю, а моральну частково на суму 27516 грн, про що ним написано розписки.
		Допитані в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 показали, що потерпілий ОСОБА_4 12.10.2022 року прийшов додому близько 22 год. і одразу пішов спати. Вночі йому стало погано, сказав, що його побив палицею ОСОБА_6 . Вночі біля 1 год. вони ходили до ОСОБА_6 додому, щоб повідомити, що він зробив потерпілому. На той момент він знаходився в нетверезому стані.
		Вони викликали швидку медичну допомогу, потерпілого госпіталізовано в лікарню м. Чортків. Там його прооперували та видалили селезінку. Кошти на лікування потерпілого близько 10000 грн. давав ОСОБА_17 , також люди в селі збирали і передали матері потерпілого ОСОБА_18 . Частину коштів на лікування потерпілого ОСОБА_18 позичила.
		Свідок ОСОБА_17 додатково пояснив, що того вечора в селі було відсутнє електропостачання, але світив місяць і силуети людей можна було розпізнати. Конфліктів між його братом та обвинуваченим ніколи не було.
		Свідок ОСОБА_18 додатково показала, що коли вночі вони приходили до ОСОБА_6 , останній казав, що ніяких коштів давати не буде і вдарив її сина, бо думав, що «кінь на нього йде».
		Як слідує із змісту протоколу огляду місця події від 13.10.2022 року, проведеного ст. слідчим ОСОБА_19 в присутності понятих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 за участю свідка ОСОБА_8 , оглядом встановлено та зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення, а саме земельна ділянка, яка розташована навпроти домогосподарства в АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка являє собою галявину, на якій росте трава. На момент огляду на цій ділянці на пасовищі знаходиться кінь. Також на земельній ділянці є залізобетонна опора лінії електропередачі №61. На момент огляду під порою виявлено дерев`яну палицю (брус, довжиною близько 1,2 м трикутної форми). Зі слів свідка ОСОБА_8 саме цією палицею її чоловік вдарив ОСОБА_4 . Під час огляду дерев`яна палиця вилучена.(а.с.102, 107, 109-112).
		Згідно даних протоколу проведення слідчого експерименту від 28 листопада 2022 року, проведеного ст. слідчим ОСОБА_19 за участю потерпілого ОСОБА_4 потерпілий в присутності понятих, з застосуванням фотозйомки, в деталях вказав місце, спосіб та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень. Зокрема, зазначивши, що обвинувачений «наніс йому один удар в ліву частину тулуба та ребер». (а.с. 124-125, 126-128).
		При цьому повідомлені ОСОБА_4 під час слідчого експерименту обставини щодо механізму та способу спричинення йому тілесних ушкоджень за своїм характером відповідають встановленим судово-медичною експертизою тілесним ушкодженням. 
		Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №177 від 17 листопада 2022 року, за даними наданих медичних документів у ОСОБА_4 встановлені такі ушкодження: закрита травма живота з розривом селезінки та гематомою м`яких тканин лівої бокової ділянки тулуба, яка привела до виникнення масивної внутрішньочеревної кровотечі та розвитку геморагічного шоку тяжкого ступеня, що викликало необхідність у проведенні оперативного втручання - спленектомії (видалення селезінки); закритий перелом 10-го лівого ребра.
		Дані тілесні ушкодження, враховуючи їх вид, властивості та розташування на тілі, утворилися від дії тупого предмету незадовго до поступлення ОСОБА_4 в лікарню, не виключено при обставинах, вказаних у постанові та повідомлених потерпілим ОСОБА_22 (внаслідок нанесення удару «дерев`яною палицею у ліву частину тулуба»). 
		Згідно пункту 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», м.Київ-1995, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких.(а.с.121-123).
		Обставини спричинення обвинуваченим ОСОБА_23 потерпілому ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження доводяться витягом з кримінального провадження №12022211110000326 від 13.10.2022 року, а також протоколом прийняття усної заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 13.10.2022 року, в якому потерпілий повідомив що обвинувачений наніс йому «один удар дерев`яною палицею по лівій частині тулуба». (а.с.102, 107, 109-112).
