Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2449/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2023. Зареєстровано: 23.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2023.
Дата набрання законної сили: 19.06.2023
Результат оскарження 27.09.2023 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2449/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Принцевської Н.М.;
		суддів: Колоколова С.І., Таран С.В.;
		(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
		 
		Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;
		Представники сторін:
		Від ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» - Нікішев О.В.;
		від ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» - Бойко І.В.;
		від Одеської міської ради - Садардінова І.В;
		від прокуратури - Стоянова О.О.;
		від ТОВ "Одесабуд" - не з`явився;
		від Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради - не з`явився;
		 
		розглянувши апеляційні скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС»
		на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023
		по справі №916/2449/21
		за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради
		до відповідачів: 
		1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС»
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР-ПАРК
		3. Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесабуд" 
		про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, 
		(суддя місцевого господарського суду: Петров В.С., Господарський суд Одеської області), 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» (далі  ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК» (далі  ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК») та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень № 102 для проектування об`єкту будівництва, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020 р. за № 01-06/178.
		В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає наступне.
		Одеською міською радою на підставі договору від 11.03.2002 в оренду ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» на 49 років для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів (пункт 1.2 цього договору) передано земельну ділянку загальною площею 0,6000 га, яка знаходиться у м. Одесі, Лідерсовський бульвар, 7. Відповідно до п. 1.3 зазначеного договору сторони домовились, що зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради. Крім того, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» відповідно до п. 3.4.2 цього договору зобов`язалось використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного у п. 1.2 договору. Також, пунктом 4.1 даного договору відповідно до Українського класифікатора обмежень прав власності на земельну ділянку та використання земельних ділянок встановлене обмеження дослівно: правове: 1.1 - зміна цільового використання. Також позивач наголошує, що аналогічне правове обмеження щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки встановлено висновком управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 15.11.2001 за № 642 та висновком управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.11.2001 р. за № 396/4872 у відповідності до Українського класифікатора обмежень прав власності на землю та використання земельної ділянки (Українського класифікатора прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою).
		При цьому прокурор вказує, що відповідно до проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, розробленого ПП Місто Н у 2001 році, дану земельну ділянку віднесено до земель населених пунктів - земель громадського призначення - земель фізичної культури та спорту - код 1.12.7 Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 за № 14-1-7/1205. Така інформація міститься у вихідній земельно-кадастровій інформації, пояснювальній записці та технічному завданні, що містяться у вищевказаному проекті землеустрою.
		Прокурор зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001 за № 3066-ХХІІІ затверджено вищезазначений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та надано TOB «СПОРТ-СЕРВІС» земельну ділянку, загальною площею 0,600 га (код згідно Українського класифікатору цільового використання землі - 1.12.7 - землі фізичної культури та спорту) для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Таким чином, прокурор вважає, що органом місцевого самоврядування та відповідними компетентними контролюючими органами було визначено цільове призначення вищевказаної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів та віднесено дану земельну ділянку до земель фізичної культури та спорту земель громадського призначення земель населених пунктів. 
		Також прокурор зазначає, що дана земельна ділянка (кадастровий номер 5110137500:29:005:0035), яка перебуває в оренді ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», межує з земельною ділянкою (кадастровий номер 5110137500:29:005:0034) загальною площею 0,0724 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9, та яка на підставі договору від 31.10.2019 передана Одеською міською радою в оренду ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі.
		За твердженнями прокурора, з 2001 року по теперішній час зміни до вищевказаних договорів щодо цільового призначення зазначених земельних ділянок (мети, з якою вони надані у користування) сторонами правочинів не вносились, Одеською міською радою відповідні рішення щодо зміни цільового призначення даних земельних ділянок та/або внесення відповідних змін до договорів не приймались.
		Як вказує прокурор, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», маючи спільний власний інтерес та єдину мету здійснити на вищевказаних земельних ділянках будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, ще 17.06.2020 звернулись до Департаменту архітектури та містобудування з Одеської міської ради з відповідною спільною заявою (копія додається) про видачу містобудівних умов і обмежень для проектування вказаного об`єкту. В результаті Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 22.06.2020 ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» видані містобудівні умови і обмеження № 102 для проектування об`єкту будівництва, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020 за № 01-06/178, а саме: готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по даній справі у задоволенні позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Парк та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів  Товариство з обмеженою відповідальністю Одесабуд, про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки - відмовлено.
