Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/2427/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 29.06.2023. Зареєстровано: 30.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2023
Номер судового провадження: К/990/37752/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 червня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 360/2427/21
		адміністративне провадження № К/990/37752/22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:                                                                       
		судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
		суддів: Білак М.В., Губської О.А., 
		 
		розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом  ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 02 квітня 2020 року №50-к/тр/а, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Луганського апеляційного суду на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року (головуючий суддя - Тихонов І.В.), на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.,) 
		 
		І. СУТЬ СПОРУ
		1.          У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Луганського апеляційного суду (далі - відповідач), в якому просила: 
		- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду № 50-к/тр/а від 02 квітня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду та поновити на вказаній посаді;
		- стягнути з Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
		- стягнути з Луганського апеляційного суду на користь позивачки компенсацію на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням відповідача, у розмірі 200000 гривень. 
		2.          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ прийнято із порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статей 23, 24 Закону України від 21 січня 1994 року № 3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-XII) та пунктів 49, 55, 61, 61 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 (далі - Порядок №939).
		3.          Позивачка наголосила, що в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду, ігноруючи вимоги чинного законодавства, після отримання судових рішень про її поновлення на посаді, приймав накази про поновлення та одразу звільняв на підставі відсутності в неї допуску до державної таємниці.
		 
		II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		4.          09 січня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу з                 режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду в порядку переведення з Апеляційного суду Луганської області.
		5.           04 вересня 2019 року позивачку звільнено із займаної посади за перевищення службових повноважень відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
		6.          Не погоджуючись із своїм звільненням, ОСОБА_1 оскаржила своє звільнення до суду.
		7.          Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі №360/4354/19 визнано протиправним та скасовано наказ № 96-ос/а від 04 вересня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04 вересня 2019 року.
		8.          01 червня 2020 року наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду № 69-к/т позивачку поновлено на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04 вересня 2019 року. 
		9.          25 червня 2020 року наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду № 95-к/тр/а ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці, оскільки виконання покладених на неї обов`язків потребує доступу до державної таємниці.
		10.          Не погоджуючись із своїм звільненням, ОСОБА_1 оскаржила своє звільнення до суду.
		11.          Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №360/2775/20 визнано протиправним та скасовано наказ Луганського апеляційного суду від 25 червня 2020 року №95-к/тр/а «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 26 червня 2020 року.
		12.          Згідно із наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року № 246-к/тр/а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи з 26 червня 2020 року.
		13.          11 грудня 2020 року наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду №248-к/тр/а ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи на підставі статті 26 Закону України від 21 січня 1994 року № 3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-XII), пункту 87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 (далі - Порядок №939), пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці.
		14.          Не погоджуючись із своїм звільненням, ОСОБА_1 оскаржила своє звільнення до суду.
		15.          Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/26/21 визнано протиправним та скасовано наказ Луганського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року №248-к/тр/а «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 12 грудня 2020 року.
		16.          Згідно з наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року № 48-к/тр/а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи з 12 грудня 2020 року.
		17.          02 квітня 2021 року наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду № 50-к/тр/а (далі - спірний наказ, Наказ № 50-к/тр/а) ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці.
		18.          У вказаному наказі зазначено, що розпорядчі документи Луганським апеляційним судом відповідно до статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щодо звільнення ОСОБА_1 не видавались. А тому, враховуючи, що розпорядчий документ керівника апарату Луганського апеляційного суду «Про звільнення ОСОБА_1 » від 11 грудня 2020 року за №248-к/тр/а є чинним, позивачку було звільнено.
		19.          Не погоджуючись із своїм звільненням, позивачка звернулась до суду.
		 
