Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/5150/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2023. Зареєстровано: 29.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2023.
Дата набрання законної сили: 04.04.2023
Номер судового провадження: 2/183/105/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		               Справа № 183/5150/19
		№ 2/183/105/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		   І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 лютого 2023 року                         м. Новомосковськ
		 
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді Городецького Д. І., 
		з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.
		за участю:
		представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача Замкової І.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про захист прав споживача, відшкодування завданої моральної шкоди,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		21 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням уточнених вимог, посилався на те, що 22 березня 2019 року близько 08.00 год. до його домоволодіння з метою перевірки прийшли представники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», в результаті якої останніми було складено Акт № 131824 про порушення від 22.03.2019 року, в якому зазначено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , порушив п. 5.5.5 ПРРЕЕ, передбачене пп. 6 п. 3.1 Методики - самовільне підключення струмоприймачів засобам комерційного обліку електричної енергії з порушенням схеми комерційного обліку. 
		Позивач зазначив, що із-за хвилювання, вказаний акт він підписав без заперечень, не прочитавши самого складу правопорушення.
		Цього ж дня, 22.03.2019 року його запросили до Новомосковського РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на засідання комісії, на якому відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було прийнято рішення про нарахування штрафу у розмірі 102 348,72 грн. та повідомлено про те, що у разі відсутності можливості сплатити штраф в зазначеному розмірі, він може укласти графік погашення заборгованості.
		ОСОБА_2 вказує на те, що в день засідання комісії він не отримував ані протокол засіданні, ані розрахунок по акту, вказані документи він отримав лише через 5 днів, коли почав скаржитися на відповідача.
		При цьому, ввечері 22.03.2019 року представниками відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» без жодного попередження було припинено постачання електричної енергії до будинку (були від`єднанні дроти, які йшли від опори електромереж до будинку).
		Будинок було відключено від електропостачання більше 10 днів, у зв`язку з чим, він змушений був позичити кошти та 02.04.2019 року укласти з відповідачем угоду про розстрочення сплати заборгованості, нарахованої по Акту № 131824 від 22.03.2019 року про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії на суму 102 348,72 грн. строком на 48 місяців, при цьому представники відповідача його змусили одразу сплатити 10 000,00 грн. за цією угодою, а також 507,12 грн. за підключення. Електропостачання позивачу було відновлено після укладення графіка погашення та сплати вказаної суми.
		Позивач вважає дії відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» є неправомірними, оскільки про припинення електроенергії його в установлені законом строки повідомлено не було.
		У зв`язку з цим, у квітні 2019 року він звернувся з заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про порушення зі сторони відповідача його прав, як споживача електричної енергії, за результатами розгляду якої надано відповідь від 17.05.2019 року за вих. № 9381/20/9-19 про те, що припинення електропостачання на об`єкті споживача відбулося з недотриманням пунктів 7.5 та 7.6 розділу VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312. Крім того, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» має привести свої дії по відношенню до споживача у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом здійснення перерахунку обсягу та вартості не облікованої електричної енергії по Акту, переукласти графік погашення заборгованості та повернути споживачу кошти сплачені ним за відновлення електропостачання, про що протягом 2-х тижнів повідомити НКРЕКП.
		Проте, вказані вище вимоги відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» виконані не були, у зв`язку з чим у червні 2019 року він повторно звернувся з заявою до НКРЕКП про зобов`язання виконати вимоги зазначені в листі НКРЕКП за вих. № 9381/20-9-19 від 17.05.2019 року, але в серпні 2019 року отримав лист НКРЕКП за вих № 12773/20/9-19 від 24.07.2019 року, який був аналогічний листу НКРЕКП за вих.№ 9381/20-9-19 від 17.05.2019 року.
		ОСОБА_2 вказує, що кошти в сумі 507,12 грн., які ним були сплачені на рахунок відповідача за відновлення електропостачання, йому були повернуті 16.08.2019 року.
		Також позивач зазначає, що укладення ним угоди про розстрочення сплати заборгованості від 02.04.2019 року на суму 102 348,72 грн., за якою ним було сплачено на рахунок відповідача в загальній сумі 19 055,00 грн., відбулося під впливом тяжких обставин, які виникли внаслідок протиправних дій АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». Наголошує на тому, що він змушений був укласти дану угоду та сплатити кошти в сумі 10 000,00 грн., щоб тільки йому відновили електропостачання. 
		Ув`язку з наведеним, вважає, що угода про розстрочення сплати заборгованості від 02.04.2019 року на суму 102 348,72 грн. є недійсна, оскільки його волевиявлення на її укладення не було вільним та не відповідало його волі, у зв`язку з чим, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» повинно повернути сплачені грошові кошти в сумі 19 055,00 грн.
		Крім того, позивач ОСОБА_2 в позові посилається на те, що рішення комісії відповідача з розгляду Акту про порушення № 131824 оформлене протоколом № 31 від 22.03.2019 року є протиправним та підлягає скасування з огляду на те, що в акті невірно зазначено пункти Методики, якими визначені порушення, а саме пп. 6 п. 3.1 Методики визначення вартості обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 року за № 782/12656 (зі змінами), в той час як таке порушення як самовільне підключення струмоприймачів поза засобом комерційного обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку, відносить до порушення передбаченого пп. 5 п. 3.1 цієї Методики.
		Враховуючи, що актом про порушення знеструмлення фаз у колах живлення, зміна полярності підключення трансформаторів струму, шунтування струмових кіл, самовільна заміна вимірювальних трансформаторів або заміна їх технічних характеристик, знеструмлення трансформатора напруги, використання «штучного нуля» у схемах засобів комерційного обліку, не встановлено, то й порушення схеми комерційного обліку виявлено не було.
		Відповідно до протоколу № 31 від 22.03.2019 року засідання комісії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду акту про порушення №131824 від 22.03.2019 року прийнято рішення, згідно якого нарахування провести згідно з п. 3.1.5 та за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПРРЕ.
