Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/1207/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2023.
Дата набрання законної сили: 21.06.2023
Номер судового провадження: 61-4055ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Коротенка Є. В. на  постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від                  21 червня 2023 року у справі № 235/1207/20 (провадження № 61-4055св23)
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року.
		 
		У січні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. звернулась до суду з поданням, в якому просила постановити ухвалу про розшук боржника - громадянина України ОСОБА_2 , доручивши розшук боржника ГУНП в Донецькій області. 
		 
		Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від                       19 січня 2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 повернуто заявниці без розгляду.
		 
		Суд першої інстанції виходив з того, що подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про оголошення розшуку боржника подано без додержання вимог частини другої статті 183 ЦПК України.
		 
		Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. оскаржила її в апеляційному порядку та заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, а також у зв`язку з тим що вона є багатодітною матір`ю.
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Красногвардійського районного суду                      м. Дніпропетровська від 19 січня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема подання документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. 
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. повернуто заявниці.
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявниця не усунула недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги. 
		 
		Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. оскаржила її в касаційному порядку.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (головуючого), Зайцева А. Ю.,                 Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,  Тітова М. Ю., касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. залишив без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, відповідно до положень частин першої, третьої статті 136 ЦПК України, частин першої, другої статті 8 Закону україни «Про судовий збір», за певних умов суд може звільнити від сплати судового збору саме сторону у справі, а у цій справі приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. не діє в особистих інтересах, а є суб`єктом, який здійснює виконання судового рішення, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вона не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, у зв`язку із чим підстав для звільнення її від сплати судового збору немає. Оскільки приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. у встановлений строк не усунула недоліки апеляційної скарги, документ, що підтверджує сплату судового збору не  надала, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.
		 
		З такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодитися не можу й відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, щоу спірних правовідносинах приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. в зазначеній справі не є фізичною особою, а виступає як суб`єкт незалежної професійної діяльності, законодавством передбачено можливість авансування витрат виконавчого провадження стягувачем, а тому підстави для звільнення її від сплати судового збору відсутні.
		 
		Вказані висновки вважаю помилковими з огляду на наступне.
		 
		Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
		 
		Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 356 цього кодексу до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		 
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року
		№ 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
		 
		Статтею 1 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
		 
		Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону № 3674-VI).
		 
		У відповідності до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;  за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
		 
		Пільги щодо сплати судового збору, а також підстави звільнення від сплати судового збору визначено у статті 136 ЦПК України та у статтях 5, 8 Закону України № 3674-VI. 
		 
		В апеляційній скарзі на ухвалу Красногвардійського районного суду                              м. Дніпропетровська від 19 січня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. просила суд, враховуючи майновий стан, звільнити її на підставі статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 
		 
		Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		 
		Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті(частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
		 
		Згідно із приписами частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
		 
		З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частина третя статті 136 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Україна) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
		 
		У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
		 
		За правилами частин другої та четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати всі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		 
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		 
		Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
		 
		Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (стаття 2 Закону № 1403-VIII).
		 
		Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону № 1403-VIII).
		 
		Державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону (частина перша статті 5 Закону № 1403-VIII).
		 
		Відповідно до статті 16 Закону № 1403-VIII України приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
		 
		Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
		 
		Таким чином, приватний виконавець є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
		 
		Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на провадження незалежної професійної діяльності, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - самозайнята особа. При цьому правовий статус «самозайнята особа» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
		 
		Близький за змістом висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від                      07 квітня 2020 року у справі № 743/534/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 910/16713/15.
		 
		Отже, громадяни, які мають статус самозайнятої особи та підпадають під ознаки відповідних пунктів статті 8 Закону України «Про судовий збір», мають право користуватися пільгами, визначеними цією статтею.
		 
		Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 03 грудня                    2020 року у справі № 903/323/20, від 16 червня 2021 року у справі                                        № 750/6872/20.
		 
		Досліджуючи питання, чи відноситься приватний виконавець (який не є стороною у справі) до суб`єктів, на які розповсюджують свою дію положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України, вважаю за необхідне зазначити наступне. 
		 
		Одним із основоположних принципів діяльності приватного виконавця є принцип верховенства права - в силу статті 8 Конституції України і частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Одним із складників верховенства права є обов`язковість виконання рішення суду, яка набрало законної сили в порядку, визначеному законом.
		 
		Згідно усталеної правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої  право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін («Горнсбі проти Греції», рішення від 19 березня 1997 р.). Євросуд також зауважує, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції («Глоба проти України», рішення від 5 липня 2012 р.).
		 
		При таких обставинах держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, а приватний виконавець під час здійснення своєї професійної діяльності є носієм функції держави, яку він уповноважений здійснювати у межах і в спосіб, що визначені чинним законодавством. 
		 
		Розділом VI ЦПК України урегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
		 
		У відповідності до статті 438 ЦПК України, статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
		 
		Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.
		 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
		 
		Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		ЄСПЛ вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
		 
		При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
		 
		Право приватного виконавця на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого за підсумками розгляду його подання про винесення ухвали про розшук боржника, суд апеляційної інстанції в цій справі не заперечує, а відтак фактично визнає, що вказана особа як учасник судового процесу  користується відповідними процесуальними правами і несе певні процесуальні обов`язки. 
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		 
		З огляду на наведене, звертаючись до суду з відповідним поданням/заявою  або оскаржуючи в апеляційному або касаційному порядку судове рішення, приватний виконавець, як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та наділена державою повноваженнями забезпечувати виконання судового рішення, набуває певні процесуальні права та обов`язки учасника судового процесу, зокрема, пов`язані зі справлянням судового збору. 
		 
		При цьому слід ураховувати, що такі права та обов`язки стосуються не лише сплати судового збору, але й звільнення від сплати судового збору за наявності відповідних підстав.
		 
		Також слід зауважити, що стаття 2 Закону України «Про судовий збір» не виокремлює самозайнятих осіб (до яких відноситься приватний виконавець) як платників судового збору, а тому вказаних осіб необхідно ідентифікувати саме як громадян України, які звертаються до суду з заявою  та мають право користуватися відповідними процесуальними правами, зокрема щодо звільнення від сплати судового збору.
		 
		Водночас, за змістом практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
		 
		ЄСПЛ також вказав, що, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
		 
		Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
		 
		Ураховуючи наведене, заявник, який є не стороною у справі, може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом. Тобто за вказаних обставин положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України можуть бути застосовані за аналогією закону (частина дев`ята статті 10 ЦПК України) до будь-якого учасника судового розгляду, зокрема й до приватного виконавця, який звертається з відповідною заявою до суду.
		 
		До близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 16 січня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц (провадження № 61-11981ск22).
		 
		Разом із цим, слід зауважити, що частина перша статті 8 Закону № 1403-VIII відносить державних виконавців, керівників та спеціалістів органів державної виконавчої служби до державних службовців, а відтак, вказані особи як представники відповідного державного органу  (юридичної особи) при здійсненні своєї діяльності мають певні відмінності у правовому статусі від приватних виконавців.
		 
		Зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував, як при залишенні апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. без руху у зв`язку із несплатою судового збору, так і при поверненні з цих підстав апеляційної скарги без розгляду.
		 
		Апеляційний суд також помилково зазначив про передбачену законодавством можливість авансування витрат виконавчого провадження стягувачем, оскільки положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (яке встановлює обов`язок сплати авансових внесків стягувачем) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15 травня 2019 року.
		 
		З огляду на викладене, вважаю, що оскаржувана ухвала Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року підлягала скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                     Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...