Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/11364/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2023. Зареєстровано: 22.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2023.
Дата набрання законної сили: 21.06.2023
Номер судового провадження: К/990/9147/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №380/11364/21
		адміністративне провадження № К/990/9147/22  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Тацій Л.В., 
		суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г. -
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів: Мікули О.І., Пліша М.А.) у справі за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва; та зустрічним позовом ОСОБА_1 до керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання дій протиправними,   -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2021 року керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 , у якому просив: знести самочинно збудований 4-поверховий багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 4623683800:07:000:0918 з компенсацією витрат, пов`язаних з знесенням цього об`єкта за рахунок ОСОБА_1 .
		На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 службовими особами відділу архітектури та містобудування Пустомитівської РДА Львівської області видано накази про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (на кожну адресу окремо). Під час досудового розслідування встановлено, що у наведені вище документи внесено завідомо неправдиві відомості щодо реального стану об`єкта будівництва, його кошторисної вартості, техніко-економічних показників, що свідчить про невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво та вимогам будівельних норм, державних стандартів та правил. Зокрема, на вищевказаних ділянках здійснено будівництво багатоквартирних житлових будинків на 4 поверхи, в той час як в повідомленнях Департаменту ДАБІ у Львівській області вказується будівництво індивідуальних житлових будинків на 2,5 поверхи. Вказана проектна документація суперечить містобудівним умовам та обмеженням, затвердженим наказом відділу містобудування та архітектури Пустомитівської РДА №093 муо-12/06 від 10.12.2019, а тому прокурор просить знести самочинно збудований 4 поверховий багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
		У серпні 2021 року відповідачем подано до суду зустрічний позов, в якому ОСОБА_1 просив визнати незаконними та протиправними дії Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, яка представляє інтереси держави в особі: Львівської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області та Державної інспекції архітектури і містобудування Україна, щодо знесення об`єкту нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4623683800:07:000:0918.
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні первісного позову керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна. 
		Зустрічний позов ОСОБА_1 до керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, Департаменту державної архітектурно-будівельної Інспекції у Львівській області, Державної Інспекції архітектури та містобудування України задоволено. 
		Визнано незаконними та протиправними дії Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, яка представляє інтереси Держави в особі: Львівської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області та Державної інспекції архітектури і містобудування України, щодо знесення об`єкту нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4623683800:07:000:0918.
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, суд першої інстанції виходив із того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, а тому відсутні підстави для знесення такого будівництва. Крім того, враховуючи, що право власності на житловий будинок було набуте в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на ОСОБА_1 , який розраховував на їх належність та легітимність. 
		Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокуратурою при зверненні до суду з позовом про знесення самочинного будівництва було порушено процедуру встановлену чинним законодавством України у сфері містобудування.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції  скасував та прийняв постанову, якою адміністративний позов керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва - залишив без розгляду.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання дій протиправними - відмовив.
		Залишаючи без розгляду позов прокурора, суд апеляційної інстанції зазначив, що, дослідивши зміст позовної заяви та обставини даної справи, апеляційним судом не встановлено виключного випадку, за наявності якого прокурор може представляти інтереси держави в суді у цій справі, а також відсутні підстави, які перешкоджають захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого законодавством віднесені відповідні повноваження.
		Так як всі наведені обставини, свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, що визначено частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже і права на звернення до суду, що є перешкодою для розгляду справи по суті.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14 квітня 2022 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду у частині залишення адміністративного позову без розгляду та передати справу у цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		У скарзі, зокрема, зазначає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто частина сьома статті 376 ЦК спірні правовідносини не регулює.
		Посилається на те, що відповідний контролюючий орган не здійснював повноваження взагалі.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №   218 «Про ліквідацію державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», Урядом прийнято рішення ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України №   1340 від 23.12.2020, яка набрала чинності 30.12.2020, Держану інспекцію містобудування ліквідовано та створено новий орган Державну інспекцію архітектури та містобудування України. 15.09.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування України набула спроможності здійснювати повноваження та функції. Тобто протягом 1,5 років контролюючий орган не міг внести припис про усунення виявлених порушень у вказаній сфері та звернутися до суду з відповідним позовом.
