Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3712/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2023. Зареєстровано: 28.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2023.
Дата набрання законної сили: 27.06.2023
Номер судового провадження: К/990/26074/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №120/3712/21-а
		адміністративне провадження № К/990/26074/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Калашнікової О.В., 
		розглянувши у порядку спрощеного провадження за наявними документами у матеріалах справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/3712/21-а
		за позовом  ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії 
		за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
		на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, ухвалене суддею Мультян М.Б. 
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю. Смілянця Е.С.,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. В квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
		1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 № 368-К "Про звільнення ОСОБА_1 ";
		1.2. поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді тій, що він обіймав до звільнення, з 19.03.2021;
		1.3. стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2021 по день фактичного виходу на роботу, виходячи із середньоденного розміру заробітку у розмірі 378,64 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;
		1.4. стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 15000,00 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 № 368-К його звільнено з посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та зазначено підставою звільнення «попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
		2.1. Однак, підстави, вказані у наказі Державної служби України з безпеки на транспорті, позивач уважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки посада головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, яку він займав, продовжує існувати у зміненій структурі (новому штатному розписі) державного органу, тобто її скорочення не відбулось. Крім того, зауважує, що відповідно положення пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
		2.2. Із посиланням на відповідні накази Державної служби України з безпеки на транспорті позивач зазначає, що відповідачем постійно проводилися конкурси щодо заміщення вакантних посад, в списках яких наявні посади головного спеціаліста рівнозначні тій, яку займав позивач. Проте, під час звільнення йому не було запропоновано жодної з вакантних посад.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		3.  ОСОБА_1 включно до 19.03.2021 працював на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, яка передбачалася штатним розписом, затвердженим та введеним в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.04.2019 №152. 
		4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком .
		5. Згідно з додатком до розпорядження, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області реорганізовані шляхом злиття у Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
		6. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 № 340 упорядковано структуру Державної служби України з безпеки на транспорті, яка була введена в дію наказом Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390, відповідно якого до штату Подільського міжрегіонального управління внесено структурні зміни та скорочено ряд посад, що були наявні в Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області, Управлінні Укртрансбезпеки у Житомирській області, які реорганізуються.
		7. Пунктом 3 цього наказу утворено, зокрема, відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Вінницькій області та відділ надання адміністративних послуг у Вінницькій області, які перебувають у підпорядкуванні Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
		8. Відповідно до структури Укртрансбезпеки, яка була затверджена наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 №340, у структурі Укртрансбезпеки відсутнє управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, а відповідно до витягу із штатного розпису на 2020 рік у Подільському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки, відсутній відділ державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.
		9. Отже, з 15.10.2020 в Укртрансбезпеці відсутня посада головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, яку обіймав позивач.
		10. Далі 04.12.2020 позивача повідомлено про наступне звільнення з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, оскільки посада, яку займає позивач скорочена, у зв`язку з прийняттям наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік".
		11. Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ від 12.03.2021 № 368-к про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, з займаної посади 19.03.2021, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		12. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позов задоволено частково:
		12.1. визнаний протиправним та скасований наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 № 368-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		12.2. поновлено ОСОБА_1 у Державній службі України з безпеки на транспорті на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 20.03.2021;
		12.3. стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.03.2021 по 16.08.2021 у розмірі 38242,64 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;
		12.4. допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		13. Задовольняючи адміністративний позов у вказаній частині, суд першої інстанції виходив із того, що станом на день попередження позивача про звільнення (04.12.2020), діяла норма частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, яка не покладала на керівника державної служби обов`язку запропонувати працівникові іншу рівнозначну посаду державної служби у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу. Натомість, на день звільнення ОСОБА_1 (12.03.2021), вказана правова норма такий обов`язок передбачала, проте, відповідач його не дотримався. 
		13.1. Так, судом цієї інстанції зауважено, що 23.02.2021 ухвалений Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" №1285-IX (далі - Закон №1285-IX), яким внесені зміни до Закону № 889-VIII, зокрема, частину третю статті 87 цього Закону, яка передбачає обов`язок роботодавця пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. 
		13.2. Оскільки відповідач такого обов`язку не дотримався та не запропонував ОСОБА_1 на день звільнення іншої рівнозначної посади державної служби, хоча, як свідчать матеріали справи, у Державній службі України з безпеки на транспорті проводилися конкурси на зайняття вакантних посад державної служби, в тому числі і рівнозначної посади державної служби позивача, отже, за висновком суду цієї інстанції, оскаржуваний наказ від 12.03.2021 № 368-К прийнято відповідачем в порушення вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, що свідчить про його незаконність та наявність підстав для його скасування.
