Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 513/153/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2023. Зареєстровано: 24.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2023.
Дата набрання законної сили: 22.06.2023
Номер судового провадження: 854/5116/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 513/153/23
		Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
		12:26 год., смт. Сарата;
		Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
		19.05.2023 року;
		Головуючий в 1 інстанції: Бучацька А.І.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
		Головуючого судді  Єщенка О.В.
		суддів  Крусяна А.В.
		 Яковлєва О.В.
		За участю: секретаря  Бучко О.С.
		представника апелянта  Ковальчук В.М.
		представника позивача  Каланжова В.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
		визнати протиправною та скасувати постанову Серії АА №00002116 від 29.11.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження особи) на території України, та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.;
		закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 132-1 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування позову зазначено, що позивач відповідно до Свідоцтв Серії СХА №260426 та Серії СХІ №490278 є власником транспортного засобу MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , тип транспортного засобу  спеціалізований вантажний сідловий тягач, повна маса 23000 кг, маса без навантаження  7500 кг та спеціалізованого напівпричіпу SCHMITZ S 01, переобладнана платформа  контейнеревоз/бортова платформа, д.н.з. НОМЕР_2 , повна маса 34000 кг, маса без навантаження 6800 кг.
		Позивач наполягає на відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та дотриманні ним вимог п. 22.5 (підпункту «б») Правил дорожнього руху, оскільки транспортний засіб  спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , у зчіпці з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) SCHMITZ S 01, НОМЕР_2 , переобладнаним в універсальну платформу  контейнеровоз/бортову платформу (згідно особливих відміток в Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу) здійснював перевезення одного змінного кузова загальною довжиною до 13.716 м.
		Таким чином, вказана в оспорюваній постанові маса транспортного засобу MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , 42,055 т є дозволеною для такого типу транспортних засобів.
		Наведені обставини, а також те, що в порушення вимог Інструкції від 27.09.2021 року №512 у постанові відповідачем не наведено марку, модель, державний номерний знак причепу, тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, свідчать про необґрунтованість та неправомірність рішення служби з безпеки на транспорті, наявність безумовних підстав для скасування постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.
		Суд визнав протиправною та скасував постанову серії АА № 00002116 від 29.11.2022 року, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Тимощуком Андрієм Миколайовичем по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП суд закрив.
		Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що достовірність зроблених відповідачем вимірювань стосовно вантажу, який перевозився вказаним автотранспортним засобом, є сумнівним, оскільки не можливо встановити на підставі чого Державна служба України з безпеки на транспорті, не визначивши тип, модель, марку причепу/напівпричепу, категорію транспортного засобу, для розрахунку відсотку перевищення маси нормативних параметрів застосовує максимально допустиму вагу саме 40 т, а не іншу вагу, передбачену п. 22.5 ПДР України для різних типів автомобілів, причепів/напівпричепів.
		У зв`язку із чим, суд першої інстанції визначив, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
		Обґрунтовуючи вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що:
		судом першої інстанції не враховано, що оскаржувана постанова відповідає законодавчо встановленим критеріям, прийнята правомірно та містить необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком №1174, а її зміст підтверджує склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП;
		суд першої інстанції не звернув увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували перевезення позивачем змінного кузову.
		Судом першої інстанції з`ясовано так як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтв Серії СХА №260426 та Серії СХІ №490278 є власником транспортного засобу MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , тип транспортного засобу  спеціалізований вантажний сідловий тягач, повна маса 23000 кг, маса без навантаження  7500 кг та спеціалізованого напівпричіпу SCHMITZ S 01, переобладнана платформа  контейнеревоз/бортова платформа, д.н.з. НОМЕР_2 , повна маса 34000 кг, маса без навантаження 6800 кг.
		29.11.2022 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Тимощук Андрієм Миколайовичем винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі Серії АА №00002116, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень.
		Згідно вказаної постанови, 01.11.2022 року о 17 год. 02 хв. за адресою М-04 км 186+337, зафіксовано транспортний засіб MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 5,1 % (2,055 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
		Не погоджуючись із постановою відповідача, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
		Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Частиною 2 ст. 29 Закону України від 30.06.1993 року №3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
		Підпунктом «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів:
		- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
		- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
		- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
		- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
		Згідно із п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
		Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
		Слід враховувати, що механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року №1174.
		За визначенням, наведеним у п. 2 Порядку від 27.12.2019 року №1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
		Пунктом 8 Порядку від 27.12.2019 року №1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.
		Згідно із п.п. 11, 12 Порядку від 27.12.2019 року №1174 автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Автоматичний пункт може забезпечувати:
		вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
		вимірювання загальної маси транспортного засобу;
		визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
		вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
		визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
		вимірювання габаритів транспортного засобу;
		фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);
		фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
		фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
		первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування;
		автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Відповідно до п.п. 13, 14, 15 Порядку від 27.12.2019 року №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
		Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
		Метадані повинні містити дані про:
		засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
		місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
		найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
		дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
		фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;
		відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
		За правилами п.п. 16, 17 Порядку від 27.12.2019 року №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
		Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
		У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
		Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
		Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
		У Примітці цієї статті передбачено, що підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
		Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
		Не дотримання вказаних правил, відповідно до приписів ч. 2 ст. 132-1 КУпАП є підставою для застосування до автомобільного перевізника накладення штрафу у вищезазначених розмірах.
		Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
		Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
		Відповідно до ч. 3 та 5 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Водночас, за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Апеляційний суд також враховує, що за визначенням, наведеним в статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
		У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III передбачено, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
		Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
		У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
		Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
		Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
		Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
		При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.
		Наведене кореспондується з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
		Виходячи з обставин цієї справи, позивач є власником транспортного засобу марки MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , тип транспортного засобу  спеціалізований вантажний сідловий тягач, повна маса 23000 кг, маса без навантаження  7500 кг, а також спеціалізованого напівпричіпа-спеціалізованого Н/ПР-платформа-Е (переобладнано універсальна платформа-контейнеровоз/бортова платформа), марки SCHMITZ, модель S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повною масою 34000, масою без навантаження 6800.
		Згідно оспорюваної постанови, кількість вісей транспортного засобу MAN TGX 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 ,  6 шт., загальна маса  46,728 т.
		Зазначене також підтверджується інформаційною карткою габаритно-вагового контролю до постанови.
		Як зазначає позивач в позовній заяві, транспортний засіб спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е MAN TGХ 26.480, днз НОМЕР_3 є трьохвісним. 
		Спеціалізований напівпричіп (переобладнана універсальна платформа-контейнеровоз/бортова платформа), марки SCHMITZ, модель S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , також є трьохвісним. Загальна кількість вісей  6 шт.
		Таким чином позивачем не заперечується, що вказаний в постанові транспортний засіб складався з трьохвісного сідлового тягача MAN TGХ 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та трьохвісного спеціалізованого напівпричепу SCHMITZ, S01, д.н.з. НОМЕР_2 .
		Одночасно, слід враховувати, що за визначенням, наведеним у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року за №363, н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій  контейнерів.
		Також Наказом №363 наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше).
		Відповідно до п.п. 17.1 - 17.5 Наказу №363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
		Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
		Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
		Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
		Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
		Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
		Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб. м).
		Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
		Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
		При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням, а також не надано доказів на підтвердження того, який вантаж перевозився та у який спосіб.
		Водночас, позивач в позовній заяві зазначає, що вказаний транспортний засіб здійснював перевезення одного змінного кузова загальною довжиною до 13,716 м.
		Надаючи оцінку вказаним доводам позивача колегія суддів зазначає таке.
		Наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 10.06.2019 № 148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 серпня 2019 року, зокрема:
		- ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу C. Розміри та загальні вимоги»;
		- ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу A. Розміри та загальні вимоги».
		Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», а також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT».
		Колегія суддів звертає увагу, що стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.
		Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 9901/636/18, від 03.08.2022 по справі № 910/9627/20.
		Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов  це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.
		Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT). 
		Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12406:1999, IDT). 
		Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів EN 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті, зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».
		При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань. 
		Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави.
		Окрім того, Європейським стандартом EN 13044:2000 «Swap bodies  Coding, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації.
		Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу 3, EN 13044:2000).
		Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних контейнерів, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації.
		Як вже зазначалось, вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом не містив будь-якого маркування.
		Також, Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 року №521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання.
		Відповідно до п.п. 1.1  1.5 Порядку №521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року.
		На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
		На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.
		Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ:
		а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні;
		б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні;
		в) конструкцію якого змінено під час переобладнання.
		Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.
		Аналіз наведених положень свідчать про те, що змінні кузови, які в розумінні Порядку №521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації.
		При цьому, на підтвердження доводів позовної заяви до матеріалів справи також не долучено й сертифікатів змінного кузову, яким згідно тверджень позивача перевозився вантаж.
		Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
		Положеннями п. 1 Порядку №1388 визначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
		Відповідно до абзаців 1, 7 п. 37 Порядку №1388 державна реєстрація (перереєстрація) переобладнаних транспортних засобів проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни), а також за умови відповідності переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху.
		Власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній.
		Як свідчать обставини справи, в особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відсутні відомості щодо переобладнання належного позивачу напівпричепу для перевезення змінного кузова.
		Під час розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позиції про те, що ним здійснювались вантажні перевезення змінним кузовом. 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд вказує, що позивач здійснював вантажне перевезення, яке не є контейнерним перевезенням в розумінні положень чинного законодавства, а також не є перевезенням змінного кузову.
		За таких обставин, з огляду на визначені в оскаржуваній постанові зафіксовані параметри транспортного засобу, зокрема, кількість вісей 6, та дані свідоцтв про реєстрацію сідлового тягача та напівпричепу, у спірному випадку зафіксований транспортний засіб - трьохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом.
		Таким чином, максимально допустиме навантаження для транспортного засобу позивача відповідно до п.п. «б» п. 22.5 ПДР України становить 40 т.
		Відповідно до постанови АА №00002116 від 29.11.2022, фактична загальна маса транспортного засобу на момент фіксації порушення, з урахуванням похибки, склала 42,055 т, що перевищує максимально дозволену фактичну масу транспортного засобу - 40 тон на 5,1 % (2,055 т).
		Відтак, враховуючи те, що транспортний засіб, зазначений в оскаржуваній постанові, не здійснював контейнерні перевезення в розумінні положень Наказу №363, не перевозив змінний кузов, а фактична загальна маса транспортних засобів є більшою за гранично допустиму, яка визначена пунктом 22.5 ПДР України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
		Окрім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови у зв`язку з відсутністю ідентифікаційних даних щодо напівпричепу, оскільки у постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на саме на 5,1% (2,055 т). 
		Водночас, постанова містить дані про фактично зафіксовані результати зважування транспортного засобу.
		Виходячи із вказаних обставин справи та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку про те, що враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, а отже відповідачем доведено своє рішення на відповідність його критеріям обґрунтованості та правомірності.
		Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд , -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті  задовольнити.
		Рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 травня 2023 року  скасувати.
		Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення  відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2023 року.
		 
		 
		Головуючий-суддя: О.В. Єщенко 
		 
		Судді: А.В. Крусян 
		 
		О.В. Яковлєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...