Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 309/1777/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2023. Зареєстровано: 27.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2023.
Дата набрання законної сили: 27.06.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4806/619/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022071050000154

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 309/1777/22
		 
		 
		 
		 
		Закарпатський апеляційний суд
		 
		       
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		 
		 
		27.06.2023                 м. Ужгород
		 
		 
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/619/22, за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06.10.2022. 
		Цим вироком:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, з неповною середньою освітою, одружений, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вважається таким, що не має судимості,засуджений: 
		       - за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки. 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 03 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази: документи з ІНФОРМАЦІЯ_2 повернуто ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
		ОСОБА_6 17.03.2022, будучи військовозобов`язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з оголошенням Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України.
		Цього ж дня, 17.03.2022, ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні 
		 
		 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_2 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації оголошеної Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022, отримав бойову повістку про прибуття на 09 год 18.03.2022, до пункту відправки в команду № НОМЕР_1 , однак останній достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України № 64-2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, діючи умисно, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-ХІІ та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69-2022 від 24.02.2022, під час супроводу до військової частини № НОМЕР_1 у складі 20 військовозобов`язаних, під час технічної зупинки, зник у невідомому напрямку, і за таких обставин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
		В  апеляційній скарзі  прокурор, не  оспорюючи фактичні  обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію  дій  обвинуваченого ОСОБА_6 , вказує на  невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості   вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок суду від 06.10.2022 щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким за ст. 336 КК України призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки, а в решті вирок залишити без змін. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує на те, що призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_6 по місцю проживання характеризується посередньо, ніде не працює, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень. Зазначене, на переконання прокурора, свідчить про небажання ОСОБА_6 стати на шлях виправлення та продовжувати вести антисоціальний спосіб життя. Крім того призначене судом покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами, а тому є явно несправедливим, внаслідок його м`якості. Також прокурором вказується на необхідність урахування суспільної небезпеки кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс. 
		Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника на заперечення доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з таких підстав.
		Згідно  ст. 370 КПК України судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного  Конституцією України  принципу верховенства права. Тому суду слід неухильно додержуватись вимог про законність, обгрунтованість та вмотивованість вироку і ухвали в кримінальному провадженні.
		 
		 
		 
		-3-
		 
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Цих вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 судом першої інстанції дотримано не в повній мірі. 
		Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України.
		Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України при обставинах, вказаних у вироку ґрунтуються на зібраних та досліджених судом першої інстанції доказах і ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються. 
		Діяння обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період. 
		Що стосується доводів прокурора про необгрунтоване звільнення   обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання, то вони, на думку колегії суддів, є обґрунтованими та заслуговують на увагу з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як правильно зазначено в апеляційній скарзі прокурора, судом при вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням обвинуваченого ОСОБА_6 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та не в повній мірі враховано всі обставини кримінального провадження, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає  ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім  для  виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а визначаючи   ступінь  тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної  діяльності,  роль  кожного  із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан 
		 
		-4-
		 
		здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону, оскільки ухвалюючи рішення про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання з випробуванням, не навів у вироку переконливих доводів про доцільність такого звільнення, а лише послався на дані про особу обвинуваченого та прийшов до висновку що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, при цьому, не давши належної оцінки іншим даним, в тому числі про особу обвинуваченого, які наявні в матеріалах кримінального провадження.  
		Зокрема, визначаючи підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції не врахував обставин, які напряму впливають на звільнення від відбування покарання з випробуванням, а саме те, що обвинувачений  ОСОБА_6 вину не визнав, по місцю проживання характеризується посередньо, ніде не працює, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, що певною мірою свідчить про систематичність та стійкість його злочинних намірів і дій, а також небажання зробити для себе належні висновки і стати на шлях виправлення.  
		Також судом не враховано суспільної небезпеки кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим призначене судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті - виправленню та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами, а тому є явно несправедливим, внаслідок його м`якості. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України, оскільки враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, а також інші обставини кримінального провадження, зазначені судом обставини не є, в даному конкретному випадку, такими, на підставі яких можна дійти однозначного та беззаперечного висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування призначеного йому покарання шляхом звільнення від його відбування з випробуванням.
		Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону, внаслідок чого застосував щодо ОСОБА_6 кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, а саме ст. 75 КК України та неправильно звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки у кримінальному провадженні відсутні будь-які підстави для прийняття такого рішення.
		       Згідно п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює новий вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		 
		-5-
		 
		За приписами ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні  покарання ОСОБА_6 апеляційний суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, відповідно до ст. 12 цього Кодексу, є нетяжким злочином, характер вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність з огляду на той факт, що на території України введений воєнний стан, його значний суспільний резонанста дані про особу винного, який вину не визнав, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацює, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, що певною мірою свідчить про систематичність та стійкість його злочинних намірів і дій, а також небажання зробити для себе належні висновки і стати на шлях виправлення та продовжує вести антисоціальний спосіб життя.  
		Також апеляційним судом враховується досудова доповідь, складена Хустським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, згідно якої ймовірність вчинення повторного правопорушення та ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середня. 
		При ухваленні нового вироку, колегією суддів враховується те, що вид та розмір призначеного судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки прокурором не оскаржується, таке покарання, на думку апеляційного суду, визначено останньому в межах кримінального закону та у розмірі, передбаченому санкцією ст. 336 КК України і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Будь-яких законних підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів також не встановлено, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено наявність таких пом`якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
		Керуючись вимогами кримінального закону про те, що винній особі має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення, апеляційний суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 є суспільно небезпечною особою і його виправлення повинно відбуватися в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, яке буде справедливим та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, без застосування вимог ст. 75 КК України.
		За таких обстави, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині звільнення його від відбування покарання підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора задоволенню. 
		Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		 
		-6-
		 
		Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, апеляційний суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06.10.2022 щодо ОСОБА_10 задовольнити.
		Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06.10.2022 щодо ОСОБА_10 в частині призначення покарання скасувати.
		Призначити  ОСОБА_10 за ст. 336 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки. 
		В решті вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06.10.2022 щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...