Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/481/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2023. Зареєстровано: 27.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2023.
Дата набрання законної сили: 16.08.2023
Результат оскарження 16.08.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		27.06.2023                                                                                                                 Справа №905/481/22                               
		Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участю помічника (за дорученням) Лабуня С.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
		за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ
		до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, Донецька область
		про cтягнення 232 656 883,62грн.
		 
		Представники:
		від позивача: Сосунов Є.В. (в режимі відеоконференції)
		від відповідача: не з`явився
		 
		Суть справи:
		 
		Позивач, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства «Компанія "Вода Донбасу» про стягнення заборгованості в сумі 232 656 883,62грн.  
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії  №0350-01012 від 26.06.2019.
		Ухвалою від 27.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2022.
		Ухвалою від 07.09.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі та розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено.
		Ухвалою від 15.11.2022 підготовче засідання відкладено на 08.12.2022 та позивача зобов`язано до дати підготовчого засідання визначити окремо, заявлені до стягнення - суму боргу зі сплати основної заборгованості із зазначенням актів та рахунків, за якими обліковується заборгованість за визначений період часу відповідно до вказаних актів та рахунків, та - суму штрафних санкцій; надати уточнений розгорнутий розрахунок штрафних санкцій із зазначенням рахунків, а також сум заборгованості, що обліковується по кожному рахунку окремо, по якому проведені відповідні нарахування.
		01.12.2022 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого цифрового підпису від позивача надійшли письмові пояснення щодо нарахування штрафних санкцій та суми основного боргу.
		Ухвалою від 15.03.2023 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 12.04.2023.
		Присутній у судовому засіданні 12.04.2023 представник позивача зазначив про неможливість надати в даному судовому засіданні пояснення по яким саме рахункам заявлена до стягнення заборгованість, просив про надання часу для підготовки та надання пояснень щодо поставлених судом питань, оскільки вони потребують уточнень.
		У судовому засіданні 12.04.2023 оголошено перерву до 15.05.2023 та позивача зобов`язано до дати судового засідання визначити конкретний перелік актів купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, актів-корегування (врегулювання) до актів купівлі-продажу та рахунків-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії, за якими обліковується заявлена до стягнення у позовній заяві заборгованість зі сплати основного боргу; визначити підстави та правову природу заявлених у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень від 30.11.2022 штрафних санкцій, з нормативно правовим обґрунтуванням; визначити реквізити рахунків-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії по яким здійснено нарахування штрафних санкцій згідно з розрахунком, наведеним у письмових поясненнях від 30.11.2022, на суму 6945458,53грн., на суму 21615061,28грн. та на суму 5192474,92грн.
		12.05.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява №01/23206 від 12.05.2023 (з додатками) на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2023.
		Ухвалою від 15.05.2023 судом постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження у цій справі та підготовче засідання призначено на 06.06.2023.
		Ухвалою від 06.06.2023 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні 27.06.2023.
		Суд зазначає, що вихід за межі строку розгляду справи, встановленого ГПК України зумовлено необхідністю належного повідомлення відповідача про розгляд справи та низькою якістю підготовки представником позивача як позовної заяви так і заяв по суті справи, а також неможливістю надати відповіді на поставлені судом питання під час розгляду справи. 
		Про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі у судовому засіданні 27.06.2023 відповідач був повідомлений шляхом направлення копії процесуальних документів (ухвал суду) на його адресу засобами поштового та електронного зв`язку (info@donvoda.com, secretar.vodadn@gmail.com, postmaster@voda.dn.ua, 00191678@mail.gov.ua). Направлення копій ухвал засобами поштового зв`язку здійснювалося на адресу відповідача у м.Покровську, повідомленою позивачем як актуальну поштову адресу, за якою здійснювалася листування між ним та відповідачем протягом виникнення спірних правовідносин. При цьому за інформацією, розміщеною на сайті АТ "Укрпошта" відділення поштового зв`язку у м.Маріуполі тимчасово не функціонують, у зв`язку з чим надіслати відповідачу копії процесуальних документів є неможливим.
		Також, з  метою повідомлення учасників про розгляд цієї справи, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення із зазначенням дати, часу та місця проведення судових засідань у цій справі.
		Крім того всі процесуальні документи розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.
		При цьому суд зазначає про неможливість повідомлення відповідача про час та дату розгляду справи у засіданні 27.06.2023 телефонограмою, оскільки за номерами телефонів, які зазначені у відомостях    в Єдиному         державному        реєстрі    юридичних    осіб         та        фізичних        осіб-підприємців        щодо    підприємства        відповідача у розділі    «інформація для здійснення зв`язку», а також вказані у позовній заяві, зв`язок не встановлено.
		Копії ухвал, надіслані на поштову адресу відповідача у м.Покровську, повернуті до суду з відміткою про їх отримання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернуті до суду відділенням поштового зв`язку.
		Станом на теперішній час процесуальних позицій (відзиву, пояснень тощо) відповідач не висловив (не надіслав). Будь-яких заяв, клопотань щодо неможливості реалізації ним своїх процесуальних прав на подання власної позиції (відзиву, пояснень тощо) до суду не надходило.
		З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями  42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Дослідивши матеріали справи, господарський суд
		 
