Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/5006/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2023. Зареєстровано: 22.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 червня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/5006/23
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, секретаря Полтавської міської ради Карпова Андрія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Стислий зміст позовних вимог
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, секретаря Полтавської міської ради Карпова Андрія Анатолійовича, в якій просила:
		- визнати протиправним та скасувати Розпорядження міського голови Полтавської міської ради №186-к від 27.03.2023 Про звільнення ОСОБА_1  з посади начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру 27.03.2023, яке підписано секретарем міської ради Андрієм Карповим;
		- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру з 27.03.2023;
		- стягнути з Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу (з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 46  58/.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядження №186-к від 27.03.2023 не містить чіткої норми, на підставі якої позивача звільнено з посади, зокрема, пункту, статті Кодексу законів про працю України, а також причини звільнення. При цьому на момент ухвалення розпорядження про звільнення позивач перебувала у відпустці, під час якої захворіла і про факт тимчасової непрацездатності повідомила безпосереднього керівника  першого заступника міського голови  ОСОБА_2 , тому день звільнення мав бути не раніше 11.04.2023  перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Позивач наголошувала, що, перебуваючи на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, не порушувала свої посадові обов`язки та трудову дисципліну, належним чином виконувала покладені на неї посадовою інструкцією функції, жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується особовою карткою, відтак підстави для звільнення її були відсутні. Також звертала увагу на те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Полтавської міської ради та її представником на час звільнення позивача з посади був ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , а тому видане розпорядження ОСОБА_4 як керівника міської ради є незаконним і з цих підстав. 
		2. Стислий зміст заперечень відповідачів
		Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачі не скористалися, про наявність поважних причин неподання відзиву суд не повідомили.
		Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		3. Процесуальні дії по справі 
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 позовну заяву залишено без руху /а.с. 43/.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/5006/23 за позовом ОСОБА_1 до Секретаря Полтавської міської ради Карпова Андрія Анатолійовича, який виконує обов`язки голови Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено, витребувано докази /а.с. 74  75/.
		Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
		Розпорядженням Полтавського міського голови Мамая О.Ф. від 17.01.2022 № 13-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру з 19.01.2022, як таку, що є переможцем конкурсу та успішно пройшла стажування на зазначену посаду, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом /а.с. 9/.
		На підставі заяви ОСОБА_1 від 22.03.2023 /а.с. 11/ розпорядженням секретаря міської ради Карпова А.А. від 22.03.2023 № 58-в ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 7 календарних днів з 27.03.2023 по 02.04.2023 за період роботи з 19.01.2022  18.01.2023 /а.с. 10/.
		27.03.2023 секретарем Полтавської міської ради Карповим А.А. видано розпорядження від 27.03.2023 № 186-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким, керуючись ст.ст. 42, 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 , начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, звільнено з займаної посади 27.03.2023 відповідно до КЗпП України (п. 1); визначено Полтавському міському управлінню земельних ресурсів та земельного кадастру виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, з яких 15 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи: 19.01.2022  18.01.2023; та 5 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи: 19.01.2023  27.03.2023 /а.с. 86/.
		Не погодившись із розпорядженням від 27.03.2023 № 186-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач звернулася до суду з цим позовом.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначаються Законом України від 07.06.2001 №2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі  Закон №2493-ІІІ).
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. 
		Одним з основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону №2493-ІІІ, є підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.
		До основних обов`язків посадових осіб місцевого самоврядування статтею 8 Закону №2493-ІІІ віднесено:
		додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;
		додержання прав та свобод людини і громадянина;
		збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;
		постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;
		сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі;
		шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
		недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
		Згідно з частиною третьою статті 7 Закону №2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
		Частиною 1 статті 20 Закону №2493-ІІІ встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:
		порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;
		порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);
		виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);
		досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
		Статтею 40 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом від 10.12.1971 №322-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі  КЗпП України) передбачені підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
		Частиною 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:
		1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
		2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці;
		3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;
		4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
		5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
		6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
		7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
		8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;
		10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;
		11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування;
		12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.
		Відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов передбачені статтею 41 КЗпП України.
