Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/7333/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 28.06.2023. Зареєстровано: 30.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2023.
Дата набрання законної сили: 28.06.2023
Номер судового провадження: 1070/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		28 червня 2023 р. Справа № 480/7333/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Бартош Н.С.,
		Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Воловик С.В.) від 06.12.2022 року по справі № 480/7333/22
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов`язівський елеватор"
		до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ТОВ "Дубов`язівський елеватор", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2022 року № 11035000702 та № 10935000702.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки показники податкової звітності визначались у відповідності до вимог законодавства на підставі належним чином складених первинних документів бухгалтерського обліку.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року по справі № 480/7333/22 позовні вимоги задоволено.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 18 серпня 2022 року № 11035000702 та № 10935000702.
		Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року по справі № 480/7333/22 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 23-П від 15.06.202 та направлень № 43 від 17.06.2022 та № 54 від 24.06.2022, посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області у період з 17.06.2022 по 21.07.2022 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дубов`язівський елеватор» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за січень 2022 року.
		За результатами перевірки складено акт № 78/35-00-07-02-05/34072570 від 28.07.2022 р., згідно з яким відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 108833,00 грн., а також порушення пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок не складання та не реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму податку на додану вартість 108833,00 грн.
		За змістом акту перевірки, підставою для вказаних висновків стало віднесення ТОВ «Дубов`язівський елеватор» до природного убутку втрат соняшника в загальній кількості 45580,00 кг. на суму 777377,03 грн., що сталися за рахунок пониження вологості та зниження смітної домішки, в той час, коли фактично ці втрати є понаднормативними і не можуть враховуватись у складі собівартості продукції та не можуть бути використані у межах оподатковуваних операцій платника.
		На підставі зазначених висновків, 18.08.2022 р. прийняті податкове повідомлення-рішення № 10935000702 про застосування штрафу в сумі 3400,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 11035000702 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 108833,00 грн.
		Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Дубов`язівський елеватор» оскаржило їх в адміністративному порядку, але рішенням ДПС України № 12039/6/99-00-06-01-02-06 від 03.10.2022 скарга залишена без задоволення, оскаржувані рішення без змін.
		Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що втрати соняшника у загальній кількості 45580,00 кг. на суму 777377,03 грн., що сталися за рахунок пониження вологості та зниження смітної домішки, є природним убутком, у зв`язку з чим, у ТОВ «Дубов`язівський елеватор» не виникло обов`язку нарахувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість, скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
		В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що ТОВ "Дубов`язівський елеватор (код за ЄДРПОУ 34072570) списує кількість та вартість втраченого соняшника внаслідок зберігання у ТОВ «АГРОДАР-БАР» як псування у зв`язку з її надмірною сміттєвою домішкою та в результаті надмірної вологості. ТОВ «Дубов`язівський елеватор» використовувало норми Наказу від 13.10.2008 № 661, який скасовано на підставі розпорядження КМ №166-р від 10.03.2017 «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади». Вказує, що використання норм Наказу № 661, що втратив чинність не дає право на оцінювання втрат, передбачених ним, як нормативних або природних. Зазначає, що чинним законодавством України не передбачено самостійне визначення суб`єктами господарювання показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості, ведення кількісно-якісного обліку зерна та убутку. ТОВ «Дубов`язівський елеватор», керуючись внутрішнім наказом від 23.05.2017 № 11/3, умовами договору з ТОВ «Агродар-Бар» та на підставі отриманого та підписаного акта-розрахунка з ТОВ «Агродар-Бар», визначено убуток зерна від зберігання: за рахунок пониження вологості за формулою у кількості 31820 кг. та за рахунок зниження смітної домішки зверх списаних за актами доробки цінних і непридатних відходів (не повинні перевищувати 0,2%) у кількості 13760 кг. в межах природного убутку у кількості 0,0 кг. Згідно даних бухгалтерського обліку всього на суму 777 377,03грн. без ПДВ - норми на які законодавчо не встановлені. Вказує, що відповідно до вимог Наказу № 316, що діяв на дату здійснення вищезазначених операцій, передбачені тільки норми природних втрат, які згідно акту-розрахунку склали 0,0 грн.
		Списання вологи і сміття внаслідок зберігання зерна на елеваторах проводиться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248,
		Норми природного або іншого убутку, крім наведених вище, законодавчо не встановлені, а отже такий убуток є понаднормовим. Це також підтверджується п. 4 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 №879: нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму.