		встановив:
		 
		Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені  Законом України "Про ринок електричної енергії".
		Пунктом 55 частини 1  статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"  передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
		Згідно з частиною 1  статті 31 Закону України "Про ринок електричної енергії"  оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
		З матеріалів справи вбачається, що функції оператора системи передачі виконує Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", що підтверджується положеннями, зокрема, пункту 2.2 Статуту позивача.
		Частиною 2  статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії"  на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.
		Пунктом 5 частини 3  статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії"  встановлено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
		Умовами пунктів 12, 46 частини 1  статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"  передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Разом із тим, відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
		За змістом пункту 6 частини 1  статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії"  учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів.
		Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (частина 3  статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії").
		Відповідно до частини 5  статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії"  типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
		Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком №1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 за №307 (надалі - "Правила ринку").
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Закону та Правил ринку Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулося із заявою про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з пунктами 1.3, 1.4 якого СВБ (сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
		Повідомленням №01/23609 від 27.06.2019 позивач повідомив відповідача про те, що Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку.
		Ідентифікатор договору №0350-01012; дата акцептування 26.06.2019.
		З моменту акцептування заяви про укладання договору в порядку встановленому правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 та Законом України «Про ринок електричної енергії», учасник ринку набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
		Згідно з пунктами 1.1, 1.2. договору визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні   статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
		Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії затверджені наказами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 08.07.2019 за № 366, від 21.12.2020 за №709, від 05.01.2021 за №6, від 25.02.2021 за №111, від 16.03.2021 за №141 та оприлюднено на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.
		Відповідно до пункту 1.3 договору за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
		Пунктом 1.4 договору визначено, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку).
		За приписами пункту 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до правил ринку.
		У пункті 2.1 договору визначено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.
		Відповідно до пункту 2.2 договору порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
		За змістом пункту 3.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309,   Законом   та чинним законодавством України.
		ОСП має право: на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (пункт 3.2 договору).
		ОСП зобов`язаний: виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 договору).
		Згідно з пунктом 3.5 договору СВБ зобов`язана здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
		Приписами пункту 4.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
		Згідно з пунктом 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
		Відповідно до пункту 5.6 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
		За змістом пункту 5.7 договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
		Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів з врегулювання у порядку, передбаченому Правилами ринку (пункт 5.8. договору).
		За змістом пункту 5.9 договору ОСП надає СВБ два примірники Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (далі - акт), підписані зі своєї сторони, до 08 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
		СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта (пункт 5.10 договору).
		Цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1 договору).
		Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 договору).
		У зв`язку з тим, що під час розгляду справи жодна із сторін не надала суду доказів звернення з пропозицією щодо його розірвання, договір про врегулювання небалансів електричної енергії вважається чинним на час виникнення спірних відносин.
		Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 затверджено «Правила ринку» (далі - Правила ринку).
		Ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України (п. 1.1.1. Правил ринку).
		Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку договір, відповідно до якого суб`єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії; система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
		Пунктом  1.5.1 Правил ринку визначено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов`язаний стати СВБ або передати свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору. Якщо учасник ринку передає свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи, договір про врегулювання небалансів, укладений між ОСП та цим учасником ринку, призупиняє свою дію в частині фінансової відповідальності за небаланси на час дії договору щодо участі в балансуючій групі.
