Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/3197/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 22.06.2023. Зареєстровано: 22.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2023.
Дата набрання законної сили: 24.07.2023
Номер судового провадження: 2/211/1756/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 211/3197/23
		Провадження № 2/211/1756/23
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 червня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді Ткаченко С.В.,
		за участю секретаря судового засідання  Мариненко Е.П.,
		розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,
		встановив:
		   позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 23474,00 грн. недоплаченої частки заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за 2017-2022 роки.
		   В обґрунтування позову посилалась на те, що вона працює черговим по парку станції Кривий Ріг-Сортувальний СП « Криворізька дирекція залізничних перевезень» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
		   У 2017-2022 роках їй надавалась щорічна тарифна відпустка та вона користувалась правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі. За невідомих їй обставин, їй не була надана матеріальна допомога у повному обсязі, лише у розмірі: 2017 рік  виплачена 2105,00 грн., а мала бути 3200,00 грн., 2018 рік- виплачена 2352,00 грн., а мала бути 3723,00 грн., 2019 рік  виплачена 2548,00 грн., мала бути  4173,00 грн., 2020 рік  виплачена 0 грн., мала бути  4723,00 грн., 2021 рік  4540,00 грн. виплачена, мала бути 6000,00 грн., 2022 рік  0,00 грн., мала бути 6500,00 грн., 2023 рік виплачена 0 грн., мала бути  6700,00 грн. 
		   Відповідач проігнорував пункти 3, 3.1.1, 3.1.5 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки, який є чинним по цей час, не надав матеріальну допомогу на оздоровлення в повному розмірі, яка має складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. У зв`язку з чим, він змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.
		   Ухвалою суду від 26.05.2023 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		   Відповідач скористався право подання відзиву на позовну заяву та 21.06.2023 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
		   Згідност. 279 ЦПК Українисуд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		   Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		   Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
		   Судом встановлено, що позивач працює черговим по парку станції Кривий-Сортувальний СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» ( а.с. 7).
		   У періоди з 04.08.2017 по 04.09.2017, 25.08.2018 по 24.09.2018, 19.09.2019 по 20.10.2019,02.04.2020 по 04.05.2020, 04.09.2021 по 04.10.2021, 18.08.2022 по 10.09.2022 позивачу надавалась щорічна тарифна відпустка. Відповідно до копії табуляграми позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 рік  2105,00 грн., за 2018 рік  2352,00 грн., за 2019 рік  2548,00 грн., за 2020 рік  0,00 грн., за 2021 рік  0,00 грн. (а.с. 8).
		   Згідност. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
		   Відповідно дост. 13 КЗпП Українитаст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
		   Статтею 13 КЗпП Українивизначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
		   Згідност. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.
		   Відповідно до ч. 2ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
		   Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, який є чинним станом на час виникнення спірних правових відносин, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с. 9).
		   Відповідно до спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 постановлено застосовувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».
		   Згідно з п. 1.4. Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.
		   Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.
		   Згідно Закону України «Про державнийбюджет Українина 2017рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1600,00 грн., з 01 травня 2017 року - 1684,00 грн., з 01 грудня 2017 року1762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн., 2105,00 грн., 2202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.
		   Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1762,00 грн., з 01 липня 2018 року - 1841,00 грн., з 01 грудня 2018 року - 1921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн., 2301,25 грн. та 2401,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.
		   Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1921,00 грн., з 01 липня 2019 року - 2007,00 грн., з 01 грудня - 2102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн., 2508,75 грн. та 2627,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.
		   Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2102,00 грн., з 01 липня 2020 року - 2197,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн., 2746,25 грн. та 2837,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн., з 01 вересня 2020 року - 5000,00 грн.
		   Згідно Закону України «Про державнийбюджет Українина 2021рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн., з 01 липня 2021 року - 2379,00 грн., з 01 грудня 2021 року2481 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн., 2973,75 грн. та 3101,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000,00 грн., з 01 грудня 2021 року6500,00 грн.
		   Відповідно доЗакону України«Про державний бюджет України на 2022 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2022 року був встановлений на рівні 2 481,00 грн., з 01 липня 2022 року - 2 600,00 грн., з 01 грудня 2022 року  2 684 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 3 101,25 грн., 3 250,00 грн. та 3 355,00 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2022 року була встановлена на рівні 6 500,00 грн., з 01 жовтня 2022 року  6 700,00 грн.
		   Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.5. Колективного договору.
		   Відповідно дост. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
		   Стаття 9 КЗпПне вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
		   Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
		   Суд вважає, що прийняттяЗакону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
		   При цьому, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 3.1.5. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у 2017-2021 році, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017-2021 рік, тому суд приходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.     Відповідно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в сумі 10274,00 грн., що складається з: що складається з:
		- 1095,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200,00 грн.- 2105 грн.),
		- 1371,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3723,00 грн. 2352,00 грн.),
		- 1625,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4173,00 грн. 2548,00 грн.),
		- 4723,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (4723,00 грн.  0,00 грн.),
		- 1460,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік (6000,00 грн. 4500,00 грн.).
		   Щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік у сумі 6 500,00 грн., за 2023 рік в сумі 6700,00 грн. слід відмовити.
		   Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», стаття 11, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
		   Як вбачається зкопії Витягу зпротоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правлінняАТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема у п. 1.1.4 вказано, що «…..додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.» (а.с. 8).
		   Суд бере це до уваги при ухваленні рішення у справі та вважає, що у цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки у нашій країні з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», АТ «Укрзалізниця»призупинила виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами. Суд звертає увагу позивача на те, що виплата йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік була призупинена, а не відмовлено у її виплаті. Тому звернення позивача з цієї підстави до суду є передчасним та не позбавляє останнього у майбутньому, після закінчення воєнного стану або зміни рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», звернутися до суду з такими вимогами, у випадку якщо відповідач не проведе з ним відповідний розрахунок.
		   Відповідно до положеньст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
		   На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81, 141, 247,258,259,263,265,268, 354, 355 ЦПК України, суд -
		ухвалив:
		   позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
		   Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017- 2021 рік у сумі 10274 ( десять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 00 коп. 
		   В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
		   Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя:  С. В. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...