		В той же час, згідно листа НКРЕ за вих. № 817/26/47-14 від 06.02.2014 року, у разі виявлення представником енергопостачальника на об`єкті факту відсутності приладу обліку електричної енергії та самовільного підключення до електричної мережі, то представниками має бути складено акт про порушення Правил за процедурою, передбаченою Правилами. 
		А тому, враховуючи той факт, що лічильник електричної енергії знаходиться на фасаді будинку, він не пошкоджений, на ньому встановлені всі необхідні пломби, то такого порушення як самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача з порушенням схеми обліку взагалі представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» виявлено не було.
		Крім того, в акті про порушення невірно зазначено про те, що самовільне підключення виконано приховано, в той час як ними здійснювався контрольний огляд. Позивач наголошує на тому, що представники відповідача під час контрольного огляду всупереч вимогам п. 8.2.5 Правил акту технічної перевірки не складали, а тому період нарахування вартості необлікованої електричної енергії не може бути нарахований за період з 22.03.2018 року по 22.03.2019 року та складати цілий рік, а повинно нараховуватися за період з дати останнього контрольного огляду приладу обліку, але не більше загальної кількості днів за 6 календарних місяців, що передували дню виявлення порушення.
		Отже, акт про порушення зазначених вимог, складений з порушенням вимог законодавства, а відомості зазначені в ньому не відповідають дійсності, у зв`язку з чим рішення комісії з розгляду даного акту є протиправним та підлягає скасуванню.
		Зокрема, ОСОБА_2 вважає, що комісією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» грубо порушені вимоги п. 3.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ України від 04.05.2006 року № 562 щодо розрахунку вартості необлікованої електричної енергії за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір вартості необлікованої електричної енергії.
		У зв`язку з наведеним, посилаючись на приписи ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ОСОБА_2 , просить суд: 
		- визнати дії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» по припиненню електропостачання 22.03.2019 року за адресою: АДРЕСА_1  протиправними; 
		- визнати угоду про розстрочення сплати заборгованості, нарахованої по Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 02.04.2019 року  недійсною; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду Акту про порушення № 131824 від 22.03.2019 року; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду Акту про порушення № 131824 оформлене протоколом № 31 від 22.03.2019 року;
		- стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на його користь 19 055,00 грн., як наслідок визнання угоди про розстрочення сплати заборгованості, нарахованої по Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії на суму 102 348,72 грн. від 02.04.2019 року; 
		- стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на його користь 10 000,00 грн. моральної шкоди за неправомірне припинення постачання електричної енергії, а також вирішити питання щодо судових витрат.
		Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпровські електромережі» вчиняти будь-які дії направлені на припинення постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду справи.
		Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року заборонено Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпровські електромережі» вчиняти будь-які дії направлені на припинення постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду справи.
		06 лютого 2020 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.
		Ухвалою суду від 20 січня 2021 року зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_2 повернуто заявнику.
		Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті.
		У відзиві на уточнений позов представник відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» вимоги позивача не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. Позивач ОСОБА_2 посилається як на доказ неналежного припинення електропостачання на лист НКРЕКП № 9381/20-9-2019 від 17.05.2019 року, який начебто доводить що припинення електропостачання відбулося з порушенням п. 7.5, 7.6 ПРРЕЕ, проте даний лист не є належним доказом, оскільки він має деякі помилки та наданий по шаблону, крім того працівники НКРЕКП не були свідками дійсних обставин. Позивач замовчує, що у нього виявлено розкрадання електричної енергії, яке виконано прихованим способом, а саме місце самовільного підключення виконано на ввідному трьохфазному проводі СІП на горищі і замуровано у стіні, тобто частина ввідного проводу СІП замуровано в стіну на фасаді на висоті більше 3-х метрі, відтак відключити саме провід самовільного підключення було технічно не можливо, що підтверджується актом про порушення № 131824 від 22.03.2019 року та пояснювальною запискою працівників від 06.05.2019 року, які виявили розкрадання від 06.05.2019 рок. Просив звернути увагу на те, що відключити провід не відключаючи все домоволодіння було технічно не можливо, оскільки самовільне підключення виконано таким чином, що виявити його візуально не можливо, а тому щоб уникнути користування електричною енергією безобліково, поза лічильника, необхідно було відключити електропостачання всього будинку, що відповідає вимогам ПРРЕЕ. Щодо визнання угоди про розстрочення сплати заборгованості нарахованої по акту про порушення від 02.04.2019 року представник відповідача зазначає, що волевиявлення ОСОБА_2 на укладення даної угоди з відповідачем було вільним та відповідало його волі, зокрема саме на прохання позивача товариство погодилося на укладення угоди. Крім того, ОСОБА_2 як на підставу своїх вимог в цій частині посилався на тяжкі обставини та вкрай невигідні умови вчинення правочину, проте жодних належних доказів цьому не надав. Більш того, сплачені позивачем грошові кошти за актом про порушення, яким зафіксовано розкрадання електричної енергії в сумі 19 055,00 грн. є коштами, що товариство повинно було отримати за спожиту електричну енергію, що повинна була враховуватися лічильником, а тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в цій частині також не підлягають задоволенню. При цьому, відповідно до листа НКРЕКП від 24.07.2019 року за вих. № 12773/20/9-19 зроблено позитивний висновок щодо розрахунку та чітко зазначено, що розрахунок необлікованої електричної енергії виконано з дотриманням вимог Методики, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду Акту про порушення № 131824 оформлене протоколом № 31 від 22.03.2019 року необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн., то приписи чинного законодавства не передбачають відшкодування моральної шкоди споживачу у разі припинення постачання електричної енергії. З приводу витрат на правову допомогу вважає їх завищеними, неспівмірними та такими, що не відповідають складності справи, зокрема відсутні докази їх понесення позивачем.