		Зазначає, що звернення прокурора до суду про знесення об`єкта самочинного будівництва у зв`язку з порушенням архітектурних, містобудівних норм і правил спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та з метою захисту прав та інтересів громадян або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення містобудівних вимог.
		Посилається на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 20 травня 2019 року у справі №   826/15338/18 та від 26 листопада 2019 року у справі №   183/6195/17 інтереси держави у справах щодо забезпечення захисту встановленого порядку здійснення забудови територій виявляються у дотриманні вимог містобудівної документації на місцевому рівні під час анулювання та забудови території, забезпеченні сталого розвитку відповідного населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
		Вважає, що у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту значної кількості громадян - членів територіальної громади м. Львова та звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого 4-поверхового багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 .
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2022 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В.. судді: Стеценко   С.Г., Стрелець Т.Г., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.
		Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2022 року відкрив касаційне провадження.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Відділом №   6 ЛРУП ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 1202114520000094 від 04.03.2021 з правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 358 КК України.
		У ході досудового розслідування встановлено, що 10.12.2019 службовими особами відділу архітектури та містобудування Пустомитівської РДА Львівської області видано ОСОБА_1 накази про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (на кожну адресу окремо). За вказаними адресами знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами: 4623683800:07:000:0917, 4623683800:07:000:0918, 4623683800:07:000:0919, 4623683800:07:000:0920, 4623683800:07:000:0921 з цільовим призначенням 02.07 - для іншої житлової забудови, які належать на праві власності фізичній особі - ОСОБА_1                                                       
		20.01.2020 на підставі повідомлень Департаменту ДАБІ у Львівській області про початок виконання будівельних робіт, відповідно до проектної документації, розробленої ФОП ОСОБА_2 та експертизи проекту будівництва, проведеної ЛОВ «Глобал Промпостач» - ОСОБА_1 розпочато будівництво за вищевказаними адресами.
		Під час досудового розслідування встановлено, що у наведені вище документи внесено завідомо неправдиві відомості щодо реального стану об`єкта будівництва, його кошторисної вартості, техніко-економічних показників, що свідчить про невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво та вимогам будівельних норм, державних стандартів та правил. Зокрема, на вищевказаних земельних ділянках здійснено будівництво багатоквартирних житлових будинків на 4 поверхи, в той час як в повідомленнях Департаменту ДАБІ у Львівській області вказується будівництво індивідуальних житлових будинків на 2,5 поверхи.
		З отриманої під час досудового розслідування документації вбачається, що рішенням Лисиничівської сільської ради №   39-1063 від 20.06.2019 затверджено внесення змін у детальний план території в урочищі «Біля госпіталю» в селі Лисиничі Пустомитівського району Львівської області.
		Загальна площа території щодо якої здійснено детальне планування становить 5,99 га, на якій передбачено будівництво індивідуальних житлових будинків в кількості 49 шт. та ін.
		Наказом відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації №093 муо-12/06 від 10.12.2019 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
		Вказаними містобудівними умовами та обмеженнями передбачено будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Замовник будівництва - ОСОБА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для іншої житлової забудови (02.07), кадастровий номер 4623683800:07:000:0918. Цільове та функціональне призначення земельної ділянки відповідає містобудівній документації, а саме генеральному плану села Лисиничі, затвердженого рішенням Лисиничівської сільської ради від 27.12.2012 № 15-461 та детальному плану території, затвердженого рішенням Лисиничівської сільської ради від 20.06.2019 №   39-1063.
		У містобудівних умовах та обмеженнях передбачено гранично допустиму висотність будинків у 12,00 м. (ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій») без врахування шатрової покрівлі та максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 27%.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683800:07:000:0918 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
		Вказані містобудівні умови та обмеження затверджено з урахуванням вимог містобудівної документації на місцевому рівні (генерального плану села Лисиничі, детального плану території).
		З експертного звіту щодо розгляду проектної документації за робочим проектом: «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 » генеральний проектувальник - ФОП ОСОБА_2 ), затвердженого 20.12.2019 директором ТОВ «Глобал Промпостач» №1076/19-ЕЗ вбачається, а саме в частині техніко-економічних показників, що планувалося нове будівництво на 2,5 поверхи, при цьому, умовною висотою будинку у  
		АДРЕСА_5 документація суперечить містобудівним умовам та обмеженням, затвердженим наказом відділу містобудування та архітектури Пустомитівської РДА №093 муо-12/06 від 10.12.2019, відповідно до яких гранично допустима висотність будинків - 12 м. (без врахування шатрової покрівлі).
		ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ у Львівській області скеровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а саме: будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , що зареєстроване 20.01.2020 за № ЛВ 061200200727. Відповідно до основних показників, будується об`єкт загальною площею 554,9 м.кв., житлова площа - 309,27 м.кв., поверховість - 2,5.
		У вказаному повідомленні зазначено, що проектна документація розроблена ФОП ОСОБА_2 та затверджена замовником 21.12.2019. Експертиза проекту будівництва проведена ТОВ «Глобал Промпостач», експертний звіт №1076/19-ЕЗ від 20.12.2019. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Пустомитівською РДА, наказ відділу містобудування та архітектури №093 муо-12/06 від 10.12.2019.
		Адресу об`єкта будівництва присвоєно рішенням №41-1091 від 09.08.2019.
		З протоколу огляду місця події від 14.05.2021, проведеного старшим дізнавачем СД ВП №6 ЛРУ УНП у Львівській області Антонюк З.О. в присутності головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ України у Львівській області Мончак О.Б. та ін. вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номер 4623683800:07:000:0918, знаходиться цегляна 4 поверхова будівля.
		Також, зазначено, що на інших земельних ділянках з кадастровими номерами: 4623683800:07:000:0920,4623683800:07:000:0917,4623683800:07:000:0919,4623683800:07:000:0921 також - цегляні 4 поверхові будівлі. Крім того, вказано, що на вищевказаних земельних ділянках по АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 знаходиться 4 поверхова будівля (суцільна будівля) на 5 під`їздів.
		У протоколі огляду сайту забудовника «ЖК Бузковий», проведеного 26.04.2021 старшим дізнавачем СД ВП №6 ЛРУП ГУ НП у Львівській області Антонюк З.О. у розділі « 1 секція», вказано, що введено в експлуатацію в 4 кварталі 2020» багатоквартирний житловий будинок. Здійснюється продаж квартир - 1 кімнатні - 29-48 м.кв. та двокімнатні - 57-72 м.кв.
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок; незавершене будівництво) по АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623683800:07:000:0918, не зареєстровано.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683800:07:000:0918, цільове призначення 02.07 - для іншої житлової забудови належить на праві приватної власності - ОСОБА_1 .
		Рішенням Лисиничівської сільської ради № 39-1063 від 20.06.2019 затверджено внесення змін у детальний план території в урочищі «Біля Госпіталю» в селі Лисиничі, Пустомитівського району Львівської області.
		Рішенням 46 чергової сесії Лисиничівської сільської ради сьомого демократичного скликання за №   46-1291 від 07 лютого 2020 року було затверджено       зміни до детального плану території в урочищі «Біля госпіталю» в селі Лисиничі Пустомитівського району Львівської області (в скороченому об`ємі).
		Наказом відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації №   093 муо-12/06 від 10.12.2019 року затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
		Цільове та функціональне призначення земельної ділянки відповідає містобудівній документації, а саме генеральному плану села Лисиничі, затвердженого рішенням Лисиничівської сільської ради від 27.12.2012 № 15-461 та детальному плану території, затвердженого рішенням Лисиничівської сільської ради від 20.06.2019 № 39-1063.
		ОСОБА_1 20.01.2020 скеровано до Департаменту ДАБІ у Львівській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за № ЛВ 061200200727, про будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Щодо основних показників зазначено, що будується об`єкт загальною площею 554,9 кв.м, поверховістю 2,5.
		ОСОБА_1 10.05.2021 повторно скеровано до Департаменту ДАБІ у Львівській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за № ЛВ 051210603510, про будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		15.06.2021 за № ЛВ 101210625525 органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у Львівській області, зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками СС1.
		Даною декларацією введено в експлуатацію індивідуально житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 1150,9 кв.м поверховістю 4.
		Державним реєстратором Глинянської міської ради Львівського району Львівської області -       Кіріченко В.В. 14.07.2021 проведено державну реєстрацію речового права на житловий будинок по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2410497946236).
