Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 775/121/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Інші справи та матеріали.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2023.
Дата набрання законної сили: 27.06.2023
Номер судового провадження: 13-47зво23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		27 червня 2023 року
		м. Київ
		провадження № 13-47зво23
		Суддя Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 перевірила заяву ОСОБА_2 про перегляд вироку Апеляційного суду Донецької області від 25  листопада 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року за виключними обставинами, і
		встановила:
		Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року ОСОБА_2 засуджено за пунктами «а», «з» «і» ст. 93, ст. 94, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145 Кримінального кодексу України 1960  року (далі - КК 1960 року), ч. 1 ст. 122,  ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому остаточне покарання на підставі статей 70, 71 КК у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ст. 96 КК ОСОБА_2 призначено примусове лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.
		Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року вирок змінено та ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за пунктами «а», «з», «і» ст. 93, ст. 94, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145 КК 1960 року, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 КК та призначено йому остаточне покарання на підставі статей 42, 43 КК 1960 року у виді довічного позбавлення волі з  конфіскацією майна, яке є його власністю. Виключено з вироку рішення суду про застосування до ОСОБА_2 на підставі ст. 96 КК примусового лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.
		Засуджений ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд зазначених судових рішень за виключними обставинами. На обґрунтування своєї позиції вказує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 21 січня 2011 року направив на його адресу лист, у додатку до якого констатовано порушення ст. 5  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо  ОСОБА_2 .
		Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вважаю, що її необхідно залишити без руху з огляду на таке.
		Частиною 5 ст. 33 КПК передбачено, що кримінальне провадження за виключними обставинами з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, здійснюється Великою Палатою.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною для перегляду судових рішень, які набрали законної сили, є установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК із цієї підстави заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною. 
		Така заява повинна відповідати вимогам до її форми та змісту, встановленим ч. 2 ст. 462 КПК, та, зокрема, містити обґрунтування наявності виключних обставин.
		Загальний порядок виконання рішень ЄСПЛ передбачено Законом України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV). Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону рішенням є остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції. 
		Отже, підставою для перегляду рішень національних судів є рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного та яким встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
		Проте заявник як на підставу для перегляду судових рішень за виключними обставинами посилається на лист ЄСПЛ, датований 21 січня 2011 року, та додаток до листа - таблицю у справі «Медяніков проти України (заява № 31694/06). За своєю природою такий документ не є рішенням по суті в розумінні КПК та Закону № 3477-IV, а лише є повідомленням особи про її звернення з відповідною заявою до Суду та коротким викладом скарг заявника по суті справи.
		Із заяви ОСОБА_2 та додатків до неї не вбачається, що з наведених у листі ЄСПЛ питань було ухвалено рішення, що набуло статусу остаточного.  
		Крім того, як убачається зі змісту заяви, її всупереч вимогам Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99, ст. 12 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст. 29 КПК було складено замість державної мови іншою (російською), за вийнятком окремих слів. Таке є неприпустимим, адже наразі немає процесуальних перешкод для отримання обвинуваченим у разі необхідності безоплатної юридичної допомоги, у тому числі для звернення з відповідною заявою до суду, користування послугами перекладача за рахунок держави (ст. 42 КПК).
		Наведене ОСОБА_2 залишив поза увагою при зверненні із заявою мовою, якою в Україні не здійснюється судочинство. Заявник також не зважив на правову позицію Верховного Суду, зокрема на висновки із зазначеного питання Великої Палати й  об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (наприклад, ухвали від 12 лютого 2020 року, 15 березня та 29 квітня 2021 року, постанова від 19 вересня 2022 року). Проте, згідно з усталеною практикою Верховного Суду процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою. 
		При направленні до Великої Палати заяви з урахуванням зазначених в цій ухвалі недоліків ОСОБА_2 також необхідно врахувати положення п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 464 КПК до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК.
		З огляду на викладене заяву ОСОБА_2 належить залишити без руху з наданням йому строку для усунення допущених недоліків.
		Ураховуючи викладене та керуючись статтями 429, 462, 464 КПК, суддя 
		постановила:
		Заяву ОСОБА_2 про перегляд вироку Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року за виключними обставинами залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
		У разі неусунення недоліків у вказаний строк заяву буде повернуто.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Великої Палати
		Верховного Суду                                                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...