Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12645/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2023. Зареєстровано: 26.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2023.
Дата набрання законної сили: 22.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/12645/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., 
		за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
		 
		 
		 
		представників учасників справи:
		позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «НафтоТрейд Ресурс» -Слісарчук І.О., адвокат (дов. від 31.12.2022),
		відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилов К.О., в порядку самопредставництва,
		 
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НафтоТрейд Ресурс»  
		на рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 (суддя                        Мандриченко О.В.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 (головуючий суддя: Мальченко А.О., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.)
		у справі № 910/12645/18
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НафтоТрейд Ресурс»  (далі - ТОВ «НафтоТрейд Ресурс»)
		до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, АМК)
		про визнання частково недійсним рішення.
		1.   ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» звернулося до суду з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення Комітету від 21.06.2018 № 315-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК) в частинах, які стосуються позивача.
		Позов мотивовано тим, що відповідач в оскаржуваному рішенні неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які в Рішенні АМК визнано встановленими, неправильно застосував норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2022 зі справи                               № 910/12645/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Судові акти попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на відсутність визначених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ТОВ «НафтоТрейд Ресурс», з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		2.   АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник із посиланням на    пункти 1, 3, 4 частини другої    статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)    та пункт 1 частини третьої    статті 310 ГПК України    вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій:
		- неправильно застосовані норми матеріального права: пункт 1 статті    50    та частина третя статті    6 Закону № 2210    щодо необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення шляхом проведення такого аналізу ситуації на ринку, який би спростовував наявність об`єктивних причин, що зумовлюють схожість поведінки учасників ринку (паралельна поведінка), зокрема, через проведення аналізу впливу закупівельної вартості скрапленого вуглеводневого газу (далі - скраплений газ, СВГ) у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС; щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло;
		- порушені норми процесуального права: статті 69, 86, 98, 101, 104 ГПК України, статті 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому за результатами проведення експертизи «іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань» без присвоєної кваліфікації судового експерта, у справах про оскарження рішень Антимонопольного комітету України (далі - Комітету); статей 86, 99, 104 ГПК України щодо надання оцінки висновку експертів, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної судом у справі про оскарження рішень Комітету; статей 310, 316 ГПК України стосовно неврахування під час нового розгляду справи обов`язкових висновків касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення, і обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, без зазначення про це в мотивувальній частині судового рішення.
		Скаржник також посилається на те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі                         №   910/17126/19, від 21.04.2021 у справі №   910/701/17, від 27.05.2021 у справі №   910/702/17, від 07.12.2021 у справі №   910/10412/19 від 20.06.2018 у справі №   910/18781/15, від 24.04.2018 у справі №   910/18410/15, від 20.03.2018 у справі №   914/2554/16, від 26.03.2019 у справі №   914/2554/16.
		Також скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
		- щодо застосування пункту 1 статті    50    та частини третьої статті    6 Закону № 2210 в аспекті необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення шляхом проведення такого аналізу ситуації на ринку, який би спростував наявність об`єктивних причин, що зумовлюють схожість поведінки учасників ринку (паралельна поведінка), зокрема, через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до    статті 86 ГПК України; щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України;
		- статей 69, 86, 98, 101, 104 ГПК України, статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому за результатами проведення експертизи «іншими фахівцям (експертами) з відповідних галузей знань» та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України; 
		- статей 86, 99, 104 ГПК України   щодо надання оцінки висновку експертів, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної судом у справі про оскарження рішень АМК та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України; 
		- статей 310, 316 ГПК України щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обов`язкових висновків касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення, і обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, та зазначення про це в мотивувальній частині судового рішення.
		Посилаючись на пункт 4 частини другої    статті 287 ГПК України    та пункт 1 частини третьої    статті 310 ГПК України    скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, обмеживши свої висновки виключно тлумаченням Комітетом статті 6 Закону № 2210, зазначивши про можливість доведення порушення виключно шляхом економічного аналізу ринку АМК (наприклад, кореляційний аналіз лише цін закупівлі і реалізації і т.д.).
		Доводи інших учасників справи
		Від АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд касаційної інстанції залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на законність судових рішень попередніх інстанцій.
		Згідно з ухвалою Суду від 14.06.2023 задоволено клопотання ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» про участь у судовому засіданні по справі №    910/12645/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Згідно з актом Суду від 22.06.2023 № 35/2023 (за підписом заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного господарського суду Пляс Н.П., секретаря судового засідання    Гибало В.О.,    головного спеціаліста відділу інформатизації та захисту інформації Касаційного господарського суду Дейко О.В.) адвокат Слісарчук І.О. (представник ТОВ «НафтоТрейд Ресурс») не змогла прийняти участь у судовому засіданні 22.06.2023 в повній мірі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів  (приєдналась на початку судового засідання, а пізніше від`єдналась) через технічні проблеми, які не пов`язані з діяльністю Верховного Суду, а саме, у зв`язку з нестабільним підключенням до мережі «Інтернет».
		Водночас з огляду на те, що відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, у судовому засіданні 22.06.2023 колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про можливість продовження розгляду касаційної скарги зі справи без участі представника позивача.
		3.   СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані, зокрема, такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
		Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 04.09.2017 № 06/176-р  розпочато розгляд справи №   128-26.13/102-17 за наявністю ознак порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною першої статті 6 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на ринку скрапленого газу.
		Комітетом 21.06.2018 прийнято рішення № 315-р у справі № 128-26.13/102-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», згідно з яким, зокрема: визнано дії групи «WOG» в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Транс Сервіс» (далі - ТОВ «Імпорт Транс Сервіс»), товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл» (далі - ТОВ «ВОГ Ритейл»), ТОВ «НафтоТрейд Ресурс», які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами в антимонопольній справі таких дій, що призвело до обмеження конкуренції, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210 (пункт 1 резолютивної частини Рішення  АМК).
		На підставі частини першої статті 52 Закону № 2210 на ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» накладено штраф у розмірі 5   438 962 грн. (пункт 2.10 резолютивної частини Рішення АМК).