		III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		20.          Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.
		20.1.          Визнано протиправним та скасовано наказ Луганського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року № 50-к/тр/а «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		20.2.          Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 03 квітня 2021 року.
		20.3.          Стягнуто з Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2021 року по 27 вересня 2021 року в сумі 105238,80 грн (сто п`ять тисяч двісті тридцять вісім грн. 80 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
		20.4.          Стягнуто з Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).
		20.5.          У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		20.6.          Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Луганського апеляційного суду на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в сумі 200,00 грн (двісті грн 00 коп.).
		20.7.          Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
		20.8.          Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 16662,81 грн (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дві грн 81 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. 
		21.          Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем процедури та порядку розгляду питання про надання допуску та доступу до державної таємниці, визначеної Законом № 3855 та Порядком № 939. Відповідачем не надано та не наведено будь-яких доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність у позивачки обставин, передбачених частиною першою статті 23 Закону №3855 (підстави для відмови у наданні допуску до державної таємниці).
		22.          Суди вказали, що неподання відповідачем після поновлення позивачки на посаді до органу Служби безпеки України необхідних документів для розгляду питання про надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та проведення відносно неї перевірки у зв`язку з таким допуском, нездійснення дій щодо проведення з позивачкою передбачених чинним законодавством інструктажів свідчать про небажання відповідача поновлювати ОСОБА_1 на посаді.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		23.          Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Луганський апеляційний суд звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове судове рішення про відмову задоволення позовних вимог.
		24.           Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
		25.          У касаційні скарзі вказано, що на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 29, 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 17 Закону України «Про державну службу» стосовно розмежування повноважень голови апеляційного суду та керівника апарату відносно державних службовців апарату суду в частині видання наказу про звільнення.
		26.          Відповідач у скарзі зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми статей 48,49 КАС України, внаслідок не залучення до участі у справі керівника апарату Луганського апеляційного суду, що за змістом відповідає пункту 4 частини 3 статті 353 КАС України (суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі).
		27.          Також у касаційній скарзі представник відповідача просив винести на розгляд Палати, Об`єднаної Палати або Великої Палати Верховного Суду питання щодо скасованих наказів про звільнення для надання належної правової оцінки та висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, вирішення неоднакового трактування закону і визначення єдиної позиції.
		28.          Позивачка подала до Верховного Суду клопотання/заяву, просила, керуючись статтею 44 КАС України, при розгляді цієї справи врахувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справах №360/2775/21, №360/26/21, №360/2727/21 та залишити касаційну скаргу керівника Луганського апеляційного суду без задоволення, а рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
		 
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		29.          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		30.          Згідно із пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.
		31.          Статтею 17 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) передбачено, що повноваження керівника державної служби здійснюють:
		1) у Секретаріаті Кабінету Міністрів України - Державний секретар Кабінету Міністрів України;
		2) у міністерстві - державний секретар міністерства;
		3) в іншому центральному органі виконавчої влади - керівник відповідного органу;
		3-1) у місцевих державних адміністраціях:
		керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);
		керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі;
		4) у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, - керівник відповідного органу;
		5) в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, - керівник апарату (секретаріату).
		 
		Керівник державної служби:
		1) організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому числі організовує проведення конкурсів на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", забезпечує прозорість і об`єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону;
		2) забезпечує планування службової кар`єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетентності та стимулює просування по службі;
		3) забезпечує своєчасне оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, інформації про вакантні посади державної служби з метою формування єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюється;
		4) призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону;
		4-1) укладає та розриває контракти про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;
		5) присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";
		6) забезпечує підвищення кваліфікації державних службовців державного органу;
		7) здійснює планування навчання персоналу державного органу з метою вдосконалення рівня володіння державними службовцями державною мовою, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону, а також іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов`язковим відповідно до цього Закону;
		8) здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в державному органі та умов контрактів про проходження державної служби (у разі укладення);
		9) розглядає скарги на дії або бездіяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";
		10) приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";
		11) виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями;
		12) створює належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечення;
		13) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.
		 
		Керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження, визначені частиною другою цієї статті, керівникам самостійних структурних підрозділів апарату та територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		32.          Статтею 29 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що голова апеляційного суду:
		1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
		2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду;
		3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
		4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
		5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів в апеляційному суді у триденний строк з дня їх утворення;
		6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;
		7) організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
		8) сприяє виконанню вимог щодо підтримання кваліфікації суддів апеляційного суду та підвищення їхнього професійного рівня;
		9) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, визначених процесуальним законом;
		10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
		 
		Голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
		 
		У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
		33.          Відповідно до статті 155 Закону № 1402-VIII організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.
		 
		Положення про апарат суду розробляється на підставі типового положення про апарат суду та затверджується зборами суддів відповідного суду. Тимчасове положення про апарат новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду.
		 
		Типове положення про апарат суду затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Вищою радою правосуддя.
		 
		Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що має наслідком звільнення його з посади.
		 
		Керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України.
		 
		Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі, крім випадків переведення державних службовців відповідно до законодавства про державну службу.
		 
		Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		 
		Структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду. Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою Державної судової адміністрації України.
		 
		В апаратах судів можуть створюватися управління, відділи, сектори, що здійснюють свої функції на підставі положень, які затверджуються керівником апарату відповідного суду.
		 
		В апараті вищого спеціалізованого суду утворюється самостійний структурний підрозділ для організаційного забезпечення роботи апеляційної палати цього суду, діяльність якого підконтрольна і керівник якого підпорядковується голові апеляційної палати вищого спеціалізованого суду. Цей підрозділ з питань забезпечення діяльності апеляційної палати не підпорядковується керівнику апарату вищого спеціалізованого суду.
		 
		Апаратом суду забезпечується ведення особових справ суддів у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Радою суддів України.
		 
		В апараті суду утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія також виконує інші завдання, визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду.
		 
		До штату апарату судів входять також секретарі судового засідання, наукові консультанти та судові розпорядники. Наукові консультанти повинні мати науковий ступінь.
		34.          Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII «Про державну таємницю».
		35.          Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 3855-XII в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.
		36.          Статтею 23 Закону № 3855-XII визначено, що допуск до державної таємниці не надається у разі:
		1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;
		2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;
		3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці;
		4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;
		5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України.
		 
		У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
		1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
		2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;
		3) невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
		 
		Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.
		37.          Відповідно до статті 24 Закону № 3855-XII перевірка громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
		 
		У ході перевірки органами Служби безпеки України з`ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п`яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.
		 
		Наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 23 цього Закону, з`ясовується державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, що оформляє документи на допуск.
		 
		Повідомлення органів Служби безпеки України про відмову в наданні громадянам допуску до державної таємниці мають містити посилання на відповідні положення статті 23 цього Закону. Відмова не виключає повторного звернення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до державної таємниці було відмовлено.
		 
		У разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану допуск до державної таємниці громадянам України, які призиваються на військову службу, а також військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які переміщуються на посади, зайняття яких передбачає наявність допуску до державної таємниці, надається у десятиденний термін. Порядок проведення перевірки громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
		38.          Статтею 26 Закону № 3855-XII визначено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
		 
		На прохання громадянина його допуск до державної таємниці скасовується протягом трьох днів з часу звернення з приводу скасування допуску.
		 
		Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.
		39.          Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 дск.
		40.          Згідно з пунктом 49 Порядку №939 громадянин, якого призначено на посаду, включену до зазначеної номенклатури, у місячний строк з дня видання наказу про його призначення подає режимно-секретному органу (далі - РСО) підприємства, установи, організації документи, передбачені пунктом 54 цього порядку.
		 
		РСО підприємства, установи, організації протягом 40 днів з дня призначення громадянина на посаду, яку включено до номенклатури посад подає до органу СБУ документи, передбачені пунктом 56 цього Порядку, для розгляду питання про надання громадянинові допуску до державної таємниці та проведення його перевірки у зв`язку з таким допуском.
		41.          Відповідно до вимог пункту 55 Порядку № 939 з громадянином, якому необхідно оформити допуск до державної таємниці проводиться співбесіда з метою попереднього з`ясування відсутності чи наявності обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю».
		42.          Пунктом 56 Порядку № 939 передбачено, що для розгляду питання про надання громадянину допуску до державної таємниці та проведення його перевірки у зв`язку з таким допуском РСО підприємства, установи, організації подає до органу СБУ підписаний керівником підприємства, установи, організації вмотивований запит, в якому зазначається необхідність надання громадянину допуску до державної таємниці та викладається інформація, отримана під час співбесіди з громадянином, що може мати значення для прийняття рішення про надання йому допуску до державної таємниці.
		43.          Відповідно до пункту 58 Порядку №939 за результатами перевірки орган СБУ, який проводив перевірку, приймає рішення щодо надання чи відмови у наданні громадянину допуску до державної таємниці.
		44.          У пунктах 60, 61 Порядку № 939 визначено, що якщо за результатами перевірки органом СБУ прийнято рішення щодо відмови в наданні громадянину допуску до державної таємниці, до підприємства, установи, організації, що звернулися з приводу надання громадянину допуску до державної таємниці, надсилається письмове повідомлення із зазначенням причин і підстав для відмови в наданні такого допуску та посиланням на відповідні положення статті 23 Закону України «Про державну таємницю». 
		 