		Згідно з частиною 1 вказаної статті крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках:
		1) одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
		1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
		1-2) вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили;
		2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця;
		3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;
		4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;
		4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції";
		5) припинення повноважень посадових осіб;
		6) неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
		Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 1-5 частини першої та частиною другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу (частина 3 статті 41 КЗпП України).
		Також необхідно зазначити, що відповідно до частини 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.
		Згідно з частиною 1 статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
		За приписами частини 1 статті 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
		Аналіз викладених норм законодавства свідчить, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Підстави звільнення таких осіб передбачені Кодексом законів про працю України та статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". 
		У Рішенні Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 зазначено, що зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці (п. 2.2.). 
		Під незаконним звільненням, як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі № 755/14564/18, слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		Судом встановлено, що розпорядження від 27.03.2023 № 186-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, звільнено з займаної посади 27.03.2023 відповідно до КЗпП України, мотивоване статтями 42, 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 116 Кодексу законів про працю України.
		Разом з тим, стаття 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентує повноваження сільського, селищного, міського голови, стаття 50 вказаного Закону  порядок обрання та повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради, а стаття 116 Кодексу законів про працю України  строки розрахунку при звільненні.
		Розпорядження від 27.03.2023 № 186-к не містить посилання на підстави звільнення позивача з посиланням на пункт і статтю КЗпП, вказуючи про звільнення позивача відповідно до КЗпП України.
		Суд наголошує, що на виконання ухвали суду від 15.05.2023 в частині витребування від Полтавської міської ради усіх документів, на підставі та з урахуванням яких прийнято розпорядження від 27.03.2023 № 186-к, відповідачем жодних документів не надано. Докази здійснення дисциплінарного провадження щодо позивача також відсутні.
		Отже, наявність передбачених законодавством підстав звільнення позивача у спірному розпорядженні не наведено та документально відповідачем в ході розгляду справи не підтверджено. 
		Крім того, суд акцентує увагу на тому, що розпорядження від 27.03.2023 № 186-к видано секретарем Полтавської міської ради ОСОБА_4 під час перебування позивача у відпустці, наданій згідно з розпорядженням секретаря міської ради Карпова А.А. від 22.03.2023 № 58-в, що є порушенням вимог частини 3 статті 40 КЗпП України.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача є незаконним, оскільки здійснено без законної підстави та з порушенням порядку, установленого законом.
		Таким чином суд констатує, що розпорядження від 27.03.2023 № 186-к «Про звільнення ОСОБА_1 » не ґрунтується на вимогах законодавства та прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині  задоволенню.
		Водночас суд відхиляє доводи позивача про те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Полтавської міської ради та її представником на час звільнення позивача з посади був ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , а тому видане розпорядження ОСОБА_4 як керівника міської ради є незаконним також з цих підстав. 
		Суд зауважує, що спірне розпорядження видане секретарем міської ради ОСОБА_4 не як представником Полтавської міської ради, а як самостійною посадовою особою територіальної громади, яка відповідно до вимог статей 42, 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснює повноваження міського голови. У свою чергу повноваження міського голови щодо звільнення позивача випливає із пункту 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. 
		Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки суд дослідив усі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення.
		Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Оскільки розпорядженням від 27.03.2023 № 186-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру 27.03.2023, і факт такого звільнення визнано судом незаконним за результатами розгляду цієї справи, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру з 28.03.2023. 
		Суд наголошує, що відповідно до пункту 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, днем звільнення вважається останній день роботи. Виходячи з цього, день звільнення позивача  27.03.2023 є останнім робочим днем позивача, тому поновленню на попередній посаді позивач підлягає з 28.03.2023.
		За наведених обставин, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру з 27.03.2023 задоволенню не підлягають.
		Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. 
		Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
		За змістом пункту 2 названого Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. 
		У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. 
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. 
		Суд враховує, що позивач звільнена з посади 27.03.2023, тому розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є січень - лютий 2023 року, а середній заробіток за вимушений прогул слід рахувати за період з 28.03.2023 по 20.06.2023. 
		У матеріалах справи наявна довідка Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 22.05.2023 № 01-04-01.2-п/1389 /а.с. 83/, із якої слідує, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за січень - лютий 2023 року становить 1682,86 грн, середньомісячна  35350,06 грн. 