		Відповідно до Рішення АМК відповідачами у справі № 128-26.13/102-17 є, зокрема, група суб`єктів господарювання в особі: ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», ТОВ «ВОГ Ритейл» та ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» (далі - група «WOG» або «ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В.») (підпункт 2.2 пункту 2).
		АМК у Рішенні встановлено, зокрема, що:
		-      Компанія В.О.Г. ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД (W.O.G HOLDING LIMITED Company) володіє 100% випущених акцій приватної компанії з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В. (WEST OIL GROUP HOLDING B.V. Private Limited Liability Company) та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління;
		-      приватна компанія з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В., зокрема, володіє часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «ВІТА-АВТО» (у розмірі, що складає 100% статутного капіталу і відповідною кількістю голосів у вищому органі управління) та часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (в розмірі, що складає 90% статутного капіталу і відповідною кількістю голосів у вищому органі управління); 
		-      товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «ВІТА-АВТО» володіє часткою в статутному капіталі ТОВ «ВОГ Ритейл» (у розмірі, що складає 90% статутного капіталу і відповідною кількістю голосів у вищому органі управління) та часткою в статутному капіталі ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» (у розмірі, що складає 99% статутного капіталу і відповідною кількістю голосів у вищому органі управління);
		-      товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» володіє часткою в статутному капіталі акціонерного товариства «Закритий Недиверсифікований Інвестиційний Фонд «ВОГ ІНВЕСТ» (у розмірі, що складає 100%  статутного капіталу і відповідною кількістю голосів у вищому органі управління), яке, у свою чергу, володіє часткою в статутному капіталі ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» (у розмірі, що складає 90% статутного капіталу і відповідною кількістю голосів у вищому органі управління).
		За таких обставин АМК дійшов висновку про те, що ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», ТОВ «ВОГ Ритейл» та ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» пов`язані відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону № 2210 та, відповідно до чинного законодавства є єдиним суб`єктом господарювання - групою «WOG».
		У рішенні також встановлено, що ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» виступає одним з основних імпортерів скрапленого газу в Україну, придбаний ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» СВГ реалізується за договорами купівлі-продажу ТОВ «НафтоТрейд Ресурс»; ТОВ «НафтоТрейд Ресурс», у свою чергу, здійснює реалізацію придбаного скрапленого газу ТОВ «ВОГ Ритейл», а також за талонами та смарт-картками. Скраплений газ, який реалізовується за талонами та смарт-картками, надходить безпосередньо на АЗК «WOG», які орендуються ТОВ «ВОГ Ритейл», для відпуску безпосередньо споживачам; ТОВ «ВОГ Ритейл» здійснює безпосередню роздрібну реалізацію скрапленого газу, придбаного у ТОВ «НафтоТрейд Ресурс».
		АМК у Рішенні визначено товарні, географічні та часові межі досліджуваного ринку, а саме:
		- товарними межами досліджуваного ринку є скраплений вуглеводневий газ як моторного пального, що реалізується у роздріб; 
		- в Україні скраплений газ використовується як моторне пальне для автомобільного транспорту, а  також для комунально-побутових потреб; 
		- скраплений газ, як моторне пальне, відповідно до його функціонального призначення є товаром, який може використовуватись як замінник моторних бензинів, у разі переоснащення автомобіля відповідним чином, а саме: облаштування транспортного засобу газобалонною установкою. Однак СВГ не взаємозамінний із моторними бензинами, зокрема, у зв`язку з суттєвою різницею в цінах. Тобто, з точки зору споживання, СВГ є окремим товаром, який не може бути замінений жодним іншим товаром; 
		- СВГ на території України реалізується в опт суб`єктами господарювання на біржових аукціонах (СВГ вітчизняного виробництва), за прямими договорами, контрактами між суб`єктами господарювання та у роздріб через АЗС/АЗГС, у тому числі, за договорами комісії;
		- територіальними (географічними) межами ринків скрапленого вуглеводневого газу в якості моторного пального, що реалізується у роздріб, є відповідні регіони, їх частини, населені пункти, траси. Отже, ринки скрапленого вуглеводневого газу в якості моторного пального, що реалізується у роздріб, є регіональними ринками;
		- часовими межами ринку є липень - вересень 2017 року.
