Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/1274/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Номер судового провадження: 61-3027ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                            
		Іменем  України    
		 
		14 червня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 428/1274/21
		провадження № 61-3027св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач - Луганська обласна школа вищої спортивної майстерності,
		третя особа - Луганська обласна військово-цивільна адміністрація,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Основний зміст позовної заяви та її обґрунтування
		У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Луганської обласної школи вищої спортивної майстерності (далі - Луганська ОШВСМ), третя особа - Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він 02 вересня 2019 року згідно із наказом директора Луганської ОШВСМ від 28 серпня 2019 року № 01-10/44-к був прийнятий на роботу на посаді тренера-викладача з боксу Луганської ОШВСМ. Згідно із наказом від 31 грудня 2020 року № 01-10/71-к його було звільнено з посади тренера викладача відділення боксу Луганської ОШВСМ на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України - у зв`язку із систематичним невиконанням, без поважних причин, обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме невиконання наказу від 10 грудня 2020 року № 01-09/268 «Про надання списків груп з боксу тренера-викладача ОСОБА_1 для погодження її складу з Міністерством молоді та спорту України на 2021 навчальний рік».
		Вказував, що Луганською ОШВСМ порушений порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення від нього не були відібрані письмові пояснення, а також зазначав, що  на час звернення до суду з цим позовом він особисто під розпис не ознайомлений із зазначеним наказом від 31 грудня 2020 року, його копію та належним чином оформлену трудову книжку не отримував.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: 
		визнати протиправним та скасувати наказ директора Луганської ОШВСМ 
		від 31 грудня 2020 року № 01-10/71-к про його звільнення; 
		поновити його на роботі на посаді тренера-викладача відділення боксу Луганської ОШВСМ; 
		стягнути з Луганської ОШВСМ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану неправомірними діями, у розмірі 5 000,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 серпня 2021 року у складі судді Шубочкіної Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Луганської ОШВСМ 
		від 31 грудня 2020 року № 01-10/71-к про звільнення ОСОБА_1 .
		Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Луганській ОШВСМ на посаді тренера-викладача відділення боксу.
		Стягнуто з Луганської ОШВСМ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 051,88 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд вважав доведеними позивачем обставини щодо його звільнення відповідачем із займаної посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, з грубим порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт його пропозиції позивачу надати письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, у зв`язку з яким до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, і саме до застосування такого виду стягнення. Тобто відповідач не зажадав від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, та не надано доказів на підтвердження направлення особисто позивачу копії оскаржуваного наказу про його звільнення для ознайомлення, а спрямування цього наказу адвокату Вишняку М. І. не є належним доказом на підтвердження цих обставин, оскільки останній не був уповноважений позивачем на отримання відповідної кореспонденції, що суд вважав грубим порушення вимог частини першої статті 149 КЗпП України.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не було надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань у результаті дій відповідача.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Луганського апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу Луганської ОШВСМ задоволено. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 серпня 2021 року в оскаржуваній частині скасовано і ухвалено нове судове рішення. 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем оскаржувалось рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 31 грудня 2020 року, поновлення його на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 18 051,88 грн.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
		Доказів на спростування факту порушення позивачем ОСОБА_1 трудової дисципліни матеріали справи не містять. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . 
		При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції стосовно недоведення відповідачем до відома сторони позивача про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, і неодержання стороною позивача оскаржуваного наказу 
		від 31 грудня 2020 року спростовуються матеріалами справи.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
		У березні 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 501/226/17, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, та вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 
		частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 не було ознайомлено з наказом від 10 грудня 2020 року № 01-09/268 «Про надання списків груп учнів-спортсменів за 2021 рік», за невиконання якого його було звільнено. Керівництвом Луганської ОШВСМ не було виконано вимоги 
		статті 149 КЗпП України та не запропоновано ОСОБА_3 надати пояснення, тобто керівництво порушило порядок застосування дисциплінарних стягнень. ОСОБА_1 не попереджали та не запрошували на розгляд письмового подання власника про звільнення працівника виборним органу (профспілковим представником), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Також не відомо чи таке письмове подання взагалі подано власником або уповноваженим них органом до первинної профспілкової організації, оскільки рішення первинної профспілкової організації з цього питання не надавалось та у наказі про звільнення про нього не зазначено. Вважав такі дії порушенням законних прав та інтересів ОСОБА_1 з боку керівництва Луганської ОШВСМ.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу № 428/1274/21 призначено до судового розгляду.
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року перебував з Луганською ОШВСМ у трудових відносинах.
		Наказом Луганської ОШВСМ Управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації від 17 листопада 2020 року № 01-09/247 «Про проведення службового розслідування порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку», створено комісію з розслідування та з`ясування причин відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці у складі: інструктора-методиста ОСОБА_4 , старшого інструктора-методиста ОСОБА_5 , заступника директора ОСОБА_6 , директора ОСОБА_7 .
		У ході проведення службового розслідування відібрано письмові пояснення у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
		Згідно із протоколом засідання комісії з розслідування та з`ясування причин відсутності тренера-викладача з боксу ОСОБА_1 на робочому місці 
		13 листопада 2020 року від 27 листопада 2020 року, визнано факт порушення трудової дисципліни тренером-викладачем з боксу ОСОБА_1 про відсутність на робочому місці без поважних причин.
		Наказом Луганської ОШВСМ Управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації від 09 грудня 2020 року 
		№ 01-09/266, ОСОБА_1 , тренеру-викладачу відділення боксу, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 13 листопада 2020 року).