		На підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 42-2021 від 17.07.2021, виданого ОСОБА_3 , кваліфікаційний сертифікат АЕ № 003469 від 01.12.2014, житловий будинок, загальною площею 1150,9 м. кв., житловою 303,5 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно можливо розділити на окремі (самостійні) об`єкти нерухомого майна (квартири та нежитлові приміщення) без необхідності проведення будівельних робіт, без втручання в інженерні системи та без порушення їх функціональної здатності.
		Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Орач Х.І. 31.07.2021 було посвідчено справжність підписів на заяві учасників договору простого Товариства про те, що вони надають свою згоду на розподіл належного їх на праві спільної часткової власності, нерухомого майна, а саме, житлового будинку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2410497946236 на окремі (самостійні) об`єкти нерухомого майна, житлові квартири та групи нежитлових приміщень.
		На підставі даної заяви та ряду інших документів Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Орач Х.І. було проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та видано відповідні витяги на квартири та нежитлові приміщення.
		ОСОБА_1 проводив будівельні роботи по будівництву індивідуально житлового будинку на підставі повідомлення про початок будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а після здачі об`єкту в експлуатацію здійснив його поділ на окремі об`єкти на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 42-2021 від 17.07.2021.
		Вважаючи будівництво самочинним, прокурор звернувся до суду з цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Як видно з касаційної скарги, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується у частині залишення позову прокурора без розгляду, тому суд касаційної інстанції надає оцінку висновкам суду апеляційної інстанції у частині наявності, визначених законом підстав для звернення до суду прокурора.
		Відповідно до частини другої   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Закон України від 17.02.2021 №   3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №   3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону №   3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.05.1999 №   687-ХІV «Про архітектурну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №   687-XIV), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
		Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.
		За змістом частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:
		1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,
		2) істотного порушення будівельних норм і правил.
		Водночас, положення статті 38 Закону №   3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють право відповідного суб`єкта владних повноважень на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Зокрема, пред`явленню позову про знесення самочинно збудованого об`єкта передують такі дії:
		1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
		2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою;
		3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
		Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №   815/2311/15.
		Відповідно до статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок:
		1) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці,
		2) або якщо це порушує права інших осіб.
		Відповідно до статті 38 Закону №   3038-VI у   разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта,   перебудова   якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб,   істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво,   припис про усунення порушень   вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
		У чергове, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що стаття 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»   визначає порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів. За правилами частин першої, другої якої,   у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю   видає особі,   яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
		Отже, положення   частини першої   статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»   встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
		1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
		2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб   є неможливою;
		3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
		Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 2040/7234/18.
		Отже, перед зверненням до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, органом державного архітектурно-будівельного контролю щонайменше має бути встановлено факт самочинного будівництва, внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлено факт невиконання припису протягом встановленого строку.
		Дану функцію на себе не може взяти прокурор, навіть за обставин, що за певного нормативно-правового регулювання у період з 18   березня 2020 року по 15 вересня 2021 року органи державного архітектурно-будівельного контролю не могли реалізовувати контролюючі процедури. Прокурор, взявши на себе такі повноваження, перебрав на себе функції такого державного органу. Понад це, прокурор не може внести припис.
		Щодо відсутності повноважень у органів державного архітектурно-будівельного контролю на здійснення контролюючих процедур слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №   218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», Урядом прийнято рішення ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію. З 18.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №   219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», відповідно до якої Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 09.07.2014 №   294, викладено у новій редакції та зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України  від 23.05.2011 №   553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю». Згідно з Положенням Державна архітектурно-будівельна інспекція України не здійснює повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та реалізує повноваження виключно в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року №   960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» Державна інспекція архітектури та містобудування почала здійснювати повноваження та виконувати функції з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Доречним у даній справі буде зазначити, що у спірних правовідносинах інтерес фізичної особи - громадянина на використання належної на праві приватної власності земельної ділянки та розміщеної на ній житлової будівлі не виключається з-під охорони за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Протоколу Першого до Конвенції.   Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об`єкту будівництва) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.
		Заявлена ж позивачем вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - будинку, тобто на знищення будинку як такого.
