Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/7433/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2023. Зареєстровано: 27.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2023.
Дата набрання законної сили: 23.06.2023
Номер судового провадження: К/990/6950/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА УХВАЛА
		 
		23 червня 2023 року 
		м. Київ
		справа №440/7433/21
		адміністративне провадження №К/990/6950/23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №440/7433/21
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
		на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (постановлену у складі головуючого судді Русанової В.Б., суддів Жигилія С.П., Перцової Т.С.),
		У С Т А Н О В И В:
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та незаконними дій щодо відмови у нарахуванні пенсії з 9 червня 2021 року за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням 90 відсотків від розміру заробітної плати з урахуванням довідки про заробітну плату Полтавської обласної прокуратури від 7 червня 2021 року №21-445вих21 без обмеження максимального розміру; зобов`язання нарахувати та виплачувати з 9 червня 2021 року пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням 90% від розміру заробітної плати з урахуванням довідки про заробітну плату Полтавської обласної прокуратури від 7 червня 2021 року №21-445вих21 без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.
		Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 4 листопада 2022 року подала апеляційну скаргу, у якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу одного року після складення повного тексту судового рішення, про розгляд справи відповідачу було відомо, копія судового рішення ним отримана в день прийняття судового рішення, то незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, необхідно відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області у відкритті апеляційного провадження.
		Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 27 лютого 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - скаржник, відповідач) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року з підстав, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України .
		Під час розгляду справи у касаційному порядку Судом було встановлено, що скаржник - суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу одного року з моменту складення повного тексту рішення суду першої інстанції; про розгляд справи відповідачу було відомо; копія судового рішення ним отримана в день його прийняття.
		Відповідно до частини другої   статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
		Верховний Суд вказує, що виняток, передбачений у частині другій статті 299 КАС України, не може бути застосований за цієї ситуації, оскільки апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції і знав про прийняте рішення судом першої інстанції, що скаржником не заперечується.
		Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
		Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		При цьому колегія суддів вказує на    особливості втілення принципу неприпустимості зловживання процесуальним правами в адміністративному судочинстві. Так, згідно з частиною четвертою статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
		У цьому контексті слід згадати Рекомендацію R(84)5 Комітету міністрів державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 року (Рекомендація R(84)5), та Рекомендацію R(95)5 Комітету міністрів державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах від 7 лютого 1995 року (Рекомендація R(95)5). 
		Зокрема, у Рекомендації R(84)5 констатується, що деякі норми судочинства, прийняті державами-членами, можуть стати перешкодою ефективного здійснення правосуддя, оскільки ними можуть іноді зловживати або маніпулювати для затягування судового розгляду; потрібно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш швидких форм судочинства та захистити їх від зловживань або затримок, зокрема, наділивши суд повноваженнями вести судочинство більш ефективно. У зазначеному документі визначено такі принципи судочинства, спрямовані на вдосконалення судової системи: 1) судочинство зазвичай має складатися не більше ніж із двох судових засідань; суд повинен уживати заходів щодо того, щоб усі дії, необхідні для проведення другого засідання, застосовувалися своєчасно, не допускаючи затримки; 2) стосовно будь-якої сторони повинні застосовуватися санкції, якщо вона, отримавши судове повідомлення, не вчинить процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом; 3) коли сторона подає явно необґрунтований позов, суд повинен мати повноваження приймати рішення у справі на основі спрощеної процедури і, якщо це необхідно, накладати на цю сторону штраф або виносити рішення про відшкодування збитків іншій стороні; 4) коли сторона під час судового розгляду поводиться недобросовісно та явно порушує процедуру з очевидною метою затягнути розгляд справи, суд повинен мати повноваження або негайно прийняти рішення по суті, або застосувати такі санкції, як, наприклад, накласти штраф, зобов`язати відшкодувати збитки або позбавити права на процесуальні дії; в особливих випадках суд повинен стягувати з адвоката судові витрати. 
		У статті 4 Рекомендації R(95)5 визначено заходи щодо запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Зокрема зазначається, що для запобігання будь-яким зловживанням системою або процедурою оскарження державам слід передбачити можливість прийняття деяких або всіх таких заходів: вимагати від осіб, які подають скаргу на ранньому етапі, зазначення розумних підстав для своїх скарг; дозволити суду другої інстанції відхиляти відповідно до спрощеної процедури (наприклад, без інформування про це іншої сторони) будь-які скарги, що видаються йому явно необґрунтованими, нерозумними або поданими з наміром дошкулити; у цих випадках суд також може впливати на особу за допомогою таких санкцій, як накладення штрафу; коли вимушені затримки виникають із вини однієї зі сторін, вимагати від цієї сторони покриття додаткових витрат, зумовлених затримкою.