		Згідно з пунктом 5.25.1 Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
		За умовами пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
		АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді (п. 7.1.1 Правил ринку).
		Окремий порядок виставлення рахунків застосовується для розрахунків за ДП та розрахунків за балансуючу електричну енергію, розрахунків за небаланси електричної енергії, платежів з/на збірні рахунки і плати за невідповідність та інших платежів (пункт 7.1.2 Правил ринку).
		Згідно з пунктом 7.1.3 Правил ринку платіжні документи виставляються із включенням усіх застосовних податків.
		У  пункті 7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
		За умовами пункту 7.3.2 Правил ринку платіжний документ повинен містити окрему позицію щодо оплати за управління небалансами міждержавних перетинів (якщо такий небаланс сплачується/зараховується і не розраховується в натуральній формі).
		Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
		Пунктом 7.8.1 Правил ринку визначено, що якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
		Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил врегулювання, які є додатком до Правил ринку, якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.
		Відповідно до пункту 5.3.1 Правил ринку рахунок A-В використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів.
		Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, визначено НКРЕКП постановою від 27.06.2019 за № 1246 "Про алгоритм розподілу коштів" та постановою від 18.06.2019 за № 1041 "Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 №26".
		Відповідно до частини 7   статті  68 Закону України «Про ринок електричної енергії»    за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
		За змістом позовної заяви на виконання умов договору у період    з 01.07.2019 по 10.12.2020 було надано відповідачу послуги з передачі електричної енергії та сторонами було підписано акти купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, а також акти-корегування (врегулювання) з підстав зміни фактичних обсягів, за якими збільшено обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів, до вказаних актів купівлі-продажу. Акти надані суду та містяться в матеріалах справи (том 1 арк.79-90). Акти коригування (врегулювання) уточнюють, як суму заборгованості, так і обсяг небалансів за повний місяць, без поділу на декади. Враховуючи зазначене, розмір фактичної заборгованості відповідача за кожну декаду окремо не встановлений. Дійсний розмір заборгованості, як вказано вище, визначений за результатом повного місяця з урахуванням актів коригування.  
		На виконання умов договору та Правил ринку позивачем через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) відповідачу було виставлено платіжні документи (рахунки-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії) за електричну енергію для врегулювання небалансів, які розміщені ОСП в системі управління ринком (MMS), та які відповідач зобов`язаний був оплатити протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа (пункт 7.7.3. договору). Копії рахунків додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи (том 1 арк.91-250; том 2 арк. 1-92).
		Як зазначає позивач у тексті позовної заяви (а.с. 36-43, т.1) у відповідача за період з 01.07.2019 по 10.12.2020 обліковується заборгованість з основного боргу в загальній  сумі 6  338  926,96грн. та штрафних санкцій в сумі 226  317  965,66грн., яка не була стягнута рішенням суду у справі №905/38/21 та станом на 11.02.2022 не погашена.
		При цьому, відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 15.05.2023, заборгованість зі сплати основного боргу виникла на підставі несплати рахунка-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії  №0810202000364 від 08.10.2020 на суму 6  945 458,53грн. за розрахунковий період 01.03.2020-31.03.2020 (а.с. 34, т.3).
		Обсяг та вартість купленої електричної енергії для врегулювання небалансів за період 01.03.2020-31.03.2020 відображені в акті купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2020 №ВН/20/03-0350 з урахуванням акта коригування (врегулювання) №ВР/20/03-0350 від 16.10.2020 (а.с. 40, т.3).
		Таким чином, вважаючи неналежним виконання відповідачем зобов`язань з оплати за надані послуги з врегулювання небалансів електричної енергії за період з липня 2019 року по 10.12.2020, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 6  338  926,96грн. та штрафні санкції на підставі частини 2 статті 231 ГПК України (0,1 пеня та 7% штраф) у розмірі 226  317  965,66грн. Загальний розмір нарахованої заборгованості позивачем визначений у сумі 232  656  883,62грн.
		При цьому вбачається, що позивачем при підрахунку загальної суми заборгованості була допущена арифметична помилка оскільки за перерахунком суду загальний розмір вимог складає 232  656  892,62грн. (6  338  926,96грн. + 226  317  965,66грн.), що є більше ніж заявлено позивачем у позовній заяві.
		Разом з цим, у письмових поясненнях від 30.11.2022 позивачем зазначено, що загальна сума заборгованості за період з липня 2019 року по 10 грудня 2020 року станом на 30.12.2020 складає 256449678,34грн., що також є більше ніж заявлено позивачем у позовній заяві.
		Водночас згідно наведеного позивачем у заяві від 12.05.2023 розрахунку загальний розмір штрафних санкцій складає 374 779 883,66грн.
		Водночас судом взято до уваги, що позивачем заяв/клопотань про збільшення розміру позовних вимог в порядку статті 46 ГПК України до суду не подавалося. У письмових поясненнях, протягом розгляду справи, клопотання про збільшення розміру позовних вимог не заявлено. У зв`язку із вказаним, виходячи з приписів частини 2 статті 237 ГПК України, згідно з якими при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги у розмірі заявленому позивачем у позовній заяві.
		 