		13.3. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходив із того, що за умови неможливості поновлення позивача на посаді, з якої його звільнено і якої (формально) вже немає, належним способом захисту може бути поновлення на посаді, що аналогічна тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення.
		13.4. Також суд першої інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.03.2021 по 16.08.2021 у розмірі 38242,64 гривень, при цьому зауваживши, що вимога про поновлення на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи саме з 19.03.2021 задоволенню не підлягає, оскільки цей день, є днем звільнення, який уважається останнім робочим днем.
		13.5. Крім того, суд цієї інстанції дійшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу з Державної служби України з безпеки на транспорті у сумі 12953,88 гривень.
		13.6. Поряд із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт перенесених моральних страждань, в зв`язку із протиправними діями відповідача, а відтак не доведено факту заподіяння моральної шкоди, а також не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами такий підтверджується. З огляду на що, суд відмов у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди.
		14. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 скасоване в частині поновлення ОСОБА_1 у Державній службі України з безпеки на транспорті на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 20.03.2021 та прийнято в цій частину нову постанову, якою позов задоволено частково:
		14.1. поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Уктрансбезпеки у Вінницькій області з 20.03.2021, в решті позову в цій частині відмовлено; 
		14.2. в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на рівнозначній посаді.
		15.1. Суд цієї інстанцій, із посиланням на положення статті 235 КЗпП України та правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.10.2021 у справі № 640/154/20, від 28.09.2021 у справі № 825/3682/14 та від 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670 за схожих правовідносини в частині поновлення незаконно звільнених працівників в структурах державних органів, які внаслідок процесів реформування державних органів періодично змінюють свою структуру шляхом ліквідації чи реорганізації старих органів та утворення нових, виходить із особливостей публічного правонаступництва, дійшов висновку, що правильним та належним способом порушеного права позивача буде поновлення останнього на попередній посаді.
		15.2. В іншій частині задоволених судом першої інстанції інших позовних вимог суд апеляційної інстанції в цілому погодився із його висновками про наявність підстав для їх задоволення.
		15.3. Суд апеляційної інстанції, із посиланням на положення статті 40 КЗпП України, додатково зазначив про необхідність дослідження питання чи відбулося у відповідача в дійсності скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників 
		15.4. Так, суд цієї інстанції зауважив, що відповідно до штатного розпису, затвердженого та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.04.2019 № 152 кількість штатних одиниць Укртрансбезпеки становила 613 осіб. І відповідно до пункту 5 наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 штатна чисельність Укртрансбезпеки складає 613 осіб. Вказане свідчить, що в Укртрансбезпеці не відбулося скорочення чисельності чи штату державних службовців, а відбулося скорочення посади державної служби, внаслідок зміни структури або штатного розпису, зокрема посади позивача.
		15.5. Поряд із цим, при попередженні ОСОБА_1 про наступне звільнення та в подальшому, до прийняття оскаржуваного наказу, останньому не було запропоновано жодної посади (вакантної чи нерівнозначної, тобто іншої роботи в цьому державному органі), що на думку суду, свідчить про порушення відповідачем законодавства про працю.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		16. Касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті надійшла до Верховного Суду 26.09.2022, у якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		17. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		17.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за вказаним пунктом скаржник указує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, яка діяла у редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" 14.01.2020 № 440-IX (до 06.03.2021), без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, від 08.12.2021 у справі № 380/3646/20, від 23.12.2021 у справі № 380/3551/20, від 16.02.2022 у справах № 380/3389/20, № 380/3435/20, № 380/3654/20, № 380/4357/20, від 22.02.2022 у справі № 380/3547/20, від 09.06.2022 у справах № 380/3833/20, № 380/3269/20, від 07.02.2022 у справі № 380/3754/20, від 28.07.2022 у справі № 140/6353/20.
		17.2. Скаржник наголошує, що у вищевказаних постановах Верховний Суд сформував правову позицію щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі (04.12.2020) та яка, на переконання скаржника, має бути застосована до обставин цієї справи. 
		17.3. Відповідач звертає увагу, що статтею 87 Закону №889-VIII, яка діяла у редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" 14.01.2020 № 440-IX (далі - Закон № 440-IX), не передбачено обов`язку роботодавця пропонувати іншу роботу працівнику у процедурі звільнення державних службовців.
		17.4. Скаржник також стверджує, що суд апеляційної інстанції застосовуючи до спірних правовідносин норми КЗпП України не врахував особливості їх застосування, а саме суд застосував положення пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (розірвання з працівником трудового договору у разі ліквідації чи реорганізації підприємства, установи, організації як юридичної особи), які не підлягають застосуванню до правовідносин щодо вивільнення державних службовців. 