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2  ОСОБА_1 вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
		Представник відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» в судовому засіданні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві , просив у позові відмовити.
		Суд, заслухавши сторони дослідивши надані учасниками справи письмові докази, дійшов такого висновку.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого Новомосковською районною радою 02 лютого 1989 року згідно рішення № 15 від 18 січня 1989 року, зареєстрованого 02 лютого 1989 року в Новомосковському БТІ позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . 
		Встановлено, що в Новомосковському РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , побутовим абонентом та споживачем послуг, якого є позивач ОСОБА_2 
		22 березня 2019 року представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за вказаною адресою було здійснено перевірку дотримання споживачем вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).
		Під час проведення перевірки виявлено порушення п. 5.5.5 ПРРЕЕ, передбаченого пп. 6 п. 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562, яке виразилось у самовільному підключенні струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» поза засобом комерційного обліку електричної енергії з порушенням схеми комерційного обліку. Самовільне підключення виконано дротом алюміній 6 мм2 х 3 з горищного приміщення до струмоприймачів підключення виконано приховано, виявити яке при контрольному огляду без використання спеціальних технічних засобів або часткового демонтажу будівельних конструкцій можливості не було. При виключенні навантаження електроенергія споживається, розрахунковим лічильником не враховується. Порушення виявлено за допомогою спеціальних засобів: сигналізатор скритої проводки № 0308909 та двополюсним індикатором ИНН2 1340. Споживачу порушення продемонстровано. Точка та місце самовільного підключення на ввідному трьохфазному проводі СИП на горищному приміщенні замуровано в стіні. Опломбовані запобіжники (обмежувальні комутуючі пристрої) розраховані на струм 63АВ.
		За фактом виявленого порушення представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в присутності споживача ОСОБА_2 було складено Акт Н № 131824 про порушення від 22 березня 2019 року.
		Так, з даного Акту порушення вбачається, що позивач ОСОБА_2 з порушенням згоден, з Актом про порушення ознайомлений та другий екземпляр Акту отримав 22.03.2019 року. 
		Відповідно до протоколу засідання комісії Новомосковського РЕМ № 31 від 22 березня 2019 року з розгляду вказаного Акту комісією було прийнято рішення про здійснення нарахувань вартості необлікованої електричної енергії.
		Згідно розрахунку по Акту Н № 131824 від 22.03.2019 року розмір відшкодувань збитків вартості необлікованої електричної енергії склав 102 348,72 грн.
		Позивач ОСОБА_2 наголошує на тому, що ввечері 22.03.2019 року представниками відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» постачання електричної енергії до його будинку було припинено без жодного попередження, що є грубим порушенням п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).
		Стороною відповідача не заперечувався факт припинення 22.03.2019 року постачання електричної енергії до будинку позивача ОСОБА_2 .
		В той же час, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення споживача про намір уповноважених на це установ, про відключення належного позивачу домоволодіння від електропостачання 22.03.2019 року, а саме докази отримання ОСОБА_2 попередження від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про припинення постачання електроенергії.
		Згідно листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 17.05.2019 року за вих. № 9381/20/9-19 припинення електропостачання на об`єкті споживача відбулося з недотриманням пунктів 7.5 та 7.6 розділу VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312. Крім того, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» має привести свої дії по відношенню до споживача у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом здійснення перерахунку обсягу та вартості не облікованої електричної енергії по Акту (виконати розрахунок з урахуванням сили струму 11А), переукласти графік погашення заборгованості та повернути споживачу кошти сплачені ним за відновлення електропостачання, про що протягом 2-х тижнів повідомити НКРЕКП.
		З листа НКРЕКП за вих № 12773/20/9-19 від 24.07.2019 року також вбачається, що припинення електропостачання на об`єкті споживача відбулося з недотриманням пунктів 7.5 та 7.6 розділу VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312.
		Судом встановлено, що 02 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», в особі начальника Новомосковського РЕМ Чистякова С.В., діючого на підставі довіреності № 66 від 14.01.2019 року (далі  Оператор системи розподілу) укладено Угоду про розстрочення сплати заборгованості, нарахованої по Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до якої в зв`язку з порушенням споживачем ПРРЕЕ представниками оператора системи розподілу складено Акт Н № 131824 про порушення ПРРЕЕ від 22.03.2019 року та згідно протоколу № 31 від 22.03.2019 року нарахована вартість недоврахованої електричної енергії в сумі 102 348,72 грн., яку споживач визнає в повному обсязі. На момент укладення цієї Угоди по зазначеному Акту сплачено 10 000,00 грн., залишок суми нарахувань по Акту становить 92 348,72 грн., які споживач ОСОБА_2 зобов`язується сплатити до 01 квітня 2023 року щомісячними платежами до «10» числа кожного місяця згідно графіку в сумі 1 923,93 грн.
		Судом встановлено, а сторонами не заперечувалася, що постачання електричної енергії до будинку споживача ОСОБА_2 було відновлено після укладення між сторонами Угоди про розстрочення сплати заборгованості та внесенні споживачем на рахунок АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в рахунок погашення заборгованості 10 000,00 грн., зокрема повернення позивачу ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 507,12 грн., сплачених ним відповідачу за підключення.
		Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми закону.
		Згідно до приписів ч. 1 та 5 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
		Частина 1ст.15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 рокузастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
		За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
		Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
		Приписами частини шостої статті 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначені права та обов`язки споживачів, зокрема звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		З 01.01.2019 року відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» енергопослуги побутовим споживачам в тому числі і Новомосковському району надає Акціонерне Товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» (оператор системи розподілу).
		Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
		Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Законом України «Про захист прав споживачів».
		Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За змістом ст.627 ЦК України, з урахуванням положень ст.6 цього Кодексу сторони, є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
		Згідно ч. 4 ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
		Також, відповідно до ч.4 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
		Частинами 2, 3 ст.58 цього Закону передбачено, що побутові споживачі та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг відповідно до цього Закону. Споживач з-поміж іншого зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії. Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку.
		Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України «Про захист прав споживачів, «Про захист економічної конкуренції», іншими нормативно-правовими актами.
		Взаємовідносини між побутовим споживачем електричної енергії та енергопостачальною організацією також регулюються ст. 714 ЦК України,Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 та Кодексом системи розподілу, затвердженого постановою регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 310,Кодексом комерційного обліку (далі -ККО), затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 311 та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562(яка була чинною на момент здійснення позивачем перерахунку).
		Згідно пп. 1, 2, 4 та 20 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 4) здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
		Згідно пп.1,3,6,10,11та 12п.5.1.1Правил роздрібногоринку електричноїенергії,оператор системи маєправо,зокрема:1)отримувати своєчасноплату занадання послугиз розподілуабо передачіелектричної енергіїта платуза перетіканняреактивної електричноїенергії відповіднодо умовдоговорів тазаконодавства України; 3) проводити (за пред`явленням представником службового посвідчення) обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень, що викликають неправильне вимірювання обсягів споживання електричної енергії; 6)тимчасово припинятирозподіл (передачу)електричної енергії,обмежувати обсягрозподілу (передачі)електричної енергіїабо відключатиспоживача відмережі безйого згодиу випадкахта порядку,передбачених цимиПравилами таКодексом системрозподілу,зокрема узв`язку іззаборгованістю споживачаза договоромпро користуванняелектричною енергієюта/абодоговором пропостачання електричноїенергії,які продовжуютьсвою діюв частинірегулювання відносинсторін щодозаборгованості (переплати)за цимидоговорами,нарахування пені,неустойки,обмеження таприпинення постачанняелектричної енергіїтощо; 10)перевіряти схемиприєднання струмоприймачівспоживача,які берутьучасть урегулюванні навантаженняв електромережі,а такожперевіряти працездатністьустановлених успоживача пристроївпротиаварійної автоматикита іншихпристроїв,що забезпечуютьрегулювання навантаженняв енергосистемі; 11)контролювати додержанняспоживачами тасубспоживачами вимогцих Правилвідповідно доумов укладенихдоговорів; 12) складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики.
		Згідно з п. 11.5.2.3 Кодексу системи розподілу, оператор системи розподілу (ОСР) має право припинити розподіл електричної енергії, зокрема у разі несплати споживачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії або договором про користування електричною енергією, правонаступником за якими є ОСР.
		Як вже встановлено вище, споживання електричної енергії та наявність відкритого на ім`я позивача ОСОБА_2 особового рахунку, а також сплата за спожиту електричну енергію, що свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Даний факт також підтверджено сторонами під час судового розгляду.
		Згідно ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		Відповідно до ч.ч. 1,2,6,7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами з дотриманням правил роздрібного ринку.
		Відповідно до п. 6.2.5. Кодексу комерційного обліку (ККО) адміністратор комерційного обліку та будь-яка заінтересована сторона мають право ініціювати проведення позапланової технічної перевірки роботи вузлів обліку, засоби вимірювальної техніки (зокрема параметрів програмування) та схем їх підключення відповідно до вимог цього Кодексу.
		Відповідно дост. 77 Закону України від 13.04.2017 року № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії", який набрав чинності з 11.06.2017 року, учасники ринку, в тому числі споживачі, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.
		Аналогічні положення містяться і в ст.ст.26,27Закону України«Про електроенергетику» (які були чинними на момент виникнення правовідносин).
		Відповідно до п. 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи).
		Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
		Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
		Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.
		Згідно з п. 7.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини потужності понад величину, визначену умовами договору з оператором системи, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами комерційного обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок оператора системи та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, оператор системи має право без попередження повністю припинити споживачу електроживлення після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.
		У разі виявлення факту приєднання споживачем струмоприймачів поза розрахунковими засобами комерційного обліку оператор системи має право припинити електроживлення лише безоблікового приєднання до електричних мереж. Якщо неможливо усунути безоблікове приєднання під час оформлення акта про порушення, припиненню електроживлення підлягає об`єкт споживача в цілому, про що зазначається в акті.
		Про застосовані заходи протягом одного робочого дня повідомляється адміністратор комерційного обліку та електропостачальник споживача. Разом з повідомленням електропостачальнику надається копія акта про порушення.
		В той же час, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення споживача про намір уповноважених на це установ, про відключення належного позивачу домоволодіння від електропостачання 22.03.2019 року, а саме докази отримання ОСОБА_2 попередження від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про припинення постачання електроенергії.
		Зокрема суд зауважує, що в порушення працівниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» п. 7.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) в Акті про порушення № 131824 від 22.03.2019 року не зазначено про неможливість ліквідувати самовільне підключення, у зв`язку з чим відключенню підлягає об`єкт споживача в цілому.
		Стороною відповідача під час розгляду справи було долучено пояснювальну записку працівника Новомосковського РЕМ ОСОБА_3 , датованою 05.05.2019 року, згідно якої вбачається, що за адресою домоволодіння позивача ОСОБА_2 виявлено розкрадання електричної енергії, яке виконане прихованим способом, а саме місце самовільного підключення виконано на ввідному трьохфазному СІП на горищі і замуровано у стіні, тобто частина ввідного проводу СІП замуровано в стіну на фасаді на висоті більше 3-х метрів, відтак відключити саме провід самовільного підключення було технічно не можливо, у зв`язку з чим до диспетчерської служби було подано заявку для виїзду бригади для відключення трьохфазного вводу від лінії ВЛ  0,4 кб.
		В той же час, наявність даної пояснювальної записки, не виключає факт порушення працівниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» п. 7.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), в той час як в Акті про порушення № 131824 від 22.03.2019 року повинно бути чітко зазначено про неможливість ліквідувати самовільне підключення, у зв`язку з чим відключенню підлягає об`єкт споживача в цілому.