		Визначаючи умови обороту СВГ, як моторного пального на території України, АМК у Рішенні встановив таке:
		- протягом останніх років відбувається поступове зростання обсягів роздрібної реалізації скрапленого газу через мережу АЗС/АЗК у зв`язку з використанням споживачами СВГ, як більш дешеву альтернативу бензинам моторним;
		- у серпні 2017 року відбулося стрімке зростання середніх роздрібних цін на скраплений газ у всіх регіонах України з 10,87 грн/л (з ПДВ) до 16,14 грн/л (з ПДВ), або майже на 50%;
		- частка скрапленого газу вітчизняного виробництва у загальному обсязі ринку у серпні 2017 року становила близько 20%;
		- основними українськими виробниками скрапленого газу є ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Укрнафта», публічне акціонерне товариство «Укртатнафта» (далі - ПАТ «Укртатнафта»), менш значними - спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (далі - СП «Полтавська газонафтова компанія»), представництво «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» та група «Гео-Альянс»;
		- відповідно до частини першої статті 4-1 Закону України «Про нафту і газ» підприємства, частка держави  у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами (крім обсягів, що використовуються на власні технологічні потреби), а також скрапленого газу - виключно на біржових аукціонах; 
		- згідно із частиною третьою цієї статті порядок організації та проведення біржових аукціонів із продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу, визначення стартових цін на таких аукціонах, надбавок за якість для нафти сирої і газового конденсату, а також порядок визначення обсягів реалізації на біржових аукціонах скрапленого газу для потреб населення, встановлюються Кабінетом Міністрів України (постановою КМУ від 16.10.2014 № 570 «Про затвердження Порядку організації    та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу», далі - Порядок);
		- зазначеним Порядком визначено механізм організації та проведення біржових аукціонів із продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу на внутрішньому ринку, у тому числі спеціалізованих аукціонів із продажу скрапленого газу для потреб населення;
		- відповідно до Порядку, для організації та проведення аукціону утворюється аукціонний комітет із продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу (далі - аукціонний комітет); 
		- аукціонний комітет затверджує графік проведення аукціонів продажу скрапленого газу (у тому числі, спеціалізованих аукціонів із продажу скрапленого газу для потреб населення) та стартові ціни кожного лота;
		- рівень стартової ціни (без урахування податку на додану вартість, транспортних витрат, діючих ставок акцизного та екологічного податків, установлених      Податковим кодексом України, інших обов`язкових платежів) на аукціонах із продажу скрапленого газу, крім ціни на скраплений газ, що реалізується на спеціалізованих аукціонах, визначається на підставі митної вартості імпортованого скрапленого газу за даними Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок на проведення аукціону;
		- у разі, коли у визначений строк скраплений газ на митну територію України не імпортувався і дані ДФС для визначення митної вартості скрапленого газу відсутні, то рівень стартової ціни на аукціонах із продажу скрапленого газу визначається за курсом Національного банку України на умовах поставки FOB Black Sea propane-butane mix, згідно з даними видання «Argus International LPG» компанії «Argus Media Ltd», як середнє значення ціни фактичних угод за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок на проведення аукціону;
		- аукціонний комітет затверджує стартову ціну на аукціонах із продажу скрапленого газу та додає податок на додану вартість, діючі ставки акцизного та екологічного податків, установлені Податковим кодексом України, інші обов`язкові платежі;
		- ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» здійснюють реалізацію власновиробленого скрапленого газу виключно через біржові аукціони та не встановлюють стартові ціни для СВГ;
		- український ринок СВГ є імпортозалежним та характеризується відсутністю на ньому державного регулювання цін на пальне; 
		- за наданою ДФС України інформацією, у період із січня по серпень 2017 року скраплений газ на територію України імпортувався 150 суб`єктами господарювання, а обсяги імпорту СВГ у серпні 2017 року були найбільшими за весь зазначений період;
		- імпорт із Російської Федерації та Білорусі в період січня - серпня 2017 року склав 93% від усього обсягу імпортованого скрапленого газу у відповідний період;
		- зважаючи на той факт, що обсяги власного виробництва СВГ у структурі відповідного ринку не перевищують 30% (у серпні 2017 року такі обсяги становили близько 20%), а все інше - це імпортований ресурс, то основним фактором, що міг призвести до стрімкого зростання цін у серпні 2017 року на СВГ, це об`єктивне підвищення цін на імпортований СВГ або ж дії суб`єктів господарювання, що здійснюють імпорт СВГ на територію України;
		- у період із січня по серпень 2017 року основними імпортерами скрапленого газу, зокрема, були: ТОВ «Глуско Україна» - 11,6%, група «Надежда» - 11,6%, ТОВ «Авантаж 7» - 6,3%, група «WOG» - 6,4%, група «ОККО» - 4,5 %, ТОВ «Факторінг Груп» - 2,5% з усього обсягу СВГ імпортованого у відповідному періоді;
		- загалом основними імпортерами ввезено на територію України у відповідному періоді близько 43% всього імпортованого скрапленого газу; частки інших імпортерів СВГ у загальному обсязі імпорту в Україні у відповідному періоді не перевищують 2%;
		- безпосередньо у серпні 2017 року вищезазначеними суб`єктами господарювання ввезено на територію України 55% усього обсягу СВГ імпортованого у відповідному періоді, зокрема, група «WOG» в особі ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» - 8,13%;
		- як зазначалося, СВГ вітчизняного виробництва в основному реалізується через біржові аукціони. Ціни на скраплений газ, що реалізується на біржових аукціонах, визначається на підставі митної вартості імпортованого скрапленого газу за даними ДФС за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок на проведення аукціону;
		- таким чином, ТОВ «Глуско Україна», група «Надежда», ТОВ «Авантаж 7», група «WOG» в особі ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», група «ОККО» в особі ПП «ОККО-Бізнес Контракт» та ТОВ «Факторінг Груп», як основні імпортери СВГ, зокрема, у серпні 2017 року, суттєво впливали на рівень стартових цін на СВГ, що реалізується на біржових аукціонах;
		- крім того, група «Надежда», ТОВ «Авантаж 7», група «WOG» в особі ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», група «ОККО» в особі ПП «ОККО-Бізнес Контракт» та ТОВ «Факторінг Груп», за інформацією відповідних суб`єктів господарювання, були активними учасниками біржових аукціонів, що відбувалися у відповідному періоді, у тому числі, в серпні 2017 року і впливали на кінцеву вартість ціни СВГ за результатами таких аукціонів;
		- рівень цін, за якими реалізується СВГ на аукціонах, є лише одним із факторів, що впливає на вартість реалізації СВГ суб`єктами господарювання в опт. Іншим важливим фактором є рівень цін основних оптових продавців поза аукціонами, зокрема, цін імпорту СВГ в Україну, оскільки ринок СВГ є імпортозалежним;
		- ціни, за якими реалізується СВГ у опт, є визначальним фактором для динаміки цін реалізації СВГ у роздріб;
		- забезпечення стрімкого зростання цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року у відповідачів в антимонопольній справі було б ускладненим, якщо б вартість СВГ у опт на території України не зростала також, та конкуренти відповідачів у справі мали більші обсяги імпортованого СВГ, що б дозволило б їм мінімізувати придбання СВГ на території України за вищими цінами, ніж імпортований СВГ.