		В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд погодився з позицією прокурора про те, що Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради під час розгляду заяви ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» про надання містобудівних умов та обмежень для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, мав виявити недостовірні відомості документах, що посвідчували право користування земельною ділянкою, а саме у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містили відомості, яка суперечили змісту договорів оренди, які в даному випадку є саме правовстановлюючими документами, що підтверджують право користування ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» спірними земельними ділянками. 
		Разом з тим, надаючи правову оцінку належності обраного прокурором в даному випадку способу захисту порушених прав власника землі  Одеської міської ради, суд зазначив, що визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки є, по суті, встановленням факту, оскільки не відновлює порушеного права Одеської міської ради за наявності чинних і діючих договорів оренди землі, адже земельні ділянки перебуватимуть в оренді (користуванні) забудовників. 
		Місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права Одеської міської ради шляхом визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин. Адже заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки) та не стосується захисту порушеного цивільного права та його відновлення. На думку суду, порушене право Одеської міської ради, як орендодавця та власника земельної ділянки, може бути поновлене лише шляхом розірвання договору оренди.
		20.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21.
		Прокурор вказує, що судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що згідно зі ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
		Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову лише з підстави неефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, однак вказаний висновок суду є безпідставним.
		На переконання заявника апеляційної скарги, у разі задоволення вимог про визнання незаконними та скасування спірних містобудівних умов та обмежень, в подальшому відпаде потреба у пред`явленні інших позовів, направлених на припинення незаконної забудови земельних ділянок, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий на підставі цих містобудівних умов та обмежень буде анульовано самостійно уповноваженим органом  Державною інспекцією архітектури та містобудування України.
		Крім того, прокурор вказує, що ним вже вжито всіх можливих заходів представницького характеру на захист інтересів держави в особі Одеської міської ради шляхом пред`явлення інших позовів, направлених на захист та відновлення порушеного права Одеської міської ради на відповідні земельні ділянки.
		На думку апелянта, обраний спосіб захисту речового права Одеської міської ради на вільне та на власний розсуд розпорядження земельними ділянками комунальної власності, відповідає змісту порушеного права та є ефективним і належним. Саме скасування містобудівних умов та обмежень унеможливить подальшу незаконну забудову спірних земельних ділянок. 
		При цьому, прокурор погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності прийнятого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради рішення щодо видачі оспорюваних містобудівних умов та обмежень, а також щодо порушення ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» умов використання наданих їм в оренду земельних ділянок, а отже порушення права Одеської міської ради на вільне на свій розсуд розпорядження землями комунальної власності.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2449/21.
		28.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2449/21.
		06.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21.
		ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» погоджується з резолютивною частиною рішення суду, проте вважає, що його мотивувальна частина має бути змінена.
		Апелянт зазначає, що висновки суду про те, що Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради мав відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва (будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів, є недоведеними.
		ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» вважає, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 22.06.2020 №01-06/178, видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» зазначає, що ані прокурором, ані судом не досліджувались наявність хоча би однієї з передбачених ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підстав для відмови у наданні оскаржених містобудівних умов та обмежень. На думку ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради під час вирішення питання про надання оскаржених містобудівних умов та обмежень цілком законно використовував відомості з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок тому, як то передбачено ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.
		Крім того, на переконання ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», не можуть бути прийняті до уваги посилання прокуратури на те, що нібито внаслідок надання оскаржених по цій справі містобудівних умов та обмежень змінилося цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Лідерсовський бульвар, 7 (кадастровий номер: 5110137500:29:005:0035) з для експлуатації та обслуговування будинку та адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів на для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Адже, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 у справі № 916/1501/21, в якій приймали участь вказані особи судом було встановлено, що станом на дату видачі оскаржених містобудівних умов та обмежень згідно вимог чинного ЗК України, цільове призначення вказано ділянки було саме для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), що відповідає вимогам норм чинного законодавства і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Одеської міської ради. Адже 12.03.2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у Державному земельному кадастрі була проведена державна реєстрація земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 залишено без руху.
		Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 залишено без руху.
		14.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3405 грн.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21.
		28.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3405 грн., а також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення отримано представником скаржника 06.02.2023, а вже 20.02.2023 апеляційну скаргу було направлено на адресу суду засобами кур`єрського зв`язку.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21.
		14.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС».