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного:
		Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного  кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить стаття 174 Господарського кодексу України.
		Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом      підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Відповідно до норм   статті 639 Цивільного кодексу України      договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		За змістом   статті 634 Цивільного кодексу України   договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до частини 1  статті 509 Цивільного кодексу України  зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України      встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
		У відповідності до положень ст.ст.   6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1  статті 530 Цивільного кодексу України  передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
		Стаття 629 Цивільного кодексу України  передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до  статті 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до  статті 193 Господарського кодексу України  суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Зазначене також кореспондується зі статтями  525,  526 Цивільного кодексу України  відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з пунктом 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
		У відповідності до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
		Відповідно до пункту 7.6.3 Правил ринку (в редакції чинній по 29.02.2020) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом одного банківського дня з дати направлення платіжного документа.
		Відповідно до пункту 7.6.3 Правил ринку (в редакції чинній від 01.03.2020) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа.
		Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку (в редакції чинній від 11.12.2020) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
		З огляду на зазначене, в розумінні положень Правил ринку строк оплати за врегулювання небалансів електричної енергії настає у відповідача саме від направлення (надсилання, виставлення) рахунків-фактур (платіжних документів) на оплату відповідачу через систему управління ринком.
		Як встановлено судом, на виконання умов договору та Правил ринку відповідач отримав для врегулювання небалансу електричну енергію та сторонами без зауважень було підписано акти купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за період з липня 2019 року по листопад 2020 року та акти-корегування (врегулювання) до актів з липня 2019 року - вересня 2020 року, які містяться в матеріалах справи.
		На виконання умов договору та Правил ринку позивач щоденно формував та надсилав відповідачу платіжні документи  (рахунки-фактури) за спірний період через систему управління ринком (MMS). Відповідачем будь-яких зауважень щодо неотримання цих рахунків та/або їх змісту не надав.
		Позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг у розмірі 6  338  926,96грн. з урахуванням проведених коригувань за врегулювання небалансів електричної енергії. Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 15.05.2023, заборгованість зі сплати основного боргу виникла на підставі несплати рахунка-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії  №0810202000364 від 08.10.2020 на суму 6  945 458,53грн. за розрахунковий період 01.03.2020-31.03.2020
		Відповідач доказів оплати основної заборгованості в сумі  6  338  926,96грн. не надав, а отже жодними доказами не спростував факт того, що ним не було здійснено оплати.
		З огляду на вищенаведене оскільки відповідач в порушення умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0350-01012 від 26.06.2019 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати небалансів електричної енергії, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості з оплати небалансів електричної енергії підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 6  338  926,96грн.
		 