		Вимушений прогул позивача за період з 28.03.2023 по 20.06.2023 складає 61 робочий день. 
		Отже, середній заробіток за вимушений прогул становить 102 654,46 грн (1682,86 грн х 61 робочий день).
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Відтак рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру з 28.03.2023 та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 35350,06 грн належить допустити до негайного виконання.
		Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
		V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
		Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( частина 3 статті 139 КАС України). 
		При поданні позовної заяви судовий збір не сплачувався з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		08.06.2023 представником позивача подано до суду документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн, які надіслані також іншим учасникам справи. Заперечень щодо обґрунтованості вказаних витрат відповідачами до суду не подано.
		Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
		Відповідно до положень частин 2  5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. 
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17, від 30.07.2021 у справі № 560/5990/20.
		На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано договір про надання правової допомоги від 12.04.2023 /а.с. 39/, розрахунок витрат за надані послуги Клієнту згідно договору про надання правової допомоги від 12.04.2023 по справі № 440/5006/23 /а.с. 91/, квитанції до прибуткових касових ордерів б/н від 12.04.2023 на суму 8000 грн та від 07.06.2023 на суму 7000 грн /а.с. 89  90/, ордер від 25.04.2023 /а.с. 41/. 
		Згідно з п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 12.04.2023, укладеного позивачем із адвокатом Кулішовим В.П., Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову (правничу) допомогу Клієнту щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, скасування та/або визнання незаконними відповідних розпоряджень керівництва про звільнення її з посади та/або стягнення коштів за час вимушеного прогулу, пов`язаного із звільненням Клієнта з посади, а також представництва Клієнта в судах України, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання правової допомоги.
		Відповідно до п. 5.1. вказаного договору за надання правової (правничої) допомоги, під час розгляду в суді першої інстанції, за цим Договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 15000 грн. 
		Отже, за умовами договору про надання правової допомоги від 12.04.2023 гонорар адвоката встановлено у фіксованій сумі.
		Розрахунком витрат за надані послуги Клієнту згідно договору про надання правової допомоги від 12.04.2023 по справі № 440/5006/23, підписаним сторонами договору, передбачено надання таких послуг: юридична консультація та аналіз наданих документів для захисту законних прав Клієнта щодо визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  2 год., вартість години 500 грн, загальна вартість виконаних робіт  1000 грн; підготовка, збирання та завіряння доказів (документів) для обґрунтування позовної заяви  4 год., вартість години 500 грн, загальна вартість виконаних робіт  2000 грн; підготовка та написання позовної заяви про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  4 год., вартість години 1500 грн, загальна вартість виконаних робіт  6000 грн; підготовка та написання уточненої позовної заяви та додаткового обґрунтування для усунення недоліків у справі № 440/5006/23  2 год., вартість години 1500 грн, загальна вартість виконаних робіт  3000 грн; підготовка та надіслання 2 адвокатських запитів для витребування доказів з Полтавської міської ради та з Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру  1 год., вартість години 2000 грн, загальна вартість виконаних робіт  2000 грн; підготовка заяв та клопотань  1 год., вартість години 1000 грн, загальна вартість виконаних робіт  1000 грн, всього 15000 грн.
		Квитанціями до прибуткових касових ордерів б/н від 12.04.2023 та від 07.06.2023 підтверджено прийняття адвокатом Кулішовим В.П. гонорару на загальну суму 15000 грн.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та документально підтвердженим. При цьому суд наголошує, що клопотань про зменшення витрат відповідачами не подано.
		Разом з тим, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 10000 грн.
		Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285), Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру ( вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 25165593), секретаря Полтавської міської ради Карпова Андрія Анатолійовича ( вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження від 27.03.2023 № 186-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", видане секретарем Полтавської міської ради Карповим А.А.
		Поновити  ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру з 28.03.2023.
		Стягнути з Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.03.2023 по 20.06.2023 у розмірі 102 654,46 грн (сто дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні сорок шість копійок). 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. 
		Допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру з 28.03.2023 та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 35350,06 грн (тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят гривень шість копійок). 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень). 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя М.В. Довгопол

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...