		Також вказує, що списання втрачених ТМЦ у вигляді нестач на витрати звітного періоду не є оподатковуваною ПДВ операцією.
		Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 18.08.2022 р. № 11035000702 та № 10935000702 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
		Згідно з пунктом 44.1 статті ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до абзацу п`ятого пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.
		За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
		Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.
		Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
		Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.
		При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.
		Проте з визначеного ПК поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.
		Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 0940/2484/18.
		Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору складського зберігання № 5 від 11.10.2021, ТОВ «Дубов`язівський елеватор» передав ТОВ «Агродар-Бар» на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур, зокрема, насіння соняшнику врожаю 2021 року (а.с. 15-21).
		По закінченню зберігання, ТОВ «Агродар-Бар» передало позивачу насіння соняшнику врожаю 2021 року у кількості 8554420 кг., за мінусом убутку що стався за рахунок пониження вологості за формулою в кількості 31820, 00 кг. та убутку у масі від зниження смітної домішки зверх списаних за актами доробки цінних і непридатних відходів в кількості 13760, 00 кг. (всього  45580,00 кг.), про що 11.01.2022 складено акт-розрахунок № ФАБФК000004 (а.с. 13).
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що втрати товарів у процесі зберігання/транспортування та навантаження є об`єктивно існуючими природніми та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами прямого контролю та впливу підприємства і є невід`ємною частиною звичайного технологічного процесу їх обігу.
		Судова колегія зазначає, що згідно п. 1.8 Договору складського зберігання № 85 від 11.10.2021 р., незважаючи на те, що вказаний нижче нормативно-правовий акт втратив чинність, Сторони у своїх взаємовідносинах за цим Договором домовилися використовувати Інструкцію про проведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджену наказом Мінагрополітики України від 13.10.2008 р. № 661, далі  Інструкція (в редакції станом на день, що передував даті втрати чинності цим нормативно-правовим актом), до моменту прийняття відповідного нормативно-правового акту уповноваженим органом державної влади, що буде регулювати порядок обліку та оформлення операцій із зерном (вимоги, форми, зразки, технічні умови, формули, та інші положення), які раніше були встановлені Інструкцією.
		Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.10.2008 № 661 «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», із змінами, кількісно-якісний облік зерна ведеться для визначення закономірності змін маси даної партії зерна, її залежності при зберіганні від зміни вологості, вмісту смітної домішки і втрат при зберіганні з відображенням руху зерна, операцій з доробки та переоформлення. Ця Інструкція встановлює процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах.
		Разом з тим, суд зазначає, що Наказ від 13.10.2008 № 661 скасовано на підставі розпорядження Кабінету міністрів України № 166-р від 10.03.2017 «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади».
		Статтею 22 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002р. № 37- IV встановлено, що основними напрямами здійснення державного контролю за якістю зерна є: захист прав суб`єктів ринку зерна та споживачів щодо їх забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних та інших нормативних документів; встановлення показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості, ведення кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки на зернових та зернопереробних підприємствах усіх форм власності.
		Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		Відповідно до статті 24 цього Закону регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
		Тобто, чинним законодавством України не передбачено самостійне визначення суб`єктами господарювання показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості, ведення кількісно-якісного обліку зерна та убутку.
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.06.2019 за № 316 затверджені Норми природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах та Порядок розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі - Наказ № 316).
		Наказ установлює єдині норми та правила для відображення в кількісно-якісному обліку зерна та продуктів його переробки, списання норм природних втрат.
		Відповідно до п. 1 розділу І цього наказу норми природних втрат зерна та продуктів його переробки у разі зберігання на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі - норми природних втрат) розраховуються шляхом складання біологічних (пов`язані із життєдіяльністю зерна та продуктів його переробки і мікроорганізмів, що знаходяться у ньому) та механічних (розпил зернового пилу під час розвантажувально-навантажувальних операцій при прийманні і відпуску зерна) втрат.
		Біологічні втрати розраховуються в межах етапу зберігання пропорційно кількості днів зберігання в елеваторах, на складах та/або облаштованих для зберігання майданчиках і сапетках.