		Так, згідно листів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 17.05.2019 року за вих. № 9381/20/9-19 та від 24.07.2019 року за вих. № 12773/20/9-19 припинення електропостачання на об`єкті споживача відбулося з недотриманням пунктів 7.5 та 7.6 розділу VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312. 
		За викладених вище обставин, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) в частині неналежного повідомлення споживача про намір відключення останнього від електропостачання, а також п. 7.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) в Акті про порушення № 131824 від 22.03.2019 року не зазначено про неможливість ліквідувати самовільне підключення, у зв`язку з чим відключенню підлягає об`єкт споживача в цілому, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині визнання дій «ДТЕК Дніпровські електромережі» по припиненню 22.03.2019 року електропостачання до житлового будинку ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1  протиправними підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов до такого висновку.
		Позивач ОСОБА_2 у позові посилається на те, що протиправними діями відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», які виразилися у припиненні постачання електричної енергії, йому було завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 10 000,00 грн., яка полягає в тому, що йому довелося змінити своє повсякденне життя, він втратив душевний спокій та змушений був жити в будинку без електричної енергії, ув`язку з неправомірними діями відповідача він постійно знаходився в нервовому стані, що призвело до підвищення артеріального тиску, безсоння, постійних психологічних страждань 
		Представник відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вимоги в цій частині не визнав та заперечував проти задоволення позову в цій частині, з огляду нате, що приписами чинного законодавства не передбачено відшкодування моральної шкоди споживачу у разі припинення постачання електричної енергії.
		В той же час, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне. 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не було дотримано п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) в частині неналежного повідомлення споживача про намір відключення останнього від електропостачання, у зв`язку з чим задоволено вимоги в частині визнання дій «ДТЕК Дніпровські електромережі» по припиненню 22.03.2019 року електропостачання до житлового будинку ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1  протиправними.
		До відносин, застосовуються положення цивільного, процесуального законодавства та законодавства про захист прав споживачів, який не обмежує будь-яких прав потерпілого згідно з договірними чи недоговірними зобов`язаннями, що встановлюють іншу, ніж передбачена цим Законом, відповідальність, зокрема права на відшкодування моральної шкоди або права на відшкодування шкоди в окремих сферах цивільних відносин відповідно до законодавства.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
		Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок одержання чи припинення послуги або недоліку продукції, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
		Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Встановлено порушення відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» прав позивача ОСОБА_2 , як споживача, яке полягало у припиненні електропостачання його будинку без належного на те попередження, яке мало місце у період з 22.03.2019 року по 02.04.2019 року, отже протиправними діями відповідач завдав позивачу моральну шкоду.
		Відтак, протиправні дії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», які виразилися в порушенні прав споживача, призвели до необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого побуту та діяльності в період відсутності електроенергії, тобто позивачу була завдана моральна шкода у вигляді душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, що дає йому право на відшкодування такої шкоди.
		Крім того, відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
		Загальні підстави відповідальності за моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («ІммобільяреСаффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).
		Враховуючи викладене вище суд вважає, що розмір морального відшкодування, з урахуванням всіх обставин справи, а саме неправомірності дій в частині припинення електричної енергії в будинку позивача в зазначений період та вимог розумності, добросовісності, справедливості, повинен становити 1 000,00 грн.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		У зв`язку з наведеним, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
		Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду Акту про порушення № 131824 оформлене протоколом № 31 від 22.03.2019 року, суд зазначає наступне.
		Позивач ОСОБА_2 в позові посилається на те, що Акт про порушення, складений з порушенням вимог законодавства, а відомості зазначені в ньому не відповідають дійсності, у зв`язку з чим рішення комісії з розгляду даного акту є протиправним та підлягає скасуванню.
		Пунктом 8.2.5 розділу VІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.
		В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
		Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
		Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.
		У разі відмови споживача або представника споживача підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженим представником оператора системи та двома незаінтересованими особами (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення їх осіб.
		Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням.
		Згідно з пунктом 8.2.6 розділу VІІІ ПРРЕЕ, ра підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
		Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи.
		Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.
		Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.
		У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
		Так, згідно Акту Н № 131824 про порушення від 22.03.2019 року вбачається, що під час проведення перевірки представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за адресою позивача ОСОБА_2 виявлено порушення п. 5.5.5 ПРРЕЕ, передбаченого пп. 6 п. 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562, яке виразилось у самовільному підключенні струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» поза засобом комерційного обліку електричної енергії з порушенням схеми комерційного обліку. Самовільне підключення виконано дротом алюміній 6 мм2 х 3 з горищного приміщення до струмоприймачів підключення виконано приховано, виявити яке при контрольному огляду без використання спеціальних технічних засобів або часткового демонтажу будівельних конструкцій можливості не було. При виключенні навантаження електроенергія споживається, розрахунковим лічильником не враховується. Порушення виявлено за допомогою спеціальних засобів: сигналізатор скритої проводки № 0308909 та двополюсним індикатором ИНН2 1340. Споживачу порушення продемонстровано. Точка та місце самовільного підключення на ввідному трьохфазному проводі СИП на горищному приміщенні замуровано в стіні. Опломбовані запобіжники (обмежувальні комутуючі пристрої) розраховані на струм 63АВ.
		У пункті 3 вказаного Акта зазначено матеріал та перерізи проводів до вхідних клем лічильника(алюміній 16 мм2), від вихідних клем лічильника (мідь 8 мм2) та самовільного підключення (алюміній 6 мм2) зазначено, що вилучено зразок кабелю, місце вилучання точка 4, яка зазначена на схемі електропостачання споживача.
		У пунктах 6 та 7 даного Акта вказано, що схема обліку електричної енергії відновлена, відключення на автоматичному вимикачі.
		Даний акт про порушення від 22.03.2019 року підписаний трьома представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», а також споживачем, тобто позивачем ОСОБА_2 з відміткою: «З порушенням згоден».
