Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/476/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2023. Зареєстровано: 24.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2023.
Дата набрання законної сили: 13.06.2023
Номер судового провадження: 2-о/361/85/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 361/476/23
		провадження № 2-о/361/85/23
		12.05.2023
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		12 травня 2023 року м. Бровари
		Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Панек А.С., Лебідя В.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою  ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
		в с т а н о в и в :
		У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , спрямований на забезпечення безпеки постраждалих осіб, строком на шість місяців, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, та покласти на неї такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання ОСОБА_1 та їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:  АДРЕСА_1 , та перебувати в місці їхнього проживання; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_1 , дочкою ОСОБА_3 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.
		В обґрунтування заяви зазначала, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , від шлюбу вони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_4 , який проживає окремо, та неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із нею і ОСОБА_2 , шлюб між якими розірваний, проте проживають вони разом в одному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом останніх років співжиття з ОСОБА_2 стало неможливим, оскільки останній зловживає алкогольними та наркотичними засобами, постійно вчиняє сварки, тероризує її та їхню дочку ОСОБА_5 . Оскільки ОСОБА_2 неодноразово висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, кидався в бійку, погрожував їй фізичною розправою, тому вона неодноразово викликала працівників поліції, які складали відносно  ОСОБА_2 протоколи про вчинення адміністративних правопорушень. 22 лютого, 04 червня, 19 жовтня 2021 року та 07 грудня 2022 року постановами Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто його до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 1732 КУпАП. Вказувала на те, що ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї та їхньої дочки домашнє насильство, принижує їх, погрожує фізичною розправою, після притягнення його до адміністративної відповідальності належних висновків він не зробив, чим ставить під загрозу її та дочки ОСОБА_5 життя і здоров`я.
		Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Скопич М.С. у судове засідання не з`явилися, остання подала до суду заяву, у якій просила суд заяву про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 задовольнити та розглянути справу за їхньої відсутності.
		Заінтересована особа ОСОБА_2 у суді не заперечував викладених у заяві про видачу обмежувального припису обставин та пояснив, що він дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у даному житловому приміщенні проживає також його колишня дружина ОСОБА_1 та неповнолітня дочка ОСОБА_5 . Проти видачі судом відносно нього обмежувального припису він не заперечував та пояснив, що у разі застосування судом до нього такого припису, він поїде проживати до свого брата в місто Лубни Полтавської області.
		З`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що у період з 15 серпня 1995 року по 29 вересня 2002 року заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Від шлюбу вони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_4 , який проживає окремо від батьків, та неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю та батьком, за адресою:  АДРЕСА_1 .
		Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 за захистом прав та інтересів, які, на її думку, порушуються психологічним насильством, яке постійно вчиняється її колишнім чоловіком ОСОБА_2 відносно неї та їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Питання видачі обмежувального припису регулюється ЦПК України та Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству від 07 грудня 2017 року №2229-VIII (далі  Закон №2229-VIII).
		За змістом ст. 3501 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб,  за місцезнаходженням цього закладу.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3502 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником  у випадках, визначених Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству.
		У п. п. 3, 4, 14, 15, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству визначено, що:
		 домашнє насильство  це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
		 економічне насильство  форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
		 психологічне насильство  форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;
		 фізичне насильство  форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя, колишнє подружжя.
		За змістом п. 2 ч. 1 ст. 24 цього ж Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		У п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2229-VIII визначено, що кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
		Згідно із ч. 2 ст. 26 цього ж Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1)заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2)усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3)обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4)заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5)заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6)заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 3 ст. 26 Закону №2229-VIII).
		Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №2229-VIII оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		При вирішенні питання домашнього насильства та протидії останньому, суд повинен переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі.
		Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		У ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Пленум Верховного Суду України у п. п. 10, 11 постанови №9 від 01 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя роз`яснив, що конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції України) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
		Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		На підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_1 та їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявником ОСОБА_1 надано суду копії постанов Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, від 22 лютого, 18 березня, 08 квітня, 14 квітня, 19 травня, 04 червня, 15 червня, 19 жовтня 2021 року, 07 грудня 2022 року про розгляд судом адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 1732 КУпАП, тобто вчинення ним домашнього насильства, зокрема, повторно протягом року після застосування судом адміністративного стягнення.
		Постановами Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого, 04 червня, 19 жовтня 2021 року, 07 грудня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 1732 КУпАП, його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу. Ці постанови суду не оскаржувались та набрали законної сили.
		Іншими постановами Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, 18 березня, 08 квітня, 14 квітня, 19 травня та 15 червня 2021 року провадження у цих справах про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 1732 КУпАП, закрито на підставі ч. 2 ст. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
		Із змісту зазначених постанов суду вбачається, що заявник ОСОБА_6 неодноразово зверталася до правоохоронних органів щодо протиправних дій ОСОБА_2 , за її зверненнями працівниками поліції неодноразово відносно ОСОБА_2 складали протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
		У вказаних постановах зазначено та судом встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, неодноразово за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство відносно ОСОБА_1 , а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали 
		у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою, образах, погрозах фізичною розправою, кидався 
		в бійку, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров`ю.
		Враховуючи зазначені обставини, неодноразове вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, вжиті заявником ОСОБА_1 розумні заходи для свого захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, очікуваних результатів не дали, оскільки ОСОБА_2 після притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 і ч. 2 ст. 1732 КУпАП й надалі продовжував вчиняти насильницькі дії відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що існують ризики продовження останнім у майбутньому таких же протиправних дій, тому обмежувальний припис є належним і допустимим способом захисту прав ОСОБА_1 .
		За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №756/3859/19 виклав правовий висновок та зазначив, що, враховуючи положення Закону №2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		За змістом п. 4 ч. 2 ст. 26 Закону №2229-VIII одним із заходів тимчасового обмеження прав кривдника є заборона йому наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.
		Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №756/3859/19 вказав, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису в порядку, визначеному Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №766/13927/20-ц.
		Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи визнання ОСОБА_2 обставин, викладених у заяві про видачу відносно нього обмежувального припису, наявність обґрунтованих факторів небезпеки (ризиків) вчинення останнім домашнього насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_1 та неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка проживає разом із батьками, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі відносно ОСОБА_2 обмежувального припису, шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 26 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству, оскільки суд вважає, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення ОСОБА_2 відносно вказаних осіб домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків їх вчинення щодо постраждалої особи і такі ризики є реальними.
		Суд вважає, що з метою захисту прав заявника ОСОБА_1 та неповнолітньої дочки ОСОБА_3 необхідно вжити заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 строком на 6 місяців та заборонити останньому наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання колишньої дружини ОСОБА_1 та їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , за адресою:  АДРЕСА_1 , перебувати у місці їхнього проживання, вести листування, телефонні переговори із заявником ОСОБА_1 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 , контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.
		Відповідно до ч. 3 ст. 3505 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
		Згідно із ч. 4 ст.3506 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 206, 259, 263  265, 3501, 3505, 3506, 3508 ЦПК України, суд
		у х в а л и в :
		Заяву задовольнити.
		Видати строком на 6 (шість) місяців обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього такі обов`язки:
		 заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань ближче ніж 100 м до місця проживання колишньої дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:  АДРЕСА_1 ;
		 заборонити ОСОБА_2  перебувати в місці проживання колишньої дружини ОСОБА_1 та неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:  АДРЕСА_1 ;
		 заборонити ОСОБА_2  вести листування, телефонні переговори із колишньою дружиною  ОСОБА_1 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , контактувати із ними через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.
		Про видачу судом відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмежувального припису повідомити Броварське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для взяття на профілактичний облік особи, стосовно якої судом видано обмежувальний припис, та виконавчий комітет Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
		Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя Дутчак І. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...