		Колегія суддів наголошує на тому, що загалом зловживання процесуальними правами в судовому процесі підриває не лише засади здійснення правосуддя, але і шкодить міжнародному іміджу України як правової держави. 
		У рішеннях ЄСПЛ уже сформувалася стала практика щодо порядку здійснення принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами в судовому процесі. Зокрема, у деяких рішеннях ЄСПЛ указує на пряме застосування статті 17 Конвенції у таких випадках: якщо заявник, по суті, прагне використати основне положення Конвенції як основу для права здійснювати будь-яку дію або будь-яку діяльність, спрямовану на знищення будь-яких прав і свобод, закріплених у Конвенції, Суд застосовує статтю 17 і відхиляє подану скаргу як несумісну ratione materiae з положеннями Конвенції відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 35; Суд може застосувати статтю 17 за власною ініціативою та оголосити заяву неприйнятною de plano (рішення у справах «Norwood v. the United Kingdom», заява № 23131/03 [54]; «Belkacem v. Belgique», заява № 34367/14, п. п. 33-36 [55]; «Witzsch v. Germany» (№ 2), заява № 7485/03 [56]; «Roj TV A/S v. Denmark», заява № 24683/14, п. 30).
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що у разі виявлення зловживання процесуальними правами суд зобов`язаний ужити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати дотримання всіма учасниками справи обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, вирішення справи, а також винесення рішення за умови правильного застосування норм матеріального права, дотримання норм процесуального права; ґ) гарантувати виконання учасниками судового процесу всіх процесуальних обов`язків, визначених законом або судом, водночас учасники справи також повинні мати активну позицію щодо інформування суду про виявлені випадки зловживання процесуальними правами іншими учасниками з викладенням відповідних доводів і наданням доказів
		Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 КАС України до проявів зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві належить подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, заявлено безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. 
		У частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу.
		Колегія суддів враховує, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему.
		У цій справі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 299 КАС України, виходячи із того, що оскільки скаржник - суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу одного року з моменту складення повного тексту судового рішення, про розгляд справи відповідачу було відомо, копія судового рішення ним отримана в день прийняття судового рішення, то не залежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, необхідно відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області у відкритті апеляційного провадження.
		Колегія суддів наголошує, що основне призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед, у межах касаційного провадження конкретної справи сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами певної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права і таким чином, спрямувати судову практику в єдине та узгоджене правозастосування (вказати напрям, у якому у майбутньому слід здійснювати вибір та застосування правової норми).
		Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області грубо порушено свої процесуальні обов`язки щодо виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи та у подальшому -постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. При цьому відповідачем вказана ухвала оскаржувалася до Верховного Суду, однак постановою від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21 була залишена без змін.
		Згідно зі статтею 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
		Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
		З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд установлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
		Вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду, хоч повідомлена сторонами інформація (заявлене клопотання) може бути прийнята до уваги.
		Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21.
		Аналіз положень статті 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом суду.
		Цей висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 7 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 та ухвалі від 18 березня 2019 року у справі № 200/4900/17.
		Також колегія суддів звертає увагу на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є територіальним органом Пенсійного фонду України та підконтрольне йому.
		Відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України: організовує, координує та контролює роботу територіальних органів (п.п. 6 пункт 4); здійснює добір кадрів в апарат Пенсійного фонду України та на керівні посади в його територіальні органи, на підприємства, в установи та організації, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців апарату Пенсійного фонду України (п.п. 2 пункт 5); здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в Пенсійному фонді України та виконанням умов контрактів про проходження державної служби (п.п. 6-3 пункт 11); дає у межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові до виконання державними службовцями і працівниками апарату Пенсійного фонду України та його територіальними органами доручення (п.п.15 пункт 11).
		Таким чином, оскільки виявлені судом порушення під час оскарження у апеляційному порядку рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року та у подальшому у касаційному порядку  ухвал Другого апеляційного адміністративного суду  від 15 липня 2022 року та від 31 січня 2023 року є непоодинокими, про що, зокрема свідчить прийняття Верховним Судом постанови від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21, то колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її на адресу Пенсійного фонду України для вжиття відповідних заходів реагування для усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.
		Аналогічний підхід щодо застосування статті 249 КАС України у разі зловживання процесуальними правами суб`єктом владних повноважень застосований в Окремій ухвалі від 23 вересня 2020 року у справі № 809/295/17 та від 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21.
		Керуючись статями 3, 243, 249, 358 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		1. Довести до відома Пенсійному фонду України про встановлені факти зловживання процесуальними права територіальними органами Пенсійного фонду України, а також вжити невідкладні заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.
		2. Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше одного місяця з моменту отримання окремої ухвали.
		3. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                Я.О. Берназюк
		Судді                                                                                                       Н.В. Коваленко
		                                                                                                    Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...