Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/4354/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2023. Зареєстровано: 30.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2023.
Дата набрання законної сили: 28.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А 
		про відмову у відкритті провадження 
		 
		28 червня 2023 р. м. Чернівці Справа №600/4354/23-а 
		 
		Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про встановлення юридичного факту.
		 
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить: встановити факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 05.06.2022 року, тобто з моменту смерті останнього. 
		Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
		Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
		Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених ст. 171 КАС України, суд зазначає наступне. 
		Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З огляду на ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		У розумінні п.п.1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		У постанові від 10.09.2021 у справі №766/20776/17 (провадження №К/9901/10171/19) Верховний Суд вказав на те, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
		Суд наголошує, що до юрисдикції адміністративних судів згідно з вимогами ст. 19 КАС України не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів (визначення юридичних статусів). Більш того, справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору.
		Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить: встановити факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 05.06.2022 року, тобто з моменту смерті останнього. 
		Заявлені у цій справі позовні вимоги за своєю правовою природою не є публічно-правовими, тому не можуть бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства.
		У поданій позовній заяві позивач не заявляє вимоги до відповідача  Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України, не зазначає, якими його рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено її права, свободи та інтереси.
		Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.
		Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суд має виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
		Разом з тим, позивач не заявляє вимог до відповідача - Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерство оборони України - та не вказує, у який спосіб відповідач порушив її права та законні інтереси, натомість просить встановити факти, що мають юридичне значення.
		На підставі п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
		Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Позивач звернулася до суду з цим позовом для встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 05.06.2022 року, тобто з моменту смерті останнього, для подальшого отримання одноразової грошової допомоги як член сім`ї загиблого військовослужбовця.
		У свою чергу, до юрисдикції адміністративних судів не віднесено розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, оскільки такі справи вирішуються згідно з розділом IV ЦПК України.
		Отже, цей спір виник про цивільне право та має приватноправовий характер, а саме є спором щодо встановлення факту, що має юридичне значення для подальшого отримання допомоги.
		Суд зауважує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень дій чи бездіяльності, є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Тобто спір у цій справі не є публічно-правовим. Такий спір має приватноправовий характер та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
		Що стосується посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, за якою "спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за особою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин", суд вважає необхідним зазначити таке.
		Необхідно зазначити, що рішення Верховного Суду по справі № 290/289/22-ц, яким фактично внесено зміни до предметної юрисдикції адміністративних судів, не може підмінити собою норми процесуального закону. В частині юрисдикції в першу чергу адміністративний суд має керуватися саме нормами процесуального Закону нормами КАС України.
		Справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Розгляд справ окремого провадження має свої особливості, які не властиві та не притаманні адміністративному судочинству.
		Частиною 2 ст. 245 КАС України визначено перелік рішень, які може прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед такого переліку відсутнє.
		Обставини та позовні вимоги у справах №600/4354/23-а та №290/289/22-ц не є тотожними. Зразкова справа у подібних правовідносинах відсутня, як і рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу юрисдикції подібних спорів.
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що даний спір має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.
		Оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з даного питання відсутнє, а адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які юридичні факти, тим більше за правилами окремого провадження, визначеними ЦПК України, то такий адміністративний суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ.
		Суд наголошує, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями ст. 19 КАС України, якою визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) будь-які юридичні факти.
		З аналізу рішення Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц видно, що вона підлягає розгляду адміністративним судом лише у разі, коли встановлення відповідного факту поєднано з вирішенням публічно-правового спору.
		Натомість, як встановлено судом, жодних позовних вимог до Чернівецького обласного територіального центру комплектування, Міністерства оборони України позивачем не заявлено.
		Відсутність позовних вимог до суб`єкта владних повноважень на які поширюється юрисдикція адміністративних судів згідно зі ст. 19 КАС України, свідчить про те, що цю справу (в межах заявлених вимог) не можна вважати справою адміністративної юрисдикції.
		Положенням п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		За таких обставин, оскільки цей спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити.
		При цьому, на виконання вимог ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз`яснює позивачеві, що відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається за правилами цивільного процесуального законодавства за місцем проживання заявника.
		Окремо суд звертає увагу позивача, що в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені рішення (дії чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень - Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерство оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. І саме при розгляді справи щодо оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративний суд може надавати оцінку зазначеним обставинам сумісного проживання заявника із військовослужбовцем, що загинув, чи перебування на його утриманні для цілей визнання права на отримання одноразової грошової допомоги чи інших компенсаційних сум.
		З огляду на викладене, суд робить висновок про те, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		1. У відкритті провадження у справі №600/4354/23-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про встановлення юридичного факту, - відмовити. 
		2. Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
		3. Роз`яснити позивачу про право звернення із відповідною заявою про встановлення юридичного факту до місцевого суду за місцем проживання в порядку цивільного судочинства.
		 
		Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
		У відповідності до вимог ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. 
		 
		 
		Суддя В.К. Левицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...