		Суд критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_4 в суді про те, що обвинувачений наніс йому не один, а декілька ударів, оскільки це спростовується показаннями обвинуваченого ОСОБА_23 та свідків, даними протоколу слідчого експерименту та протоколу прийняття усної заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення, а також висновком судово-медичної експертизи від 28.11.2022 року №177. 
		На підставі викладеного, суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до наступного.
		Судом встановлено, що досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для доведення факту спричинення тяжких тілесних ушкоджень, у час та в місці, зазначеному в обвинувальному акті. Об`єктивних підстав ставити під сумнів показання допитаних в суді свідків, досліджених письмових доказів у суду немає. 
		Про те досліджені судом докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не доводять «поза розумним сумнівом», що тяжкі тілесні ушкодження спричинені ОСОБА_4 . ОСОБА_6 умисно.
		Як встановлено, на досудовому розслідуванні дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України. Обвинувачення виходило з того, що ОСОБА_6 , наносячи один удар дерев`яною палицею по лівій частині тулуба, діяв з прямим умислом спричинити ОСОБА_4 саме тяжкі тілесні ушкодження.
		Однак таке обвинувачення не доведене прокурором належними та допустимими доказами і ґрунтується лише на припущеннях. 
		Згідно роз`яснень, що містяться в п.26 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Просудову практикув справахпро злочинипроти життята здоров`яособи» №2від 7лютого 2003року у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 чи ст.128 КК.
		Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року № 5-13кс14 висловив правовий висновок про ознаки розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1ст. 121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України). У цьому висновку зазначено, що розмежування вказаних складів злочину здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною стороною цих злочинів. 
		До того ж при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
		Обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст.121 КК є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Так,умисне заподіяннятяжкого тілесногоушкодження (ст.121КК)з об`єктивноїсторони характеризуєтьсяпротиправним посяганнямна здоров`яіншої людини,шкідливими наслідками,що насталидля здоров`япотерпілого увигляді спричиненнятілесних ушкоджень,встановлення причинногозв`язкуміж зазначенимдіянням та наслідками.
		Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК) настає за наявності таких самих елементів об`єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК, за умови, якщо були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а за суб`єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
		Як випливає з системного аналізу кримінального процесуального закону, у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК. (правовий висновок Верховний Суду, висловлений у постанові від 12 лютого 2019 року № 5-131 км 18). 
		Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
		Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
		Про це неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах та вказував на необхідність врахування суб`єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій (постанови від 09 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к, від 18 жовтня 2018 року у справі № 348/1153/17, від 08 листопада 2018 року у справі № 360/718/16-к, від 18 грудня 2018 року у справі № 569/2944/16-к, від 17 вересня 2020 року у справі № 286/4163/19 тощо).
		Як встановлено, обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду давав послідовні показання та ствердив обставини нанесення ним потерпілому ОСОБА_4 одного удару дерев`яною палицею по лівій частині тулуба у вечірню пору (темну пору доби) близько 21 години 12 жовтня 2022 року біля свого домогосподарства, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		Як повідомив обвинувачений, він побачив за хвірткою десь на метр вперед силует, що щось на нього «сунеться» і подумав, що це кінь «на нього йде». Він хотів коня завернути, замахнувся та наніс удар палкою, яку тримав біля хвіртки. Удар наніс збоку палкою, яку тримав в правій руці. Після удару почув у відповідь: Ой, ОСОБА_11 , то я. До нанесення ним удару він не чув ніяких розмов. Побачивши силует він не міг подумати, що це людина. Жодних намірів наносити ушкодження потерпілому не мав. Між ними не було конфліктів. Про те, що він вдарив ОСОБА_4 він зрозумів після нанесення удару.
		Такі ж показання обвинувачений давав з початку досудового розслідування, що підтверджується описовою частиною (обставини справи) висновку експерта №177 від 17.11.2022 року (а.с.121).