		АМК у Рішенні здійснив аналіз діяльності основних імпортерів СВГ на відповідних ринках СВГ, зокрема, групи «WOG», і встановив таке:
		- за інформацією, наданою суб`єктами господарювання, які входять до вищевказаної групи, закупівля скрапленого газу здійснюється виключно для потреб холдингу та подальшої його реалізації через АЗК «WOG»;
		- придбання ресурсу для забезпечення діяльності групи здійснювало ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» як за кордоном, так і на території України;
		- також на вітчизняному ринку ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» закуповувало скраплений газ як на біржових аукціонах, так і в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на ринку СВГ; 
		- відповідно до інформації, наданої ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», реалізація СВГ у період протягом липня - вересня 2017 року відбувалася в основному у межах групи «ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В.», а саме: ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» та ТОВ «ВОГ ТРЕЙД», за виключенням поодиноких випадків, коли скраплений газ продавався ТОВ «СОЛАР ГАЗ»; 
		- відповідно до інформації, отриманої від ТОВ «НафтоТрейд Ресурс», воно придбавало СВГ лише в ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», а реалізацію отриманого ресурсу здійснювало ТОВ «ВОГ Ритейл». Тобто і купівля, і продаж скрапленого газу відбувались у межах групи;
		- крім того, ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» реалізовувало СВГ за талонами та смарт-картками. Скраплений газ ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», який відчужувався у такий спосіб, надходив безпосередньо на АЗК «WOG», які орендуються ТОВ «ВОГ Ритейл», для відпуску безпосередньо споживачам;
		- аналіз договорів поставки СВГ у системі публічних закупівель Prozorro, укладених між ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» та його покупцями (замовниками) щодо постачання СВГ за талонами (скреч-картками, штрих-картками), свідчить, що такі договори мають типову форму та, зокрема, передбачають, що ціна за одиницю продукції (літр) може бути змінена у разі коливання ціни такої продукції на ринку. Тобто під час підвищення цін на ринку ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» могло отримувати додаткові доходи; 
		- за наявною у АМК інформацією, ТОВ «ВОГ Ритейл» закуповувало скраплений газ у ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» для подальшої реалізації безпосередньо споживачам через АЗК «WOG»;
		- узагальнена інформація щодо здійснення в період із липня по вересень 2017 року діяльності на ринку скрапленого газу суб`єктами господарювання, що входять до групи «ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В.» («WOG»), в тому числі, ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» наведена у графіку;
		- згідно з інформацією у зазначеному графіку, ціни реалізації у середині групи «WOG» у серпні 2017 року суттєво випереджали темпи зростання закупівельних цін ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», що є єдиним постачальником СВГ для цієї групи, водночас як надана ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» та наявна у АМК інформація вказує на те, що у ТОВ «Імпорт Транс Сервіс» не було об`єктивних підстав для такого стрімкого підвищення цін на СВГ, при його реалізації на території України.
		З огляду на наведену інформацію, за висновком АМК, кожен із суб`єктів господарювання, який входить до групи «WOG», при тому, що ця група є одним із основних імпортерів СВГ на територію України, отримали (могли отримати) додаткові вигоди, у тому числі, у вигляді додаткових доходів, від підвищення цін на СВГ, при його реалізації, зокрема, у роздріб у серпні 2017 року.
		Протягом серпня 2017 року відповідачі у антимонопольній справі одночасно або майже одночасно (з інтервалом в день) змінювали (підвищували) ціни на СВГ при його реалізації у роздріб.
		Ціни реалізації СВГ відповідачами у антимонопольній справі у роздріб почали зростати з початку серпня 2017 року, однак стрімке зростання цін відбулося 15.08.2017.
		Ціни реалізації СВГ відповідачів у антимонопольній справі, зокрема, у роздріб, не корелювалися з цінами придбання СВГ відповідними суб`єктами господарювання, і відповідачі піднімали ціни на рівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир при формуванні цін на СВГ, при його подальшому перепродажі.
		У Рішенні АМК дійшов висновку, що дії відповідачів в антимонопольній справі, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ, можуть бути пояснені лише вчиненням відповідачами в антимонопольній справі узгоджених дій. 
		За встановлених у Рішенні АМК обставин, Комітет дійшов висновку, що дії, зокрема, групи «WOG» в особі  ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», ТОВ «ВОГ Ритейл» та ТОВ «НафтоТрейд Ресурс», які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами таких дій, що призвело до обмеження конкуренції, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210.
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» про визнання недійсним Рішення АМК в частинах, які стосуються позивача, виходили, зокрема, з того, що:
		- в діях позивача встановлено наявність усіх трьох кваліфікуючих елементів порушення, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону № 2210, зокрема:
		1) вчинення суб`єктами господарювання - відповідачами схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, з огляду на те, що:
		-      дії усіх учасників групи, у тому числі, ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» правомірно розглядалися Комітетом як дії одного суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на ринку роздрібної реалізації СВГ;
		-   застосування Комітетом до роздрібних цін кореляційного аналізу виявило надзвичайно високий ступінь схожості таких цін та взаємозалежності траєкторій їхніх змін протягом періоду розслідування липня-серпня 2017 року;
		-      такі коефіцієнти кореляції свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій відповідачів у справі і є ознакою їх практично повної схожості. Отже, підвищення роздрібних цін на СВГ відповідачами в період липня - вересня 2017 року та безпосередньо у серпні 2017 року, є подібними (схожими);
		-      ступінь зв`язку між рядами даних середньозважених цін придбання СВГ у період липня - серпня 2017 року відповідачами та їх середньозваженими цінами реалізації СВГ у роздріб у той самий період є значно нижчим, ніж ступінь зв`язку між рядами даних роздрібних цін на СВГ відповідачів між собою;
		-      аналіз динаміки середньозважених цін придбання відповідачами (зокрема, ТОВ «НафтоТрейд Ресурс») СВГ у липні - вересні 2017 року (графік пункт 304 Рішення) та динаміки середньозважених цін придбання відповідачами (зокрема, ТОВ «НафтоТрейд Ресурс») та реалізації СВГ у роздріб у липні - вересні 2017 року (графік пункту 305 Рішення) свідчить, що ціни реалізації СВГ відповідачів у справі, зокрема, у роздріб, не корелювалися з цінами придбання СВГ відповідними суб`єктами господарювання, і відповідачі у справі піднімали ціни на рівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир при формуванні цін на СВГ, при його подальшому перепродажі;
		-      позивач та інші суб`єкти господарювання мали б змагатись між собою за споживача та формувати ціни з огляду на об`єктивні економічні фактори, а не схоже підвищувати ціни, орієнтуючись на дії один одного.