		17.5. Зауважує, що правова позиція з цього питання була висловлена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 380/3646/20 у подібних правовідносинах, де зазначено про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України (процедура вивільнення), оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс відповідні зміни до профільного Закону № 889-VIII.
		17.6. Крім того, судами попередніх інстанцій були застосовані до спірних правовідносин норми Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин (попередження позивача про наступне вивільнення), що, на думку скаржника, також свідчить про порушення судами норм матеріального права.
		17.7. Оскільки на момент набрання чинності Законом № 1285-ІХ позивач, вже отримав попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020 та, зважаючи на принцип незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), на переконання відповідача, норма статті 87 Закону № 889-VIII, яка зобов`язувала суб`єкта призначення запропонувати позивачу посаду, ще не діяла.
		17.8. Скаржник уважає, що якщо державного службовця в установленому порядку повідомлено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII і звільнення не відбулося до 06.03.2021, суб`єкт призначення або керівник державної служби не має обов`язку пропонувати цьому державному службовцю іншу посаду відповідно до чинної частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ.
		18. Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги від 26.09.2022 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
		18.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2022 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		18.2. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 09.06.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження за наявними документами у матеріалах справи.
		19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.06.2023 № 993/0/78-23, у зв`язку з відпусткою судді Соколова В.М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Єресько Л.О. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
		Позиція інших учасників справи 
		20. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2022 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою надіслано позивачу 18.10.2022 на його електронну пошту, зазначену ним у позовній заяві gdinspektor@i.ua, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Верховного Суду. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. 
		Позиція Верховного Суду
		Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи
		21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		22. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		23. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		24. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача наказом від 12.03.2021 № 368-к із займаної посади, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, з 19.03.2021. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020.
		25. Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		26. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був звільнений у період реорганізації Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області шляхом злиття у Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, що мало наслідком внесення структурних зміни та скорочено ряд посад у штаті Подільського міжрегіонального управління відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390.
		27. Незадовго до цього, а також упродовж проведення процедури реорганізації Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області норми Закону № 889-VIII та КЗпП України зазнали суттєвих змін, які змінили порядок вивільнення державних службовців.
		28. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
		29. З метою визначення норм права, які на момент виникнення спірних правовідносин підлягали застосуванню до процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, слід провести ретроспективний та системний аналіз відповідних положень Закону № 889-VIII у взаємозв`язку з нормами КЗпП України.
		30. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 № 117-IX (далі - Закон №117-IX), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.
		31. Внаслідок цих законодавчих змін у частині першій статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції підпункту 53 пункту 6 розділу I Закону № 117-ІХ) виокремлені дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення: 
		- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);
		- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).
		32. Законом № 117-ІХ були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.
		33. Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". 
		34. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		35. За змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX), у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. 
		35.1. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
		36. 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-IX (далі - Закон № 378-IX), пунктом 2 розділу І якого стаття 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнена новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
		- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
		- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
		- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".
		У зв`язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.
		37. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 № 440-IX (далі - Закон № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". У зв`язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.
		38. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на дату ознайомлення позивача із попередженням про можливе наступне звільнення у цій справі (04.12.2020) була врегульована положеннями Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX). 
		39. Необхідно зазначити, що Верховним Судом вже неодноразово, зокрема, у постановах від 28.07.2021 у справі №640/11024/20 та від 08.12.2021 у справі №380/3646/20 та багатьох інш. досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX).
		40. Так, у постанові від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20 Верховний Суд дійшов висновку про те, що частина перша статті 87 Закону № 889-VIIІ пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
		41. Крім того, у наведених постановах у справах № 640/11024/20 та № 380/3646/20, Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
		42. Поряд із цим, 06.03.2021 набув чинності Закон № 1285-ІХ, яким законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ і виклав частину третю Закону № 889-VІІІ у такій редакції: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
		43. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
		44. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».
		45. Отже, після внесення Законом № 1285-ІХ змін до частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
		46. Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
		47. Повертаючись до обставин цієї справи, зауважимо, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади був реалізований в період дії статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 1285-IX.
		48. У аспекті доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21, від 30.11.2022 у справі №640/15797/21 та від 24.01.2023 у справі № 280/6795/21 аналізував означені зміни, які вносилися законодавцем до частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ та відповідно досліджував питання про «право» чи «обов`язок» роботодавця пропонувати вакантні посади державної служби у значенні частини третьої статті 87 Закону № 889-VIІІ за обставин, коли звільнення державного службовця здійснювалося після 06.03.2021.