		Ці обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , повідомивши, що вже було темно і на той час в селі не було електропостачання, а також і сам потерпілий ОСОБА_4 , який, зокрема, показав, що побачив ОСОБА_6 лише після того як останній наніс йому удар палицею.
		Твердження сторони обвинувачення про те, що того вечора видимість була достатньою, щоб побачити людину є припущеннями, оскільки прокурором не перевірено обставин видимості, на які вказували обвинувачений, потерпілий та свідки під час їх допиту.
		Так, як встановлено, слідчий експеримент проведено 28.11.2022 року в денну пору доби (з 16 год. 40 хв до 17 год.15 хв.), що унеможливлювало перевірити ці обставини (поганої видимості) під час проведення даної слідчої дії. Не долучено прокурором і довідки про метеорологічну ситуацію.
		Як слідує із інформації, яка розміщена на сайті https://ua.sinoptik.ua, 12 жовтня 2022 року у Сухоставі протягом усього дня було хмарно, захід сонця  о 18 год. 34 хв.
		Як слідує із обвинувального акта, обвинувачення висунуте ОСОБА_6 також не містить зазначення мотиву та мети заподіяння умисного тілесного ушкодження, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.
		Про відсутність умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень в діях обвинуваченого свідчать також характер взаємовідносин між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_24 , між якими ніколи не було конфліктів.
		Це підтвердив як сам обвинувачений, так і потерпілий та свідки сторони обвинувачення.
		Як встановлено, знаряддям злочину була дерев`яна палка, яка зберігалась на території домогосподарства для вигону худоби (корови, коня) та не була заздалегідь підготовлена для спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
		Судом також враховується поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, те, що він зрозумівши, що наніс удар потерпілому, припинив протиправні дії, тобто причиною припинення злочинних дій обвинуваченого було його вільне волевиявлення.
		Також ці дії мали спонтанний характер, обвинувачений не передбачав, що в цю вечірню пору потерпілий чи будь-хто буде йти повз його домогосподарство.
		При цьому суд також враховує кількість, характер та локалізацію ушкоджень, спричинених потерпілому та факт завдання обвинуваченим лише одного удару.
		Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_6 , завдаючи удару дерев`яною палицею в ліву частину тулубу ОСОБА_4 діяв умисно. 
		В той же час, як встановлено, ОСОБА_6 замахуючись палицею в сторону постаті в темну пору доби хоча й не передбачав, але повинен був і міг передбачити, що повз його домогосподарство в той момент могла йти людина. 
		На думку суду, саме через злочинну недбалість ОСОБА_6 не передбачав від своїх дій можливість настання таких наслідків для потерпілого, але виходячи зі свого віку та життєвого досвіду, а також загальновизнаних норм поведінки, повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обережністю.
		Під час оцінки доказів, суд керувався принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобецьпроти України» (звідсиланням напервісне визначенняцього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). 
		У кримінальному провадженні надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).
		Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47).
		Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
		В контексті застосування на практиці вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Конвенції, рішень ЄСПЛ, а також правових позицій по даній категорії справ та рекомендацій Верховного Суду України, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами законодавства і постановлення вироку» суд дійшов до переконливого висновку про відсутність достовірних підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , саме за ч.1 ст. 121 КК України.
		Дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.
		Приймаючи такерішення судтакож виходитьз вимогч. 3 ст. 337 КПК України, відповідно до яких з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Враховуючи наведене, дії ОСОБА_6 підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 121КК України на ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд, у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, є активним учасником господарських заходів, які проводяться в селі, є батьком двох неповнолітніх дітей, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілому, а також думку потерпілого щодо призначення покарання, згідно якої він не наполягає на ізоляції обвинуваченого від суспільства, а покладається на розсуд суду. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
		На підставі встановлених судом обставин та особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		Призначене покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		При цьому позиція прокурора в судових дебатах про призначення обвинуваченому покарання у виді 6 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, на думку суду, є несправедливою, а покарання занадто суворим.