		2) спростування наявності об`єктивних причин для вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) через аналіз ситуації на ринку товару, з огляду на таке:
		-         влітку 2017 року на ринку СВГ в України змінилася ситуація щодо джерел надходження СВГ із-за закордону, у тому числі, у розрізі суб`єктів господарювання;
		-         водночас про ремонтні роботи на нафтопереробних заводах у Російській Федерації та Білорусії учасникам ринку СВГ в Україні, у тому числі, відповідачам у справі, було відомо завчасно;
		-      твердження про те, що учасники мали виражене зменшення обсягів постачання (імпорту) СВГ у період порушення у зв`язку з вищенаведеними фактами, не відповідає дійсності, оскільки рішення ФСТЕК та ремонтні роботи на нафтопереробних заводах, логістичні витрати на доставку СВГ із Білорусії, на які посилається позивач, не призвели до зменшення обсягів придбання СВГ за кордоном і свідчать, що безпосередньо позивач не зазнавав дефіциту СВГ у період порушення;
		-      відсутність дефіциту СВГ та наявність вільних обсягів СВГ в період порушення підтверджує і той факт, що ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» у серпні 2017 року здійснювало реалізацію СВГ різним суб`єктам господарювання, зокрема, ТОВ «СОЛАР ГАЗ»;
		-      позивачем не надано пояснення щодо залежності обсягів постачання у травні 2017 року та наявності дефіциту СВГ у серпні 2017 року. Разом з тим, за твердження позивача, він має дуже малі ресурси для зберігання скрапленого газу, і не має власних баз. Тобто СВГ, який був імпортований у квітні місяці, жодним чином не впливав би на профіцит або дефіцит скрапленого газу у серпні, оскільки у позивача відсутні можливості його зберігання протягом такого часу з урахуванням поточних постачань; 
		-   обсяги придбання СВГ у серпні 2017 року були суттєво вищими за попередні    місяці; 
		-      різниця між середньозваженими цінами реалізації відповідачами СВГ у роздріб, у тому числі, ТОВ «ВОГ Ритейл», в період серпня      2017 року суттєво зростала порівняно з котируваннями Argus на «Пропан-бутан» у відповідному періоді. Ціни, за якими ТОВ «ВОГ Ритейл» реалізовувало СВГ у період порушення, зокрема, у другій половині серпня 2017 року, не відповідали котируванням Argus і свідчать, що котирування не могли бути фактором, який призвів до схожого підняття цін на СВГ відповідачами у справі;
		-         оскільки ціни придбання імпортованого СВГ відповідно до договорів відповідачів у справі з їх постачальниками-нерезидентами України, встановлюються, як правило, у іноземній валюті, а саме, у дол. США або Євро, Комітет здійснив аналіз курсових коливань відповідних грошових одиниць по відношенню до гривні в період липня - вересня 2017 року, та відзначив, що курсові коливання у період серпня 2017 року не могли призвести до суттєво зростання цін реалізації СВГ у відповідачів у справі у серпні 2017 року;.
		-      проведений аналіз ситуації на ринку роздрібної торгівлі СВГ спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами, зокрема, ТОВ «НафтоТрейд Ресурс», схожих дій щодо підвищення цін на СВГ. Отже, такі дії можуть бути пояснені лише вчиненням ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» та іншими суб`єктами господарювання узгоджених дій.
		3) схожі дії (бездіяльність), що призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (тобто, є фактичний або потенційний антиконкурентний вплив схожих дій на конкуренцію), з огляду на таке:
		-         відповідачі у справі Комітету є найбільшими учасниками відносин у сфері оптової та роздрібної реалізації СВГ в Україні. Вчинивши дії, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами таких дій, останні істотно обмежили між собою економічну конкуренцію, зокрема, її цінову складову;
		-      дії, зокрема, ТОВ «НафтоТрейд Ресурс», мали негативні наслідки для конкуренції, у вигляді її обмеження та призвели до того, що на ринку було встановлено завищений рівень оптових цін, за якими менші порівняно з відповідачами суб`єкти господарювання (конкуренти відповідачів) змушені були придбавати СВГ за менш вигідно ціною, ніж відповідачі. Зазначене може призводити до зниження у таких суб`єктів господарювання доходності від реалізації СВГ у відповідний період, при тому, що відповідачі у цей же час здобували переваги у вигляді підвищення своєї торговельної надбавки не завдяки власним досягненням. Зазначене свідчить про те, що узгоджена поведінка відповідачів може призвести до обмеження конкуренції;
		- Комітет дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачі у справі між собою конкуренти на ринках роздрібної реалізації СВГ, які є регіональними. Комітет об`єктивно визначив часовими межами ринку СВГ, що реалізується у роздріб, саме липень - вересень 2017 року. Розмір штрафу, накладений Рішенням Комітету відповідає вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятий в межах повноважень органів Комітету. Отже, викладені в оскаржуваному рішенні висновки Комітету щодо позивача відповідають фактичним обставинам справи № 128-26.13/102-17, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими;
		- відсутність у певного суб`єкта господарювання  монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб`єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб`єктами господарювання;
		- наданий позивачем Висновок експертів «Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017р.» від 25.10.2018 судом оцінений за правилами оцінки доказів, які встановлені статтею 86 ГПК України;
		- висновок експертів Київського науково -дослідного інституту судових експертиз від 24.02.2022 (який наданий на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/12645/18 про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи) не містить повних, чітких та достатніх висновків (відповідей) на поставлені судом питання, у висновку вказано про неможливість вирішення відповідних питань або неможливість встановити обставини, що є предметом дослідження. Крім того, у висновку вказано про відсутність підтверджуючих документів, необхідних для проведення дослідження.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК в тих його частинах, які стосуються позивача у справі.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача Комітетом кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону № 2210, у зв`язку з чим на позивача накладено штраф. 
