Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/6630/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2023.
Дата набрання законної сили: 21.06.2023
Номер судового провадження: 61-11651ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		                                                                   
		Постанова                                                
		Іменем України
		 
		21 червня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 464/6630/20
		 
		 
		провадження № 61-11651св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року у складі судді Добош Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: 
		Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2020 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Сихівський ВДВС) про стягнення збитків.
		 
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 було визнано переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 114,7 кв. м, які постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року визнано недійсними.
		 
		Вказувала, що після придбання будинку для обслуговування прибудинкової території їй було передано у власність земельну ділянку, площею 0,071 га, кадастровий номер 4623610100:01:006:0354, що розташована за адресою: 
		 
		 
		АДРЕСА_1 , що в разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. 
		 
		Земельна ділянка, яка відноситься до будинку за своїм цільовим призначенням, не може бути використана нею, оскільки будинок вибув з її володіння. 
		 
		Вважала, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі. Оскільки відповідно до висновку експерта від 23 жовтня 2020 року вартість будинку становить 41 790,00 дол. США, а вартість земельної ділянки - 
		7 987,00 дол. США, розмір завданих позивачці збитків становить 
		49 777,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 407 200,00 грн.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила стягнути із Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на її користь збитки в розмірі 
		49 777,00 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 407 200,00 грн.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 1 229 300,00 грн.
		 
		Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 891,60 грн.
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 липня 2020 року 
		у справі № 450/4083/13-ц про визнання торгів недійсними, у якій зазначено, що оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то ОСОБА_1 не позбавлена права на підставі статті 661 ЦК України звернутися з позовом до продавця, а оскільки продавцем за договором є Сихівський ВДВС, який 
		є державним органом, то завдані збитки підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Сихівського ВДВС задоволено частково.
		 
		Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року скасовано та ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. 
		 
		Стягнено із Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 1 229 300,00 грн.
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що збитки у спірних правовідносинах на підставі частини другої статті 216 ЦК України, статті 661 ЦК України підлягають стягненню з продавця, яким згідно з договором 
		є Сихівський ВДВС, чиї неправомірні дії призвели до визнання прилюдних торгів недійсними. 
		 
		Вирішуючи питання про грошове стягнення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у справах за позовами про захист права приватної власності на майно вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано 
		в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду 
		від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14719/15-ц). Згідно з висновком про експертну грошову оцінку майна, а саме житлового будинку загальною площею 114,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25 листопада 2021 року ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1 229 300,00 грн.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		22 листопада 2022 року Сихівський ВДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 рокув частині задоволених позовних вимог і ухвалити у справі в цій частині нове рішення про відмову 
		у задоволенні позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки інформацію проте, що спірне майно (будинок) було придбане (набуто право) у шлюбі, ОСОБА_2 приховав, то дії державного виконавця щодо реалізації будинку 
		є правомірними. У справі № 450/4083/13-ц суди не встановили неправомірність дій ні Сихівського ВДВС, ні його посадових осіб, а також не визнано протиправною їх поведінку. Заявник вказує, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі
		є Казначейська служба, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету, та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди. Суд не залучив до участі у справі Державну казначейську службу України.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		14 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги Сихівського ВДВС відмовити.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Пустомитівського районного суду Львівської області.
		 
		Зупинено виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду 
		від 17 жовтня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
		 
		06 лютого 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, 
		а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 
		2022 року оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Сихівського ВДВС про стягнення збитків.
		 
		В іншій частині рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду 
		від 17 жовтня 2022 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		10 жовтня 2012 року між Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство юстиція» (далі - ПП «СПП юстиція») було укладено договір № 03/620/12/а про надання послуг з організації 
		і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
		 
		Відповідно до пункту 1.2 цього договору підрозділ передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, 
		а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 27 жовтня 1999 року № 68/5. 
		 
		Згідно з пунктом 1.3 договору на прилюдні торги передається арештоване нерухоме майно вході примусового виконання виконавчого документа: виконавчий лист № 2-2731/11, виданий 24 лютого 2012 року Сихівським районним судом міста Львова, загальна сума стягнення 124 433,46 грн, найменування майна, яке передається на прилюдні торги: житловий будинок загальною площею 114,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_3 .
		 
		У пункті 1.4 договору визначена стартова (початкова ) ціна 87 320,00 грн без ПДВ.
		 
		25 жовтня 2012 року Львівська філія ПП «СПП юстиція» провела прилюдні торги з реалізації вказаного житлового будинку, оформлені протоколом від 
		25 жовтня 2012 року № 03/620/12/а-1, у якому зазначено, що переможцем аукціону стала ОСОБА_1 за лотом: житловий будинок загальною площею 114,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , продажна ціна якого визначена в сумі 122 000,00 грн, з яких 103 822,00 грн - сплата за лот, 18 178,00 грн - сума винагороди ПП «СПП юстиція».
		 
		За результатами проведення цих прилюдних торгів складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року, в якому зазначено, що нерухоме майно, а саме зазначений житловий будинок, придбане ОСОБА_1 . Документом, що підтверджує сплату за придбане нерухоме майно у розмірі 122 000,00 грн, є виписка з рахунка, відкритого в Управлінні державного казначейства Сихівського району м. Львова, від 29 жовтня 2012 року про зарахування коштів переможця торгів.
		 