		Наказом Луганської ОШВСМ Управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації від 30 листопада 2020 року № 02-09/257 
		від 30 листопада 2020 року «Про проведення службового розслідування порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку», створено комісію з розслідування та з`ясування причин відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці у складі: 
		інструктора-методиста ОСОБА_4 , старшого інструктора-методиста ОСОБА_5 , заступника директора ОСОБА_6 , директора 
		ОСОБА_7 .
		Відповідно до протоколу від 21 грудня 2020 року засідання комісії з розслідування та з`ясування причин відсутності тренера-викладача з боксу ОСОБА_1 на робочому місці 27 листопада 2020 року, визнано факт порушення трудової дисципліни тренером-викладачем з боксу ОСОБА_1 про відсутність на робочому місці 27 листопада 2020 року без поважних причин.
		Наказом Луганської ОШВСМ Управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації від 22 грудня 2020 року № 01-09/284, ОСОБА_1 , тренеру-викладачу відділення боксу, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 27 листопада 
		2020 року).
		Наказом Луганської ОШВСМ Управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації від 22 грудня 2020 року № 01-09/280 «Про проведення службового розслідування порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку», створено комісію із з`ясування причин не надання ОСОБА_1 документації з питань виконання посадових обов`язків - журнал обліку роботи навчальної групи тренера-викладача з боксу за грудень 2020 року у складі: інструктора-методиста ОСОБА_4 , старшого інструктора-методиста ОСОБА_5 , заступника директора ОСОБА_6 , директора ОСОБА_7 .
		Згідно із протоколом від 28 грудня 2020 року засідання комісії з розслідування та з`ясування причин не надання журналу обліку роботи за грудень тренером-викладачем з боксу ОСОБА_1 , визнано факт порушення трудової дисципліни тренером-викладачем з боксу ОСОБА_1 про ненадання журналу обліку роботи навчальної групи за грудень.
		Наказом Луганської ОШВСМ Управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2020 року № 01-09/286, ОСОБА_1 , тренеру-викладачу відділення боксу, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (ненадання для перевірки журналу обліку роботи за грудень 2020 року).
		Наказом Луганської ОШВСМ Управління молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації від 31 грудня 2020 року № 01-10/71-к, звільнено ОСОБА_1 , тренера-викладача боксу Луганської ОШВСМ, 
		31 грудня 2020 року у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 3 статті 40 КЗпП України), які полягають у порушенні трудової дисципліни, неналежному веденні документації, а саме: невиконання наказу від 10 грудня 2020 року 
		№ 01-09/268 «Про надання списків груп учнів-спортсменів на 2021 рік», що в свою чергу призвело до скорочення обсягу годин педагогічного навантаження в кінці 2020 навчального року та відсутності сформованої групи з боксу тренера-викладача ОСОБА_1 для погодження її складу з Міністерством молоді та спорту України на 2021 навчальний рік. 
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України). За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
		У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.
		Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
		У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі 
		№ 520/3689/16-ц (провадження № 61-17179св18) Верховний Суд зазначив, що «звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку».
		Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Частинами першою, третьою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
		За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.
		Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
		У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі 
		№ 6-2801цс15 зроблено висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року у справі 
		№ 711/8227/16-ц (провадження № 61-33637св18) зазначено, що з урахуванням встановлених обставин та правової позиції Верховного Суду України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 апеляційним судом зроблено обґрунтований висновок, що невиконання роботодавцем обов`язку отримати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення.
		Суд апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин щодо вчинення дисциплінарних проступків, давши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про обґрунтоване застосування до позивача дисциплінарних стягнень. За наведених обставин невиконання роботодавцем обов`язку зажадати пояснення позивача за вчинення ним проступку не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення за порушення ним трудової дисципліни та невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.
		За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач довів систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, що свідчить про законність дій відповідача у спірних правовідносинах. Враховуючи систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором позивача було правомірно звільнено з посади на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України.
		При цьому суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що оскільки на позивача посадовою інструкцією покладені певні обов`язки, їх систематичне невиконання позивачем без поважних причин підтверджується доказами у справі, та враховуючи наявні у позивача дисциплінарні стягнення у вигляді догани за невиконання без поважних причин покладених на нього трудовим договором обов`язків від 09 грудня 2020 року, від 22 грудня 2020 року, від 28 грудня 2020 року відповідач мав підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача за 
		пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
		Доводи касаційної інстанції про те, що до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не зажадав від позивача письмових пояснень є необґрунтованими, оскільки невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Доказів на спростування факту порушення позивачем ОСОБА_1 трудової дисципліни матеріали справи не містять.
		Оскільки в цій справі роботодавець довів факт правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то відсутні підстави для визнання оспорюваного наказу про звільнення незаконним.
		Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що його звільнення відбулось без погодження із профспілковим органом спростовуються тим, що у цій справі судами не встановлено, що у Луганської ОШВСМ є первинна профспілкова організація і що позивач є її членом, тому рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) за таких обставин не потрібне. 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду 
		від 18 березня 2020 року у справі № 501/226/17, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанову суду апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Перевіряючи законність та обґрунтованість судових рішень у межах заявлених вимог та доводів касаційної скарги, порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Луганського апеляційного суду від 27 січня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 Г. В. Коломієць
		 Р. А. Лідовець
		 С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...