		Предметом касаційного оскарження є судові рішення попередніх інстанцій у справі № 910/12645/18, якими відмовлено ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» у задоволення позову про визнання недійсним Рішення АМК в частинах, які стосуються позивача.
		Верховний Суд відзначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі  №   910/17126/19, від 21.04.2021 у справі №   910/701/17, від 27.05.2021 у справі №   910/702/17, від 07.12.2021 у справі №   910/10412/19 від 20.06.2018 у справі №   910/18781/15, від 24.04.2018 у справі №   910/18410/15, від 20.03.2018 у справі                             №   914/2554/16, від 26.03.2019 у справі №   914/2554/16.
		Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
		Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду в справах № 910/701/17, № 910/702/17, № 910/17126/19, № 910/18781/15,                                 № 910/10412/19, № 910/18410/15, № 914/2554/16 (на які посилається скаржник) та в даній справі в узагальненому розумінні є визнання недійсним рішення АМК. 
		Водночас у справах № 910/17126/19, № 910/18781/15, № 910/18410/15 відсутні ознаки подібності правовідносин у них, виходячи з такого. 
		Предметом розгляду у справі № 910/17126/19 є рішення АМК, яким визнано дії, зокрема, позивача у вказаній справі антиконкурентними узгодженими й такими, що спотворюють результати торгів, що є порушенням пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону.
		Отже, кваліфікація дій позивача у справі № 910/17126/19 при прийнятті рішення АМК здійснювалась за іншою частиною статті 6 Закону, дії позивача кваліфіковані за іншим правопорушенням, обставини вчинення правопорушень, передбачені різними частинами статті 6 Закону, різна фактично-доказова база та кваліфікації дій, як порушення, виключає їх подібність як за правовим регулюванням,   так і за змістовним критерієм. 
		Предметом розгляду у справах № 910/18781/15 та № 910/18410/15 є рішення АМК, яким визнано, що:
		- відповідачі у антимонопольній справі, здійснивши разом з товариством з обмеженою відповідальністю «АСНільсен Юкрейн» обмін інформацією та даними щодо істотних умов здійснення господарської діяльності з таким рівнем деталізації, агрегації та актуалізації, що сприяло координації конкурентної поведінки на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва, що призводить до обмеження конкуренції, вчинили порушення, передбачене частиною першою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва.
		- відповідачі в антимонопольній справі, використавши схожі механізми взаємодії з постачальниками, які призводять до схожих змін цін на товари, які реалізуються торговельними мережами кінцевим споживачам, що призводять до обмеження конкуренції, при тому, що аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене частиною третьою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва.
		Зі змісту судових рішень вбачається, що дії позивачів у справі АМК визнавались порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та частинами першою та третьою статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
		Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції у справі № 910/18781/15 та судами попередніх інстанцій у справі № 910/18410/15, зазначивши, що суди повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надано необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ним норм матеріального і процесуального права та з наведенням необхідного мотивування, дослідивши оспорюване Рішення АМК, а також доводи і заперечення сторін, беручи до уваги наведені недоліки дослідження АМК ситуації на відповідному ринку (ринок послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва), що безпосередньо впливає на поведінку відповідача у антимонопольній справі (як і інших торговельних мереж), встановивши недоведеність висновків АМК щодо вчинення відповідачем у антимонопольній справі певних дій на певному ринку, - дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання рішення АМК недійсним.
		Проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду у справах № 910/18781/15 та від № 910/18410/15 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, з огляду на відмінність підстав позовів та фактичних обставин справ, у тому числі, беручи до уваги, що справи стосуються різних ринків послуг, та в них різні товарні межі ринку послуг, структура ринку послуг,   як і умови існування досліджуваних ринків послуг різні, істотна різниця у встановлених судами та доказами на їх підтвердження, частково інше правове регулювання (дії позивачів кваліфіковані як за частиною першою, так і за частиною третьою статті 6 Закону № 2210), колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин       у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.
		З огляду на викладене Суд дійшов висновку про відсутність подібності правовідносин у справах № 910/17126/19, № 910/18781/15, № 910/18410/15 з даною справою.
		Що ж стосується справ № 910/701/17, № 910/702/17, № 910/10412/19,                         № 914/2554/16, про які вказує скаржник, то Верховний Суд зазначає таке.
		У справах № 910/701/17, № 910/702/17 предметом оскарження було рішення АМК, в частинах, які стосувалися позивачів у цих справах,    яким (рішенням) визнано дії позивачів та інших юридичних осіб, які полягали у       встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо і встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції.
		У вказаних справах Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що за приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. 
		Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.
		Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 
		Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69, 86, 98, 101, 104 ГПК України, статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому за результатами проведення експертизи «іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань» без присвоєння кваліфікації судового експерта, а також на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 86, 99, 104 ГПК України щодо надання оцінки висновку експертів, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної судом у справі про оскарження рішень АМК. 
		У зв`язку з цим Суд зазначає таке.
		Товариством (позивачем у кожній зі справ), з посиланням на приписи статей 98, 101 ГПК України, Закону України «Про судову експертизу», було надано до суду першої інстанції як доказ у справі висновок експертів «Дослідження ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій в період з січня 2013 року по січень 2016 року», який складений експертами державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза».
		Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.
		Згідно з приписами статті 86 ГПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		… З огляду на доводи касаційної скарги в частині дотримання судами порядку оцінки доказів, які (доводи) знайшли своє підтвердження у її розгляді, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили, зокрема, належність, допустимість кожного наявного у справі доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи, припустившись у зв`язку з цим порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності».
		Водночас у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, судом апеляційної інстанції надано оцінку Висновку експертів «Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 р.» від 25.10.2018 за правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 ГПК України, та оцінено його критично, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення від 22.03.2023. 
		У судовому рішенні суду апеляційної інстанції наведено мотиви та обґрунтування, які покладені в основу оцінки Висновку експертів «Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 р.» від 25.10.2018. 
		Крім того, у справі № 910/12645/18 судом першої інстанції було призначено судову економічно-бухгалтерську експертизу.