		ОСОБА_1 видано свідоцтво про придбання об`єкта нерухомого майна 
		з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, на підставі якого 
		21 листопада 2012 року (реєстраційний номер 38267566) та 07 березня 
		2013 року (реєстраційний номер 1118695) здійснено реєстрацію права власності за нею у відповідних державних реєстрах, що підтверджується свідоцтвом про придбання об`єкта нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 березня 2013 року.
		 
		Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі 
		№ 450/4083/13-ц за позовом ОСОБА_4 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Львівської філії ПП «СПП юстиція», ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів недійсними позов задоволено частково. Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок 
		АДРЕСА_1 ), що оформлені протоколом 
		від 25 жовтня 2012 року № 03/620/12/а-1 та, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року, визнано недійсними; свідоцтво про придбання об`єкта нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за номером 1368, про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 визнано недійсним.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.
		 
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». 
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який був чинним на час проведення прилюдних торгів (далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень 
		і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Статтею 52 Закону № 606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		 
		Відповідно до частини першої статті 62 Закону № 606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
		 
		Виходячи з правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів 
		є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.
		 
		Зазначений висновок узгоджується з нормами статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, згідно з якими публічні торги належать до договорів купівлі-продажу.
		 
		Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін 
		у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		 
		Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні 
		у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає 
		у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		 
		Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, 
		у продавця - повернути отримані від покупця кошти.
		 
		За змістом частин першої і другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
		 
		Норми статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.
		 
		Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).
		 
		Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів 
		є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт, а продавцем за таким договором може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.
		 
		Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов договору, що укладається між державною виконавчою службою та спеціалізованою організацією, яка проводить прилюдні торги.
		 
		У разі якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією 
		з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору є представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відповідно і продавцем, є державна виконавча служба. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відповідно і продавцем, є спеціалізована організація.
		 
		Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 та постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 165/711/16-ц (провадження № 61-31591св18).
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно з договором, укладеним між Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та організатором торгів - ПП «СПП юстиція», спеціалізована організація лише надавала послуги з організації 
		і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а Сихівський ВДВС виступав від свого імені на прилюдних торгах як продавець.
		 
		У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21) вказано, що в разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: 
		у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (акцесорне зобов`язання (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19)). Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17), відповідно, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, настають наслідки недійсності правочину. Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то позивачу підлягають поверненню сплачені ним грошові кошти. Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки між сторонами наявні деліктні, а не зобов`язальні правовідносини. Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України, оскільки з набранням законної сили судовим рішенням про визнання торгів недійсними у відповідачів як продавців виник обов`язок повернути грошові кошти, отримані від покупця. 
		 
		У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18 (провадження № 61-15397св19) зазначено, що, встановивши, що, реалізовуючи квартиру на електронних торгах, виконавча служба самостійно виступала від свого імені як продавець і такі електронні торги визнані недійсними за рішенням суду, суди обґрунтовано виходили з того, що сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача саме з відділу державної виконавчої служби. 
		 
		У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19) вказано, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цьому випадку продавцем арештованого майна виступає орган державної виконавчої служби, який цього не заперечував, й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах; дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину, і у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно. 
		 
		Установивши, що при реалізації квартири на електронних торгах Сихівський ВДВС виступав від свого імені як продавець і за рішенням суду такі електронні торги визнані недійсними, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином  підлягає стягненню на її користь саме з виконавчої служби.
		 
		Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 липня 
		2021 року у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20) та 
		від 03 листопада 2021 року у справі № 334/4600/15 (провадження 
		№ 61-1045св20).
		 
		Проте, вирішуючи питання про розмір збитку, який підлягає відшкодуванню, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що саме сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача 
		у спірних правовідносинах.
		 
		Аналіз висновків Верховного Суду, наведених у цій постанові, свідчить про те, що з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно.
		 
		Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 сплатила 122 000,00 грн за придбане на електронних торгах нерухоме майно, а тому саме вказана сума підлягає стягненню із Сихівського ВДВС на користь ОСОБА_1 .
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, проте помилково визначив суму до стягнення 
		в розмірі 1 229 300,00 грн, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року підлягає зміні шляхом зменшення розміру завданого збитку з 1 229 300,00 грн до 122 000,00 грн.
		 
		Аргументи заявника про те, що до участі у справі не залучено Державну казначейську службу України, є безпідставними, оскільки залучення або 
		ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державну казначейську службу України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, тому що відповідачем 
		є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).
		 
		Подібний висновок також зроблено у постанові Верховного Суду від 
		01 березня 2023 року у справі № 752/3839/22 (провадження № 61-11057св22).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення 
		у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
		 
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
		 
		Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Львівського апеляційного суду 
		від 17 жовтня 2022 року в частині визначення розміру збитків, який підлягає стягненню, підлягає зміні шляхом зменшення суми з 1 229 300,00 грн до 122 000,00 грн.
		 
		Керуючись статтями 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Сихівського відділу державної виконавчої служби 
		у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 
		(м. Львів) задовольнити частково.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року в частині визначення розміру завданих збитків змінити, зменшити розмір завданих збитків, який підлягає стягненню із Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 , з 1 229 300,00 грн до 122 000,00 грн.
		 
		Поновити виконання  рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська            Судді: А. Ю. Зайцев             Є. В. Коротенко             В. М. Коротун             М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...