		Крім того, у позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача штрафні санкції згідно частини 2 статті 231 ГПК України (0,1 пеня та 7% штраф) у розмірі 226  317  965,66грн. Розрахунок штрафних санкцій (пеня, штраф) наведений у тексті позовної заяви. Згідно з вказаним розрахунком позивачем нараховані: 151  420  206,62грн. - пені, 75  299  750,06грн. - штрафу.
		При цьому вбачається, що позивачем при підрахунку загальної суми заборгованості була допущена арифметична помилка оскільки за перерахунком суду загальний розмір вимог в цій частині складає 226  719  956,68грн. (151  420  206,62грн.+ 75  299  750,06грн.), що є більше ніж заявлено позивачем.
		Разом з цим, згідно наведеного позивачем у заяві від 12.05.2023 розрахунку розмір штрафних санкцій складає 374 779 883,66грн., в тому числі 151 833 934,13грн. - пеня та 222 945 949,53грн. - штраф, що також є більше ніж заявлено у позовній заяві. Підставою для нарахування штрафних санкцій визначено пункт 4.1. договору.
		Водночас, як зазначено вище, судом взято до уваги, що позивачем заяв про збільшення розміру позовних вимог в порядку статті 46 ГПК України до суду не подавалося у зв`язку із чим виходячи з приписів частини 2 статті 237 ГПК України, згідно з якими при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в цій частині у розмірі заявленому позивачем у позовній заяві.
		Суд зазначає, що за змістом положень частини першої  статті 230 ГК України  штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до частини другої  статті 231 ГК України  у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено  законом  чи договором, у таких розмірах:
		- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
		- за порушення строків виконання зобов`язання стягується  пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково  стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої  статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
		- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
		- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
		- якщо допущено прострочення виконання  негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
		Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених  ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша  статті 173 ГК України).
		Відповідно до частини третьої  статті 510 ЦК України  якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		Аналізуючи положення  глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.
		Відтак грошове зобов`язання - це таке правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони  (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Виходячи з викладеного,  грошовим слід вважати  будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий  обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
		Таким чином,  правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування норми абзацу третього частини другої  статті 231 ГК України  викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018  у справі №915/507/17, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21.
		Верховний Суд у справі №910/9375/21  вказав на помилковість  висновків судів попередніх інстанцій  про можливість  стягнення  пені та штрафу  на підставі частини другої  статті 231 ГК України  за договором про врегулювання небалансів електричної енергії,  оскільки спір у справі виник з грошового зобов`язання, а дана норма застосовується лише у випадку прострочення виконання негрошового зобов`язання. встановлено, що  предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за придбану електричну енергію встановлено, що  предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за придбану електричну енергію встановлено, що  предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за придбану електричну енергію Конец формы
		У постанові від 23.08.2022 у справі №910/9375/21  Верховний Суд вказав на помилковість  висновків судів попередніх інстанцій  про можливість  стягнення  пені та штрафу  на підставі частини другої  статті 231 ГК України  за договором про врегулювання небалансів електричної енергії,  оскільки спір у справі виник з грошового зобов`язання, а дана норма застосовується лише у випадку прострочення виконання негрошового зобов`язання.
		У постанові від 04.05.2023 Верховний Суд відзначив, що особливості господарсько-правової відповідальності визначені  ГК України.
		Так, за частиною першою  статті 216 ГК України  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга  статті 217 ГК України).
		Відповідно до частини першої  статті 230 ГК України  штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		За наведеними вище положеннями  ГК України  господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у  законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
		Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом  статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»  державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема,  на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені  Конституцією  та законами України.
		Так, за пунктом 22 частини першої  статті 92 Конституції України  виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
		Таким чином,  тлумачення  умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності  за порушення відповідачем грошового зобов`язання  має  здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють  загальні засади  та умови настання такої відповідальності  у господарських правовідносинах.
		Стаття 231 ГК України  регулює випадки та розмір штрафних санкцій, встановлених  ГК України  щодо окремих видів зобов`язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.
		У разі якщо  порушено  господарське зобов`язання, в якому хоча б  одна сторона  є  суб`єктом господарювання, що належить до  державного сектора економіки, або  порушення  пов`язане з виконанням  державного контракту, або  виконання зобов`язання  фінансується  за рахунок  Державного бюджету України  чи за  рахунок  державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено  законом  чи договором, у таких розмірах:
		за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
		за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Законом  може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.
		У разі якщо розмір штрафних санкцій  законом  не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього  Кодексу.
		Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено  законом  або договором.
		Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань,  визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.
		З аналізу положень  статті 231 ГК України  вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що  мають імперативний характер  (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення),  а також  можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій,  розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
		Так, частина друга  статті 231 ГК України  визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання не грошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено  законом  або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій  статті 231 ГК України.
		У свою чергу частина четверта  статті 231 ГК України  наділяє сторін правом  застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір  законом  не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського  договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).  Положення частини шостої  статті 231 ГК України  регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за  невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено  законом  або договором. На відміну від, наприклад, частини другої  статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі,  а йдеться про спосіб її визначення.
		Разом з тим за частиною другою  статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до статтей 1 та  3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»  платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Отже, за змістом наведених вище положень законодавства  розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку,  коли правочин  не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або  містить умову  про те, що  пеня нараховується відповідно  до чинного  законодавства, сума пені  може бути стягнута  лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати  визначено певним законодавчим  актом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №12-117гс19.
		Отже, враховуючи, що між сторонами у даній справі, що розглядається, виникло грошове зобов`язання, тобто правова природа спірних правовідносин грошова, вказані порушення пов`язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб`єкт господарювання, нарахування та заявлення до стягнення з відповідача штрафу та пені на підставі абзацу третього частини другої  статті 231 ГК України є неправомірним, оскільки дія норми частини другої  статті 231 ГК України  не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, що виникли з грошового зобов`язання та відповідно не може бути застосована у даному випадку для визначення розміру пені та штрафу і як підстава для стягнення. При цьому обставин погодження такого виду відповідальності за згодою сторін позивачем не доведено та судом не встановлено.
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України  та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
		Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 12, 73-79, 86, 91, 129, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ до відповідача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості по основному боргу в сумі 6  338  926,96грн. та штрафних санкцій в сумі 226  317  965,66грн., задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177А, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, 25, ЄДРПОУ 00100227) заборгованість по основному боргу в сумі  6  338  926,96грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 23658,90грн.
		 
		В задоволені решти позовних вимог відмовити.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду. 
		У судовому засіданні  27.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2023.          
		 
		 
		 
		          
		Суддя                                                                                                          М.О. Лейба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...