		Для законного знесення самочинно збудованого об`єкта має бути дотримані всі процедури, що передують цій дії.
		А, як встановили суди у цій справі, підготовчі та будівельні роботи завершені, 14.07.2021 державним реєстратором Глинянської міської ради Львівського району Львівської області - Кіріченком Віталієм Васильовичем проведено державну реєстрацію речового права на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2410497946236).
		Виникнути у прокурора право на звернення до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта може за обставин виникнення такого права у контролюючого органу за наслідками проведення обов`язкової процедури, яка передує зверненню до суду.
		Разом із тим, у справі, що розглядається, не було проведено зазначену вище обов`язкову процедуру.
		Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо повноважень прокурора на звернення до адміністративного суду із позовом в інтересах держави, з огляду на що слід зазначити таке.
		Відповідно до статті 1311 Конституції України   на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 53 КАС у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		Положення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України   відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
		Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №   1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. 
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
		Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли   захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
		Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		У зв`язку зі наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.
		Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
		Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №   826/3492/18.
		Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13   лютого 2019 року (справа №   826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке.
		Частиною третьою   статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Згідно ж із частиною четвертою   статті 23 цього Закону   наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
		У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:
		1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;
		2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
		Велика Палата Верховного Суду цьому своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №   806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої   статті 23 Закону №   1697-VІІ   прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
		Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам   закону   не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким   законом   надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №   1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві   закону», у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
		Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
		Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).
		З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, проаналізувала правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, та вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві  самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).
		Як убачається з матеріалів справи, що розглядається, та змісту позовної заяви, керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на обґрунтування необхідності захисту порушення, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду зазначив, що предметом спору у даному позові є питання знесення самочинно збудованого об`єкта, а, оскільки уповноважений на здійснення захисту державних інтересів у зазначених правовідносинах орган, на даний час неналежно виконує свої повноваження щодо їх захисту, оскільки у нього на даний час відсутні повноваження щодо проведення відповідних перевірок (вжиття заходів щодо внесення приписів щодо усунення виявлених порушень та в подальшому звернення до суду з відповідним позовом), також зазначає, що  звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання вимог законодавства, зокрема у сфері містобудівної діяльності, при реалізації наданих повноважень, що беззаперечно, на думку прокурора, становить суспільний інтерес, враховуючи вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури уповноважені вжити заходи представницького характеру. 
		Проте колегія суддів Верховного Суду не може погодитися із тим, що Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області неналежно здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, оскільки не мав можливості провести перевірку за фактом виявлення самочинного будівництва у період з 18 березня 2020 року по 15 вересня 2021 року за обставин, зазначених вище.
		Отже, у даному випадку контролюючий орган тимчасово на підставі нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України саме не мав повноважень для здійснення захисту інтересів держави, а не всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався, маючи для цього відповідні повноваження.
		З огляду на викладене, враховуючи аргументацію протиправності дій відповідача, предмет спору,  характер спірних правовідносин, прокурор в основному акцентує увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері містобудування, які допустив відповідач. При цьому, не навів обґрунтувань, які б свідчили про те, що орган державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави, не здійснює (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) або неналежним чином здійснює свої повноваження (має відповідні повноваження але не може сам реалізувати своє право на судовий захист), що спонукає прокурора виступити на захист держави шляхом звернення з позовом до адміністративного суду.
		Отже, підстави, наведені прокурором на підтвердження представництва ним інтересів держави, не свідчать про те, що Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області здійснював захист інтересів держави неналежно, а отже прокурор не довів підстав представництва.
		До того ж, як було зазначено раніше, зверненню до суду має передувати відповідна процедура - має бути встановлено факт самочинного будівництва, внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлено факт невиконання припису протягом встановленого строку, проте у розглядуваній справі контролюючим органом цього зроблено не було (незалежно від того, що з 18 березня 2020 року по 15 вересня 2021 року не могли проводитися контрольні заходи), тобто у контролюючого органу не виникло право звернення до суду, позаяк і прокурор не може звертатися до суду з цим позовом в інтересах держави в особі контролюючого органу.
		Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду  від 15 лютого 2022 року - без змін.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                                С.Г. Стеценко
		                                                                                          Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...