		У відзиві прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 призначено розгляд апеляційних скарг Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 до сумісного розгляду на: 05.06.2023 року об 11-30 год.,
		05.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» надійшли письмові пояснення по справі. 
		Як вбачається зі змісту додаткових пояснень до апеляційної скарги, відповідачем позивачем надано додаткове обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги. Таким чином, зазначені додаткові пояснення за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС».
		Судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
		Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
		Разом з тим, із додатковими поясненнями до апеляційної скарги , які по суті є доповненнями до апеляційної скарги, позивач звернувся 05.06.2023, тобто з пропуском такого строку. При цьому, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» не порушується питання про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги та не наведено обґрунтованих причин пропуску процесуального строку.
		Враховуючи, що ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» із доповненнями до апеляційної скарги звернувся з пропуском встановленого процесуального строку без клопотання про поновлення такого строку та зазначення поважності причин його пропуску, додаткові пояснення ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» залишаються судом без розгляду, про що зазначено судовою колегією під час розгляду справи в судовому засіданні 05.06.2023.
		В судовому засіданні 05.06.2023 оголошено перерву до: 19.06.2023 року о 10-30 год. 
		В судовому засіданні представники пркуратури, Одеської міської ради, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Представники Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та ТОВ «Одесабуд» в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
		Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників, які не з`явились, за наявними в ній матеріалами.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» ПП Місто Н у 2001 році, розроблено проект відведення земельної ділянки ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» для експлуатації і обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, відповідно до якого, дану земельну ділянку віднесено до земель населених пунктів - земель громадського призначення - земель фізичної культури та спорту - код 1.12.7 Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 за № 14-1-7/1205. Така інформація міститься у вихідній земельно-кадастровій інформації, пояснювальній записці та технічному завданні, що містяться у вищевказаному проекті землеустрою.
		Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001 за № 3066-ХХІІІ:
		- затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки;
		- надано TOB «СПОРТ-СЕРВІС» земельну ділянку, загальною площею 0,600 га (код згідно Українського класифікатору цільового використання землі - 1.12.7 - землі фізичної культури та спорту) за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський буьвар, 7, у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 49 років, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		11.03.2002 Одеською міською радою (орендодавець) та ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки.
		Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 за №3066-ХХІІІ, надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 6000 кв.м, що знаходиться у м. Одесі в Приморському районі, Лідерсовський бульвар, під номером сім, згідно плану земельної ділянки (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.
		Згідно положень п. 1.2. Договору від 11.03.2002 зазначена земельна ділянка, загальною площею 6000 кв.м, земельна ділянка 2000 кв.м  із земель міста, земельна ділянка площею 4000 кв.м із земель ДСК ЧМП, надається у володіння і користування орендаря, терміном на 49 років (до 28.12.2050), для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Відповідно до п. 1.3 Договору від 11.03.2002 зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради.
		У п. 3.4.2. Договору від 11.03.2002 сторони домовились, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного у п. 1.2 договору. Забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній.
		В п. 4.1 Договору від 11.03.2002 відповідно до Українського класифікатора обмежень прав власності на земельну ділянку та використання земельних ділянок встановлене таке обмеження: правове: 1.1 - зміна цільового використання, сервітути № 1 та 2  прохід або проїзд через земельну ділянку, використання земельної ділянки для прокладки та ремонту лінійних інженерних споруд поширюється на частину земельної ділянки.
		Відповідно до п. 6.2. Договору від 11.03.2002 цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків.
		З матеріалів справи вбачається та сторонами по справі не заперечується, що дана земельна ділянка (кадастровий номер 5110137500:29:005:0035), що перебуває в оренді ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», межує з земельною ділянкою (кадастровий номер 5110137500:29:005:0034) загальною площею 0,0724 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9, та яка, як вбачається з договору від 31.10.2019, була передана Одеською міською радою в оренду ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК».
		Як встановлено судом, в п. 3.1. Договору від 31.10.2019 визначено, що договір укладено на 20 років, для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі.
		Також в п. 5.1. Договору від 31.10.2019 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду орендарю для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі.
		Згідно з п. 5.2. Договору категорія земель за основним цільовим призначенням  землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель  В.03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).
		В подальшому, як вбачається із звернення до в.о. начальника Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» звернулись до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради із проханням про видачу умов та обмежень для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», за рахунок знесення нерухомості, яка знаходиться у власності ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», за адресою м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7 та м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9 та благоустроєм прилеглої території.