		Після отримання письмового повідомлення органу СБУ про відмову в наданні громадянину допуску до державної таємниці керівник підприємства, установи, організації відмовляє такому громадину у доступі до секретної інформації.
		45.          За приписами пункту 63 Порядку № 939 право надання керівником підприємства, установи, організації доступу громадянину до державної таємниці настає з моменту отримання таким підприємством, установою, організацією від органу СБУ повідомлення про надання допуску до державної таємниці та облікової картки.
		46.          Згідно із вимогами пункту 87 Порядку № 939 громадянина, якому відмовлено у наданні допуску до державної таємниці або скасовано такий допуск, якщо виконання ним трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.
		 
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		47.          Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		48.          Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах доводів касаційної скарги.
		49.          Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
		50.          Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку щодо протиправності спірного наказу про звільнення та наявності підстав для поновлення позивачки на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи.
		51.          Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
		52.          Приписами пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.
		53.          Положеннями статті 21 Закону № 3855-XII визначено створення, зокрема у державних органах, РСО з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням. Законом № 3855-XII також регламентовано, що органи Служби безпеки України здійснюють перевірку громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці. 
		54.          Статтею 23 Закону № 3855-XII визначено вичерпний перелік випадків, коли особі або відмовляють у наданні допуску до державної таємниці, або скасовують раніше наданий. Також цією статтею передбачена можливість скасування допуску після припинення діяльності у зв`язку із якою йому було надано такий допуск.
		55.          Судами встановлено, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність у позивачки обставин, передбачених статтею 23 Закону № 3855-XII.
		56.          Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із наказом Голови Луганського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року №309-дск ОСОБА_1 припинено доступ до секретної інформації Луганського апеляційного суду у зв`язку із тим, що позивачку було відсторонено від виконання посадових обов`язків на підставі наказу від 07 серпня 2019 року №85-ос/а, та звільнено в подальшому. Однак, таке звільнення визнано в судовому порядку протиправним при розгляді справи №360/4354/19, а ОСОБА_1 поновлено на посаді.
		57.          Отже, доступ до державної таємниці у ОСОБА_1 був припинений у зв`язку із звільненням її з посади, яке в подальшому було визнано протиправним в судовому порядку. 
		58.          Приписами Порядку №939 визначено обов`язок РСО підприємства протягом 40 днів з дні призначення громадянина на посаду, яка включена до номенклатури посад, подати до органу Служби безпеки України документи для розгляду питання про надання допуску до державної таємниці. Саме орган Служби безпеки України за результатами перевірки приймає рішення про надання чи відмову у наданні громадянину допуску до державної таємниці.
		59.          Враховуючи вищенаведене та неодноразове поновлення ОСОБА_1 в судовому порядку на посаді, Верховний Суд приходить до висновку про наявність у відповідача, в особі РСО, обов`язку звернутись до Служби безпеки України із відповідними документами для розгляду питання про надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.
		60.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом квітня 2021 року (після поновлення позивачки на посаді за рішенням суду відповідно до наказу керівника апарату Луганського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року №48-к/тр/а) до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях не надходили визначені чинним законодавством матеріали та вмотивований запит Луганського апеляційного суду стосовно перевірки та надання допуску до державної таємниці щодо ОСОБА_1 (т.1 а.с. 64).
		61.          Також в матеріалах справи міститься відповідь Служби безпеки України від 07 липня 2021 року №26/3883/С-16П/110/С-17-П/110 (т. 2 а.с. 204) на звернення позивачки, яку суди першої та апеляційної інстанції врахували, приймаючи оскаржувані судові рішення. Відповідно до цієї відповіді направлення керівником установи вмотивованого запиту до органу Служби безпеки України про оформлення допуску до державної таємниці начальникові РСО такої установи є необхідним для забезпечення належних умов діяльності самого РСО та роботи начальника РСО. Ненаправлення керівником установи до органу Служби безпеки України вмотивованого запиту про оформлення начальникові РСО установи допуску до державної таємниці, враховуючи положення статті 5 Закону №3855-XII, являє собою невиконання керівником установи обов`язків по забезпеченню охорони державної таємниці та режиму секретності, що може стати підставою для притягнення такого керівника установи до відповідальності, передбаченої статтею 212 -2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та скасування йому допуску до державної таємниці.
		62.          Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення відповідачем вимог Закону №3855 та Порядку №939, оскільки не були вчинені дії щодо оформлення та направлення матеріалів до  Служби безпеки України про надання позивачці допуску до державної таємниці.