		Судом надано оцінку як Висновку експертів «Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 р.» від 25.10.2018, так і Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.02.2022, а, отже, доводи скаржника щодо неврахування висновків у справах № 910/701/17,  № 910/702/17 у контексті оцінки висновку експерта у цій частині не знайшли свого підтвердження.
		Водночас переоцінка доказів, їх додаткова перевірка виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України.
		Предметом розгляду у справі № 914/2554/16 (постанова від 20.03.2018) є рішення АМК, яким визнано дії ПП «Окко-Нафтопродукт» і Товариства щодо узгодження своєї поведінки під час встановлення протягом січня-лютого 2015 року однакових або близьких за розміром цін на дизельне пальне порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом встановлення протягом січня-лютого 2015 року однакових або близьких за розміром цін на дизельне пальне. У даній справі рішенням АМК визнано, що скаржник вчинив порушення про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210.
		Так, у постанові    від 20.03.2018 у справі № 914/2554/16 Верховний Суд скасував попередні судові рішення, а справу направив на новий розгляд, оскільки встановлено порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права, а саме статей 47, 13, 33, 43, 76 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи. Зокрема, судами не було надано належної правової оцінки доводам та доказам позивача стосовно того, що роздрібні ціни на дизельне пальне у досліджуваний період встановлювалися позивачем виключно під впливом об`єктивних економічних факторів, оскаржувані судові рішення також не містять висновків щодо того, чи спростував здійснений відповідачем аналіз ринку наявність об`єктивних причин для вчинення позивачем дій щодо встановлення роздрібних цін на дизельне пальне та, як наслідок, обумовленість цінової поведінки позивача об`єктивними економічними факторами. Судами не досліджено питання щодо відповідності динаміки зміни роздрібних цін позивача на дизельне пальне протягом досліджуваного періоду коливанням об`єктивних ринкових факторів, що впливали на рівень роздрібних цін на відповідні види нафтопродуктів у цей період (зокрема, коливанням ринкових оптових цін на відповідні види нафтопродуктів з урахуванням змін курсу гривні до долара США і євро, а також динаміці собівартості нафтопродуктів). Наявність такої кореляції (взаємозалежності) між роздрібними цінами та закупівельними цінами нафтопродуктів (вартістю отримання на реалізацію) є доказом об`єктивності та економічної обґрунтованості цінової поведінки позивача, тоді як відсутність такої кореляції свідчить про обумовленість цінової поведінки позивача суб`єктивними чинниками, також не дослідили обставин щодо ступеню схожості роздрібних цін позивача у справі та Товариства з огляду на можливість конкуруючих між собою учасників ринку домовитися щодо встановлення не однакових, але подібних роздрібних цін на нафтопродукти. При цьому, суди мали з`ясувати, чи забезпечувала різниця у роздрібних цінах позивача у справі та Товариства наявність цінової конкуренції між зазначеними суб`єктами господарювання.
		У постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у цій же справі, Суд зазначив таке: «у новому розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, що:
		- роздрібні ціни на дизельне пальне позивачем та Товариством встановлювались (змінювались) не одночасно;
		- судами також встановлено, що Відділення не отримувало від позивача інформації щодо закупівельних (облікових) цін реалізованого позивачем дизельного пального, структури і рівня витрат, методів обліку вибуття запасів позивача, облікової вартості реалізованого позивачем дизельного пального, що підтверджується вимогою відповідача про подання інформації від 29.04.2015 № 13/04-271 та листа-відповіді позивача від 08.05.2015 № 223;
		- Відділенням не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували відсутність у позивача об`єктивних причин для встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального на тому рівні, на якому вони встановлювались позивачем в період з 01 січня 2015 року по 25 лютого 2015 року;
		- здійснений Відділенням аналіз ринку не підтверджує відсутності в позивача об`єктивних причин для такої ринкової поведінки, яка визнана відповідачем порушенням, і не дає можливості підтвердити подібність роздрібних цін позивача і Товариства лише наявністю змови (домовленості) між ними, оскільки роздрібні ціни на дизельне пальне встановлювались позивачем внаслідок впливу об`єктивних чинників, і в позивача не було необхідності узгоджувати свою цінову поведінку з Товариством для встановлення таких цін».
		За наведених обставин Верховний Суд, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ним норм матеріального і процесуального права та з наведенням необхідного мотивування, дослідивши оспорюване рішення АМК, а також доводи і заперечення сторін, беручи до уваги наведені недоліки дослідження відділенням АМК ситуації на відповідному ринку, що безпосередньо впливає на поведінку ПП «Окко-Нафтопродукт», встановивши недоведеність висновків відділення АМК щодо вчинення ПП «Окко-Нафтопродукт» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій, що призвели до обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального, вказав, що суди дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним в частині, яка стосується Підприємства та правомірно задовольнили заявлені позовні вимоги останнього.
		Предметом розгляду у справі № 910/10412/19 (постанова від 07.12.2021) було рішення АМК, яким визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ Рітейл», товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл», товариство та товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум», вчинивши схожі дії, що полягали у встановленні та підтриманні протягом 2017 року на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та які призвели до обмеження конкуренції на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами через мережі стаціонарних АЗС, при тому, що аналіз ситуації спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
		Так, у постанові від 07.12.2021 у справі № 910/10412/19 Верховний Суд вказав, що:
		«- висновок органу АМК щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки цін придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо;
		- при цьому саме орган АМК має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання;
		- ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу АМК. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку».