		В результаті розгляду спільного звернення ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 22.06.2020 вказаним Товариствам були видані містобудівні умови і обмеження № 102 для проектування об`єкту будівництва, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020 за № 01-06/178, а саме: готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром. Наразі, як з`ясовано судом, для отримання вищевказаних містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкту будівництва ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» надали до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради копії вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, додатково надавши витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру.
		Як вбачається з переліку документів, які надавалась для видачі містобудівних вимог та обмежень, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» було додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1808077451101; за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Лідерсовський, земельна ділянка 7, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.
		Разом з тим, відповідно до Договору оренди землі від 11.03.2002 земельна ділянка площею 0,6000 га за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, надана в оренду ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення даної земельної ділянки - В.03.10. - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, а вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів. Також відповідно до Договору оренди землі від 31.10.2019 земельна ділянка площею 0,0724га за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9, надана в оренду ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», має категорію земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення даної земельної ділянки - В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання - для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі.
		На думку прокурора, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у порушення вимог земельного та містобудівного законодавства видані вищевказані оскаржувані містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкту будівництва (готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром), не зважаючи на той факт, що власником комунальних земельних ділянок - Одеською міською радою будь-які рішення (дозволи) про їх забудову (зміну цільового призначення даних земельних ділянок) ніколи не приймались, відповідні зміни до вищевказаних договорів оренди земель не вносились, будь-які додаткові угоди сторонами договорів не підписувались та відповідно не реєструвались у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що вищевказані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки підлягають визнанню незаконними та скасуванню. Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.
		Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
		Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
		За частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним.
		Згідно з вимогами ч. 1-4 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
		Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.
		Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.
		Положеннями ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України.
		Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Приписами ст. 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
		Як зазначалося раніше, відповідно до Договору оренди землі від 11.03.2002 земельна ділянка площею 0,6000 га за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, надана в оренду ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення даної земельної ділянки - В.03.10. - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, а вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Правове обмеження щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки встановлено висновком управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 15.11.2001 за № 642 та висновком управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.11.2001 за № 396/4872 у відповідності до Українського класифікатора обмежень прав власності на землю та використання земельної ділянки (Українського класифікатора прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою).
		Також відповідно до Договору оренди землі від 31.10.2019 земельна ділянка площею 0,0724га за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9, надана в оренду ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», має категорію земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення даної земельної ділянки - В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання - для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі.
		При цьому в п. 1.3 Договору від 11.03.2002 встановлено, що зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради.
		Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що, умовами договору оренди чітко встановлено заборону на зміну як цільового призначення, так і виду використання зазначеної земельної ділянки без дозволу, а саме рішення орендодавця.
		Відповідні рішення щодо зміни цільового призначення та виду використання даних земельних ділянок та/або Одеською міською радою не приймались, а відповідні зміни до зазначених договорів не вносились. В матеріалах справи відсутні, а сторонами не надано, будь-яких доказів, які б свідчили, що з моменту укладення вищевказаних договорів оренди і до теперішнього часу вносились зміни щодо цільового призначення зазначених земельних ділянок (мети, з якою вони надані у користування) виду користування, або Одеською міською радою приймались відповідні рішення щодо зміни цільового призначення даних земельних ділянок та/або внесення відповідних змін до зазначених договорів.
		Разом з тим, як вбачається із звернення до в.о. начальника Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» звернулись до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради із проханням про видачу умов та обмежень для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», за рахунок знесення нерухомості, яка знаходиться у власності ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», за адресою м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7 та м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9 та благоустроєм прилеглої території.
		Згідно п. 8 ч. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Так, містобудівні умови та обмеження не є документом, який надає дозвіл на проведення будівництва, а це виключно викладений перелік вимог до проектування і будівництва.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції закону, станом на момент видачі оскаржуваних містобудівних вимог та обмежень) містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Відповідно до абз. 5 ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності цей перелік документів (у тому числі, документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою) для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		В результаті розгляду спільного звернення ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 22.06.2020 вказаним Товариствам були видані містобудівні умови і обмеження № 102 для проектування об`єкту будівництва, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020 за № 01-06/178, а саме: готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром. Наразі, як з`ясовано судом, для отримання вищевказаних містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкту будівництва ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» надали до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради копії вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, додатково надавши витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру.
