Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/4081/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2023. Зареєстровано: 22.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2023.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Номер судового провадження: 1-кп/201/605/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022052770002624

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 201/4081/23
		Провадження № 1-кп/201/605/2023
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 червня 2023 року              м. Дніпро 
		 
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12022052770002624 від 16.08.2022 року по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Маріуполя, не одруженого, маючого середньо-технічну освіту, до затримання працюючого на посаді поліцейського-водія так званого «Мариупольского городского отдела государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР», зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України
		 
		В судовому засіданні приймали участь:
		прокурор     ОСОБА_4 
		обвинувачений ОСОБА_3 
		захисник     ОСОБА_5 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.06.2015 до 07.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 до 14.05.2022 проходив службу 
		в Національній поліції України, останнього звільнено зі служби на підставі наказу Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області № 43 о/с від 14.05.2022. 
		У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету i територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Водночас ОСОБА_3 в умовах, коли Український народгероїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.1, 2, 17, 19 Конституції України, добровільно зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто скоїв злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
		Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. 
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі  РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язкуз військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента№ 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента№ 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022від 17.05.2022 та строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 17.08.2022.
		Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України «Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні» від15.08.2022№ 2500-IX у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		У зв?язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, у кінці березня 2022 року захоплено м. Маріуполь, Донецької області, у зв?язку із чим указом так званого голови ДНР, 31.03.2022 створено адміністрацію міста Маріуполя та 06.04.2022 призначено її голову.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 листопада 2022 року» Маріупольська міська територіальна громада Донецької області включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 листопада 2022 року. 
		Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація Російською Федерацією території України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Згідно п. 6 ст. 1-1 зазначеного Закону: окупаційна адміністрація Російської Федерації  сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг. Згідно п. 7 ст. 1-1 вказаного закону: тимчасово окупована Російською Федерацією територія України  це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 вказаного закону тимчасово окупована територія визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
		Після тимчасової окупації території Маріупольського району в т.ч. безпосередньо м. Маріуполя, представниками незаконного збройного формування «ДНР» які є частиною окупаційної адміністрації РФ, на окупованих територіях створили у складі так званого «МВД ДНР» територіальні підрозділи поліції, серед яких в т.ч. «Мариупольский городской отдел государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР», який розташувався за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 84.
		Згідно «Постановления народного совета донецкой народной республики» від 07.08.2015 року було прийнято «Закон о полиции ДНР». Так відповідно ч. 1 ст. 1 так званого закону о поліції (Полиция  это государственный вооруженный орган исполнительной власти, предназначенный для защиты жизни, здоровья, прав и свобод человека и гражданина, интересов общества и государства от противоправных посягательств, охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности). Крім того, відповідно ст. 24 так званого закону о поліції встановлено, що (сотрудник полиции  это должностное лицо, состоящее на службе в органах внутренних дел Донецкой Народной Республики, которое наделено полномочиями по осуществлению обязанностей и прав полиции, и имеет специальное звание, присвоенное в определенном законом порядке. Сотрудник полиции, проходящий службу в территориальном органе, выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в пределах территории, обслуживаемой этим территориальным органом, в соответствии с замещаемой должностью и должностным регламентом (должностной инструкцией). За пределами указанной территории сотрудник полиции выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в порядке, определяемом руководителем государственного органа исполнительной власти в сфере внутренних дел и в соответствии с действующим законодательством Донецкой Народной Республики. Сотруднику полиции выдается служебное удостоверение, образцы которых утверждаются государственным органом исполнительной власти в сфере внутренних дел. 
		Так, ОСОБА_3 , будучи громадянином України та молодшим інспектором взводу реагування Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони в Донецькій області, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, не виконав наказу керівництва Маріупольського МВПО від 24.03.2022 № 1 «Про організацію службової і господарської діяльності підрозділів Маріупольського МВПО», розпорядження від 04.05.2022 № 137/43/48/01-2022 «Про необхідність прибути до будь-якого органу поліції на підконтрольній Україні території, ужити всіх можливих способів щодо оповіщення керівного складу Маріупольського МВПО про своє місце перебування та приступити до виконання службових обов`язків» та, відповідно, не прибув до місця збору особового складу - місто Дніпро, вул. Короленко, б. 4 (на базі Управління поліції охорони в Дніпропетровській області) або безпосередньо до місця дислокації Маріупольського МВПО  адміністративної будівлі Покровського районного відділення Маріупольського МВ УПО в Донецькій області № 11 по вул. Мандрика в м. Покровськ, Донецької області, залишився на тимчасово окупованих територіях та до виконання службових обов`язків не приступив, внаслідок чого 14.05.2022 року останнього було звільнено зі служби в поліції.
		При цьому, приблизно на початку червня 2022 року, але не пізніше 06.08.2022 (точна дата не встановлена), перебуваючи на території міста Маріуполя, Донецької області, маючи умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі - так званому «Мариупольском городском отделе государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР», створеному на тимчасово окупованій території України, та реалізуючи його вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «ДНР», та отримавши від них пропозицію про зайняття посади у вищевказаному незаконному правоохоронному органі влади, в порушення вимог Конституції України та Законів України, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, добровільно погодився на вказану пропозицію.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та надавши добровільну згоду на виконання функцій працівника правоохоронного органу у незаконно створеному на тимчасово окупованій території України правоохоронному органі - у так званому «Мариупольском городском отделе государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР», розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання працювати у незаконному правоохоронному органі, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - Російської Федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ДНР» у невстановлений час, але не пізніше 06.08.2022, перебуваючи на території міста Маріуполя, Донецької області, ОСОБА_3 , діючи умисно, після свого призначення на відповідну посаду, склав присягу працівника «органов внутренних дел Донецкой Народной Республики» і приступив до виконання покладених на нього представниками окупаційних військ Російської Федерації та так званої «ДНР» обов`язків, чим зайняв посаду та добровільно приймає участь у діяльності незаконного правоохоронного органу - так званого «Мариупольского городского отдела государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР».
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайняті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		 
		Позиція обвинуваченого
		Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати. Додатково повідомив, що перед окупацією м. Маріуполя військами РФ добровільно прийняв рішення залишитись в місті і в подальшому, після окупації військами РФ м. Маріуполя, добровільно склав присягу на вірність народові днр та добровільно приступив до виконання покладених на нього представниками окупаційних військ Російської Федерації та так званої «ДНР» обов`язків, добровільно зайняв запропоновану йому посаду поліцейського-водія у так званому «Мариупольском городском отделе государственной службы вневедомственной охраны УГСВО МВД ДНР». Але в подальшому його та інших співробітників направили до с. Нескучне Великоновосельківського району Донецької області на лінію фронту для участі у бойових діях проти ЗСУ, де, за першою можливістю, він здався в полон українським військовим.
		 