		Викладені в актіобставини суд вважає такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, і не спростовані стороною позивача, сам акт є допустимим доказом порушенняспоживачем ПРРЕЕта надає підстави для стягнення збитків, завданих без обліковим використанням електричної енергії, оскільки складений належним чином, підписаний трьома представника представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та відповідаєвимогам п. 8.2.5 та п. 8.2.6 розділу VІІІ ПРРЕЕ. До того ж в актах міститься вся необхідна інформація та опис порушення, яке було виявлене на момент складення акту про порушення, а також необхідні дані для визначення згідно з Методикою обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.
		Отже, з огляду на наведене суд вважає, що Акт про порушення складено відповідно до вимог п. 8.2.5 та п. 8.2.6 розділу VІІІ ПРРЕЕ. Встановлені судом обставини також підтверджуються листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 17.05.2019 року за вих. № 9381/20/9-19.
		Відповідно до протоколу засідання комісії Новомосковського РЕМ № 31 від 22 березня 2019 року з розгляду вказаного Акта комісією було прийнято рішення про здійснення нарахувань вартості необлікованої електричної енергії.
		Згідно розрахунку по Акту Н № 131824 від 22.03.2019 року розмір відшкодувань збитків вартості необлікованої електричної енергії склав 102 348,72 грн.
		Відповідно до п. 5.1.1 розділу V ПРРЕЕ оператор системи має право на відшкодування збитків, які виникли через дії чи бездіяльність споживача, основного споживача, електропостачальника, власника мереж, оператора малої системи розподілу, суміжного оператора системи, постачальника послуг комерційного обліку.
		Судом встановлено, що 22 березня 2019 року у відповідності до зазначених вимогПРРЕЕ, відбулося засідання комісії з розгляду акту порушеньПравил роздрібного ринку електричної енергії. Споживач, тобто позивач ОСОБА_2 на засіданні комісії був присутнім. Так, на засіданні комісії було вирішено провести розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитої з порушеннямПРРЕЕза період з 22.03.2018 року по 22.032019 року відповідно до п.3.1.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562(яка була чинною на момент здійснення позивачем перерахунку) за формулою (п.2.7). Обсяг недорахованої електроенергії склав 55 502 кВт, нарахована сума склала 102 348,72 грн.
		Сторона позивача стверджує, що розрахунок вартості необлікованої електричної енергії розрахована всупереч вимогам Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562.
		Перевіряючи правомірність та обґрунтованість проведеного відповідачем розрахунку розміру відшкодувань збитків, суд керується Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562(яка була чинною на момент здійснення позивачем перерахунку).
		Так, згідно з п. 3.1.5 Методики, ця Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог ПРРЕЕ, та в разі виявлення таких порушень ПРРЕЕ, зокрема: самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» поза засобом комерційного обліку електричної енергії з порушенням схеми комерційного обліку.
		Пунктом 3.3Методики передбачено,що розрахунок вартостінеоблікованої електричної енергіїздійснюється:за добовоювеличиною розрахунковогоспоживання електричноїенергії; затарифами (цінами)для населення,що діялив період,за якийрозраховується розмір вартостінеоблікованої електричноїенергії; за кількістю днів, зокрема: якщо споживач установив пристрій, що занижує покази приладу обліку, учинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку мали можливість, споживачу робиться перерахунок за спожиту електричну енергію з дня останнього контрольного огляду приладу обліку до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості днів за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення (абз 3 пп. а) п. 3.3 цієї Методики).
		Пунктом 3.5 Методики визначено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 3.1 цієї глави у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, та порушень, зазначених у підпунктах 5, 6 пункту 3.1 Методики, добовий обсяг споживання електричної енергії W (кВт.год) через проводи, якими здійснене самовільне доб.с.п. підключення або підключення поза приладом обліку, визначається за формулою (2.7) Методики. Час використання самовільного підключення протягом доби приймається рівним 8 год.
		Згідно з протоколом № 31 від 22.03.2019 року засідання комісії з розгляду Акту, комісією було прийнято рішення здійснити нарахування на підставі Акта згідно з п. 3.1.5 та за формулою 2.7 Методики. Сума нарахувань становить 102 348,72 грн.
		Так, згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, розрахунок здійснено за період з 22.03.2018 року по 22.03.2019 року з урахуванням сили струму 32А (для алюмінієвого проводу з перерізом 6 мм2), напруги 220В, cos(фі) рівним 0,9, часу використання самовільного підключення рівним 8 год. при цьому, провід після автоматичного вимикача АВ63 не задіяний у схемі самовільного підключення, а отже в Акті зазначена інформація про поперечну площу перерізів та матеріал всіх проводі (кабелів), які використані в схемі самовільного підключення.
		При цьому, суд бере до уваги роз`яснення, що були надані листом НКРЕКП від 01.02.2019 року № 1138/20.3/7-18щодо вартості однієї кіловат-години (кВт.год.) електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ за періоди (місяці) до 01.01.2019 року та за періоди (місяці) після 01.01.2019 року, а саме: за періоди (місяці) до 01.01.2019 року  за тарифами для споживачів відповідної категорії, групи та класу напруги, що діяли в ці періоди; за періоди (місці) після 01.01.2019 року  виходячи з суми середньої ціни купівлі-продажу однієї кіловат-години (кВт. Год.) електричної енергії оператором системи розподілу на компенсацію втрат електричної енергії у певному розрахунковому періоді (місяці) (до 01.07.2019 року  середня закупівельна оптова ринкова ціна на послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період) та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії для відповідної категорії споживачів у цьому розрахунковому періоді (місці).