		Як вбачається з переліку документів, які надавалися для видачі містобудівних вимог та обмежень, ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» було додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1808077451101; за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Лідерсовський, земельна ділянка 7, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.
		Враховуючи, що відповідно до Договору оренди землі від 11.03.2002 земельна ділянка площею 0,6000 га за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, надана в оренду ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення даної земельної ділянки - В.03.10. - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, а вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, а відповідно до Договору оренди землі від 31.10.2019 земельна ділянка площею 0,0724га за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9, надана в оренду ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», має категорію земель житлової та громадської забудови, цільове призначення даної земельної ділянки - В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання - для реконструкції та подальшої експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі - ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ „Лідер-Парк порушили умови використання наданих їм в оренду земельних ділянок, а саме п. 1.2. 1.3 Договору від 11.03.2002, та п. 5.1, 5.2 від 31.10.2019, оскільки розпочали будівництво на земельній ділянці готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, а також умови договорів в частині обмеження будівництва об`єктів на земельній ділянці. 
		Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вказані Товариства не виконали обов`язок щодо дотримання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, встановлені умовами договорів оренди.
		Крім того, ті обставини, що ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» під час звернення до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді у цих Товариств, надали витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, де було зазначено цільове призначення земельної ділянки за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Лідерсовський, земельна ділянка 7, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, не свідчать про дотримання цими Товариствами встановлених умов договорів оренди стосовно зміни виду використання без згоди орендодавця.
		За таких обставин вірною є позиція прокурора про те, що Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради під час розгляду заяви ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» про надання містобудівних умов та обмежень для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, мав виявити недостовірні відомості документах, що посвідчували право користування земельної ділянки, а саме у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містили відомості, яка суперечили змісту договорів оренди, які в даному випадку є саме правовстановлюючими документами, що підтверджують право користування ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» спірними земельними ділянками. 
		Подані ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» документи для отримання оскаржуваних містобудівних вимог та обмежень містили відомості щодо виду використання земельної ділянки, який є відмінним від того, що було визначене у договорах оренди.
		Статтею 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлені виключні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Так, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
		1) неподання визначених частиною третьою ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
		2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
		3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		За таких обставин, в даному випадку Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повинен був відмовити у видачі ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» оскаржуваних містобудівних умов і обмежень № 102 для проектування об`єкту будівництва, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020 за № 01-06/178. За таких обставин, доводи ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» щодо правомірності дій Департаменту архітектури ті містобудування є безпідставними, з огляду на що судовою колегією відхиляються.
		Як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено позов до ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, зміст якого полягає в тому, що видача містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки порушує право власності Одеської міської ради, у тому числі з боку ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», на вільне, на власний розсуд визначення кола прав та обов`язків (цільового призначення) щодо користування цією земельною ділянкою та створює передумови для її забудови, у той час як Одеська міська рада такого права у відповідності до вимог чинного земельного та містобудівного законодавства будь-яким особам, у тому числі ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», не надавала.
		Прокурор стверджує про порушення права власності територіальної громади в особі Одеської міської ради на спірні земельні ділянки.
		З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався з позовом до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», в якому просив суд:
		- визнати недійсною та скасувати проведену 12.03.2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів;
		- скасувати проведену 08.04.2019 Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808077451101) - право комунальної власності Одеської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, шляхом припинення права комунальної власності Одеської міської ради на дану земельну ділянку;
		- скасувати проведену 08.04.2019 Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808077451101) - право оренди ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, шляхом припинення права оренди ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» на дану земельну ділянку.
		В постанові від 23.12.2021 у справі № 916/1501/21 Південно-західний апеляційний господарський суд зазначив, що у позовній заяві та апеляційній скарзі прокурором або помилково ототожнюється цільове призначення земельної ділянки із видом цільового використання (призначення) земельної ділянки, з огляду на що останній помилково вважає, що в даному випадку мав бути розроблений та затверджений проект землеустрою, або ж вимоги прокурора ґрунтуються на застарілій судовій практиці про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі, яка була викладена раніше в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 року у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 року у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 року у справі № 701/473/17, від висновків у яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 року по справі № 925/929/19.
		Так, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 14 червня 2022 року, вказане рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2021 у справі № 916/1501/21 було змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 у справі № 916/1501/21 залишено без змін.