		Докази, які досліджені судом
		Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений і захисник не заперечили.
		На підставі ч. 3ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. 
		При цьому суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують його особу, та документи, які підтверджують процесуальні витрати.
		Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
		Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		 
		Висновок суду про винуватість обвинуваченого
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що дії ОСОБА_3 , який є громадяниномУкраїни, вірно кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність,тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		 
		Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
		Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінніст. 19 КК України.
		При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
		Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, щокожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
		При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну метупокарання і стримування від вчинення нових злочинів.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		 
		Призначаючи покарання суд виходить із наступного.
		У відповідності до ч. 6 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст.111-1 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
		Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
		Обставин, які, відповідно дост. 67 КК України, обтяжують покарання, не встановлено.
		Приймаючи доуваги характер,ступінь тяжкостіта суспільнунебезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення,особу обвинуваченого,який улікарів наркологата психіатране перебуває, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, проте, враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у колабораційній діяльності,тобто у добровільному зайняті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з додатковим покаранням.
		Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		При цьому, визначаючи розмір призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 як громадянин України, вчинив злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинив цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування покарання.
		Також з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 , не вбачає підстав для застосування положеньст. ст. 69, 75 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		 
		Вирішення питання про долю речових доказів
		Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченомустаттею 100 КПК України. 
		 
		Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		12.06.2023 ОСОБА_3 затримано і ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2023 року ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
		Тому застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід обраховувати із дня фактичного його затримання, тобто з 12.06.2023 року.
		З обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати понесені на залучення експерта для проведення судово-портретної експертизи в сумі 6040,96 грн.
		Речовідокази по справі відсутні.
		Керуючисьст.ст. 369-376 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 12(дванадцяти)років позбавленняволі зконфіскацією всьогоналежного йомумайна накористь держави,з позбавленнямправа обійматибудь-якіпосади ворганах державноївлади,в томучислі правоохоронних,державного управління,місцевого самоврядуваннята органах,що надаютьпублічні послуги,строком на 15 (п`ятнадцять) років.
		Строк додаткового покарання- рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		До набраннявироком законноїсили ОСОБА_3  залишити незмінним запобіжний захід у виді тримання під вартоюбез визначення розміру застави.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_3  слід обраховувати із дня фактичного його затримання, тобто з 12.06.2023 року.
		Стягнути з обвинуваченого  ОСОБА_3  витрати понесені на залучення експерта для проведення судово-портретної експертизи в сумі 6040,96 грн.
		Цивільнийпозов не заявлений.
		Речовідокази відсутні.
		 
		   Роз`яснитиучасникам судовогопровадження правоподати клопотанняпро помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2ст. 349 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...