		Згідно детального розрахунку кількості необлікованої електроенергії згідно протоколу № 31 від 22.03.2019 року по Акту Н № 131824 про порушення від 22.03.2019 року вбачається, що розрахунок здійснено за період з 22.03.2018 року по 22.03.2019 року. режим роботи 8 годин. Нарахування проводиться згідно з п. 3.1.5 Методики та за формулою 2.7, де Р (кВт) визначена, як потужність обчислена виходячи з максимального струму перерізу дроту алюміній 6 мм2=32А. Рс.п.=32А х 0,22 х 3 х 0,9=19,01. Wдоб.с.п=Рс.п. х 8 год.=152,06 кВт.
		Розрахунок згідно постанови КМУ від 26.02.2015 року № 220 здійснено за період з 22.03.2018 року по 31.12.2018 року таким чином: 285 днів х 152,06 кВт = 43 337,10 кВт, з яких нараховано: 
		- за тарифом 0,9 грн.  441,90 грн. (491 кВт х 0,9 грн.); 
		- за тарифом 1,68 грн. - 71 981,45 грн. (42 846,10 кВт х 1,68 грн.). отже, загальну сума становить: 441,90 грн. + 71 981,45 = 72 423,35 грн.
		Розрахунок згідно постанови КМУ від 14.08.2018 року № 1906 здійснено за період з 01.01.2019 року по 22.03.2019 року таким чином: 80 днів х 152,06 кВт = 12 165 кВт, з яких нараховано за тарифом 2,46 грн.  29 925,90 грн. (12 165 кВт х 2,46 грн.). 
		Отже, загальну сума необлікованої електроенергії за період з 22.03.2018 року по 22.03.2019 року становить 102 348,72 грн. (72 423,35 грн. + 29 925,41 грн.).
		Правильність розрахунку розміру обсягу та вартості необлікованої електроенергії, здійсненого АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у відповідності до Методики також підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 24.07.2019 року за вих. № 12773/20/9-19. 
		Враховуючи правильність наданого відповідачем розрахунку (який був покладений в основу прийняття комісією рішення з розгляду Акту Р № 131824 про порушення від 22.03.2019 року, оформленого протоколом № 31 від 22.03.2019 року) та відсутність доказів спростування даного розрахунку з боку сторони позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, оскільки рішення комісії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» є правомірним та, відповідно, підстави для його скасування відсутні.
		У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду Акту про порушення № 131824 оформленого протоколом № 31 від 22.03.2019 року.
		Вирішуючи питання в частині позовних вимог про визнання недійсною Угоди про розстрочення сплати заборгованості, нарахованої по Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 02.04.2019 року, суд зазначає наступне.
		Як вже встановлено вище, в Новомосковському РЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , побутовим абонентом та споживачем послуг, якого є позивач ОСОБА_2 
		22 березня 2019 року представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за вказаною адресою було здійснено перевірку дотримання споживачем вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), під час якої виявлено порушення позивачем ОСОБА_2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, передбаченого пп. 6 п. 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562, яке виразилось у самовільному підключенні струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» поза засобом комерційного обліку електричної енергії з порушенням схеми комерційного обліку. 
		За фактом виявленого порушення представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в присутності споживача ОСОБА_2 було складено Акт Н № 131824 про порушення від 22 березня 2019 року.
		Так, з даного Акту порушення вбачається, що позивач ОСОБА_2 з порушенням згоден, з Актом про порушення ознайомлений та свій екземпляр Акту отримав 22.03.2019 року. 
		Відповідно до протоколу засідання комісії Новомосковського РЕМ № 31 від 22 березня 2019 року з розгляду вказаного Акту комісією було прийнято рішення про здійснення нарахувань вартості необлікованої електричної енергії.
		Згідно розрахунку по Акту Н № 131824 від 22.03.2019 року розмір відшкодувань збитків вартості необлікованої електричної енергії склав 102 348,72 грн.
		При цьому, суд наголошує, що розрахунок розміру обсягу та вартості необлікованої електроенергії по Акту (зокрема, з урахуванням сили струму 32А) виконано АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з дотриманням Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562.
		Як вже встановлено, 02 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», в особі начальника Новомосковського РЕМ Чистякова С.В., діючого на підставі довіреності № 66 від 14.01.2019 року (Оператор системи розподілу) укладено Угоду про розстрочення сплати заборгованості, нарахованої по Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до якої в зв`язку з порушенням споживачем ПРРЕЕ представниками оператора системи розподілу складено Акт Н № 131824 про порушення ПРРЕЕ від 22.03.2019 року та згідно протоколу № 31 від 22.03.2019 року нарахована вартість недоврахованої електричної енергії в сумі 102 348,72 грн., яку споживач визнає в повному обсязі. На момент укладення цієї Угоди по зазначеному Акту сплачено 10 000,00 грн., залишок суми нарахувань по Акту становить 92 348,72 грн., які споживач ОСОБА_2 зобов`язується сплатити до 01 квітня 2023 року щомісячними платіжками до «10» числа кожного місяця згідно графіку в сумі 1 923,93 грн.
		Судом встановлено, а сторонами не заперечувалася, що на дату ухвалення рішення в рахунок погашення заборгованості позивачем ОСОБА_2 на рахунок відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було сплачено 19 055,00 грн.
		Частиною першою статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Позивач ОСОБА_2 зазначає, що не заперечує факт укладання даної Угоди про розстрочення сплати заборгованості, навпаки визнає цей факт, при цьому вказує, що правочин відбувся під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, волевиявлення на укладення правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, саме тому просить суд визнати його недійсним.
		Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до положень частин першої, третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
		Так, законодавство передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Такі правочини, які в цивілістичній науці одержали назву кабальних, мають ваду волі, оскільки їх формування здійснюється за таких обставин, за яких практично виключається нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах.
		Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім`ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом`якшення яких необхідне термінове укладення правочину. Підставами визнання правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах, може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною відчуженої речі, виконаної роботи, наданої послуги. Однак для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов`язкова наявність зазначених двох умов.