		Верховний Суд в своїй постанові від 14 червня 2022 року у справі № 916/1501/21 погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебуває в оренді відповідача-2, не змінювалося, а змінився лише вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель, що не потребувало розроблення та затвердження відповідної проектної (землевпорядної) документації. При цьому присвоєння нового коду та виду використання (виду цільового призначення) земельної ділянки зумовлене набранням чинності наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, яким затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.
		Враховуючи те, що вказане судове рішення у справі № 916/1501/21 набрало законної чинності, відповідно в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені у вказаному рішенні вказані факти щодо зміни відповідачем виду використання спірних земельних ділянок не підлягають доведенню знов. 
		Преюдиціальність  це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі № 902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі № 908/1090/18).
		Разом з тим, у даній справі прокурор, звертаючись із заявленим позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК», оскаржує видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, з підстав того, що видача вказаних містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки порушує право власності Одеської міської ради.
		Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб`єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод. Зазначені положення мають визначальне значення і для суб`єктів земельних правовідносин.
		Земельний кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності та права користування на конкретні земельні ділянки.
		Власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Важливо знати, що захист прав на землю здійснюється в адміністративному та судовому порядку.
		Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються лише судом. У ст. 152 Земельного кодексу України визначений перелік способів захисту земельних прав, який не є вичерпним. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Згідно з частиною 1 статті 316, частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
		У статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
		Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельного кодексу України.
		Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
		а) землі сільськогосподарського призначення;
		б) землі житлової та громадської забудови;
		в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
		г) землі оздоровчого призначення;
		ґ) землі рекреаційного призначення;
		д) землі історико-культурного призначення;
		є) землі лісогосподарського призначення;
		є) землі водного фонду;
		ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 Земельного кодексу України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.
		Частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
		Згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Таким чином, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
		Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 у постанові від 31.07.2019.
		Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» порушили умови використання наданих їм в оренду спірних земельних ділянок, оскільки здійснювали в порушення умов договорів оренди будівництво будівель на цих земельних ділянках всупереч обмеженням, передбаченим цими договорами, тим самим змінивши самостійно вид використання земельної ділянки. 
		Крім того, Одеська міська рада не надавала погодження у відповідності до вимог чинного земельного та містобудівного законодавства ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» та ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», та іншим особам, щодо зміни виду користування цими земельними ділянками та їх забудов.
		Доводи ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про порушення відповідачами цільового призначення земельних ділянок судовою колегією не приймаються до уваги, як такі, що спростовуються вищевикладеним та наявними матеріаліами справи.
		Стосовно висновків суду першої інстанції про неправильно обраний прокурором неналежного способу захисту своїх прав та доводів прокурора, викладених з цього приводу в апеляційній скарзі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
		За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Так, частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, зокрема це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		При цьому відповідно до приписів частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Так, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
		Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, господарський суд виходить насамперед із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Крім того, під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення, або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли у судовому процесі відсутній будь-який сенс в розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача у обраний ним спосіб.
		Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Відповідний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
		При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет і підставу позову у даній справі, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у даному випадку, є, по суті, встановленням факту, оскільки не відновлює порушеного права Одеської міської ради за наявністю чинних і діючих договорів оренди землі, адже земельні ділянки перебуватимуть в оренді (користуванні) забудовників. В даному випадку внаслідок задоволення позовних вимог не відбудеться нівелювання негативних наслідків і не відновиться порушене, за ствердженнями прокурора, право позивача на вільне, на власний розсуд визначення кола прав та обов`язків (цільового призначення) щодо користування земельною ділянкою, а вимагатиме пред`явлення у подальшому іншого позову, і прокурором не обгрунтовано яким чином таке задоволення відновить порушене право міськради.
		Чинним законодавством встановлено способи захисту прав орендодавців земельних ділянок у разі порушення орендарями умов використання земельних ділянок.
		Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням (статті 143 ЗК України).
		Відповідно до п. 6.2. договору від 11.03.2002 на вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків.
		В п. 12.3 договору оренди від 31.10.2019 також передбачає розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. 
		Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права Одеської міської ради шляхом визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин. Адже заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки) та не стосується захисту порушеного цивільного права та його відновлення. 
		Враховуючи ту обставину, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку в цій частині, а доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
		Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
		За таких обставин, апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 залишається без змін.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 по справі №916/2449/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2023 року.
		 
		Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
		 
		Судді: С.І. Колоколов
		 
		С.В. Таран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...