		63.          Також спірний наказ про звільнення позивачки мотивований тим, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31.03.2021р. по справі № 360/26/21 визнано протиправним та скасовано наказ Луганського апеляційного суду «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду. Однак, розпорядчі документи Луганським апеляційним судом відповідно до статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо звільнення ОСОБА_1 не видавались, а видавався наказ керівника апарату Луганського апеляційного суду «Про звільнення ОСОБА_1 » від 11.12.2020 за № 248-к/тр/а.
		64.          На підставі викладеного та оскільки, розпорядчий документ є чинним, в.о керівника апарату Луганського апеляційного суду прийнято рішення про звільнення позивачки з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці.
		65.          Верховний Суд наголошує, що ОСОБА_1 до звільнення перебувала на публічній службі у Луганському апеляційному суді. 
		66.          Керівник апарату, відповідно до статті 17 Закону №889-VII, здійснює повноваження керівника державної служби у відповідному державному органі. У свою чергу, статтею 29 Закону №1402-VIII регламентовано, що голова апеляційного суду представляє суд як орган державної влади у зносинах із іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.
		67.          Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що і голова суду, і керівник апарату цього суду представляють інтереси та виконують свої повноваження від імені юридичної особи - конкретного суду. Тому належним відповідачем у цій справі є саме Луганський апеляційним суд. Вказане спростовує доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій статей 48, 49 КАС України, оскільки прийняте у справі рішення стосується прав та інтересів не керівника апарату Луганського апеляційного суду, а самої юридичної особи - Луганського апеляційного суду.
		68.          Отже, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у справах про поновлення на посаді державних службовців належним відповідачем є саме державний орган, який зареєстрований у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, тобто та установа, з якої державного службовця було звільнено, а не посадова особа, яка прийняла наказ про звільнення.
		69.           Також Верховний Суд зазначає щодо наявності протирічь у доводах скаржника: наголошуючи на чинності наказу керівника апарату Луганського апеляційного суду «Про звільнення ОСОБА_1 » від 11 грудня 2020 року за № 248-к/тр/а, та підкреслюючи скасування в судовому порядку наказу Луганського апеляційного суду, який взагалі не приймався, відповідач все одно здійснив поновлення ОСОБА_1 на посаді з 12 грудня 2020 року.
		70.          Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний наказ про звільнення є безпідставним і таким, що прямо суперечить вимогам пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, Закону №3855-XII, Порядку №939, тому підлягає скасуванню, а позивачка - поновленню на посаді із виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно до вимог частин першої, другої статті 235 КЗпП України.
		71.          У касаційній скарзі відповідач також просив передати справу на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України.
		72.          Відповідно до вимог частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		74.          На думку скаржника, існує правова проблема щодо розмежування повноважень голови суду та керівника апарату суду стосовно видання наказів про звільнення працівників суду.
		75.          Відповідно до частини першої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		76.          Згідно із частиною другою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
		77.          За змістом наведених норм права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		78.          Проаналізувавши зазначені скаржником підстави, якими обґрунтована необхідність передачі справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права та в повній мірі дозволяють вирішити спір. Окрім того, Верховний Суд наголошує, що частиною п`ятою статті 346 КАС України передбачено право суду, а не обов`язок стосовно передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
		79.          Отже, колегія суддів Верховного Суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		80.          Частиною першою статті 350 КАС України закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		81.          З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
		82.          Отже, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну Луганського апеляційного суду без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року - без змін, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		 
		VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
		83.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні клопотання Луганського апеляційного суду щодо передачі справи №360/2427/21 на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Касаційну скаргу Луганського апеляційного суду залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі №360/2427/21 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                    О.В. Калашнікова
		 
		                                                                                                    М.В. Білак
		 
		                                                                                                    О.А. Губська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...