		49. Так, у вищевказаних постановах за подібних правовідносин Верховний Суд зазначив, що в редакції, чинній з 06.03.2021, приписи вказаної статті вже не дозволяють суб`єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації. Тобто положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22, окремі частини якої зазначено вище) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VI дозволяють здійснити цю процедуру (без обов`язкового проведення конкурсу).
		50. Висновки Верховного Суду, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи і колегія суддів не бачить підстав для відступу від них.
		51. Суд також враховує позицію Верховного Суду, який неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16, висновував, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
		52. Таким чином суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили із того, що станом на момент звільнення позивача 12.03.2021, частина третя статті 87 Закону № 889-VIII передбачала обов`язок роботодавця запропонувати працівникові іншу рівнозначну посаду державної служби.
		53. Проте, як установлено судами попередніх інстанцій у цій справі, відповідач не запропонував ОСОБА_1 на день звільнення (12.03.2021) іншої рівнозначної посади державної служби.
		54. Отже, за встановлених обставин цієї справи, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що недотримання відповідачем наведених вимог Закону № 889-VIІІ, зокрема частини третьої статті 87, що виявилося у невиконанні зобов`язання щодо пропонування позивачу вакантних посад державної служби в державному органі, наявних на момент його звільнення, є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та як наслідок є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу від 
		55. Доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ в редакції Закону № 440-IX, викладених постановах у від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, від 08.12.2021 у справі № 380/3646/20, від 23.12.2021 у справі № 380/3551/20, від 16.02.2022 у справах № 380/3389/20, № 380/3435/20, № 380/3654/20, № 380/4357/20, від 22.02.2022 у справі № 380/3547/20, від 09.06.2022 у справах № 380/3833/20, № 380/3269/20, від 07.02.2022 у справі № 380/3754/20, від 28.07.2022 у справі № 140/6353/20, колегія суддів уважає безпідставними, позаяк перелічені в касаційній скарзі постанови суду касаційної інстанції стосувалися спорів, які виникли за інших обставин. Нормативно-правове регулювання спірних відносин у цих справах є відмінним від того, яке підлягає застосуванню при вирішенні цієї справи. 
		56. Колегія суддів нагадує, що при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
		57. В контексті доводів скаржника необхідно зауважити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIII змінювалася, що відповідно впливало на її застосування при вирішення спорів, які стосувалися звільнення державних службовців з підстав ліквідації/реорганізації державного органу, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Зокрема, у вказаних справах державні службовці були звільненні із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VII та частини першої статті 40 КЗпП України, а у справі № 640/11024/20 у відповідності до пункту 1 частин першої, четвертої статті 87 Закону № 889-VIIІ, при цьому, на час їх попередження про наступне звільнення та на момент звільнення Закон № 1285-ІХ, яким було внесено зміни до статті 87 Закону № 889-VIIІ, не діяв.
		58. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у цій справі та вищевказаних справах не є подібними, оскільки у цих справах відмінний суб`єктний склад (різні посади), різні правові підстави для звільнення та відмінне нормативно-правове врегулювання спірних правовідносин, що полягає у різниці застосовуваних редакцій Закону № 889-VIII.
		59. Поряд із цим, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги щодо помилковості мотивів суду апеляційної інстанції, який при вирішенні спірних правовідносин, з-поміж іншого, застосував положення частини першої статті 40 КЗпП України, вдаючись до дослідження питання чи відбулося у відповідача в дійсності скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників, оскільки звільнення позивача відбулося у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, зокрема посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, тобто з підстав, визначених у пункті 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ в редакції Закону № 1285-ІХ.
		60. Верховний Суд нагадує, що в статтю 40 КЗпП України були внесені зміни Законом № № 117-IX шляхом доповнення її частиною п`ятою згідно якої особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті встановлюються законом, що регулює їхній статус і відповідні зміни були внесені до Закону № 889-VIII, положення якого і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		61. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		62. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		63. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено повно, але судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права у зв`язку із застосуванням норм закону, який не підлягає застосуванню, тобто у цьому випадку вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне рішення суду апеляційної інстанції змінити в частині мотивів щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 40 КЗпП України, шляхом виключення із мотивувальної частини постанови застосування до спірних правовідносин положень вказаної норми матеріального права.
		63. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 262, 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі №120/3712/21-а змінити, виключивши з її мотивувальної частини застосування до спірних правовідносин положення статті 40 КЗпП України.
		3. В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі №120/3712/21-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько  А.Г. Загороднюк   О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...