		За таких обставин, Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі                                № 910/10412/19 вказав, що: «задовольняючи позов у справі, суди виходили, зокрема, з того, що: сама по собі паралельна поведінка, хоча і може бути підтвердженням існування змови або викликати підозру вчинення незаконних дій, проте її недостатньо для доведення незаконної поведінки; оцінка дій як узгоджених була поставлена відповідачем у пряму залежність від простого математичного доказування синхронності та одноманітності поведінки господарюючих суб`єктів і негативної ситуації на товарному ринку…..; АМК не доведено, що протягом зазначеного у Рішенні АМК періоду часу позивач, діючи свідомо та недобросовісно, з метою отримання антиконкурентних переваг та обмеження конкуренції разом з іншими, вказаними відповідачем, учасниками ринку високооктанових бензинів та дизельного пального через мережі стаціонарних АЗС встановлював та підтримував роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизельне пальне на інформаційних табло власних стаціонарних АЗС за взаємоузгодженим між ними планом, або був ініціатором таких дій чи координував ними; подані відповідачем та наявні у справі докази не доводять вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, позивач не може бути притягнутий до відповідальності лише за те, що він пристосовувався до поведінки конкурента, реагуючи у такий спосіб на зміну обстановки, оскільки без спростування відповідачем цього сама по собі модель слідкування за ціновим лідером за своєї суттю не є забороненою законом недобросовісною формою конкуренції; АМК не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували відсутність у позивача об`єктивних причин для встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального на тому рівні, на якому вони встановлювались позивачем у спірний період».
		Отже, у справах № 910/701/17, № 910/702/17, № 910/10412/19 та № 914/2554/16 оскаржуваними рішеннями АМК встановлено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене саме частиною третьою статті 6  та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягають у схожому підвищенні роздрібних цін на паливо на ринках роздрібної торгівлі через мережі стаціонарних АЗС.
		За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша та друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
		Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.
		За таких обставин, АМК є органом до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
		Відповідно до приписів Закону № 2210:
		- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
		- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);
		- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності; частина третя статті 6);
		- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
		- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
		- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
		Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Водночас кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. 
		З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону № 2210 для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається       обов`язкове встановлення       та       доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі, укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу АМК ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій. 
		Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині. 
		Господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.
		Справи № 910/701/17, № 910/702/17, № 910/10412/19, № 914/2554/16 та дана справа, беручи до уваги критерій подібності, викладений у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, прийняті за подібного правового регулювання спірних правовідносин та подібної кваліфікації правопорушення.
		Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		Проте, Верховний Суд у справах № 910/10412/19 та № 914/2554/16 саме в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи (які встановили наявність передбачених статтею 59 Закону  № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним щодо позивачів) перевірив і встановив правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права. Водночас у справах № 910/701/17, № 910/702/17 Верховний Суд вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволення позову про скасування рішення АМК в частині та направив справу на новий розгляд.
		Враховуючи вищевикладене у цій постанові, Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правові висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судами в оскаржуваних судових рішеннях, встановив, що оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
		З огляду на викладене посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 910/701/17, № 910/702/17,                        № 910/10412/19 та  № 914/2554/16,       не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
		Що ж до посилання скаржника на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69, 86, 98, 101, 104 ГПК України, статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу», то Суд зазначає таке.
		Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Так, судом у розгляді справи № 910/12645/18 надано оцінку як Висновку експертів «Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 р.» від 25.10.2018, так і Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.02.2022, з урахуванням принципів належності та вірогідності.
		Доводи касаційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права щодо оцінки Висновку експертів та Висновку КНДІСЕ не знайшли свого підтвердження.
		Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного Рішення частково недійсним.
		За наведених обставин, Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо наведених скаржником у зазначеному контексті норм права.
		Крім того, на думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах, зокрема, таких норм матеріального та процесуального права: пункту 1 статті    50    та частини третьої статті    6 Закону № 2210 в аспекті необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення шляхом проведення такого аналізу ситуації на ринку, який би спростував наявність об`єктивних причин, що зумовлюють схожість поведінки учасників ринку (паралельна поведінка), зокрема, через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до    статті 86 ГПК України; щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України; статей 310, 316 ГПК України щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обов`язкових висновків касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення, і обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, та зазначення про це в мотивувальній частині судового рішення.
		Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанції на підставі всебічно встановлених обставини справи та поданих сторонами доказів, з урахуванням вказівок, які містилися у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 зі справи № 910/12645/18, дійшли висновку про доведеність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210, зокрема: вчинення суб`єктами господарювання схожих дій на ринку товару; спростування наявності об`єктивних причин для вчинення суб`єктами господарювання схожих дій; схожі дії призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; висновки Комітету щодо дій позивача відповідають фактичним обставинам справи № 128-26.13/102-17.
		Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав для визнання Рішення АМК недійсним в оскаржуваних його частинах на підставі статті 59 Закону № 2210.
		При цьому Верховний Суд відзначає, що скаржник просить надати правові висновки, які по суті вимагають конкретного визначення інструментів/способів/засобів/методів доказування при вирішенні даної справи, а саме визначити щодо доведення об`єктивної сторони правопорушення, зокрема через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС; необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації.
		Водночас АМК під час прийняття рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу не обмежений у застосуванні одного чи декількох конкретних інструментів/способів/засобів/методів доказування, якщо інше  прямо не встановлено законодавством.
		При цьому суд послідовно вказував на те, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК норм права. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		При цьому, докази мають відповідати критерія належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
		Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. 
		Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
		До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
		Таким чином, скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права у спірних правовідносинах. 
		За наведених обставин, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 3 частини другої    статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
		Скаржник також посилається на пункт 4 частини другої    статті 287 ГПК України    та пункт 1 частини третьої    статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, обмеживши свої висновки виключно тлумаченням Комітетом статті 6 Закону № 2210, зазначивши про можливість доведення порушення виключно шляхом економічного аналізу ринку АМК (наприклад, кореляційний аналіз лише цін закупівлі і реалізації і т.д.).
		Втім, з огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, на які посилається скаржник, не підтвердилися.
		З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, - відсутні.
		Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано. 
		Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві АМК на касаційну скаргу, з огляду на мотиви, наведені у цій постанові.
		Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.
		Судові витрати
		Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ТОВ «НафтоТрейд Ресурс» без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НафтоТрейд Ресурс»   залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 910/12645/18 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                             І.   Колос
		 
		Суддя                                                                                           І. Бенедисюк
		 
		 
		Суддя                                                                                          Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...