		Потерпілим ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається на те, що через заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , останній знаходився на стаціонарному лікуванні у Чортківській із 13 по 24.10. 2022 року протягом 12 днів. На придбання ліків ОСОБА_4 було витрачено кошти в сумі 2483,97 грн., що підтверджується квитанціями та касовими (фіскальними) чеками.
		Окрім того, ОСОБА_4 тривалий час терпів фізичну біль, ніс душевні переживання у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача, яка полягала у втраті спокою, перенапрузі, стресі, психологічному дискомфорті, душевних стражданнях, що викликані, як самим правопорушенням, так і подальшим лікуванням, розладами здоров`я. Протиправні дії відповідача за характером їх спричинення були болісними, носили тривалий характер, один удар дерев`яною палицею по лівій частині тулуба, який спричинив закриту травму живота, розрив селезінки, заочеревинну гематому, внутрішньочеревинної кровотечі, геморагічний шок І ступеня, викликав велику тривогу за стан здоров`я, тому заподіяна йому моральна шкода, яку оцінює на суму 200 000 грн.
		В судовому засіданні 19.06.2023 року потерпілий ОСОБА_4 відмовився від позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з тим, що обвинувачений в добровільному порядку відшкодував завдані збитки, про що він надав розписку. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то обвинуваченим під час судового розгляду надано потерпілому кошти на відшкодування моральної шкоди на загальну суму 27516 грн. З врахуванням часткового відшкодування моральної шкоди просить суд стягнути з обвинуваченого на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 172 484 грн .(200 000-27 516).
		Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		З огляду на встановлені обставини, суд визнає необхідним прийняти відмову від позовних вимог потерпілого ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2483 гривень 97 копійок, провадження з розгляду цивільного позову в цій частині закрити.
		Щодо розгляду вимог позову ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.
		Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
		Суд вважає переконливими твердження потерпілого про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому завдана моральна шкода. Моральна шкода, яка заподіяна потерпілому, полягає в тому, що потерпілий тривалий час терпів фізичну біль, ніс душевні переживання у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача, яка полягала у втраті спокою, перенапрузі, стресі, психологічному дискомфорті, душевних стражданнях, що викликані, як самим правопорушенням, так і подальшим лікуванням, розладами здоров`я. Протиправні дії відповідача за характером їх спричинення були болісними, носили тривалий характер, один удар дерев`яною палицею по лівій частині тулуба спричинив закриту травму живота, розрив селезінки, заочеревинну гематому, внутрішньочеревинної кровотечі, геморагічний шок І ступеня, викликав велику тривогу за стан здоров`я. 
		Суд вважає ці страждання вимагають належного відшкодування. Протиправні дії обвинуваченого безумовно і беззаперечно зумовили завдання позивачу моральної шкоди, що не може бути спростовано.
		Як встановлено судом, ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди передано кошти в розмірі 27516 грн.
		Враховуючи вимоги закону та встановлені обставини кримінального провадження, суд вважає, що крім відшкодованих потерпілому 27516 грн. додатково підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 30000 грн. і зазначений розмір моральної шкоди з врахуванням виплачених коштів є достатнім для справедливого вирішення цивільного позову.
		При цьому судом також враховується те, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 за формою вини є необережним.
		Тому визначену позивачем в позові суму  200000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди не можна вважати такою, що повною мірою відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості і доводи сторони захисту з цього приводу є обґрунтованими, а сума в розмірі 172484 (200000  27516), яку додатково просить потерпілий стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди є надмірною.
		Аналогічні правові позиції викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 187/291/17, а також в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 січня 2020 року в справі №639/1910/19.
		За встановлених обставин суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 30 000 грн. В задоволенні решти вимог позову  відмовити.
		Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України, слід скасувати арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді.
		Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 визнати винуватим за ст.128 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
		Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		Згідно п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Прийняти відмову від цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2483 гривень 97 копійок, провадження з розгляду цивільного позову в цій частині закрити.
		Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. В задоволенні решти вимог позову  відмовити.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2022 року.
		Речові докази: дерев`яну палицю, що знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області  знищити.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з часу отримання ним його копії.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
		 
		Суддя Гусятинського районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...