		Як вказувалося вище, по закінченню зберігання, ТОВ «Агродар-Бар» передало позивачу насіння соняшнику врожаю 2021 року у кількості 8554420 кг., за мінусом убутку що стався за рахунок пониження вологості за формулою в кількості 31820, 00 кг. (розмір у відсотках  0,37%) та убутку у масі від зниження смітної домішки зверх списаних за актами доробки цінних і непридатних відходів в кількості 13760,00 кг. (розмір у відсотках  0,16%), (всього  45580,00 кг.) за 18 днів зберігання, про що 11.01.2022 складено акт-розрахунок № ФАБФК000004 (а.с. 13).
		Згідно п. 1 розділу II Наказу № 316, у разі зберігання зерна та продуктів його переробки до трьох місяців норми природних втрат застосовуються з розрахунку фактичної кількості днів зберігання, у разі зберігання до шести місяців і до одного року - з розрахунку фактичної кількості місяців зберігання.
		Відповідно до п. 3 розділу II Наказу № 316 розрахунок норм природних втрат у масі зерна та продуктів його переробки проводиться за наступною формулою:
		- за терміну зберігання до трьох місяців на складах і майданчиках, у %: X = (б - m) * 0,011 * в + m, де:
		X - невідома норма природних втрат за строків зберігання зерна менше трьох місяців, %;
		б - норма біологічних втрат за зберігання до трьох місяців включно, %;
		в - кількість днів зберігання партії зерна та продуктів його переробки визначається шляхом ділення суми щоденних залишків на масу надходження партії зерна.
		0,011 - коефіцієнт для перерахунку норми втрат, встановленої за зберігання протягом трьох місяців, на один день зберігання (1/90);
		m - норма механічних втрат: для зерна при завантаженні та розвантаженні механізованим способом у зерносховищах - 0,044 %, в елеваторах - 0,03 %, для продукції в тарі та кукурудзи в качанах - 0,014 %.
		Як встановлено під час розгляду справи, в ході перевірки перевіряючими податкового органу зазначалось, що норма природних втрат у масі зерна, що зберігалася на елеваторах, відповідно до Наказу № 316 відповідає нормам природних втрат, зазначених в акті-розрахунку. Відповідно до вимог Наказу № 316, що діяв на дату здійснення вищезазначених операцій, передбачені тільки норми природних втрат, які згідно акта-розрахунку склали 0,0 кг. (розмір у відсотках  0,05%).
		Суд зазначає, що списання вологи і сміття внаслідок зберігання зерна на елеваторах проводиться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248.
		Отже, норми природного або іншого убутку, крім наведених вище, законодавчо не встановлені, а отже такий убуток є понаднормовим. 
		Вказане також підтверджується п. 4 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879.
		Відповідно п. 2.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.1.2007 № 2 із змінами, запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв`язку з придбанням підприємством запасів, зокрема: втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.
		Суму таких втрат у складі первісної вартості товарів відображають за дебетом рах. 281.
		Відповідно до п. 2.3. вищенаведених Методичних рекомендацій не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів.
		Тобто, сума понаднормативних втрат на рахунках обліку ТМЦ не відображається.
		Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».
		Тобто, вартість природних втрат і понаднормові втрати не знайшли відображення в собівартості реалізації, ні в загальновиробничих витратах, ні в витратах на збут підприємства.
		Згідно п. 14 ПСБО 9 «Запаси» визначено, що понаднормові втрати і нестачі запасів не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони здійснені (встановлені).
		У разі, якщо підприємством здійснюється списання витрат понад норми природного убутку, така продукція не може бути використана у межах господарської діяльності платника.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що самостійного визначення суб`єктами господарювання норм природного убутку продукції при розрахунку сум податку на додану вартість Податковим кодексом України не передбачено.
		Враховуючи вимоги наказу № 316 та приписи бухгалтерського обліку убуток зерна від зберігання за рахунок вологості та смітної домішки у кількості 45580,00 кг є і понаднормативними втратами ТОВ «Дубов`язівський елеватор», які не враховуються у складі собівартості продукції та не можуть бути використані в межах оподаткованих операцій платника.
		Отже, з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що на підставі встановленого під час проведення перевірки порушень законодавства, які зафіксовані належним чином в акті, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2022 року № 11035000702 та № 10935000702
		Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року по справі № 480/7333/22 підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року по справі № 480/7333/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов`язівський елеватор" відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис)  (підпис) З.Г. Подобайло   О.В. Присяжнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...