		Кабальний правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину, вона також усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах (тут нема помилки або обману), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.
		В судовому засіданні встановлено факт порушення позивачем ОСОБА_2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, передбаченого пп. 6 п. 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562, яке виразилось у самовільному підключенні струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» поза засобом комерційного обліку електричної енергії з порушенням схеми комерційного обліку.
		Згідно Акту порушення позивач ОСОБА_2 з порушенням згоден, з самим Актом ознайомлений та останнім підписаний, свій екземпляр отримав 22.03.2019 року.
		Під час укладення спірної Угоди ОСОБА_2 визнав в повному обсязі нараховану по Акту про порушення ПРРЕЕ вартість недоврахованої електричної енергії в розмірі 102 348,72 грн. та здійснив її часткове виконання, сплативши в рахунок погашення заборгованості за розкрадання електроенергії 19 055,00 грн.
		Верховним Судом України у своїй постановівід 06 квітня 2016 року по справі № 6-551цс16 було надано роз`яснення понять вплив тяжкої обставини та вкрай невигідні умови для визнання недійсним правочину за статтею 233 ЦК України.Позивачу для визнання правочину недійсним із підстав «вплив тяжкої обставини» та «вкрай невигідні умови», в сукупності необхідно мати такі підстави, які будуть використанні в суді, як докази, зокрема:1) наявність у особи, що вчинює правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини;2) правочин, повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин;3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки;4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.Верховний суд України чітко констатує:«Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Також, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення в судовому процесі нерозривного причино  наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні».
		Підставою вимог у зазначеній частині ОСОБА_2 зазначає про наявність тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, чим скористався відповідач.
		В той же час, суд вважає, що стороною позивача не доведена обов`язкова підстава застосування ст. 233 ЦК України для визнання правочину недійсним, укладення його на вкрай невигідних умовах.
		За ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:1)письмовими, речовими і електронними доказами;2)висновками експертів;3)показаннями свідків.
		Докази, подані на підтвердження конкретної обставини, мають бути, зокрема, належними, достовірними та достатніми.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Приписами ч. 1 ст. 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Згідно з ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, виходячи з аналізу зазначених вище норм, наявність тяжких обставин при укладенні спірної Угоди про розстрочення сплати заборгованості, нарахованої по Акту про порушення ПРРЕЕ у даному конкретному випадку судом не було встановлено на підставі тих документів та доказів, що були надані під час розгляду справи стороною позивача, оскільки вони не підтверджують жодну із визначених ч. 1 ст. 233 ЦК України обставин для визнання недійсною вказаної Угоди.
		За п.п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
		Частиною 6 ст. 81 встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		В даній справі саме позивач повинен надати докази, що він дійсно перебував під впливом тяжких для нього обставин та надати документи, які могли б дані обставини підтвердити.
		Проте, жодних процесуальних дій на захист своїх прав в передбаченому Законом порядку позивач не вчинив.
		Наведене свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірною Угодою, наведені позивачем обставини не свідчать про існування тяжких обставин, внаслідок яких він був вимушений укласти оспорювань Угоду на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки сам він не був обмежений у свободі укладення цієї Угоди. Крім того, незнання закону чи неправильне його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним.
		Відповідно до положень ст. ст. 6, 626-631, 526 ЦК України, укладений договір є обов`язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
		Враховуючи наведене, позовні вимоги в про визнання недійсною Угоди про розстрочення сплати заборгованості задоволенню не підлягають.
		Також не підлягає задоволенню вимога про повернення сплачених за цієї Угодою грошових коштів на рахунок відповідача в загальній сумі 19 055,00 грн., оскільки вона є похідною від вимоги про визнання недійсною Угоди про розстрочку сплати заборгованості, в задоволенні якої судом було відмовлено.
		Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Керуючись принципом змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Цей принцип передбачає, що суд не має права вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається біль вірогідним, ніж протилежний. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, позивач повинен довести наявність тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а не лише заявити про них.
		Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
		За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Інші доводи сторін, судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.
		Щодо розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.
		У позові, з урахуванням уточнених вимог, ОСОБА_2 навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 384,20 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.
		Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
		Згідно до приписів ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
		Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
		Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
		Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
		Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
		В той же час, у своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).
		Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. 
		Верховний Суд дотримується позиції у постановах КГС ВС від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, згідно яких у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. 
		Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). 
		Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited проти України", заява № 19336/04). 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18). 
		Згідно приписів ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17). 
		Зокрема з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) слідує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
		В свою чергу, представник відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у відзиві заперечував проти стягнення з товариства витрат на правову допомогу в зазначеному вище розмірі, вважає їх завищеними, неспівмірними та такими, що не відповідають складності справи, зокрема відсутні докази їх понесення позивачем.
		Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) та у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір  обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		В той же час, в силу приписів ст. 137, 141 ЦПК України стороною позивача не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ОСОБА_2 витрат в зазначеному вище розмірі.
		Враховуючи те, що позивачем в передбачені законом строки не подано належних доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, суд на підставі вищевикладеного відмовляє останньому у відшкодуванні цих витрат. 
		У відповідності до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позовні вимоги задоволено частково, позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду в силу вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору за подання позову, а тому судові витрати відшкодовуються відповідачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави.
		В той же час, позивачем ОСОБА_2 за подання до суду заяви про забезпечення позову було сплачено судовий збір в розмірі 384,20 грн., у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273-274, 276,354 ЦПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про захист прав споживача, відшкодування завданої моральної шкоди, задовольнити частково.
		Визнати дій Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» по припиненню 22.03.2019 року електропостачання до житлового будинку ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1  протиправними.
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди  1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).
		В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2  відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят всім грн. 40 коп.).
		Учасники справи:
		- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- відповідач: Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», ЄДРПОУ 23359034, місцезнаходження юридичної особи: 49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, будинок 22.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення суду складено 03 березня 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя                        Д. І. Городецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...