Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/10061/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2023. Зареєстровано: 23.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2023.
Дата набрання законної сили: 02.10.2023
Результат оскарження 02.10.2023 Івано-Франківський апеляційний суд: закриття апеляційного розгляду у зв`язку з відмовою апелянта від своїх вимог
Номер судового провадження: 1-кп/344/994/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091010000792

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/10061/23 
		       Провадження № 1-кп/344/994/23 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 червня 2023 року м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді         ОСОБА_1 ,
		з участю секретарів         ОСОБА_2 , 
		прокурора                 ОСОБА_3 , 
		захисника                 ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої                 ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, непрацюючої, неодруженої, згідно ст. 89 КК раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,- 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		ОСОБА_5  спричинила умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за наступних обставин.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		Так, 10.03.2023, близько 12 год 55 хв, ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_6 перебувала поруч із житловим будинком АДРЕСА_2 . Перебуваючи поруч із вищевказаним будинком, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 виник неправомірний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 . З метою реалізації свого неправомірного умислу ОСОБА_5 вийняла із своєї наплічної сумки кухонний ніж та діючи умисно, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, завдала потерпілому один цілеспрямований удар кухонним ножем, у життєво важливу ділянку тіла, а саме ділянку живота.
		В результаті неправомірних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичного експерта заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючої, сліпої, колото-різаної рани передньої черевної стінки справа з пошкодженням 4 сегменту печінки, кровотечею з долевих судин печінки, гемоперитонеумом, яка ускладнилась геморагічним шоком, що викликало необхідність проведення операції (Протокол операції № 42 Тампонування внутрішньо-черевної порожнини Лапаротомія. Зупинка кровотечі з IV сегменту печінки. Дренування черевної порожнини) та згідно п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, можуть закінчитись або закінчуються смертю.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю та беззастережно, підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснила, що 10.03.2023року, в обід, разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 перебували по АДРЕСА_2 . В якийсь момент ОСОБА_6 почав до неї приставати, на що вона спочатку відштовхнула його. Згодом, коли він знову почав приставати до неї, вона витягнула із рюкзака ніж і нанесла один удар, щоб відлякати останнього. До вчиненого обвинувачена ставиться критично, щиро кається, та просить суд її суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.
		Потерпілий подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченої не має. 
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення.
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено. 
		Призначаючи покарання обвинуваченій, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винної, зокрема її вік, те, що обвинувачена згідно ст. 89 КК України раніше не судима, неодружена, на осіб не має, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та КНП «ПНЦ ІФ ОР» не перебуває; знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» в 2021 році; при поступленні в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» оглянута лікарями Івано-Франківської міської медичної частини №12 філії та встановлено діагноз: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром відміни. Ерозія шийки матки; згідно висновку судово-психіатричного експерта №127/2023 від 13.04.2023 ОСОБА_5 психічними розладами не страждає і не страждала на період часу, що відноситься до інкримінованих їй протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на даний час утримання від вживання внаслідок перебування в особливих умовах, що згідно МКХ-10 F.10.21, на період що відноситься до інкримінованого їй злочину ОСОБА_5 перебувала в стані і перебуває на даний час, при якому здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; відсутність у потерпілого будь-яких претензій; щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		Згідно з ст. 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. 
		Як зазначено у наведеній вище постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі N 750/5031/18, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 Кримінального кодексу України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній посилатися на ст. 69 Кримінального кодексу України.
		З огляду на викладене, враховуючи наведені обставини щодо тяжкості кримінальних правопорушень, особу винної та інші обставини кримінального провадження, позицію прокурора, який просив застосувати ст.69 КК України та призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, позицію обвинуваченої та її захисника, які просили суворо її не карати та застосувати ст. 75 КК України, та призначити покарання з іспитовим строком, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 не можливе без ізоляції її від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, є призначення їй покарання за ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України. Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для її виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.
		Визначене обвинуваченій покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
		Підстав для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченої суд не вбачає.
		Цивільний позов не заявлено.
		Процесуальні витрати відсутні. 
		Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370,373, 374,393, ч.15 ст. 615 КПК України, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5  визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.121КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
		 
		Запобіжний західобвинуваченій до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
		Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 10.03.2023 року, зарахувавши в строквідбуття покараннятермін їїпопереднього ув`язненнядо днянабрання вирокомзаконної силиз розрахункуодин деньпопереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2 265 гривень 36 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.
		 
		Речові докази:
		-предмет зовні схожі на ніж із маркуванням на лезі « Royalty line» (постанова від 11.03.2023 року) - знищити;
		-DVD-R диск (постанова від 11.03.2023 року)- зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
		-біологічні зразки потерпілого ОСОБА_6 (постанова від 14.03.2023 року)- знищити;
		-одяг потерпілого ОСОБА_6 (постанова від 27.0333.2023 року)  повернути власнику ОСОБА_6 ;
		-DVD-R диск (постанова від 30.05.2023 року)- зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
		-DVD-R диск (постанова від 31.05.2023 року)- зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
		-відбитки пальців рук та долонь потерпілого ОСОБА_6 (постанова від 24.03.2023 року)  знизити; 
		-флеш-карту micro-SD (постанова від 11.03.2023 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
		-відбитки пальців рук та долонь ОСОБА_5 (постанова від 11.03.2023 року) - знищити;
		-жіночу куртку зеленого кольору із капюшоном та жіночий рюкзак із матерчастої тканини сірого кольору (постанова від 11.03.2023 року)  повернути власниці ОСОБА_5 ;
		-біологічні зразки ОСОБА_5 (постанова від 11.03.2023 року)  знищити.
		 
		Арешт накладений ухвалами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.03.2023 року (справа № 344/4307/23) та від 14.03.2023 року (справа № 344/4308/23), - скасувати.
		 
		 
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
		 
		 
		 
		Суддя                                        ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...